Як діти в окупації таємно вчаться в українських школах

Як діти в окупації таємно вчаться в українських школах

Росія намагається контролювати всі сфери життя на окупованих територіях України, але деяким приділяє особливу увагу – зокрема, шкільній освіті. Агресор намагається якомога раніше взятися за «виховання» лояльного до себе населення, тому на захоплені землі якнайшвидше завозить російські підручники, впроваджує навчання за російською програмою, масову пропаганду, мілітаризацію і намагається позбутись будь-яких згадок про Україну.

Однак повністю ізолювати захоплені території від української освіти Росії не вдалося. Як діти з окупації потайки вчаться в українських школах – дізнавався телеканал «Настоящее время» (проєкт Радіо Свобода за участі «Голосу Америки»).

Після окупації частини території Донецької, Луганської, Запорізької, Миколаївської, Херсонської та Харківської областей російська влада особливу увагу приділила школам: їх одразу перевели на російську програму з великим вмістом кремлівської пропаганди.

Проте, за даними Міністерства освіти України, близько 44 тисяч дітей із окупованих територій продовжують навчатися онлайн в українських школах та за українськими програмами. Часто вони це роблять потайки, ховаючись навіть від рідних, у другій половині дня.

На онлайн-уроках такі діти часто не включають камеру – вони не хочуть проблем для себе та своїх батьків у разі, якщо запис уроку потрапить до російської окупаційної адміністрації.

Вітя – один із таких учнів, живе у селі на Миколаївщині, яке було окуповане. Вчитися у російській школі підліток відмовився. Він каже, що це була ідея його батьків, хоч вони знали, що це небезпечно.

«Я вирішив, що навчатимемося в українській школі, пробуватимемо. Вибирали один-два дні на тиждень. Ходили до шкільної бібліотеки, нам вдалося дістати підручники», – розповідає він.

Вітя каже, що в їхньому селі українська освіта була одразу ж заборонена.

«Якщо в тебе в телефоні знаходили фото людини у формі або щось українське – пісню, текст, підручник… Освіта українська була заборонена, цього боялися», – розповідає він.

Віка – теж із Миколаївської області, її село було окуповане, але його ЗСУ вдалося звільнити.

«Моя мама зустрілася з вчителькою в магазині, і вона сказала: «Можете приходити до мене вчитися». І потім ми йшли до неї через городи, – згадує дівчинка свої таємні уроки. – Могли прийти окупанти. Міг хтось розповісти та здати. Тому я брала із собою пакет, якусь кофту, шматок хліба – ніби я йду когось відвідати».

Леонід Воробйов – директор однієї з українських онлайн-шкіл. Він констатує, що системно навчатися дітям із окупованих районів на третій рік війни стає складніше з кожним днем. І розповідає, що займатися онлайн до українських педагогів діти приходять вже у другу зміну, після уроків у російських школах, відвідування яких є обов’язковим.

По-друге, іноді проти української освіти можуть бути навіть близькі дитини: саме тому навчання багатьом дітям доводиться ретельно приховувати.

«Є діти, наприклад, у мене в гімназії, у яких тато однозначно проти, щоб дитина навчалася в українській школі, а мама – за, – розповідає Леонід Воробйов. – Тому вони тихенько, у вихідні, їдуть у село до бабусі. Там дитина виконує всі завдання за тиждень та надсилає ці завдання, щоб залишатися в українській школі».

«У нас була історія, коли дитина готувалась до вступу до українського вишу і вивчала українську з учителем гітари, – розповідає Марія Суляліна, керівниця українського освітнього центру «Альмеда», який вивчає освіту на окупованих територіях. – Тому що цей учитель був учителем української мови до окупації. І ось трапилася окупація, і стало зрозуміло, що українську мову ніде викладати. І вона почала викладати гітару. І дитина, яка в нього навчалася, говорила, що ходить на уроки гітари, але насправді вона приходила до нього на уроки української мови. Це атмосфера страху».

Ірина – директорка Новокаховської школи у Херсонській області. Після захоплення армією Росії Нової Каховки вона відмовилася співпрацювати з окупаційною адміністрацією та продовжила викладати у своїй школі за українською програмою. За це вона потрапила в полон, просиділа у новокаховських підвалах, а потім виїхала з міста. За нею виїхали й багато викладачів її школи.

Тепер вони навчають дітей із окупованих територій онлайн. Ірина каже, що навіть після двох років окупації діти з її міста таємно продовжують йти до них на заняття.

«Наші діти там у напівпідвальних приміщеннях навчаються. Дуже багато хто виїхав у села, – розповідає директор. – Так, вони налякані. Але вони посміхаються, у них ось такі очі! Вони щасливі та раді поспілкуватися, раді, що їм дали можливість висловитися, раді почути рідну мову».

Українські експерти в галузі освіти наголошують, що російська школа у пропаганді відіграє важливу роль: агресор вкладає величезні гроші саме в молодіжну політику, намагаючись виростити лояльних до Кремля громадян.

Грошей на це не шкодують: на окупованих територіях є і відремонтовані школи, і патріотичні гуртки, і незліченні пільги для вступників до російських вишів. Але навчають там українських дітей за російськими підручниками з відповідними установками.

«Ми аналізували російські підручники, які були вилучені з деокупованих територій у Харківській області. У цих підручниках немає України. Україна не згадується, як держави її не існує, – каже Марія Суляліна, керівниця освітнього центру «Альмеда». – Зате є навколо вороги – західний світ, НАТО, США. А України немає – у підручниках це все території Російської Федерації».

Можливо, наступного року навчатись в українських онлайн-школах дітям в Україні стане ще важче. За нормативами Міністерства освіти, з першого вересня 2025 року дитина має вибрати собі офлайн-школу за місцем проживання. Але в міністерстві зараз опрацьовують ідеї, як зберегти онлайн-уроки для дітей із окупованих територій. Серед пропозицій – збереження частини онлайн-шкіл або просто уроків україноосвітнього курсу – мови, історії України.

Чиновники кажуть, що розуміють: більшість дітей із окупованих районів навчаються в українських школах паралельно, і все вчити просто не встигають. Тому серед новацій пропонують запровадити патронажну систему, де за кожного учня відповідатиме конкретний викладач, який формуватиме для нього особливий курс.

У профільному міністерстві запевняють, що не мають наміру втрачати дітей лише тому, що батьки не змогли вивезти їх з окупації. А серед трендів минулого року в українських вишах дуже багато абітурієнтів саме з окупованих територій.

Автор: Борис Сачалко

Джерело: Настоящее время

You may also like...