Путін не збирається зупинятися навіть на древніх танках та гольф-карах

І якщо Україна та ЄС виробляють і купують дрони як гарячі пиріжки, то, логічно, у ворога з часом з’являться спеціальні частини, народжені з паліативу в епоху дронів.

А потім уже промисловість насипле їм не баггі з гольф-клубу, а якусь машину з низьким профілем, яка може бути швидшою, ніж реакція пілотів.

І не помпу спортивну, а щось із барабаном та картеччю в контейнерах. А під цим усім ще й сітка як шанс останньої надії — кинути у FPV на відстань п’яти метрів, сплутати гвинти.

Але відповідь на вплив шукатимуть. Згори та знизу. Так завжди було до нас, і буде після нас.   Була в Японії у війні на Тихому океані елітна морська авіація з пілотами асами та найбільшими в світі важкими авіаносцями, “ширяючими журавлями”. І цю елітну авіацію ламали “згори”, недорогими ескортними авіаносцями та пілотами-середняками з базовою “прошивкою”.

Складною програмою зверху з напругою всієї країни, переведенням на раціони та жіночу працю, з нормами на бензин та шини. Зате були місяці, коли спускався на воду відразу кілька авіаносців ескорту — зі 155 спущених на воду США у Другій світовій авіаносців, 122 були невеликими ескортниками.

Вони боролися з підводними човнами, супроводжували конвої, дали можливість розгорнути та прикрити передові бази на островах та атолах.

Так, американці збивали японських асів рідше й витрат зазнавали більших, але за рахунок прискореної програми навчання та потужності промисловості, сточили японців до “полювання на індичок”. Битви у Філіпінському морі, коли американці вже перевершували японців і льотними вміннями, і числом, тому палубну імператорську авіацію збивали десятками. Було в Німеччині для протидії стратегічним бомбардуванням маса винищувачів малого радіусу — її ламали кількістю вогневих точок, щільністю літаків та вогню, кустарними машинами керування строєм “Фортець”.

“Знизу” (хотіли жити пілоти) — збільшували калібр кулеметів до 12.7 (перші моделі були 7.62), монтували додаткове бронювання, штовхали служби, щоб ставили електроприводи, спарені стволи, “компенсаторні” приціли.

“Згори” — нічні вильоти та підвісні баки у винищувачів супроводу, тотальна бомбардування міст, в яких зносили все, включено з історичними центрами, та перехоплення перехоплювачів.

І далі в глибину століть. Фахівці, які вирішували питання тунелів у В’єтнамі, абордажу вітрильних суден, питання мін під стіни.

Зараз так же. Логістика — централізовано затягують сітками дороги, постачають дронами, мотоцикли або баггі з мінами.

Навіть полки з інвалідів, так. Тупо, смішно, привід зло пожартувати — обвісили пораненого підсумками та баулами і він пошкутильгав. Той самий робот, якого Путіну показували.

Але кумедного мало, у Росії біороботи на озброєнні. Пилять собі ножем шию при загрозі полону, несуть, кульгаючи, постріли до гранатомета. Росія вбиває об нас зеків, злісних неплатників аліментів, тих, кому придумали або загрозу тюремним строком, або заманили грошима на контракт.

Десь вбили піднощика, а десь він таки доніс гранат та ранцевих зарядів і росіяни вбили добре окопаний, з правильним вигином, протиосколковою стіною та сіткою бліндаж, разом із гарнізоном, підірвали через накат вибухівкою.

Спочатку заскочили на одноразові багги зі штурмовими рюкзаками і закріпилися, а потім каліками доставили потрібний тип б/к, протибункерне або банально патрони. Не важливо — це просто тактична можливість діяти за нових умов. Іноді працює, а іноді — ні.

Штурмовики спеціальні — ті, що можуть у зону скидів заходити в хорошій протиосколковій броні, ховаються за накидками проти тепловізорів та навчені “зенітному вогню”.

Або ті, що лізуть у трубу газопроводу та роблять підкопи з підривами в Авдіївці. Мінна війна під землею — теж спроба відповіді на засилля дронів, супутників та очей камер.

Так, токсичне ураження легень, тепер вони в курсі, що потрібна замкнута система та кисень до того, як лізти у трубу. А на постраждалих та загиблих плювати навіть самим росіянам.

Або ті штурмовики, що літають на мотоциклах, поки що там не всі одноразові. Та вони вже й не штурмовики зовсім, а скоріше логістика на останньому кілометрі та можливість наростити десант в потрібний час.

Або танки-сараї. Спочатку їх вигадали як вогневе прикриття.

Коли зрозуміли, що їх можна бити десятками FPV і ще залишитися в плюсі, почали позбавляти їх можливості стріляти і крутити баштою, але забронювали до межі. То була десантна машина на максималках. Тепер це взагалі роздача РЕБ і десант зверху ще з помпою, кулеметом і ранцями РЕБ.

Полювання за пілотами — “Краснополі” та КАБ, але росіяни можуть й касетний “Іскандер” не пошкодувати. Плюс є частини РТР, які шукають випромінювання та характерний радіообмін, і потім туди на оптоволокні дрон відправляють, на вільне полювання.

А ми можемо йти, наприклад, в текстові чати “Харріса” чи ставити виносні антени подалі від бліндажів.

Одне слова, ви зрозуміли. Камінь-ножиці-папір, а потім колодязь у дворі, собака в будці і це все на ходу, вигадуючи неіснуючі наразі правила.

Тривимірне поле бою, з нестачею людей, боєприпасів, класичного озброєння, але з комерційними дронами, з баггі, якими обтікають вузли оборони, мотоциклами та мулами постачання, з піднощиками, включаючи поранених, з КАБ та розвідувально-ударними комплексами.

І багато в чому тому Європа почала активно озброюватись.

Усвідомлення того, що росіяни можуть мобілізувати ще мільйон людей, озброїти їх іранськими дронами та північнокорейськими снарядами і це буде не тільки баг, а й фіча.

Кім надішле ще САУ і кілька тисяч людей якщо треба. Китай продовжить гнати через Казахстан поїздами баггі, мотоцикли, комплекти до дронів та верстати.

І ні блокада, ні санкції не допоможуть у найближчі місяці — сировина і гроші шлях знайдуть.

Так, повільно та з великими втратами, та й досі просування і ударні можливості БПЛА тактичної ланки на глибину кілометрів на тридцять. Але нічого неможливого, якщо дуже захотіти.

У Москви є чітке розуміння: часу, допоки промисловість ЕС розгониться, небагато. Звідти й передача тактичної ядерної зброї Білорусі, і спільне навчання там восени. Тому чекати не можна — поки у Москви є досвідчені пілоти, залишилася арта і КАБ, а у ЄС — лише промисловість, без кістяка досвідчених пілотів та РЕБ, росіяни можуть спробувати або ще різ зайти в Україну з півночі, або спробувати натиснути на ЄС, як на наш тил.

Тому і поставили на поле фішку “тактична ядерна зброя” — щоб не було ні у кого бажання хльостати авіацією, в той час коли будуть накопичуватись десь під Мінськом.

Європейці ризик бачать. Звідси й обов’язкова служба для жінок у Данії з наступного року, й строковики в Швеції, й дискусії про поновлення строкової служби в Німеччині. Звідси одна дивізія на стадії високої готовності на початку 2025 року для дій на східному фланзі ЄС та НАТО від Німеччини та нарощування числа багнетів ще на 30 тисяч військ постійної готовності.

Звідси проекти Airbus. Наприклад, колишню літаючу мішень перетворили у засіб, який може наздоганяти в радіусі 100 км “шахеди” і збивати їх ракетами повітря-повітря. Приземляється на парашуті, можна перезарядити і знову бути готовим до запуску катапультою.

Жорна війни мелють і все зовсім не пахне швидким миром. Все пахне так, як вже було двічі за минуле сторіччя в Європі.

Автор: Кирило Данильченко ака Ронін

Джерело: LB.ua