50 років тому вчені спробували спрогнозувати майбутнє всієї Землі за допомогою комп’ютерної моделі – вона спрогнозувала загибель людства у XXI столітті

50 років тому вчені спробували спрогнозувати майбутнє всієї Землі за допомогою комп’ютерної моделі -вона спрогнозувала загибель людства у XXI столітті

Висновки доповіді 1972 року «Межі зростання» були страшними — безконтрольне зростання економіки веде до колапсу цивілізації. До прогнозів тоді мало хто всерйоз дослухався. Але зараз проблеми екології та сталого розвитку обговорюються досить бурхливо, і роботу згадують дедалі частіше.

Blog Imena.UA розповідає про це сміливе дослідження, а також про те, як воно змінило світ.

Інтелектуали проти істеблішменту

Доповіді серії «Межі зростання» вийшли завдяки Римському клубу – неформальному об’єднанню публічних інтелектуалів з усього світу. Мета клубу — зібрати розумних та небайдужих людей із різних сфер та відкрити простір для обговорення та дослідження глобальних проблем.

Все починалося 1965 року, коли керівник наукового відділу Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) Олександр Кінг дізнався про виступ великого італійського промисловця Ауреліо Печчеї. Той критикував безконтрольне економічне та промислове зростання сучасних ринкових економік. Кінгу ці ідеї видалися дуже близькими.

Печчі та Кінг зустрілися і зійшлися у своїй думці з приводу того, що зростання економіки та технологічний прогрес можуть негативно вплинути на майбутнє людства. Обидва були впевнені, що не можна сліпо покладатися на невичерпні ресурси землі.

Кінг та Печчі вирішили створити неформальну організацію, щоб закликати уряди та корпорації до більш відповідального та довгострокового планування. У 1968 році вони провели першу зустріч клубу. Збори проходили на віллі в Римі — звідси назва об’єднання.

Одне із засідань клубу, на передньому плані – Ауреліо Печчеї.

До складу клубу увійшли вчені, громадські діячі та бізнес-лідери, які поділяли погляди Печчеї та Кінга. Також співзасновниками клубу стали австрійський астрофізик Еріх Янш та Хьюго Тіманн. Останній займався дослідженнями великих компаній.

Основна форма діяльності Римського клубу – вивчення глобальних проблем. Серед них – перенаселення планети, зброя масового знищення та інші. Всі ці проблеми стосуються всього світу, а отже, рішення вимагатимуть кооперації держав, компаній та міжнародних організацій.

За час існування клубу учасники підготували понад 45 доповідей, але найбільший розголос отримала найперша доповідь 1972 року — «Межі зростання».

Зупинити зростання: суть доповіді

Римський клуб хотів переконливо продемонструвати, що експоненційне зростання населення планети та її обмежені ресурси вимагають принципово іншого підходу. І тому було вирішено створити прогноз майбутнього розвитку людства.

Ідеї ​​клубу виклали у документі 1970 року під назвою «Труднощі людства; пошук структурованих відповідей на чимраз більші у всьому світі складності та невизначеності». Він став дорожньою картою для проєкту «Межі зростання».

На думку учасників клубу, дослідження мало виконати три завдання:

  • Позначити запас міцності планети;
  • Виявити параметри, що мають найбільший вплив на стан світу;
  • Спрогнозувати можливі результати сучасної економічної та промислової політики.

У червні 1970 року на засідання клубу у швейцарському Берні запросили вченого з Массачусетського технологічного інституту (MIT) Джея Форестера, засновника теорії системної динаміки. Це метод вивчення світу, який має справу з розумінням того, як складні системи змінюються з часом.

На той час вже вийшли його книжки «Індустріальна динаміка» (1961) і «Міська динаміка» (1968), де він застосовував свої ідеї на масштабі підприємства міста. Тепер він мав змоделювати весь світ.

Команда «Межі зростання» (зліва направо Йорген Рандерс, Джей Форестер, Донелла і Денніс Медоуз, Вільям У. Беренс III).

Коли в липні того ж року делегація Римського клубу приїхала до Массачусетсу, Форестер вже розробив модель World1. Світ у ній розглядався як єдина система, а статистика за десятиліттями екстраполювалася у майбутнє. Форестер називав її «електронною екскурсією з поведінки людства з 1900 року і куди ця поведінка нас заведе». Під час обговорення з членами клубу народилася друга версія моделі World2.

Моделі Форестера розглядали світ як сукупність демографічних та промислових процесів, процесів вичерпання природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища, а також виробництва харчових продуктів. Форестер став ідейним натхненником «Межі зростання», але відмовився від подальшого ведення проєкту.

Модель World3 у результаті створювала команда під керівництвом учня Форестера, дослідника з MIT Денніса Медоуза.

World3 — вдосконалена та розширена версія моделей World1 та World2. Вперше комп’ютерне моделювання застосовувалося у дослідженні такого масштабу. 1972 року вийшла книга про результати моделювання — «Межі зростання».

Обкладинка першого видання книги «Межі зростання»

Посилання було тривожним і алармістським: якщо не змінити соціальну та економічну політику, то вже до середини XXI століття ймовірний колапс цивілізації.

Втім, це лише один із прогнозованих сценаріїв. «Межі зростання» не давали одного точного прогнозу, в рамках роботи представлено 12 різних сценаріїв.

Той найбезрадісніший «стандартний сценарій», графік із видання «Меж зростання» 1972 року.

«Стандартний сценарій» — той, який викликав найбурхливішу реакцію, — ґрунтувався на тому, що жодних змін у політиці та споживанні ресурсів зроблено не буде.

У такому разі експоненційне зростання виснажить природні ресурси. Наприклад, за оцінками науковців, при збереженні темпів видобутку алюмінію залишилося на 31 рік, а міді — на 21.

За цим сценарієм чисельність населення та забрудненість навколишнього середовища досягне піка, що призведе до різкого падіння рівня життя та кінця цивілізації у 2050 році.

Графік необхідних земель для забезпечення продовольством населення, а також доступних для землеробства площ.

У сценарії «подвоєні ресурси» автори припускають, що технологічний прогрес дозволить подвоїти запаси невідновлюваних резервів. Але навіть тоді темпи забруднення довкілля будуть надто великі, що відкладе проблему колапсу на 2070 рік, але не вирішить її.

Сім інших сценаріїв передбачають впровадження заходів сталого розвитку окремо один від одного, наприклад лише контроль забруднення. В останньому випадку на планету чекає продовольча криза до кінця XXI століття: населення зростатиме, тоді як сфера продовольства навпаки скорочуватиметься через виснаження орних земель.

Останні сценарії більш оптимістичні. Команда вважає, що за впровадження комплексних заходів катастрофи можна уникнути.

У книзі представлено три версії «стабілізованого світу». Перша полягає у стабілізації населення та економічного зростання за допомогою цілеспрямованих державних політик, довгостроковому використанні промислового капіталу та відновленні ґрунтів.

У другій версії обмеження в демографічній та економічній політиці запроваджуються поступово, щоб мінімізувати витрати на добробут людей.

В третій, всі ці заходи вводяться не відразу, а з 2000 року. Тоді «глобальний еквілібріум» не буде стійким, попереджають науковці. Запізнілі дії не зупинять зростання населення та промисловості, що призведе до нестачі продовольства та ресурсів.

Як працювала модель World3

«Межі зростання» розповідають саме про результати моделювання, опускаючи технічні відомості про роботу World3. Те, як працює модель, викладено в окремій книзі 1974 року «Динаміка зростання в кінцевому світі».

World3 була написана забутою зараз мовою програмування DYNAMO, або DYNAmic MOdels. Вона також була розроблена у MIT програмістами Філліс Фокс та Олександром П’ю. Сама програма — це список зі 150 рівнянь, які визначають відношення змінних.

Як і попередні версії World1 та World2, комп’ютерна модель World3 заснована на системній динаміці. Внутрішні петлі зворотнього зв’язку у структурі системи впливають на поведінку всієї системи.

World3 охоплює період з 1900 по 2100 рік і будується навколо п’яти змінних:

  • населення;
  • сільське господарство;
  • промисловість;
  • забруднення навколишнього середовища;
  • споживання невідновлюваних природних ресурсів.

Змінні змінюються з допомогою потоків. Наприклад, змінна населення вимірюється потоками народжуваності та смертності. До потоків також відносяться інвестиції та амортизація, освіта та асиміляція забруднень, ерозія ґрунту, його освоєння чи вилучення для міського та промислового використання.

У той час як модель World2 об’єднала все населення в єдину змінну, World3 пропонує демографічну модель динаміки зростання населення, яка проводить різницю між дітьми та підлітками, молодими людьми дітородного віку, працездатними людьми та пенсіонерами.

У World3 також додали технологічні зміни як фактори, що впливають на виснаження ресурсів та викид забруднюючих речовин. Це дозволило відобразити в моделі ефективніше використання доступних ресурсів, а також виробництво товарів екологічно чистішим способом.

Науковий журналіст Брайан Хайс порівнює World3 зі схемою нафтопереробного заводу: резервуари з’єднані трубами, потоки труб регулюються клапанами, клапани ж управляються сигналами зворотного зв’язку, які залежать від стану резервуарів або потоків в інших місцях моделі.

Схема World3.

Модель враховує позитивні та негативні цикли зворотного зв’язку, які можуть радикально вплинути на результат різних сценаріїв. Вона також демонструє нелінійні взаємозв’язки.

Наприклад, у міру того, як все більше земель стає придатними для сільгоспдіяльності, ті, що залишаються, стають сухішими або мають тонший шар родючого ґрунту. Витрати на розв’язання цих проблем різко підвищують вартість освоєння землі — це нелінійний взаємозв’язок.

Петлі зворотного зв’язку та нелінійні взаємозв’язки роблять World3 динамічно складною, але модель, як і раніше, є спрощенням реальності. У ньому не відображено географічні особливості, нерівність, особливості політичних режимів та багато іншого. Крім того, модель не здатна точно передбачити появу нових технологій, що можуть радикально змінити характер використання ресурсів.

Автори навмисно залишили за дужками війни та епідемії як фактори, які могли б уповільнити або зупинити зростання ще раніше, ніж говорить доповідь.

Сміття на вході, сміття на виході: реакція вчених та громадськості

Публікація викликала фурор. У друкованій формі було продано понад 10 млн екземплярів «Меж зростання», що робить її книгою, що найбільше продається, про сталий розвиток у XX столітті. Також книгу перекладено 37 мовами світу.

Водночас робота зіштовхнулася з потужною хвилею критики — як з боку апологетів нескінченного економічного зростання, так і з боку вчених.

Видання The New York Times схарактеризувало «Межі зростання» як «порожню роботу, що вводить в оману, яка ілюструє максимум комп’ютерної науки: сміття на вході, сміття на виході». Один з авторів рецензії Пітер Пассел вважав моделювання дослідження спрощеним, а також таким, що ігнорує роль технічного прогресу у розв’язанні глобальних проблем.

Джуліан Саймон з університетів Іллінойсу та Мериленду стверджував, що фундаментальна для доповіді концепція «ресурсу» — хибна, оскільки вона може трансформуватися з часом. Він наводив за приклад деревину, яка була основним ресурсом для суднобудування до XIX ст.

Вже в епоху Ренесансу лунали побоювання щодо можливої ​​нестачі деревини. Але з технологічним прогресом дерево перестало бути основним матеріалом. І проблема нестачі зникла. Відповідно, невідновлювані ресурси можуть закінчитися — людська винахідливість створить нові. Втім, це не врятувало ліси у Франції, Німеччині та Іспанії. Особливо сумний приклад останньої. А колись країна славилася своїми дубовими гаями.

Економіст з Єльського університету Генрі Уолліх зазначав, що економічне зростання справді не може продовжуватися нескінченно, але штучне втручання, запропоноване у сценарії «стабілізованого світу», вплине на матеріальний добробут мільйонів людей у ​​всьому світі.

У мейнстримній повістці переважав оптимістичний підхід і віра в те, що проблеми екології будуть вирішені завдяки технологічному прогресу. Це ілюструє фраза президента США Рональда Рейгана — «Немає великих обмежень для зростання, коли чоловіки та жінки вільні слідувати своїм мріям».

1980-ті стали золотим часом для капіталізму, а отже, і подальшого прискорення економічного зростання. Професор Флорентійського університету Уго Барді визнавав, що доповідь із самого початку не сприймали серйозно, а до 1990-х років вона стала чимось на зразок мему.

У 1992 році Римський клуб випустив оновлену версію доповіді «За межами зростання», а в 2004 — «Межі зростання: оновлення за 30 років». Команда «Меж зростання» внесла незначні зміни.

Графік з доповіді «Межі зростання: оновлення за 30 років», що демонструє перевищення поглинальної здатності Землі.

Наприклад, в останній версії додають дві змінні — екологічний слід та індекс добробуту людини, а також окремо виділяють технології, спрямовані на мінімізацію чи усунення шкоди планеті.

Але попри це автори дотримуються висновків оригінальної доповіді. Щобільше, на їхню думку, людство вже переступило межі того, що є фізично та біологічно стійким.

За межами зростання: що справдилося

З моменту виходу «Меж зростання» минуло понад 50 років, тому можна перевірити, чи втілилися прогнози вчених.

Часто порівняння ґрунтуються на чисельних показниках. Наприклад, доповідь припускала, що населення планети до 2030 року становитиме 7 млрд, проте цього 2023 року це число вже перевищило 8 млрд.

У відповідь на критику про неточність чисельних показників у доповіді Денніс Медоуз зазначав, що точність — не основний критерій оцінки моделі, набагато важливіша її здатність вказати тренди.

Випускалися роботи, які оцінюють «Межі зростання» у цьому ключі — з докладним порівнянням тез доповіді та даних поточної ситуації. У 2008 році Грем Тернер з об’єднання наукових та прикладних досліджень Австралії (CSIRO) написав статтю з оцінкою сценаріїв, викладених у книзі.

Він виявив, що зміни у промисловому виробництві, виробництві харчових продуктів та забрудненні навколишнього середовища приблизно відповідають «стандартному сценарію».

Нідерландська дослідниця і консультантка Римського клубу Гайя Херрінгтон опублікувала статтю у 2020 році, де порівнює інформацію з книги «Межі зростання: оновлення за 30 років». Херрінгтон також приходить до висновку, що «стандартний сценарій» найбільше можна порівняти з нинішньою ситуацією.

За її підрахунками, без серйозних змін у споживанні ресурсів економічне зростання досягне піка, а потім звалиться приблизно до 2040 року. Насамперед це позначиться на виробництві продовольства та умовах життя.

Остання робота з аналізом «Межі зростання» вийшла в листопаді 2023 року — німецький вчений Аржуна Небел разом із командою провів рекалібрування моделі World3 у Python, а також оновив емпіричні дані на більш актуальні.

Нова модель отримала назву PyWorld3-03, і ​​її зміст можна переглянути у відкритому доступі. За даними дослідження, «стандартний сценарій» і рекалібрування 2023 року мають різні піки, але можливість колапсу зберігається навіть зараз.

Схема, де дані «стандартного сценарію» зі «Меж зростання» накладені на дані, використані при рекалібруванні 2023 року.

Можна порівняти World3 з моделюванням клімату, наприклад, з моделями загальної циркуляції атмосфери та океанів.

На концептуальному рівні структура майже така сама: існують потоки повітря, води, тепла та інших об’єктів, які модель має підсумовувати чи інтегрувати. Але соціальні та економічні системи, змодельовані в World3, не мають природних законів порівнянної предикативності.

І хоча «Межі зростання» не дали точних передбачень, а модель World3 — скоріше полемічний, а не прогностичний інструмент, сьогодні головний висновок доповіді взято до уваги. Те, що було непопулярною думкою 50 років тому, нині впливає на ключові сфери життя.

Епоха неолібералізму, коли єдиним завданням бізнесу вважалося зростання прибутку в минулому. Відповідальні компанії – це модно та прибутково. Сьогодні величезну роль економіці відіграють ідеї сталого розвитку та ESG, дуже співзвучні прогнозам Римського клубу, і багато в чому завдяки йому. Великі інвестори уникають співпраці з фірмами, які не впроваджують такі стандарти.

Технології здійснили неймовірний стрибок, і сьогодні їх часто використовують саме для того, щоб мінімізувати шкоду для планети.

«Межі зростання» недооцінили силу технічного прогресу, який сьогодні дозволяє контролювати економічне та промислове зростання. Багато викликів, таких як глобальне потепління чи перенаселення, залишаються актуальними, але є надія на те, що технології таки зможуть нас врятувати.

Автор: 

Джерело: Blog Imena.UA

You may also like...