Як влаштована підготовка військових Сил Оборони України за кордоном? Що за цим стоїть?
Понад 100 тисяч українських військовослужбовців пройшли навчання за кордоном за останні два роки. Повномасштабна агресія Росії не лише прискорила переозброєння української армії, але й активізувала підготовку фахівців ЗСУ, до якої нині залучені понад 30 країн світу. У виданні RFI з’ясовували, що стоїть за організацією цього процесу.
Побудувати довіру
Леонід (ім’я змінене з міркувань безпеки. — Ред.) показує сувенірні монети з викарбуваними сюжетами російсько-української війни. Ось трактор тягне танк, ось на дно йде російський крейсер «Москва»… Леонід замовив із півтора десятка таких монет, щоб подарувати їх інструкторам та офіцерам, які допомагають воїнам ЗСУ опановувати німецькі самохідні зенітки «Гепард» на одному з полігонів Німеччини. «Вони дуже радіють таким подарункам», — посміхається Леонід.
Леонід — офіцер Збройних сил України, який допомагає організовувати навчання українських військовослужбовців у Німеччині. Ці сувеніри він привіз на знак подяки німецьким фахівцям — жест, що також зміцнює дружню атмосферу. «Ми довго будували ці довірливі взаємовідносини, — пригадує Леонід. — Крок за кроком, щодня дня ми показували, хто такі українці. І що перш за все ми хочемо бути вільними, хочемо бути разом із цивілізованим світом. Тепер наші партнери це дуже добре усвідомлюють».
Німеччина — один із лідерів за кількістю підготовлених українських військовослужбовців на своїй землі. З початку повномасштабної російської агресії навчання тут пройшли близько 13 тисяч воїнів, а до кінця цього року буде понад 20 тисяч. І це якщо не рахувати тренувань у рамах, наприклад, американських місій. Підготовку екіпажів танків «Абрамс» фінансують США, але проводять — саме на німецьких полігонах.
Загалом тренувати українських військових допомагають понад три десятки країн світу. І з початку повномасштабної російської агресії до кінця минулого року вишкіл за кордоном пройшли близько ста тисяч службовців ЗСУ. Такі дані торік озвучив заступник начальника Генерального штабу Олександр Кириленко.
Є навчання, які проводять на основі двосторонніх угод. Наприклад, з Камбоджею, яка тренує спеціалістів із розмінування. Або зі США, які очолюють місію SAG-U та підготували майже 20 тисяч військових (більшість із них — на полігонах Німеччини).
Окремо готують пілотів та персонал обслуговування для роботи з американськими винищувачами F-16. Навчання тривають у США, Румунії, Данії, Франції та Бельгії, залучені також Нідерланди та Польща. ЗМІ повідомляють, що перші групи українських пілотів та інженерів уже завершили підготовку.
Ще понад 30 тисяч українських військових пройшли вишкіл за програмою «Операція Interflex», яку в червні 2022-го запустило Сполучене Королівство. Для тренувань в країні відвели шість полігонів загальною площею 18 410 гектарів, — пише український Генштаб (для порівняння, площа Одеси — близько 16 тисяч гектарів. — Ред.). До британської ініціативи долучилися інструктори з Австралії, Данії, Канади, Литви, Нідерландів, Нової Зеландії, Норвегії, Фінляндії, Швеції.
Але найбільше тренує європейська місія EUMAM — Ukraine. До кінця 2024-го в межах цієї програми навчатимуться близько 60 тисяч українських військових. Своїми знаннями та досвідом з ними діляться інструктори з двох десятків країн ЄС, а також Норвегії та Сполученого Королівства.
Євросоюз запустив EUMAM торік у жовтні, щоб «посилити здатність ЗСУ захищати територію України в міжнародно визнаних кордонах та відповідати на можливі військові вторгнення Росії чи інших потенційних агресорів в майбутньому». Так сказано на вебсторінці місії. Від початку програма була розрахована лише на 15 тисяч курсантів.
Коли стало відомо, що ЄС тренуватиме українських військових, речниця російського МЗС Марія Захарова заявила, що це робить Євросоюз «стороною конфлікту» і пригрозила «наслідками».
Як це працює
Військовий ЗСУ може потрапити на навчання за кордон, якщо буде активним та продемонструє бажання та мотивацію. Так кажуть самі службовці, але додають: одного бажання не досить. Остаточне рішення увалює командування підрозділу. Ураховують досвід військового, його спеціальність та базову підготовку. Бонусом стане і знання іноземної мови.
Українські військові за кордоном проходять вишкіл за чотирма основними напрямками:
- базовий загальновійськовий для новобранців;
- використання іноземної техніки та озброєння, а також вишкіл медиків, саперів та снайперів;
- для сучасних командирів-лідерів та інструкторів-тактиків;
- колективний для підрозділів різних рівнів та штабів.
Військовослужбовці ЗСУ, з якими ми поспілкувалися в Німеччині, кажуть, що рівень вишколу тут високий. Але й в українських навчальних частинах гідний.
«Дуже суттєвої різниці (між українськими та німецькими інструкторами. — Ред) немає, — каже військовослужбовець ЗСУ, який навчається керувати самохідною зеніткою “Гепард”. — І в Україні, і тут інструктори дуже терпляче вислуховують усі наші питання. Інструктори дуже досвідчені і надзвичайно гарно ставляться до нас, слухачів. Пояснюють, поки не зрозумієш».
«Немає нічого складного, — продовжує інший військовий ЗСУ, який теж тренується на цій базі. — Треба лише мати розуміння, що ти робиш і старання».
«Тренери офігенні, — усміхається колишній український морпіх, який тепер служить у протиповітряній обороні ВМС. — Є і веселі хлопці, є серйозніші. Але всі вони передають нам свій досвід. І щиро хочуть допомогти. Не просто щоб ми тут побули та поїхали, а щоб реально чомусь навчилися».
Леонід каже, що між українськими курсантами та німецькими інструкторами формуються не лише професійні, але й суто людські зв’язки. «Інструктори дуже сильно прив’язуються до наших хлопців, ставляться до них ніби старші брати чи батьки, — каже він. — Кожен екіпаж, кожен військовослужбовець має велике значення для інструкторів, які їх навчали».
Що за цим стоїть?
Коли Євросоюз запускав місію EUMAM, то спершу виділив на неї близько 60 мільйонів євро. Але торік Європейська рада збільшила бюджет до 255 мільйонів. Ці гроші йдуть на обладнання, боєприпаси та навчальні матеріали. А ще на речі, яких із першого погляду навіть не видно.
«Коли українці приїжджають, хтось має забезпечувати їхню щоденну підтримку: хтось повинен їх годувати, вони повинні десь жити, щось пити, мати доступ до медичної підтримки, хтось має прати їхній одяг. Усе це роблять конкретні люди, персонал. І тільки потім до роботи вже стають тренери. А ще — перекладачі, адже українці зазвичай не знають німецької чи англійської», — розповідав раніше головний пресофіцер EUMAM Томас Овербак. За його словами, у цифровому вираженні одного українського військового готує півтора члена персоналу.
Структурний підрозділ британського міноборони DIO порахував, що станом на кінець минулого року організував для українських військових на базах Великої Британії 3 238 499 прийомів їжі, виправ 259 128 мішків із білизною та обробив 600 657 кг відходів.
Ще один виклик — мовний бар’єр. Українці, із якими ми поспілкувалися на німецькій військовій базі у квітні, кажуть, що вже майже не відчувають його. Звикли до термінології та й хоча б базовий рівень англійської допомагає. Водночас із кожною групою українських військових, які навчаються за кордоном, працюють перекладачі. На них теж значна відповідальність: неправильно перекладене чи пропущене слово під час навчань може обернутися важкими наслідками на полі бою.
Мова стала однієї з проблем, яка відтягнула передачу Україні американських винищувачів F-16. Українські пілоти мали спершу вивчити англійську не тільки, щоб тренуватися, а й щоб потім керувати цими літаками. У майбутньому, вочевидь, увідповіднення українською армії стандартам НАТО вимагатиме більшої уваги командування до навчання особового складу іноземним мовам.
Про ефективність західних навчальних місій свідчить, зокрема, увага до них з боку російських спецслужб. RFI вже писало про активізацію диверсантів, зокрема в Німеччині. Вони готують напади на військові бази, де тренуються українські службовці.
«Ми повинні захистити і українських військових, і своїх людей», — кажуть пресофіцери Бундесверу. І додають, що деякі співробітники бази вже стали жертвами анонімного психологічного тиску.
Посилені також і заходи безпеки для військовослужбовців із України, — пояснює офіцер ЗСУ, дотичний до організації тренувань українців у ФРН. Деякі з них до цього ніколи не були за кордоном, і командування спершу навіть влаштовувало їм екскурсії. Але тепер вихід за межі тренувальних баз суворо обмежений. Як і, наприклад, використання мобільних телефонів на місці навчань.
Деякі військовослужбовці з України інколи незадоволені суворими безпековими обмеженнями. Мовляв, і у вихідні вони не можуть вийти в місто чи поїхати кудись. Українські координатори навчань змушені розв’язувати ці проблеми та роз’яснювати причини таких обмежень, а також братися й за усунення інших побутових проблем, які виникають під час тренувань.
Навчання військових ЗСУ за кордоном зараз налагоджене та скоординоване. На понад 40 полігонах по всій Європі тренуються спеціалісти з десятків різних напрямків — від піхотинців-штурмовиків до пілотів винищувачів. Часто вишколи вимагають зусиль не лише Бундесверу, але й інших сторін. Наприклад, виробників військової техніки, як у випадку з «Гепардами».
За всім цим цим стоїть колосальна робота, пояснює Леонід: «Це велика координація між Україною та її партнерами. Зовнішня з Україною, а також внутрішня координація між військовими відомствами та організаціями всередині Німеччини»
Тренування в Україні
На початку березня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба закликав партнерів розгортати тренувальні місії на українській території. «Я щиро не розумію, чому питання тренувальних місій в Україні спричиняє стільки труднощів і обговорень. Між 2014 та 2022 роками весь спектр тренувальних місій дуже ефективно працював в Україні. Я не бачу причин, чому це не може продовжитися. Поверніть свої тренувальні місії, поставте своє ППО, щоб захистити навчальні центри», — сказав міністр на пресконференції у Вільнюсі.
Перенесення тренувань в Україну і справді сильно б прискорило процес. А ще б посилило підготовку власних українських інструкторів. Але тут є кілька перешкод. І постійні російські обстріли майже всієї території України — лише одна з них.
У випадку з такою технікою, як «Гепард», потрібні складні та дорогі тренажери. І Україна вже веде переговори про їхню закупівлю. «У Німеччині дуже широка матеріальна база, тут є все для навчання, — каже український морпіх, який вчиться працювати на Гепардах. — У нас з навчанням за цією спеціальністю були б проблеми».
Крім того, Україна отримує західну техніку, яку досконало знають поки лише західні спеціалісти, тому потрібна їхня особиста участь. Торік в Об’єднаному Королівстві почали думати про відрядження британських військових інструкторів в Україну. А на початку вже цього травня президент Франції Еммануель Макрон заявив, що не можна виключати відправлення західних військ на допомогу Україні.
Але таку думку поділяють далеко не всі західні союзники Києва. І навіть Сполучені Штати поки не збираються направляти своїх інструкторів в Україну. Про це за підсумками засідання Контактної групи «Рамштайн» у травні заявив голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Чарльз Браун, якого цитує українське видання «Європейська правда».
«Після закінчення війни, я підозрюю, у нас буде можливість це зробити, але наразі в США немає планів повертати військових інструкторів до України», — сказав генерал.
Зворотний ефект
Після початку повномасштабного російського вторгнення бойова міць української армії зросла, як ніколи раніше. Починаючи війну, Путін хотів «демілітаризації» України (ніколи, щоправда, не пояснюючи, що це означає). Але натомість отримав у вороги армію, понад сто тисяч службовців якої за два роки пройшли навчання у країнах НАТО.
Якщо впродовж дев’яти років до повномасштабного вторгнення тільки британські інструктори навчили понад 22 тисячі українських військових, то за два роки після російського нападу — понад 30 тисяч.
Інструктори, з якими ми поспілкувалися в Німеччині, кажуть, що ці тренування корисні і українцям, і європейцям. «Від українських військових ми багато дізналися про тактику російських солдатів, про те, як вони працюють. Дізналися багато нового. І взяли це собі в роботу», — сказала раніше майор Бундесверу, яка тренує українських саперів.
«Багато українців, які приїжджають сюди, мають досвід роботи на фронті, — погоджується Томас Овербак. — І вони знають таке, що нове для нас. І вони розповідають про це нам, навчають нас того, що знають».
«Від України ми отримуємо надзвичайно цінні знання та досвід. У цьому плані немає нічого важливішого у Європі, та й, певно, у світі, ніж те, що ми чуємо від наших українських друзів та союзників», — зауважив раніше в інтерв’ю RFI уповноважений уряду Чехії з питань відновлення України Томаш Копечний.
Джерело: RFI
