Storm Shadow проти Чонгарського мосту та ППО окупантів
22 червня рано-вранці прильоти ракет по обох мостах на Чонгарі – старому та новому автомобільному. Візуально підтверджено нічогеньку дірку розміром 3 на 2 метри на одному з них.
Бойова частина ракети Storm Shadow SCALP EG пробила полотно, основний заряд увійшов у воду біля опори, здетонував, ударив по “бику” – ударна хвиля оголила арматуру. Крім того перебило поздовжню балку, що надає жорсткості конструкції, зазначає видання LB.ua.
Як мінімум, потрібне дефектування та вивчення – як поведе себе міст під навантаженням. Як максимум, у перспективі, – серйозний ремонт.
Пошкодження на Чонгарському мосту після ураження
Звичайно, робити висновки з кількох фото та відео справа невдячна, але перебиту балку видно неозброєним оком.
Можна кинути поруч понтони, але з Сивашем у цьому плані непросто – середня глибина метр і ще кілька метрів мулу на дні роблять місцевість не подарунком для такого роду переправ. Та й вразити понтони набагато простіше, аніж капітальні споруди.
Щоб насипати дамбу потрібно тижня півтора, тим більше, місце робіт знаходиться під вогнем, а крани і екскаватори – легітимна ціль. Повторний удар лише питання часу, якщо пройшов перший.
Росіяни виклали роботу “Панцир С-1” по невідомій повітряній цілі – як завжди ешелони виявилися не ті й кривизна землі завадила. Але тепер розповіді, що за пультом просто сиділи сирійці та лівійці і тому не вийшло, виглядають вже зовсім жалюгідними.
Гаразд, пакети HIMARS – це не проста ціль, групова, та й ми сікли мости в Херсоні часто, буквально перепилили ними полотно.
А тут яким чином відбулося перехоплення мостом одиночної ракети? Виявляється і проти сучасних крилатих ракет, радіо командний підрив засобів доставки “Панцира” – не найкраще рішення. Реакція розрахунку і можливості техніки, що не має аналогів, знову і знову підводять.
Потрібно ставити на ключових напрямках більше машин зі складу батареї, щоб робити масованими вогонь гармат та пуски, але хто тоді триматиме найважливіший фронт – над Ново-Огарево та Рубльовкою? Логіка таргетування Чонгарських мостів зрозуміла – ми уразили найкоротший шлях із Криму через затоку Сиваш та потім на Мелітополь.
Всі ці фури з продовольством, паливно-мастильні матеріали, боєприпаси швидше і безпечніше возити на схід трасою М18.
А якщо переходити КПП Перекоп і потім Чонгар – набігає гак під 200 км. Якщо по М17 і далі через Нову Каховку М14, де є асфальт, а не напрямок, то, може, і більше. Існують варіанти на південь, але там убитий асфальт не для важких авто і є можливість для Сил Оборони перебити полотно на греблі в Громівці. А це миттєво переведе рокадну дорогу до стану дороги з Чорнобиля з цар-колоннами.
Тому варіант комфортніший, але там їхати доведеться довше, і в зоні куди дістають українські М270, залітають дрони, можуть прийти високоточні снаряди – все військове та подвійне призначення страждатиме.
Залізницю фрагментувати на вузли вже цілком реально – вчора цілий день приходило до Токмаку, більше десятка ударів.
Від місця нашого прориву на колишньому Времівському виступі до залізниці Комиш-Зоря теж 50 км, не сумніваюся, що там теж гучно. Були неодноразові прильоти у Волновасі. Причому неподалік Волноваха-Тяглова, підстанції для енергопостачання гілки. Не вища математика, куди воно там прилітало, так?
Кожне ураження станції – це падіння постачання фронту навколо неї. Все, що могло перевалюватися через залізницю і довозитися авто, тепер буде їхати на фурах і в колонах з просіданням по моторесурсу. Ізолювати Крим повністю у такий спосіб, природно, не вийде. Це не Херсон із двома мостами. Але таких завдань і не ставлять.
Потрібен хороший колапс, на кшталт того, що влаштували вчора фури та бензовози на КПП “Перекоп” – черги, затори.
Саме в цей час – коли ми долаємо передпілля, ведемо контрбатарейну боротьбу, піднімаємося на висоти під Роботиним. Коли противнику кров з носу необхідно перекидати резерви із Криму та проводити санітарну евакуацію.Коли цілі шматки залізниці стали та ще стануть недоступні.
А всі дороги будуть затоплені санітарними машинами, фурами, що об’їжджають затори, бензовозами, які намагаються виїхати від жахів війни, цивільними, кранами і бетонозмішувачами, що поспішають ремонтувати мости.
Всьому свій час і те, що зараз ми перейшли від штабів на Арабатській стрілці до станцій та мостів, це характерний маркер. При тому, що численні удари по колишніх готелях, рекреаційних курортах та пансіонатах теж проходять – РФ поки що не може забезпечити ППО над районом.
Характерно, що противник сам вирішив затягувати війну і переводити її до розряду екзистенційних. Але тепер після знищення греблі південь стає тим, чим він був до індустріалізації – зоною ризикованого землеробства.
Вода в Крим декілька років не актуальна. Ірігаційні системи знищені. Рекреаційний потенціал краю перекреслений опрісненням моря, роздутими тушами тварин і пестицидами з полів. Волноваха в руїнах після весняних боїв 2022, але її залізнична станція нікому не потрібна – вмерли заводи Маріуполя. Мости між материковою Україною і Кримом не потрібні.
Хочете зубами триматися за цю пустку, яку ви зробили з квітучого українського півдня?
Тоді треба заплатити залізну ціну.
Саме зараз наші Су-24 М виписують чеки.
Автор: Кирило Данильченко ака Ронін
Джерело: LB.ua.
