Артемівського убивцю викрили, не зважаючи на «залізне алібі»
Інформація про виявлення тіла надійшла в міліцію міста Артемівська біля півночі: схвильований місцевий житель повідомив, що не зміг додзвонитися матері, яка повинна була повернутися з роботи після другої зміни, тому пішов до неї додому і знайшов біля двору її закривавлене, ледь тепле тіло. Пізніше медики нарахували на ньому більше десятка колото-різаних поранень.
– Версій здійснення злочину розглядалося чимало, – розповів начальник карного розшуку Артемівського міськвідділу міліції Леонід Бровкін. – Не виключалася й причетність до нього родичів потерпілої: 54-річна жінка мала дорослих сина й дочку, які проживали окремо. Причому спочатку підозра впала на її сина. Однак, збираючи й досконально вивчаючи факти, оперативники не упустили жодної дрібниці й докопалися до істини. А вона полягала в тім, що родичем, який позбавив жінку життя, є не її син, а 32-річний чоловік її дочки Ігор, тобто, зять. Хоча під час роботи на місці події слідчо-оперативної групи він дуже переконливо зображував убиту горем, але готову до активної допомоги і співпраці людину. На час убивства в нього було "залізне" алібі. Але зібрана розшуковцями інформація розбила його вщент. За першим викриттям у неправді пішли інші. Коли сперечатися з фактами стало просто безглуздо, підозрюваний зізнався у вчиненому й розповів, як усе відбувалося насправді.
З Іриною – дочкою потерпілої – Ігор був одружений кілька років. У родині підростала трирічна дочка, але щасливим цей шлюб не став. Двічі чоловік і жінка розходилися й по кілька місяців жили порізно, батько лише приходив відвідувати доньку.
Винною у тому, що його сімейне щастя не склалося, Ігор уважав тещу. За його переконанням вона завжди налаштовувала Ірину проти нього, крім того, не пропускала нагоди дорікнути і його самого в тім, що він нікудишній сім’янин. Коли Іра вперше вирішила піти від чоловіка, її мати активно допомагала перевозити речі, а потім заходила до кинутого зятя і розповідала, що в Ірини з’явився нарешті справжній, тобто, інший чоловік.
Будучи людиною замкнутою, Ігор болісно переживав усе, що відбувалося, але волів тримати це в собі, ні з ким не ділився ні тим, що думав, ні тим, що відчував.
Згодом Ірина повернулася в родину, але, як потім виявилося, не на довго. У вересні минулого року вона знову пішла й до останнього часу проживала з дочкою в будинку своєї бабусі.
Чому саме того вечора, будучи абсолютно тверезим, він вирішив убити матір Ірини, нині арештований Ігор пояснити не може, але, аналізуючи тодішній свій стан, згадує, що був уражений новиною про те, що теща нібито намагалася переконати Ірину заборонити йому бачитися з донькою.
Як розповів заступник начальника слідчого відділу Артемівського МВ Олександр Панченко, на допиті підозрюваний повідав, що ввечері він зустрів тещу, коли вона поверталася із другої зміни, і ніж (найбільший зі звичайного кухонного набору) уже був у нього в кишені. Спокійно спілкуючись, Ігор провів жінку до її двору, дорогою повідомивши, що його нібито викликали в третю зміну, і направився у бік підприємства, на якому вони обоє працювали. Через кілька хвилин йому подзвонили й скасували виклик. Коли він ішов назад, мати Ірини саме в цей момент вийшла з двору, розмова, що виникла вивела Ігоря з рівноваги, і він пустив у хід ніж.
Пізніше на допитах він зізнається, що пам’ятає, як наносив тільки перші два удари. Інше – по той бік свідомості.
Ніж він викинув, навіть не витираючи, у дворі свого будинку під клітку із кроликами. Наступного дня, коли міліціонери вилучали його як знаряддя вбивства, він так і лежав у снігу, червоний від застиглої на лезі крові.
Чи був фігурант осудним під час здійснення злочину, визначить комплексна психолого-психіатрична експертиза. Після одержання її результатів, а також висновків експертів щодо інших проведених досліджень, кримінальна справа буде спрямована до суду.
Марина Голдинська, ВЗГ ГУМВС України в Донецькій області
Tweet
