Шахрай, назвавшись кандидатом у депутати, видурив у жінки три тисячі гривень

Українці звикли до того, що в період виборів різноманітні політичні партії та «грошовиті» кандидати в народні обранці полюбляють не лише «активно допомагати» їм у вирішенні злободенних проблем, але й покращувати їх матеріальне становище. Продуктові набори, грошова допомога або подарунки до усіх свят напередодні дня волевиявлення або й просто як «посильна» допомога, сприймаються людьми як звичайна у цей період річ. Про високу ефективність такої виборчої технології з точки зору отримання голосів виборців говорити сьогодні дуже важко, а от шахраї, як показав нещодавній випадок у Київському районі міста Полтави, почали використовувати її дуже результативно. На «гачок» спритників нещодавно потрапили педагоги однієї зі шкіл міста.

Близько восьмої години ранку у квартирі вчительки початкових класів задзвонив телефон. У слухавці вона почула знайомий голос заступника директора школи з навчальної роботи. «Завуч» повідомила жінці, що до неї прийшов кандидат у місцеві депутати та просить допомоги. Справа в тому, що донька майбутнього представника народу, яка проживала в Охтирці, розлучилась із своїм чоловіком і перебралась жити до Полтави. Разом із нею до дідуся переїхала і десятирічна онука, яку тепер потрібно було «влаштувати» на навчання до школи. Микола Васильович просив, щоб дівчинка пішла саме до класу Ольги Іванівни, тому що, за його словами, чув про неї багато гарних відгуків. «Звичайно допоможемо, – відповіла вона, – я працюю у другу зміну, тому нехай він приходить сьогодні до школи після тринадцятої години з усіма необхідними документами». На цьому телефонна розмова закінчилась. Однак, через пів години заступник директора зателефонувала знову. Вона повідомила жінці, що кандидат у депутати повернувся до школи та просить перенести їхню зустріч, тому що в обідню пору він буде дуже зайнятий. Ольга Іванівна живе поруч зі школою, тому погодилась зустрітись негайно.

Коли вчителька підійшла до воріт навчального закладу, то її там уже чекав охайно вдягнений, приємної зовнішності чоловік. Він представився та почав розпитувати про усі подробиці, які необхідно вирішити для того, щоб його онука змогла успішно навчатись у новій для неї школі. Ольга Іванівна докладно розповіла чоловікові про особливості навчання у їхньому навчальному закладі, про учнівський колектив, у якому прийдеться перебувати дівчинці. Коли всі «організаційні питання» було вирішено, Микола Васильович запропонував надати посильну допомогу в облаштуванні класу, де буде навчатись онука: можливо купити нову дошку, парти, стільці, чи ще щось. Ольга Іванівна спочатку відмовилась. Однак, за деяку мить передумала – у класі вкрай необхідно було замінити старі дерев’яні вікна на пластикові. «Без проблем, – заявив кандидат у депутати, – сьогодні о чотирнадцятій годині до вас прийде майстер, він зробить необхідні заміри. До тридцятого жовтня у нас буде фінансування і я поміняю вікна». Такій відповіді вчителька дуже зраділа, адже діти взимку будуть у теплі.

Розмовляючи, вони підійшли до будинку, в якому проживала Ольга Іванівна. «А може і вам чимось допомогти, – запропонував чоловік. – Наша політична партія зараз розвозить різноманітну офісну та побутову техніку, електротовари та за суто символічну ціну віддає її на підприємства, організації, фірми. Самі розумієте, час такий – вибори». Ольга Іванівна завагалась і хотіла вже відмовитись, адже добре знала, що безкоштовний сир буває лише в мишоловці. Однак, той факт, що чоловік, наскільки вона зрозуміла, є знайомим заступника директора, а значить, йому можна довіряти, все ж примусив її передумати. Саме в цей момент із під’їзду вийшла її донька. Порадившись з нею, жінка вирішила більше не вагатись, і замовила у «свого добродія» комп’ютер, пральну машину та телевізор. «Все це обійдеться вам у три тисячі гривень, – заявив Микола Васильович, – якщо ціна влаштовує, то товар привеземо протягом години». Ціна, як для нових речей, була просто смішна, тому вчителька погодилась та пішла додому.

Вже за п’ятнадцять хвилин у двері квартири Ольги Іванівні подзвонили. На порозі вона побачила знайомого «кандидата в депутати»: «Машина зараз розвантажується біля школи, за декілька хвилин буде під вашим будинком. Коли привезуть техніку, дасте хлопцям по п’ять гривень за те, що занесуть її до квартири. Заступниця директора (назвав її по імені та по-батькові) також взяла собі два комп’ютери і просила вас, щоб ми залишили їх у вас вдома». Жінка була щиро рада, тож навіть припустити не могла, що «знайомий завуча», та ще й кандидат у місцеві депутати може виявитись нечесною людиною. Вона спокійно розрахувалась із чоловіком та почала чекати. Коли автомобіль з технікою не з’явився через двадцять хвилин, жінка, за її словами, зрозуміла – її обдурили. Розмова з заступницею директора, за доброго знайомого якої прийняла чоловіка Ольга Іванівна, розставила усі крапки – виявляється і та його бачила вперше.

«Дослідча перевірка показала, що цей чоловік, який назвався кандидатом у місцеві депутати, ніякого відношення до жодної політичної сили немає, – повідомив начальник Київського районного відділу міліції міста Полтави підполковник міліції Юрій Гасан. – Зараз вирішується питання про порушення кримінальної справи за статтею 190 (шахрайство) Кримінального кодексу України. Як показує досвід нашої роботи, таким чином діють «гастролери», тобто злочинці з інших міст, тому відшукати їх буде досить складно. Однак, ми маємо досвід розкриття подібних злочинів, тож докладемо максимум зусиль, щоб затримати даного чоловіка та не дозволити йому й надалі обманювати людей».

(імена змінені)

Володимир Пасічко, ЦЗГ Київського РВ МУ УМВС України в Полтавській області