ЖУРНАЛИСТУ БОЙКО ВНОВЬ ГРОЗИТ АРЕСТ

Судьба журналиста –фишка в больших политических играх. Нет, на этот раз речь не о Георгии Гонгадзе. ГПУ и ГНАУ заставляют вновь вспомнить о нашем коллеге и авторе «УК» из Донецка Владимире Бойко. Не так давно, после отсидки в СИЗО, он опубликовал серию репортажей о порядках не только в следственном изоляторе, но и в Донецком крае.

Сегодня стало известно: неугомонные Пискун и Азаров желают продолжения – против Владимира Бойко по инициативе Генпрокуратуры реанимировано уголовное дело, с позором и извинениями закрытое не так давно. Тогда для этого было достаточно призрачного намека Леонида Кучмы. Что понадобится теперь: митинги, новый скандал, который ляжет очередным грязным пятном на «вышиванку» украинских властей?

Сам Бойко усматривает в реанимации дела против него угрозу не только свободе прессы, но главное – донецкому клану. Лидеры донечан – вот объект нападения ГПУ и ГНАУ. А журналист здесь – подручный материал.

–
Володимире, коли Ви дізналися про реанімацію “своєї” кримінальної справи?

–
Про те, що кримінальну справу відносно мене поновлено, я дізнався сьогодні, 10 жовтня. Мені додому зателефонували з податкової інспекції в місті Донецьку й попросили підійти. В інспекції на мене чекав один з героїв моїх публікацій на “Україні кримінальній” і мій однофамілець – Василь Іванович Бойко, заступник начальника слідчого управління ДПА в Луганській області. Той самий податківець, котрий 29 серпня намагався затримати в Луганську адвоката Андрія Федура під виглядом арештованого майна. Василь Іванович виявися людиною дуже чемною і поінформував мене, що Генеральна прокуратура скасувала постанову про закриття щодо мене кримінальної справи. Тепер мною буде опікуватися підлеглий Василя Івановича – слідчий Щипачов, який також приїхав зі мною знайомитися.

–
Коли власне проти Вас порушили справу?

–
Кримінальну справу відносно мене у травні цього року порушив прокурор Куйбишевського району Донецька у травні цього року, на підставі фальшивих документів, наданих йому районними податківцями. Оскільки в моїх діях жодних ознак злочину знайти не вдалося, 9 серпня в.о. прокурора міста Донецька справу щодо мене закрив. Але, як виявилося, Генеральна прокуратура з цим не погодилася і замість того, щоби покарати тих податкових міліціонерів, які мене незаконно тримали в ІТУ та фальсифікували матеріали справи, відновила провадження, мотивуючи це тим, що наразі невідомо, чи дійсно я в чомусь винуватий, чи ні.

–
Але до чого тут Луганськ, чому Вами опікуються луганські слідчі?

–
Таке доручення податковій міліції Луганської області дала Генпрокуратура. Ну які можуть бути коментарі? Для мене все зрозуміло. Піскуну та Азарову будь що потрібен обвинувачувальний висновок щодо мене. А по можливості – й обвинувачувальний вирок. Я навіть здогадуюся, який суддя буде той вирок мені виносити – по першій інстанції справу, напевно, розгляне Артемівський районний суд Луганська в складі судді Лубяного. По другій інстанції головувати буде, очевидно, суддя Апеляційного суду Луганської області Запорожченко. Світлана Германівна, кажуть, сильно на мене образилася за мої публікації по справі Фельдмана.

–
Наскільки ця здогадка є обґрунтованою?

–
За інформацією, яку я маю, щодо беззаконня, яке коїться відносно мене, третього жовтня з Азаровим мав бесіду Робер Менар – найголовніший “Репортер без кордонів”. Микола Янович повідомив високого гостя що, по-перше, насправді, Володимир Бойко, хоча й працює в газеті, але журналістом не є, оскільки не подавав заяву про вступ до Національної спілки журналістів, і тому пан Менар не має права турбуватися про його долю. А по-друге, Бойко є злочинцем і його ось-ось мають засудити, це питання вже вирішено.

–
Який Ваш процесуальний статус на сьогодні?

–
Цього ніхто не знає. Оголосити мене підозрюваним було би смішно, у той же час ніяке обвинувачення мені не висунуто. Чи винен я в чомусь, також невідомо. Підставою для поновлення слідства стало те, що ті “документи”, які поклали в справу свого часу донецькі податківці, насправді є брехливими й один одному суперечать, і тому, з точки зору ГПУ, варто призначити судово-бухгалтерську експертизу на предмет, чи справді з моєї вини була якась недоїмка до бюджету. Ото й все. Єдине, що турбувало слідчого – щоби я їздив до нього в Луганськ. Хотів навіть мені повістку вручити. Довелося пояснити обом панам, в якому місці я їх бачив разом з їхніми викликами. Якщо хочуть мене тримати в Луганську – будь ласка, там є слідчий ізолятор №17. Нехай одержують у Луб’яного санкцію на мій арешт і вперед.

–
Ви допускаєте можливість арешту?

–
Після “справи Фельдмана” я допускаю в цій країні все без винятків. Тим більше, в даному випадку має місце не просто звичайнісінька помста двох не дуже розумних людей, а далекоглядна політика, спрямована на підрив політичних позицій донецького промислового угрупування – це розуміють, здається, навіть слідчі. Ясна річ, що спроба й надалі мене переслідувати викличе загальне обурення і в Донецьку, і в Києві. Проти кого це обурення буде спрямовано – також очевидно. В процесуальних тонкощах ніхто розбиратися не стане, а всі будуть звинувачувати в переслідуванні донецьких журналістів того ж Януковича, який мене ніколи й в очі не бачив, і який до податкових провокацій абсолютно не причетний. Комусь в Києві дуже хочеться, щоби на вулиці Донецька вийшли обурені газетярі з транспарантами (як то було, коли мене затримували), або той же “Громадський контроль” організував демонстрацію. До того ж, всі розуміють, що і я мовчати не стану, а в такий ситуації центральна преса залюбки надасть місце під мої публікації про те беззаконня, яке дійсно коїться в Донецьку, як і в будь якому місті будь якої іншої області, до речі. Але наголос буде робитися саме на Донецьку – це й їжаку зрозуміло, бо АП якось має реагувати на виступ Богатирьової у Верховній Раді. Причому, ниточки, за які мають смикати ляльководи, будуть вести в Луганськ і непідконтрольні донецькій владі. Треба влаштувати маніфестацію в Донецьку? – Без проблем, достатньо Володимира Бойка знову в тюрмі потримати. Причому, тюрма буде донецькою, а санкція на арешт – луганською, що ж тут незрозумілого?

–
Недавно в Донецьку був “круглий стіл”, де обговорювалася ситуація зі свободою слова в області…

–
Дійсно, таке дійство, спрямоване в пику керівництву Маріупольського металургійного комбінату, організували кілька днів тому кредитори Комсомольського рудоуправління. Приводом стало те, що начебто біля помешкання робітника заводу Івана Гудова, який виступив з критикою можливої передачі рудоуправління під патронат ще одного мого однофамільця – Володимира Семеновича Бойка – хтось повісив дохле кошеня. З такої нагоди в Донецьк прибули й Шендерович, і Бузина, і ще два десятки відомих і не дуже, які назвали цю історію чи не найкричущим випадком порушення свободи слова в Донецькій області. Очевидно, у відповідь опоненти вирішили нагадати громадськості, що насправді в Донецькій області не тільки кошенят вішають, а ще й журналістів прямо з редакцій в тюрми забирають.

–
Інтервью підготував Олег Єльцов, “УК”