Проблемні діти

Проблемні, не слухняні діти – це проблема не лише однієї сім’ї, але й суспільства в цілому. Коли дитина нікого не поважає, не розуміє батьків і усіх інших дорослих – потрібно проаналізувати по – перше сімейну атмосферу, а по – друге, спробувати зрозуміти, а головне почути дитину.

Я навіть і ніколи не замислювалася над тим, чому так стрімко і бурхливо у нашій країні розвиваються різноманітні субкультури (готи, емо, панки та інші). Мені ніколи не доводилося бути у таких компаніях і я не розуміла, що саме може підштовхнути молоду людину стати «не такими як всі» чи іншими словами «неформалом».

До знайомства з 16 – річним Максимом (ім’я змінено) я і не переймалася тим, що нічого про «інших» не знаю. Але доля звела мене саме з цим юнаком. Коли бачиш Максима, то навіть на думку не спадає, що він належить до однієї з субкультури – він панк. На вигляд він звичайний хлопчик, поки ми з ним спілкувалися Максим завжди посміхався – саме дитячою посмішкою, але в його очах і розповіді чулося страждання. Не розуміння цього світу.

10 років тому Максим разом зі своєю мамою переїхали до Сум з Магадану (Росія). Матір розійшлася з батьком, Максим побажав залишитися саме з нею. Тут, маленький хлопчик познайомився зі своїм «другим батьком». Новий співмешканець мами був не дуже люб’язним з пасинком та й ще його син, який на декілька років старший за Максима, постійно бив малого. Майже через рік матір розійшлася зі співмешканцем і вони переїхали до іншої квартири. Такі переїзди за 9 років, поки хлопчина був у Сумах, траплялися дуже часто. «Коли у мами не виходило з коханцем, вона одразу ж збирала мої та свої речі і ми знову оселялися у новій квартирі. Мене це дратувало. Я не міг збагнути, чому вона так поводиться. Та й ще пиячила вона не рідко. Приходила додому на підпитку, мене і не помічала. Я міг додому не прийти, а вона навіть і не помітила б» – саме так Максим згадує своє раннє дитинство з рідною мамою.
Десь з 11 років малий захопився «важкою» музикою. Днями і ночами він міг слухати музику різних груп, але одного специфічного направлення. Максим не знав, що це за музика, до якої субкультури відноситься, він просто «жив» нею. Познайомившись з хлопцями – неформалами , які мешкали у нього у дворі, він одразу ж зрозумів, що йому з ними добре. Нові друзі запропонували малому разом «потусуватися». І саме в цей вечір, Максим зрозумів, що він панк. Напевно, саме зараз потрібно розібратися хто такий панк і який у нього стиль життя. Я зовсім не експерт по цій темі, тому буду писати те, що розповів мені хлопчина. Панк – це окрема субкультура, але вона тісно пов’язана і з іншими напрямками «неформального» життя. Усі вони вважають себе вільними людьми, виступають проти стандартного життя, головне для них – свобода. Свобода думок, вільна поведінка, право власного вибору. Вони усіляко проти усіх прояавів політики. Навчання для них не важлива річ.У першу чергу вони намагаються виразити себе за допомогою одягу і вцілому зовнішнього вигляду. Вузькі джинси, футболки різноманітного кольору, армійське взуття. Всі ці елементи одягу обов’язково прикрашаються усілякими дивними дрібничками. А ось що більше всього відокремлює їх від інших – дивна зачіска (ерокез) та пірсинг у різних частинах тіла. Це невеличка частина опису стандартного панка.

Але повернемося до нашого головного героя. Зрозумівши, що панк – це він, вирішив повністю змінити своє життя. До цього моменту він гарно вчився у школі, навіть займав призові місця у шкільних олімпіадах по математиці. Але все змінилося. «Коли я вирішив стати панком, то спочатку дуже боявся. Я не знав, як буде реагувати на це моя мама. Але вийшло на диво просто. Ввечері прийшов додому і сказав, що буду панком. Мама ніяк не відреагувала. Їй було байдуже» – згадує Максим. Так і почалося його нове життя. Зміна у одязі, нова зачіска, сережки у носі, вухах та інших частинах тіла – все це подобалося Максиму. Але більше всього йому подобався стандартний відпочинок панків – кожного дня розпиття спиртних напоїв, сигарета чи навіть, щось серйозніше. « Я декілька днів міг не повертатися додому, мама навіть не шукала мене. Хоча на той момент мені було лише 13 років. Я кожного ранку просинався у різних місцях, часто, навіть, з невідомими людьми. Це спочатку дивувало мене, а потім сподобалося» – з посмішкою розповідає наш герой. Коли йому виповнилося приблизно 15 років, Максим зрозумів, що у Сумах йому не цікаво. Його мрія була поїхати до Києва і вона виповнилася. Прихопивши з собою декілька таких же друзів, вони вирушили до столиці нашої країни. Там, Максим, щоб хоча б якось прогодувати себе, підробляв так званим торговим представником – розповсюджував рекламні листівки. Якусь копійку на «веселий вечір» він був у змозі заробити. А жив у київських друзів. «Погано було те, що потрібно було приходити додому не пізно і тверезим, а просинатися дуже рано і швиденько іти на вулицю. Це все для того, щоб батьки моїх друзі не лаялися» – розповіда Максим. Звичайно ж поки він перебував у Києві, то не ходив до школи. Так він не з’являвся до школи майже рік. Мати не дуже переймалася сином, а ось шкільна колегія вирішила, що потрібно заявити до міліції. Співробітники відділу кримінальної міліції у справах дітей ГУМВС України в Сумській області одразу ж почали шукати підлітка. Розпитавши усіх місцевих друзів Максима, вони зрозуміли, що його потрібно шукати у столиці. Працівники міліції вирушили до Києва. Якщо казати правду, то не дуже важко було знайти хлопчину. У таких «неформальних» дітей лише декілька місць відпочинку. Тому через кілька днів вони змогли відшукати Максима. Так він знову опинився у Сумах, але не у себе вдома чи на вулшиці, а дитячому приймальнику.
Поки Максим був у Києві, до Сум приїхав його рідний батько. Він дуже хотів зустрітися з сином, якого не бачив майже 10 років. Як з’ясувалося, на хлопчика у Севастополі чекає його рідна бабуся, дядечко разом із дружиною і дітьми. Усі вони дуже хочуть побачити Максима. На разі, вирішується питання про те, щоб хлопець переїхав до Севастополя і жив з батківською родиною. «Я люблю свою маму, але хочу жити з батьком, мені його бракувало. Тепер я почну нове життя. Я неодмінно буду ходити до школи, намагатимуся бути слухняним сином, але я всеодно залишусь панком, тільки ось проблема у тому, що мені знову потрібно буде заводити нових друзів…» – саме так закінчив свою розповідь Максим.

Скоробагата Анна, СЗГ ГУМВС України в Сумській області