Розбійний напад на самотню жінку-інваліда: відняли гроші на похорон…

У селі Долобів, що у Самбірському районі Львівської області, 8 листопада 2012 р. було вчинено розбійний напад на помешкання самотньої семидесятирічної жінки-інваліда Марії Гавриляк. О дванадцятій годині ночі четверо осіб у масках проникли у хатину жінки і застосувавши тортури з допомогою електрошокера змусили її віддати кілька тисяч гривень, які жінка назбирала на власний похорон.

Судячи з поведінки злочинців, вони діяли маючи інформацію про наявність грошей та місце їх зберігання. Пригрозивши вбивством, якщо постраждала звернеться до міліції, злочинці зникли з награбованим. Пані Марії дивним чином вдалося вибратися на вулицю (хоч вже багато років пересувається лише на милицях і за поріг майже не виходить), щоб покликати на допомогу. Однак глухої листопадової ночі ніхто не чув її волань. З останніх сил вона добрела до найближчого будинку, щоб попросити про допомогу. Міліція, яка навідалася аж зранку, кілька днів активно «опрацьовувала» місцевих осіб, які вже мали конфлікти із законом, але поки що бандитів не знайшли.

Самотня жінка і далі перебуває у шоковому стані через те, що сталося. Злочинці можуть навідатися знову, а чекати допомоги нема від кого. Рідня давно збайдужіла до проблем немічної родички, часом доводиться кілька днів сидіти без хліба, скаржиться пані Марія. Перед виборами представники одного із грошовитих кандидатів обіцяли подарувати інвалідний візок, але вибори скінчилися, і про візок мабуть забули…

Тривожить факт, що в Долобові та навколишніх селах злочинці безкарно скоюють крадіжки та пограбування, а міліції жодного разу не вдалося зловити зловмисників. Крадуть усе: від побутових речей, металолому до коней. Селяни, мабуть, підозрюють хто причетний до крадіжок, бо є група деградованих безробітніх мешканців, які постійно у пошуку легкого заробітку, щоб купити оковитої, але в сучасній ситуації з правоохоронними органами хто буде ризикувати…

Шкода, що у першу чергу страждають найбільш незахищені, люди, які на схилі життя виявилися геть нікому не потрібними — ні рідні, ні державі.

Іван Бешлей, читач «УК»; м. Львів