В ДОНЕЦКЕ НАЧАЛИ РВАТЬ ГАЗЕТЫ И ЖУРНАЛИСТОВ

Е. Талышев: – «Острову» скоро год. И до сих пор проблем не было. Проблемы начались недавно. Может это связано с серией статей Бойко о первом заместителе председателя Верховной Рады. Может это связано с освещением событий вокруг несостоявшегося съезда «Нашей Украины» в ноябре в Донецке…

– То есть вы не уверены в причинах давления на газету?

– Мы думаем, что это идет с двух сторон. Руководство издательства «Донеччина», где печаталась наша газета, попросило встречи со мной накануне выхода номера в печать. Встреча состоялась. Мне сообщили, что они аполитичное издание и газету нашу больше печатать не будут. Несмотря на то, что претензий по договорным обязательствам у них к нашей газете нет. Но следующий выпуск они обещали отпечатать. Однако на следующий день, когда мы уже подготовили пресс-формы и отвезли в издательство, производственный отдел просто их не принял. И главный технолог, который отвечает за этот процесс, сказал, что команду ему дал председатель правления господин Ковалев.

– Вы говорите с двух сторон давление. Но, наверное, если бы власть мстила за освещение визита Ющенко, то вас и в типографии «Донбасса» не печатали бы?

– По информации из наших источников в «Донеччине», в основном это все-таки связано с освещением событий 31 октября.

– То есть не с публикациями по Васильеву?

– По второй информации, – которая только что поступила, – та часть нашего тиража которая реализуется через «Донецкпочту» в отделениях связи (это где-то 3 тысячи экземпляров) не попала ни в одно почтовое отделение в области. А именно в этом номере есть продолжение публикаций о Геннадии Андреевиче Васильеве. Это позволяет нам делать логическую связку между двумя фактами. Мы прозвонили по узлам связи – никуда газета наша не поступала.

– «Остров» издание локальное, распространяется только в Донецкой области. Чем оно может помешать Васильеву, который основную игру сейчас ведет в Киеве?

В. Бойко: – Наскільки я розумію тут вже пішла справа принципу.

Ну, по-перше, чому я вважаю, що це пов”язане з Васильєвим? Почну з того, що у п”ятницю 7 листопада о сьомій вечора мені подзвонили і погрожували. Я негайно звернувся до міліції, точніше зателефонував спочатку колегам, бо не знав куди телефонувати. Вони мені дали телефони керівництва міліції міста та області. Прибули негайно представники карного розшуку, начеб то зайнялися розслідуванням цих погроз. Але, через кілька годин все це припинилось. На сьогоднішній день ніякої інформації не має, більше зі мною ніхто не зустрічався. Я телефонував черговому СБУ, там зі мною просто відмовилися навіть розмовляти. При цьому я точно знаю, – на мене виходили перші особи Служби Безпеки України через прес-службу, – що вони тиснуть на донецьке управління СБУ з тим, щоб ті якось взяли це під контроль, але цього не відбувається. Тобто розслідування щодо цих погроз загальмоване на рівні регіональному.

Оскільки конкретики не було: з чим пов”язані погрози, я два дні думав, були кілька варіантів. Але в неділю мені зателефонували з Києва знайомі і під великим секретом повідомили, що Генадій Андрійович наказав дуже жорстоко розправитися з тими людьми, які знають ситуацію навколо Покровського ринку, та будівництва його палацу (зараз будується величезний палац в центрі Донецька, але це ще сюрприз для Генадія Андрійовича). Було важливо це зробити до вівторка, до голосування. Тому що доки Генадій Андрійович не ухвалений на посаду Генпрокурора, то всі його дії по керуванню Донецькою обласною прокуратурою – вони не мають ніякого правового підгрунтя в плані обвинувачень в корупції. Він зараз ніхто для прокуратури і те, що хтось є кумом, хтось виконує неофіційні вказівки – в цьому його не звинуватиш. От якби він у минулий вівторок посів посаду Генпрокурора до нього вже були б питання. І тому для нього було важливо взяти під варту людей до цього призначення. В понеділок о шостій ранку почали грюкати у двері того ж Михайла Халаджі, почалися якісь дії по затриманню людей. Тобто я вже зміг провести певну паралель. Коли ж 11 листопада в те приміщення, де раніше перебувала редакція “Острова”, приїхали дуже підозрілі люди, скажімо так – шафообразні, коли в той же день пішли дзвінки з видавництва “Донеччина”, що вони не будуть друкувати газету до тих пір, поки не подивляться матеріал… А що там за матеріал? – закінчення статті “В краю непуганых прокуроров”. Я думаю, що публікація цієї статті була йому вкрай неприємною, оскільки хоча вона вийшла на “Україні кримінальній” в інтернеті, все ж таки дуже незначна частина донеччан користуються інтернетом. Інше питання – це газета з накладом 10000 примірників, яка не тільки реалізується моментально, але й розповсюджується в передруках, ксерокопіях і т.д. І, можливо, це було дуже неприємно, тим більше що читали знайомі, родичі тих людей – героїв публікацій, і це було мабуть дуже неприємно. Тому я думаю, що це пов”язано саме з цим. Плюс не забувайте, що все ж таки я журналіст столичний, я працюю у столичному виданні, акредитований при Верховній раді. Є, скажімо так, неофіційні зв”язки і що відбувається в кулуарах ВР я також собі чітко уявляю. Бо достатньо знайомих в секретаріаті, в кулуарах Верховної Ради…

– Скажіть, а є Ваші офіційні заяви до міліції, прокуратури?

– Безсумнівно.

– І вони не реагують на офіційні заяви?

– Ні. У п”ятницю я звернувся офіційно до міліції, до мене приїхали додому співробітники міліції, відібрали пояснення, я написав заяву про порушення кримінальної справи, але ніякої відповіді немає.

– Скажіть, а для чого Ви скрізь пишете, що у вас є ці касети, що вони знаходяться у Вас вдома? Ви наче провокуєте…

– Справа в тому, що мені довелося оголосити це після затримання Халаджі. Від нього вимагали в прокуратурі, щоб він віддав документи, і його обіцяли тримати за гратами стільки, скільки знадобиться, щоб його зламати. Тому мені довелося взяти, скажімо так, удар на себе. Але звісно вдома немає нічого такого.

– Чому Ви не оприлюднили ці записи, щоб не ставити себе під загрозу?

– Розумієте, те що там основне, воно вже оприлюднене. Зараз це має цінність вже як докази. Ми ж не можемо надрукувати повністю кілька сот сторінок, наприклад, установчих документів “Девы Марии”, які мінялися багато разів. Чи підроблені протоколи засідань. То це все ті матеріали, які треба передати слідчій комісії Верховної Ради.

– Слідчій комісії?

– Комітету. Бо наскільки я розумію, мій заклик до Верховної Ради, комітету Стретовича, знайшов розуміння, і вони будуть розслідувати цю справу. Я мав розмову з Володимиром Миколайовичем. Вони вже навіть приїхали в Донецьк і ми маємо зустрітися. Тобто я віддам їм, і вже не буду підставляти ані себе, ані людей, які мені все це дали.

– Яка доля Халаджі?

– Він зараз вдома. Він був випущений вчора. Прокуратура навіть не наважилися подати подання про утримання під вартою до суду. Його протримали дві доби і випустили. Але я хочу ще підкреслити: по-перше, йому довгий час, протягом двох діб не знали що інкримінувати. Я можу сказати, що зі мною вирішували питання через адвоката, слідчих і прокуратуру як виходити з цієї ситуації. Тобто вчора, 12 листопада на мене через посередників вийшов слідчий і сказав що вони хочуть негайно випустити Халаджі у зв”язку із скандалом і навіть не хочуть брати підписку про невиїзд. Вони хотіли випустити його мені на поруки, оскільки в нього немає документів. Ми вже взяли документи, вже їхати до слідчого, але надходить інформація, що Генадій Андрійович Васильєв заборонив це робити. Він вимагав від слідства, щоб його продовжували тримати за гратами…

– Це офіційно вам повідомили?

– Ні, це не офіційно. Офіційно сказали що передумали, що ми можемо не їхати, оскільки надійшла вказівка зверху. Від кого надійшла, ясна річ, слідчий не сказав. Але за неофіційною інформацією він доповів Альмезову, Альмезов доповів Васильєву, минаючи прокурора області Пшонку. Я хочу зразу сказати, що Пшонка Віктор Павлович до цього прямого відношення не має. Все це робилося без згоди на це обласного прокурора. Васильєв керує безпосередньо прокуратурою міста Донецька.

– Складається враження, що дуже вже інформовані у вас речники в прокуратурі і міліції, тобто, що прокуратура сама зацікавлена зливати негатив на Васильєва.

– Я працюю 13 років у кримінальній журналістиці. Безсумнівно у мене дуже багато знайомих, зокрема у прокуратурі. Я не приховую, що я користуюся протиріччями між окремими групами і окремими кланами, які створені і в судах, і в прокуратурі, і в міліції. Ні для кого не є секретом, що дуже непрості взаємини між суддями та прокуратурою. Не є секретом складні стосунки прокуратури і міліції. І тому у мене є джерела інформації. Тому мені вже ставили питання правоохоронці з Києва про надання мені охорони. Я сказав – ні. Я не хочу щоб охорона знала з ким я зустрічаюся, які в мене контакти. Я знаю, що зараз в прокуратурі ведеться службове розслідування. Вони шукають тих, хто зливає мені інформацію, є конкретні підозрювані. Я хочу ще раз наголосити, що я професіонал і я знаю що я роблю.

– Чому на вашу думку представник опозиції Юля Тимошенко, оголосила що буде підтримувати Васильєва?

– Я думаю, що Юлія Володимирівна просто не орієнтується в отих підводних каменях і побудові нашої держави. Судячи з того, як вона голосує, вона просто не розуміє що вона робить. Вона не розуміє, що будує поліцейську державу своїми руками. Я про це неодноразово писав і в “Гранях” і в основному місці роботи – журналі “Пік”. Вона не розуміє, а коли зрозуміє – вже буде пізно. І ще один момент. Занадто не люблять депутати з опозиції СДПУ(о), не розуміючи що з СДПУ(о) можна якось домовлятися. А з людьми типу Васильєва, котрі повністю знаходяться в бізнесі, які не є політиками, – вони скоріше є бізнесменами – домовлятися їм не вдасться. Вони будуть виходити із своїх міркувань суто комерційних.

– На Вашу думку оберуть Васильєва Генпрокурором?

– Я не політик. Я журналіст. Моє завдання інформувати людей, а не робити прогнози. Тому мені все одно. То нехай вирішують народні депутати.

“Остров”