«Перестройка» в МВД: бардак системного характера

В статье народного депутата Украины Петра Писарчука, публикуемой ниже, затронута болезненная для украинского общества тема «реформирования» МВД. Скандальность темы – бесспорна. Чому Луценко прикриває генерала-злочинця?

Вважаю, що сьогодні треба застерегти Президента від іще однієї доленосної кадрової помилки, яку він допустив під час формування нового уряду. Прекрасно розумію Віктора Андрійовича, якого зраджують соратники, коли він сам заявив, що у лісі під Києвом збиралися колишні голова СБУ та генеральний прокурор і міністр оборони. Відтак у Президента є серйозні кадрові проблеми, через які він не може певно почуватися на свої посаді.

Але опертя на людей і політичні сили, які робили Майдан, не є найкращим виходом для нього. Бо кожен, хто перебував із ним поряд, сьогодні по-своєму тлумачить ідеали Майдану і торує різні шляхи до їх здійснення. Підозрюю, що, крім загальних гасел, виголошених перед народом, які інколи, будемо щирими, були нереальними для реалізації, тодішні соратники Віктора Ющенка мали на думці і свої інтереси. Інтереси, про які не говорили вголос тоді і не говорять нині. Маю на увазі співпрацю між Віктором Андрійовичем і соціалістами.

Не буду оцінювати діяльність міністра сільського господарства від СПУ – кращу оцінку йому вже дають аграрники. Абсолютно провалено приватизацію: тут узагалі не видно світла у кінці тунелю. Часто спілкуюся з освітянами, які абсолютно не розуміють усіх дій свого міністра освіти. Але особливу увагу хотів би акцентувати на перепризначенні Юрія Луценка на посаді міністра внутрішніх справ.

Порадив би Президенту або ж – якщо він не має часу – людям, яким довіряє, поспілкуватися з простими правоохоронцями без міністра Луценка. Або ж запросити до себе звичайних міліціонерів – не начальників, на чиї плечі лягає основний тягар захисту правопорядку в державі. Тоді стало би зрозумілим, що відбувається цинічна дезінформація Президента держави. І робить це пан міністр, прикриваючись Майданом. Згадайте хоча б слова пана Луценка про те, що він може вийти і прозвітувати перед будь-яким Майданом про те, як кардинально на краще змінилася ситуація у правоохоронній сфері. Таке твердження вже насторожує, бо Юрій Луценко мав би керуватися не майданами, а Конституцією та законами.

Смію стверджувати, що Конституції та законів він абсолютно не дотримується, ігнорує, а й інколи не знає. Можу аргументувати свої слова багатьма прикладами. Згадати бодай участь Юрія Луценка у програмі «Свобода слова» на каналі ICTV. Пан міністр заявив, що звільнив із правоохоронних органів п’ять тисяч хабарників. Нині, якщо глянути «знизу», ситуація є цілком протилежною – з правоохоронних органів масово звільняються професіонали, люди чесні, незаполітизовані, які служать закону, а не якимось політичним амбіціям міністра. Юрій Луценко любить вихвалятися своєю боротьбою з фальсифікаторами виборів, сипле статистикою про кількість порушених кримінальних справ. Але пан міністр мав би розуміти, що кримінальними справами фальсифікацію виборів не побороти – це питання нашої совісті, культури, політичної та правової підготовки. Тому вирішення проблеми фальсифікації лежить у значно ширшій площині, ніж порушення карних справ.

Адже навіть у тій партії, що делегувала пана Луценка на посаду міністра внутрішніх справ, творяться речі, які що свідчать: середовище Соцпартії не є абсолютно стерильним в організації виборчої кампанії. Згадайте скандал із розпуском цілої Харківської обласної організації, коли керівництво Соціалістичної партії звинуватили в корупції та продажі місць у партійному списку. Візьміть останню ситуацію в Одеській області, де ціла районна організація саморозпустилася і на знак протесту проти неподобств, які кояться під час підготовки до парламентських виборів у СПУ, перейшла, якщо не помиляюся, у «Батьківщину». Тому, якби пан міністр насправді боровся за чистоту виборчого процесу, то йому слід було би розпочинати з рідної партії.

Іще один факт дезінформації: з центральних телеканалів пан Луценко розповідає, що 20 мільярдів гривень повернуто в держбюджет. Рівно половину з цих коштів потрібно для того, аби міліціонери отримували зарплату на минулорічному рівні. Але ж є затримки у виплаті зарплатні працівникам МВС, про це мені особисто розповідали міліціонери. Вони стверджували, що нині «зрізають» преміальні, зменшують розмір зарплатні. Відтак я сумніваюся в достовірності названих паном міністром цифр і запитую: куди ж ті гроші ховають? Якщо міліція повертає ці гроші, то, за логікою, мала би насамперед отримувати їх із державного бюджету для фінансування своїх потреб. Звідси напрошується висновок, що ситуація насправді є не такою, як про неї розповідає пан міністр.

Вершиною зневаги до людей вважаю слова виправдання пана Луценка щодо надання ним розпорядження охороняти колишнього секретаря РНБОУ Порошенка відомчим спецпідрозділом «Кобра», чия машина смертельно травмувала молоду жінку в Чернігівській області. Пан міністр нічого мудрішого не зміг придумати, як послатися на якийсь указ Кучми. Удвічі дивно від таких слів Юрія Луценка. Бо багато розпоряджень, які були на користь рядових міліціонерів, пан міністр скасував, а тут виявив таку законослухняність і скористався указом, підписаним ненависним йому Кучмою. І хоча Юрій Луценко згадав про цей указ, який буцімто передбачає охорону колишніх державних посадових осіб, але пан міністр знову злукавив: екс-секретар РНБОУ Петро Порошенко не належить до осіб, щодо яких передбачена державна охорона. Наскільки мені відомо, такою охороною може скористатися вище керівництво з трьох осіб: Президент, прем’єр-міністр і голова Верховної Ради. До того ж, охороною державних осіб займається Державне управління охорони, яке абсолютно не має жодного стосунку до Міністерства внутрішніх справ. Проте з екранів телебачення, дивлячись просто у вічі людям, пан міністр говорить відверту неправду. Мабуть, уважає, що люди не дуже добре орієнтуються у правовій ситуації щодо цього питання.

Особливо цинічними є вчинки Юрія Луценка щодо затвердження на посаді начальника лінійного управління на Львівській залізниці УМВСУ на транспорті генерала Василя Рябошапка. Не відомо, чому пан Луценко ігнорує кричущі факти про те, що генерал Рябошапко прокрався і був співучасником та активним організатором афери, унаслідок якої держава втратила майже 13 мільйонів гривень. Цей факт доведено перевіркою Контрольно-ревізійного управління.

Проте генерал і далі продовжує працювати на посаді, а пан Луценко особисто мене запевняв, що Василь Рябошапко таким чином займався бізнесом. Дослівно так і сказав: «Ну що, він займався таким бізнесом, як і ти займаєшся». По-перше, за державний кошт я ніколи бізнесом не займався. А по-друге, взагалі не відаю, мабуть, це якесь луценківське ноу-хау, у якій країні світу передбачено законодавством, аби обкрадати державу і називати це бізнесом!

Щодо зловживань генерала Рябошапка я неодноразово звертався із запитами, підтриманими народними депутатами Верховної Ради, до Генеральної прокуратури та Президента.

Але мій голос залишився голосом людини, яка волає у пустелі. Тому змушений вдатися по допомогу до засобів масової інформації, аби застерегти Віктора Ющенка від таких міністрів і зняти йому полуду з очей. Бо під прикриттям Майдану ми вже зруйнували економіку держави, є небезпека того, що таким же чином зруйнуємо правоохоронні органи. Чим це загрожує державі, сподіваюся, пояснювати не варто.

Петро Писарчук, Народний депутат України, фракція «Регіони України»