Що треба знати українцям про Томос – 10 головних фактів
Предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський і всієї України Епіфаній 6 січня отримав Томос із рук Вселенського патріарха Варфоломія під час урочистої літургії у патріаршому соборі св. Георгія у Стамбулі. Цей документ означає завершення процедури утворення нової церкви та надання їй автокефалії з боку Константинополя.5 січня відбулося урочисте підписання документа. У церемонії взяли участь митрополит Київський і всієї України Епіфаній, президент України Петро Порошенко з дружиною, спікер Верховної Ради Андрій Парубій, перший віце-прем’єр Степан Кубів, віце-прем’єр Геннадій Зубко, глава МЗС Павло Клімкін, міністр оборони Степан Полторак, міністр молоді та спорту Ігор Жданов, міністр культури Євген Нищук, третій президент України Віктор Ющенко.
Фото: AP Photo/Emrah Gurel
Отже, що таке Томос, і як досі ми жили без цього церковного документу?
Що таке Томос?
Томос (грец. τόμος) – указ, декрет. Цей документ є посланням предстоятеля помісної православної церкви у деяких важливих питаннях церковного устрою. Шляхом надання Томосу проголошується автономія, або, як в українському випадку, автокефалія (тобто незалежність) помісної церкви, яку надає Вселенський патріархат рішенням Священного Синоду. Зазвичай Томос про автокефалію отримують церкви незалежних держав. Томос складається з декількох частин: історичної, канонічного обґрунтування і побажань.
«Український» Томос про автокефалію української церкви виготовив на пергаменті іконописець та каліграф ієромонах Лука, який і привіз його до Стамбула. Цікаво, що ієромонах Лука є автором ікони святого Георгія, написаної для Спасо-Преображенського собору, парафію якого очолює митрополит Олександр (Драбинко).
«Український» Томос про автокефалію української церкви виготовив на пергаменті іконописець та каліграф ієромонах Лука, який і привіз його до Стамбула
Київ просив Константинополь про Томос і раніше?
Вже за часів незалежної України Київ декілька разів просив про автокефалію. УПЦ КП зверталася до Константинополя з проханням зняти анафему з патріарха Філарета і дарувати Томос про автокефалію новій церкві. Але Константинополь не реагував.
УПЦ Московського патріархату на початку 90-х також була патріотично налаштованою. У 1991 році на єпархіальних зборах по всій країні практично всі священики цієї церкви підтримали автокефалію для України, пише сайт РІСУ. У вересні 2018 року Вселенський патріархат навів доказ того, що УПЦ Московського патріархату також у 1991-1992 роках наполягала на автокефалії, включно з єпископами, проте Москва відмовила у наданні цього статусу і посіяла розкол. Про прагнення УПЦ МП до автокефалії в нещодавньому інтерв’ю «Главкому згадував і перший президент незалежної України Леонід Кравчук.
У 2008 році, за спогадами Віктора Ющенка, Вселенський патріарх Варфоломій був готовий надати Томос про автокефалію Українській православній церкві. Тоді президент Ющенко із Вселенським патріархом нібито навіть домовилися підготувати «дорожню карту» для надання автокефалії. Але далі слів справа не пішла.
Колишній президент України також заявив, що екс-прем’єр Юлія Тимошенко відмовляла Єрусалимського патріарха від кроків по утвердженню автокефалії української православної церкви.
Чи був Томос в УПЦ МП?
Замість Томоса Москва надала Києву Грамоту, в якій були положення про самостійність і незалежність у керуванні. Багато хто, в тому числі деякі єпископи Московського патріархату називають Грамоту від патріарха РПЦ Алексія від 27 жовтня 1990 року Томосом. «Быть отныне Православной Украинской Церкви независимой и самостоятельной в своем управлении», йшлося у тому документі.
Проте «незалежність» і «самостійність» виявилася лише на папері. Попри справді широку автономію, керівництво УПЦ не мало і не має право ухвалювати рішення, які б йшли у розріз з рішеннями Священного Синоду чи Собору Російської православної церкви. Відповідні положення зафіксовані у статутах УПЦ і РПЦ.Такі умови не влаштували єпископат УПЦ, який за один-два роки сподівався отримати від Москви автокефалію, проте сподіванням збутися не судилося.
Чому саме зараз Україні вдалося отримати Томос про автокефалію?
Конфлікт України із Росією, напруження Росії із Туреччиною, зростання впливу УПЦ КП і втрата довіри до церкви Московського патріархату сприяли процесу православної консолідації в Україні. Активна стадія утворення нової церкви розпочалася у квітні 2018-го. Петро Порошенко звернувся до патріарха Варфоломія. Лист глави держави схвалила Верховна Рада. Підписали лист до Константинопольського патріарха і всі українські єпископи, які підтримують церковне об’єднання.
Під час Архієрейського собору у Константинополі (Стамбулі) Вселенський патріарх Варфоломій чи не вперше публічно заявив про неправомірність московського управління церквою в Україні. «Москва впродовж багатьох століть розпоряджалася Київською митрополією, православною церквою в Україні, без відома Константинополя», – розкрив історичну правду Вселенський патріарх.
Чому Українська церква хотіла незалежності від Московської?
Тому що Російська церква керувала своєю митрополією в Україні з порушенням церковних законів. У 1686 році відбулася «православна окупація» України Москвою. Вселенський патріарх Діонісій IV передав Київську митрополію Вселенського патріархату в управління Московському патріархату шляхом надання Томосу. Але багато дослідників заявляють про підкуп Діонісія IV з боку Москви, мовляв, центр православ’я із Києва до російської столиці перенесли за гроші, за допомогою хабара. Саме те рішення 332 роки тому відмінив Синод Вселенського патріархату 11 жовтня 2018 року.
Чи може Константинополь забрати Томос?
Може змінити його текст. Як пояснюють богослови, це може статися в разі, якщо українські єпископи на Синоді ПЦУ переглянуть положення схваленого у Києві Статуту Православної церкви України, які, на думку Константинополя, мусять залишатися незмінними, ті, про які ідеться у тексті Томосу. Справа в тому, що Томос і проект Статуту нової церкви були підтримані Константинополем «у пакеті», саме на такий прив’язці двох документів наполягає Вселенський патріархат.
Російська церква сама ніколи не отримувала Томос
У 1589 році цар Борис Годунов змусив патріарха Єремія II, який приїхав до Москви для переговорів, визнати автокефалію Російської церкви, перед тим протримавши його півроку у в’язниці. Але про Томос тут не йдеться. Російська влада лиш хотіла добитися патріаршества для очільника своєї церкви і отримала це навзамін того, що сама погодилася визнавати першість у церковній ієрархії Константинополь і Вселенського патріарха. «…В 1589-1590 роках Вселенський патріарх Єремія II просто нормалізував ситуацію, піднявши цю кафедру на патріарше достоїнство, при тому, що було дозволено Московському архієрею «називатися» патріархом, при умові, що він мав поминати патріарха Вселенського і вважати його «як свого главу і першого», як сказано в грамоті», – пояснює Архієпископ Тельміський Іов (Геча).
Хто керує Православною церквою України?
Священний Синод – найголовніший орган управління української церкви. Якщо ідеться про роль предстоятеля церкви у ньому, то вона більше схожа на роль спікера у парламенті, який модерує дискусії. Це якщо перекласти світською мовою. Як розповідають богослови, така роль предстоятеля церкви свого часу була списана з грецького парламенту.
Як можна змінити предстоятеля, митрополита Київського і всієї України
Обрання предстоятеля відбувається на довічний термін. Це є православною традицією. Зміна може відбутися, якщо предстоятель церкви фізично не може виконувати свої обов’язки, у випадку смерті. В разі антиканонічних дій предстоятеля його змістити може лише церковний суд, утворення якого також передбачене в ухваленому статуті Православної церкви України. Останньою інстанцією церковного суду є Константинополь.
Що буде з церквою Московського патріархату в Україні
На початку грудня 2018 року патріарх Варфоломій надіслав листа очільнику УПЦ МП, у якому повідомив, що глава Московської церкви в Україні не зможе носити титул митрополита. Після надання Томосу статус предстоятеля церкви Московського патріархату митрополита Онуфрія «буде сумнівним», пояснюють богослови.
Між тим, українська влада обіцяє не чіпати парафії і храми, які контролює Московський патріархат. А у Вселенському патріархаті кажуть про те, що на одній канонічній території не можуть існувати дві православні церкви. Принаймні такої точки зору дотримується архієпископ Тельміський Іов (Геча). Між тим, Верховна Рада ухвалила закон, яким зобов’язала «Українську православну церкву» Московського патріархату змінити назву, прибравши з неї прив’язку до України, оскільки центр цієї церкви знаходиться у країні-агресорі, тобто у Росії.
Богослови наголошують на тому, що розкол в Україні подолано, можна ходити до будь-яких церков, хоч до Києво-Печерської лаври, хоч до Володимирської церкви. «Людей немає турбувати до якої церкви ходити, до кожної з цих православних церков можна ходити. Всі суперечки, які ведуться щодо правильності/неправильності церков в Україні виключно другорядні», – поянює архімандрит Кирило (Говорун).
Текст Томоса
Оприлюднений повний текст Томосу про автокефалію Православної церкви України, який 5 січня підписав у Стамбулі у Соборі святого Георгія Константинопольський патріарх.
Патріарший і Синодальний томос
надання автокефального церковного устрою
Православній церкві України
Варфоломій, милістю Божою Архієпископ Константинополя, Нового Риму і Вселенський Патріарх
«Ви приступили до гори Сіонської… і до Церкви перворождених» (Євр. 12:22-23), блаженний серед народів Апостол Павло говорить всім вірним; і дійсно, Церква є горою, тому міцною і стійкою, непорушною і непохитною. Але хоча одним стадом та одним тілом Христовим є, і називається Церквою Божою, яка повсюди має сповідання Православної віри, спільність у таїнствах у Дусі Святому і непорушність Апостольського спадкоємства і канонічного порядку, ще від апостольських часів складається з Церков розташованих по місцях і країнах, внутрішньо самоврядованих власними пастирями і вчителями, і служителями Євангелія Христового, тобто кожного місця єпископами, з причин не лише історичного значення міст країн у світі, але й внаслідок особливих пастирських необхідностей у них.
Отож, оскільки благочестива і Богом бережена земля України укріплена і звеличена вищим промислом і отримала свою повну політичну незалежність, державні та церковні керівники якої вже майже тридцять років палко просять її церковного самоврядування та пліч-о-пліч з народом й одноголосно з давніми його проханнями свого часу зверненими до святішого Апостольського Константинопольського Престолу, котрий за багатовіковим канонічним переданням зобов’язаний турбуватися про Святі Православні Церкви, які мають у цьому потребу, а найбільше про ті, які завше з ними зв’язані канонічними узами, як-от історична Митрополія Київська, – то наша Покірність з Преосвященними при нас Митрополитами та всечесними, улюбленими у Святому Дусі братами та співслужителями, з обов’язку турботи Великої Христової Церкви за Православний світ, для зцілення постійно загрожуючих розколів та розділень у помісних Церквах, однодумно визначаємо та проголошуємо, щоб уся Православна Церква, що знаходиться у межах політично сформованої і цілковито незалежної держави України разом із Священними Митрополіями, Архієпископіями, Єпископіями, монастирями, парафіями і всіма у них церковними установами, що знаходяться під покровом Засновника Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви Боголюдини Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, існувала віднині канонічно автокефальною, незалежною і самоврядною, маючи Першого у церковних справах і визнаючи кожного канонічного її Предстоятеля, який носить титул «Блаженніший Митрополит Київський і Всієї України», – не допускається якогось доповнення чи віднімання від його титулу без дозволу Константинопольської Церкви, – який є головою Святішого Синоду, котрий щороку скликається з Архієреїв, запрошуваних почергово за їхнім старшинством, з числа тих, що мають єпархії у географічних межах України. Таким чином управлятимуться справи Церкви у цій країні, як проголошують божественні і святі Канони, вільно й у Святому Дусі, і безперешкодно, без будь-якого іншого зовнішнього впливу.
До того ж, цим підписаним Патріаршим і Синодальним Томосом ми визнаємо і проголошуємо встановлену, в межах території України, Автокефальну Церкву нашою духовною донькою і закликаємо усі світові Православні Церкви визнати її як сестру і згадувати під іменем «Святіша Церква України», як таку, що має своєю кафедрою історичне місто Київ, не може ставити єпископів чи засновувати парафії за межами держави; вже існуючі відтепер підкоряються, згідно з порядком, Вселенському Престолу, який має канонічні повноваження у Діаспорі, бо юрисдикція цієї Церкви обмежується територією Української Держави.
І ми надаємо їй привілеї і всі суверені права, належні автокефальній церковній Владі, так що відтепер Митрополит Київський і Всієї України, здійснюючи богослужіння поминає «Усіх Єпископів Православних», а сонм найсвятіших Архієреїв при ньому поминає його ім’я як Першого і Предстоятеля Найсвятішої Церкви в Україні. Те, що стосується внутрішнього церковного управління, розглядається, судиться і визначається виключно ним і Священним Синодом, слідуючи євангельському та іншому вченню, згідно із священним переданням і шанованими канонічними постановами нашої Святої Православної Церкви, і настанові 6-го канону І Нікейського Вселенського Собору, який визначає, що «якщо ж при спільному голосуванні всіх, яке буде справедливим, і згідно церковного канону, двоє чи троє через власну схильність до суперечок заперечують, то нехай має силу рішення більшості», до того ж зберігається право всіх архієреїв та іншого духовенства на апеляційне звернення до Вселенського Патріарха, який має канонічну відповідальність приймати безапеляційні судові рішення для єпископів та іншого духовенства помісних Церков, згідно з 9-м і 16-м священними канонами IV Халкідонського Вселенського Собору.
Прояснюємо до вище сказаного, що Автокефальна Церква України визнає головою Святійший Апостольський і Патріарший Вселенський Престол, як і інші Патріархи і Предстоятелі, і має разом з іншими канонічними обов’язками і відповідальностями, насамперед для збереження нашої Православної Віри неушкодженою та канонічної єдності і спілкування з Вселенським Патріархатом й іншими помісними Православними Церквами непорушними. І до цього, Митрополит Київський і всієї України, як і архієреї Найсвятішої Церкви України, обираються віднині відповідно до належних положень божественних і священних Канонів і згідно з відповідними положеннями її Статуту, які мають в усьому обов’язково відповідати положенням цього Патріаршого і Синодального Томосу. Усі архієреї зобов’язані турбуватися, щоб боголюбно пасти народ Божий, провадячи у страху Божому мир і згоду у країні та у своїй Церкві.
Але щоб в усьому перебував не применшений зв’язок духовної єдності і спілкування святих Божих Церков, бо ми навчилися «зберігати єдність духа у союзі миру» (Еф. 4:3), то кожний Блаженніший Митрополит Київський і всієї України повинен поминати за давніми переданнями святих Отців наших, Вселенського Патріарха, Блаженніших Патріархів та інших Предстоятелів помісних Православних Церков, у ряду Диптихів, згідно з канонічним порядком, отримавши своє місце після Предстоятеля Церкви Чехії і Словаччини у священних Диптихах і на церковних зібраннях.
Таким чином, Православна Церква України, через свого Першого чи канонічного місцеблюстителя Київського Престолу, зобов’язана брати участь стосовно важливих канонічних, догматичних та інших питань в міжправославних нарадах, які збираються час від часу, за священним звичаєм, від початків установленого Отцями. Перший же, настановлений, зобов’язаний обов’язково посилати необхідні належні Мирні Грамоти до Вселенського Патріарха і до інших Предстоятелів, і сам має право від них отримувати, починаючи свої мирні поїздки від Першопрестольної Церкви Константинополя за звичаями, отримуючи від неї Святе Миро, для вияву духовної єдності з нею. Для вирішення значних питань церковного, догматичного та канонічного характеру слід Блаженнішому митрополиту Київському і всієї України, від імені Священного Синоду своєї Церкви звертатися до нашого Святішого Патріаршого і Вселенського Престолу, прагнучи від нього авторитетної думки і твердого взаєморозуміння, при чому права Вселенського Престолу на Екзархат в Україні і священні ставропігії зберігаються не применшеними.
Отож на усіх цих умовах, наша Свята Христова Велика Церква благословляє і проголошує Православну Церкву України Автокефальною і щедро закликає на Ієрархію на Українській Землі, непорочний клір і благочестивий народ її, з невичерпного скарбу Святого Духа, божественні дари, молячись, щоб Перший і Великий Архієрей Ісус Христос, заступництвом всенепорочної і всеблагословенної Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії, святого славного і рівноапостольного князя Володимира і святої славної княгині Ольги, преподобних і богоносних Отців наших, подвижників і монахів Києво-Печерської Лаври та інших монастирів, нехай укріпить назавше її в тілі Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви таким чином зараховану Автокефальну Церкву України і подасть їй благостояння, єдність, мир і зростання, на славу Його і Отця і Святого Духа.
Таким чином таке вирішене і розсуджене і у радості сповіщене вам від шанованого Центру Православ’я було соборно затверджено, для постійного збереження видається цей Патріарший і Синодальний Томос, написаний і підписаний у Кодексі нашої Великої Христової Константинопольської Церкви, вручений у точній і ідентичній копії Блаженнішому Предстоятелю Святішої Церкви України, кір Епіфанію і Його Високоповажності Президенту країни пану Петру Порошенку, для вічного доказу і постійного представлення.
Року дві тисячі дев’ятнадцятого, місяця січня, 6 числа, індіктіона 12.
†Вселенський Патріарх Варфоломій, у Христі Бозі вирішує
†митрополит Вріульський Пантелеймон
†митрополит Італійський і Мальтійський Геннадій
†митрополит Германський Августин
†митрополит Транупольський Герман
†митрополит Нью-Джерський Євангел
†митрополит Родоський Кирил
†митрополит Ретімнський і Авлопотамський Євгеній
Автор: Михайло Глуховський; «Главком»
Tweet
