В Україні «виростили» п’ятьох власних «злодіїв у законі»

Переважна більшість так званих «злодіїв у законі» Східної Європи нині перебуває на території Росії – стверджують фахівці ГУБОЗ МВС України. Але торік російська Держдума прийняла законодавство, яке передбачає для таких «коронованих» осіб посилену відповідальність (від 12 до 20 літ неволі, або довічне ув’язнення) і обов’язкове врахування згаданого статусу як обтяжуючої обставини.

Ситуація чимось нагадує повальне вигнання кілька літ тому кримінальних «вершків» із Грузії, – дехто з них шукав і знаходив у нашій країні специфічний заробіток та прихисток.

Отже, з поправкою на євразійські масштаби РФ, це може означати, що марево загрози наступної злодійської міграції – російської, перед котрою візити домушників й татуйованих «князів» з Колхідської рівнини і берегів Ріоні виявляться другорядними витівками, набуде цілком реального наповнення. Звісно, якщо цей момент проґавлять правоохоронці – чого, сподіваємося, не станеться. Впевненості додає те, що українська міліція вже має досвід з відстеження міграцій усяких кримінальних елементів й подальшої нейтралізації їхнього впливу через діяльність спецпідрозділів боротьби з етнічною злочинністю та «злодіями в законі», створених у структурі БОЗ і карного розшуку.

П’ятеро кримінальних «князів» вже відреклись від титулу

У результаті комплексної роботи служби, тісної співпраці з іноземними колегами, передусім Російської Федерації, минулоріч ГУБОЗу вдалося припинити діяльність 18 «злодіїв у законі», які намагалися долучитися до так званого «перерозподілу сфер впливу» в нашій країні. Завдяки бозівцям чотирьох «авторитетів» заарештували, а десятьох видворили, заборонивши їм в’їзд до України на 5 літ.

Вже цьогоріч подібна прикрість сталася з широко відомим у вузьких бандитських колах «Гізо Гальським», неодноразово судимого за тяжкі злочини у Грузії і Росії вимагача, якого затримали 14 січня, а за тиждень рейсом «Київ-Тбілісі» повернули на батьківщину. Цікаво, що «Гізо» перебував в Україні нелегально й намагався контролювати ділків тіньового бізнесу Одеського регіону, що раніше перебували під крилом іншого відомого «законника» – потайки легалізованого у 90-ті «Антімоза», який, у свою чергу, вирізнявся потужними корумпованими зв’язками і якого депортували ще у травні 2009-го, по тому, як затримали у Ворзелі на Київщині. До речі, тоді виявили схему легалізації в Україні іноземців, якій сприяв хтось із правоохоронців…

Під опікою української пенітенціарної системи нині відбувають покарання два «злодії у законі». Приміром, вже понад 10 літ у одиночній камері вінницької тюрми «відмірює» довічне ув’язнення Артур Ярошевський («Артур»), якого на нари відправила страшна витівка, влаштована ним у компанії блатних друзяк в одеському барі «Суворовський» у травні 1997-го, коли останній через конфлікт із «сусіднім столиком» розстріляв і закидав опонентів гранатами – тоді загинуло два охоронці й троє відвідувачів, сімнадцятеро отримали поранення.

У тій ж зоні коротає час і Автанділ Антадзе («Авто»), затриманий на Вінниччині зі зброєю, наркотиками й підробленим паспортом, за що отримав п’ятирічний термін. Ще один український «авторитет» – одесит Валерій Шеремет («Шарик»), на рахунку якого 7 «ходок», контролював зграї кишенькових злодіїв у Південній Пальмірі, нещодавно потрапив у руки німецької поліції. Причому не без допомоги бозівців, які підказали колегам, що у Німеччину разом із сином виїхав небезпечний кримінальник. Згодом «Шарик» на пару із чадом погорів на квартирних крадіжках і нині очікує вердикту суду. «Забиває» найкраще місце на нарах й Чхартішвілі Паата («Принц») – викритий миколаївською міліцією грузинський нелегал та «злодій в законі», причетний до обігу важких наркотиків. Під час затримання у нього знайшли героїн і ювелірні вироби.

Ще п’ятеро «авторитетів» в останні роки взагалі відреклись від титулу, написавши відповідні заяви. Це такі, вже згаслі «зірки», як «Вася Ушастий» з Києва чи відряджений на 16 літ за вбивство комерсанта до Сокальської виправної колонії Львівщини «Хівря» (або «Хохол», «Герцог»), якого колись у Москві коронували «Шакро» і «Чистокровка». Добровільно-публічно відійшов на пенсію 80-літній старожил злодійського руху Одеси «Дубина», що відрікся від «касти». Але серед «відказників» є і доволі молоді люди – приміром, 36-річний «Льоха Краснодонський» – колишній спортсмен з Луганщини, який нині перебуває на обліку у психдиспансері, позаторік зрікся «титулу». Іншим відомим «капітулянтом» став «Крамар» (або «Біс», «Микола») – зухвалий грабіжник і злодій з Полтавщини.

Деякі жертви «законників» не йдуть у міліцію

До ГУБОЗ постійно надходить оперативна інформація щодо активізації «злодіїв у законі», які потрапляють до України з території Грузії, Російської Федерації, Вірменії, Азербайджану і намагаються встановити кримінальні контакти, впливати на криміногенні процеси, зокрема контролювати певні види нелегального бізнесу.

Але нині «авторитети» вже не мають важелів впливу в Україні, як то було 10-15 літ тому. Тим не менше, як показує практика, діяльність «законників» створює конфліктні ситуації, – такі, як минулорічна стрілянина в Голосіївському парку столиці чи замовне вбивство власника київського торгівельного центру «4ROOM» Алояна у жовтні, коли загинули два працівника спецпідрозділу «Титан», у скоєнні якого підозрюють московського «злодія в законі» на прізвисько «Мераб». Активна міграція окремих злодіїв пов’язана з витісненням їх з країн громадянства: намагаючись легалізуватися, вони використовують спрощений режим перебування в Україні і корумпованість українських чиновників.

За останніми даними, найбільше «авторитетів» до нас наїхало з Грузії –через прийняття цією країною у 2005-му закону про притягнення до суворої відповідальності «коронованих» злодіїв у разі доведення причетності до криміналу (від 8 до 12 років в’язниці). Це такі люди, як викритий ГУБОЗом у Києві в результаті спільної із російськими колегами спецоперації кримінальник «Матєвич», який збирався очолити міжнародний трафік важких наркотиків з Росії через Україну до Західної Європи.

Нині у спеціально створеній у Грузії в’язниці відбуває покарання майже 50 «злодіїв у законі». Другий за значенням «експортер» лиходійської еліти в Україну – Росія. За національною ознакою далі місця цього рейтингу розподіляються так: азербайджанці, вірмени, чеченці. Своїх, доморощених «злодіїв у законі», українці, якщо можна так висловитися, «виховали» не так багато – п’ятеро.

Однак, упіймані заїжджі «авторитети» не завжди змиряються із долею висланця. Відомою є історія грузинського злодія «Рамаза Кутаїського», який до березня 2008-го був «смотрящим» по Ростовській області Росії, допоки його не викрили рубопівці. Росіяни намагалися депортували його до Грузії через Україну. Чому намагалися? А тому, що до Тбілісі в’язень не долетів, а зумів просто фантастичним чином щезнути під час нетривалого перебування літака на землі київській. Півтора року «Рамаз» переховувався у Києві, заробляв на крадіжках з квартир і авто, але нещодавно столичному УБОЗу пощастило «вирахувати» його разом із помічником.

За оперативною інформацією, в Україні перебуває кілька десятків «злодіїв у законі», яких насправді не так легко «вирахувати». Адже «авторитети», коли переховуються, не гуляють вільно вулицями – з’являються лиш у добре перевірених місцях. Вони непередбачувані, ведуть активне кримінальне життя, підтримують засуджених в місцях позбавлення волі через так звані «общаки» й мають дві основні робочі спеціалізації. Одні контролюють великі й не дуже угрупування крадіїв, грабіжників і розбійників, нерідко беруть безпосередню участь у «наскоках». Таких персон називають мастодонтами, вимираючим плем’ям, до якого належать представники найстарішої когорти, що дотримуються традицій.

Другі, або «авторитети» нової формації, які мало надають уваги слідуванню злодійському кодексові, найбільш цікавляться бізнесом – як «тіньовим», так і участю в легальних видах підприємництва. Тим людям і їхньому оточенню нерідко інкримінують участь у всіляких доходних оборудках й загалом аферах у сфері економіки. У орбіту їхнього інтересу потрапляють такі об’єкти, як порти, ринки і пов’язана з ними контрабанда. Щоб прокручувати залучені у своїх схемах мільйони (можливо, мільярди), «авторитети» обзаводяться зв’язками серед чиновництва (читай – купляють їх, допомагають у кар’єрі посадовцям-корупціонерам), очільників держпідприємств, правоохоронних структур, суду, їхніми друзями нерідко стають і доволі знані політики.

Загалом «кодекс злодіїв» не вітає насилля, але за потреби VIP-крадії не відмовляються від кривавих акцій. Приміром, чеченські «князі» вирізняються жорстокістю, скоюють вбивства, викрадають людей задля отримання викупу. Цікаво, що контингент, стосовно яких «законники» вчинюють якісь дії – люди непрості: це відомі бізнесмени, господарники і владні діячі, загалом багатії, що нажили нечесні капітали, відтак дехто з них боїться звертатися до міліції. Ці жертви перебувають на соціальних щаблях так високо, що не вважають за необхідне і раціональне будь-який розголос.

Мільйон двісті доларів на лапу – і злодій стає «політичним біженцем»

Окремої оповідки заслуговує передісторія нещодавньої екстрадиції з України азербайджанського «авторитета №1» на прізвисько «Ровшан Ленкоранський» (всього, як кажуть знаючі люди, є 16 «законників» азербайджанського походження), який з лютого 2007-го перебував у міжнародному розшуку за скоєння низки злочинів. Ця історія загалом є, так би мовити, квінтесенцією проблеми і наочною її ілюструє.

«Ровшана», який перебуває на вершині злодійської ієрархії, вважають одним з найавторитетніших кримінальників на теренах СНД і України. Свого часу, коли майбутній кримінальний бос був підлітком і зростав у пристойній родині, в нього вбили батька (він працював у міліції). Поки тривали слухання щодо підозрюваного у тій розправі, малий Ровшан десь дістав пістолет і проніс його в залу, де розглядали справу. У зручний момент хлопець вистрілів крізь грати і смертельно поранив того, хто зробив його напівсиротою. Відсидівши кілька літ у в’язниці для неповнолітніх, той вирішив, як не дивно, піти майже тим шляхом, що і кривдник його родини, якому юнак так жорстоко помстився.

Доволі скоро уродженець Баку піднявся на кримінальний п’єдестал на батьківщині, а згодом став впливовою фігурою серед собі подібних у Росії, Україні і навіть Європі. Приміром, серед його хороших знайомив був і убитий не так давно у Москві В’ячеслав Іваньков («Япончик»), на поховання якого з’їхалася мало не половина російської еліти. Після загадкової ліквідації московського «авторитета» Ікмета Мухтарова, з квітня 2006-го він взяв під оруду тамтешню азербайджанську злочинну рать. Та згодом у Білокам’яній стало некомфортно. Уникаючи переслідування властей і поліції Азербайджану, а також неприємностей у Росії, він кілька літ тому зміг перебратися в Україну, де займався звичними для себе речами, зокрема підкуповував, шантажував місцеву політичну й бізнес-еліту.

Рік тому сталося перше затримання «Ровшана» в Україні, по тому, як він утік з Москви у Київ. Тоді за запитом азербайджанської поліції, яка підозрювала кримінальника у замахові на вбивство і незаконне зберігання зброї, його мали видворити на батьківщину. Оперативники при ньому знайшли російський паспорт, але РФ позбавила його громадянства. Шевченківський райсуд Києва арештував останнього на 40 діб.

Під час допитів «авторитет» поводився зухвало, не приховуючи відрази й ненависті до тих, хто його затримав – напевно ота пихатість і зверхність мала певні підстави. І дійсно, напередодні екстрадиції Держкомітет у справах національностей та релігій якимось дивним чином надав Джанієву статус політичного біженця (звісно, перемовини відбувалися через адвокатів). Дехто припускав: «Ровшан» не пошкодував 1,2 мільйона доларів готівкою своїм корумпованим зв’язкам.

Затим його звільнили і він розгулював на волі. Тим не менше, «біженець» від звичного ремесла не відмовився – статус дозволяв вільно пресуватися та завойовувати вплив. Дотримуватися законослухняного способу життя йому не дозволяли як власні переконання, так і амбіції й обов’язки коронованого злодія, в якого напрочуд багато «відповідальних» функцій. Цей «біженець» неодноразово відвідував і сам організовував кримінальні сходки в Росії, Європі, але в основному відсиджувався в Україні, де в нього є рідня, а його безпеку тут підтримувала озброєна охорона.

Згодом Генпрокуратура опротестувала біженський статус злодія, а щодо заступника голови Держкомітету у справах національностей та релігій за матеріалами ГУБОЗ порушила кримінальну праву за фактом зловживання службовим становищем під час надання «Ровшану» згаданого статусу. Перші два суди «авторитет», який робив усе можливе, аби уникнути екстрадиції, виграв, але Вищий адміністративний суд зрештою позбавив його часткової недоторканності. Втім, «Ровшан», навіть довідавшись про скасування свого біженства, однак продовжував переховуватися в Україні.

Минулорічу грудні його знов заарештували. На пару з азербайджанцем у сіті міліції потрапив громадянин Росії, що мешкав у Києві і є власником столичного ресторану, в авто якого знайшли нелегальний пістолет «Форт-12Р» із набоями. Документування виявилося напрочуд складним – фігурант перебував під захистом приватного охоронного агентства, «бодігарди» котрого були озброєні… мисливськими карабінами «Вулкан» і пістолетами для відстрілу гумових куль. Цікаво, та на оперативників, які працювали з «Ровшаном», він призводив враження достойного суперника.

Українці на «Ровшана» доказового компромату не зібрали. Хоча є певні відомості, що він займався вимаганням, але ці матеріали, вочевидь, чекатимуть кращих часів – маю на увазі те, що у «Ровшана», як би в нього не склалася доля в Азербайджані, є велике бажання повернутися до України…

Будь-якому учасникові «авторитетної сходки» загрожує депортація

Україна, як не прикро, нерідко стає місцем проведення так званих «сходок», коли, почасти навіть не дуже конспіруючись, до нас з’їжджаються десятки «хрещених батьків». Особливо почастішали ті збіговиська після убивства московського авторитета «Япончика», коли кримінальні клани постали перед проблемою нового «переділу». Нагадаємо найбільш резонансні «шабаші» – звісно ті, які міліції вдалося зірвати. Як вдалі приклади можна навести розгін березневої у Києві і серпневої у Сумах спільних україно-російських «конференцій» контрабандистів, організованих «Льорою Сумським». У Криму «Каха Новоросійський», якого шукали правоохоронці Росії за розбої і вимагання, намагався у серпні організувати черговий «симпозіум», але невдало. Цього разу його ораторське мистецтво оцінили не лише брати по цеху, а й оперативники, які продовжили протокольне спілкування в міліції Євпаторії. Згодом «Каху» депортували.

У наступному епізоді кайданки з’явилися на руках іншого режисера кримінальної «тусовки» – 57-річного російського рецидивіста «законника» на прізвисько «Робінзон», вже депортованого до Москви. «Робінзона», який є впливовим представником «традиційної школи» злодіїв і займався рекетом, кіднепінгом та розборками, взяли поблизу одного з київських ресторанів – той якраз був під дією наркотиків й дуже пручався, коли проти нього застосовували прийоми самбо. Його фігура цікава тим, що він зміг майже законним чином – без підкопів і втеч – вислизнути із російської колонії суворого режиму в Тюмені, де сидів за вимагання 20 тисяч доларів. Його поплічники на волі підробили медичні документи, за якими у в’язня «намалювався» рак печінки і «Робінзон» попрощався із зоною. Згодом обман сплив і «смертельно хворого» хитруна оголосили у міжнародний розшук.

Майже на рік «Робінзон» забув про баланду – допоки його не викрили московські рубоповці. Три роки тому у Москві на нього здійснили замах: коли «авторитет» сідав у «Lexus LX 470», кілер почав стріляти у джип із «Макарова». Водій тоді отримав кулю в живіт, а «бос» – у голову. Із роздробленою щелепою «Робінзон» потрапив у «Скліф». Потім виявилося, що це помста Беслана Д. – абхазького колеги «Робінзона». Після лікування, від гріха подалі, останній перебрався до України, де, поки міг, контролював сферу крадіжок дорогих іномарок і поставки наркотиків.

Та найбільш врожайним на «сходки» для ГУБОЗ став минулорічний жовтень. Поблизу київського кафе на Великій Васильківській оперативникам вдалося «прийняти» одного з найстаріших грузинських «авторитетів» – 63-річного «Амірана Ланчхутського» («Нос», «Дідусь» – коронований ще у 70-ті), який перебував в Україні нелегально й приїхав з Італії за фальшивими документами на «перемовини». Замість повернення на Апенніни, «Дідусеві» довелося летіти у Тбілісі, де на нього вже чекав конвой поліції. Того ж місяця на зборищі у Києві засвітилися інші «злодії у законі» – уродженці Грузії «Лапша» (входить до п’ятірки найвпливовіших «царів» колишнього СРСР, якого шукав Інтерпол, мешкав в Іспанії) і «Квата». Згадана «сходка» могла завершитися серйозним побоїщем через конфлікт між її учасниками, які ніяк не доходили згоди щодо схеми наркотрафіку з Росії до України.

Тим часом в Одесі вполювали «Омара Уфимського» – 52-річного чеченського «злодія в законі», якого шукала московська міліція і який хотів обдурити українських оперативників, представившись підданим Казахстану. В паспорті, який виявився підробленим, зазначалося, що він живе в Алма-Аті. У барсетці «казаха» знайшли справжній раритет – нарізний самозарядний 6,35-мм пістолет «Steyr Mod», випущений сто літ тому в Австро-Угорщині і досі придатний для стрільби!

Крім «Омара» взяли й чотирьох уродженців Грозного (троє мешкали у Москві, один – у Білгород-Дністровському районі Одещини). Днями одного видворили у Придністров’я, а інших депортували до РФ. Цікаво, що позаторік у Варні болгарська поліція, коли ліквідовувала чеченську банду, яка займалася розбоями, відмиванням коштів, контрабандою та махінаціями з нерухомістю на Чорноморському узбережжі, затримувала і декого із згаданих вище людей «Омара». Це ж угрупування болгари підозрювали у фінансуванні чеченських бойовиків.

На думку фахівців, окрім продовження роботи оперативних служб потрібно якщо не зовсім зачинити двері, то хоча б мінімізувати «щілини» для просочування очільників кримінальних кланів. Найперше, слід законодавчо визначити саме поняття «злодія в законі», а також внести законодавчі зміни, спрямовані на посилення відповідальності «авторитетів».

ГУБОЗ України