Як в Україні карають за «вподобайки» російському агресору

Суд вирішив, що вподобання допису прирівнюється до виправдовування агресії Росії проти України. “Вказана публікація, у силу алгоритму роботи штатної функції ‘вподобати’ в соціальній мережі ’Однокласники’, в автоматичному режимі була розміщена в стрічці новин осіб зі списку друзів (178 осіб)”, — ідеться в рішенні суду.

Хоча увагу привернув саме цей випадок, тюрма за вподобання чи поширення дописів, а інколи навіть за розмову на вулиці чи по телефону, — уже доволі розповсюджене явище в Україні. Ми змогли знайти у судовому реєстрі 715 вироків за статтею 436-2 Кримінального кодексу, за якою була засуджена згадана жінка.

Харківська правозахисна група проаналізувала всі ці вироки і з’ясувала, у чому українські суди вбачають “виправдовування агресії Російської Федерації та глорифікацію її учасників”, призначаючи за це позбавлення волі.

Закон і судова практика

У березні 2022-го року Кримінальний кодекс України було доповнено новою статтею 436-2, що має назву “Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників”.

Ця стаття передбачає аж до восьми років позбавлення волі, однак не дає чіткого визначення того, що слід розуміти під “глорифікацією” чи “виправдовуванням агресії”.

На момент написання цієї публікації у Єдиному реєстрі судових рішень за статтею 436-2 відображається 715 вироків (ми включаємо у цю кількість повні судові рішення і не враховуємо ті, що містять тільки вступну та резолютивну частини).

У більшості із цих справ (429 вироків) мова йшла про поширення публікацій на власній сторінці в Однокласниках. Коли зареєстрований користувач ставить лайк (або ж “класс”, як він називається у цій соцмережі), то вподобаний пост поширюється у її / його профілі, допис можуть бачити друзі.

Саме на цьому і побудована схема притягнення до відповідальності: суди вважають, що лайк у соцмережі рівнозначний поширенню інформації серед друзів. Чим більше друзів — тим більше коло отримувачів інформації.

Якщо обвинуваченню вдається довести, що вподобаний допис заперечує чи виправдовує російську агресію (зазвичай для цього проводять експертизу, до якої ми ще повернемося), то натискання кнопки “клас” перетворюється на склад злочину — і людину можна відправити за ґрати на п’ять років.

Але не поспішайте чистити списки друзів у соцмережах, навіть якщо давно хотіли це зробити. Ми не виявили залежності між кількістю друзів та строком покарання за статтею 436-2.

Наприклад, вироком Ленінського райсуду міста Кіровограда особу, у якої було 524 друга та 118 підписників, було притягнуто до відповідальності у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

У рішенні Теребовлянського районного суду Тернопільської області вказується про 256 друзів, але покарання виявилося суворішим — 5 років позбавлення волі.

У згаданому на початку випадку у жінки було ще менше френдів, однак її теж засудили до п’яти років позбавлення волі.

Серед дописів, уподобання яких може стати злочином, є такі: (рос., цитата з рішення суду) “Самая хорошая новость. Бабушка и дедушка живы. Их спасли ополченцы ДНР и ЛНР и увезли в Луганск. Дочь и зять прилетели с Барнаула. Сейчас они в Барнауле находятся. Бабушка и дедушка пригласили на Красную площадь 9 мая”. Експерт, якого залучив суд, констатував, що цей допис є запереченням тимчасової окупації частини території України, оскільки в ньому “ідеться про так звані ‘ЛНР’, ‘ДНР’ як окремі державні утворення”.

Відомий також випадок, коли чоловіка засудили за вподобання нібито цитати Надії Савченко про те, що “війну в Україні можна закінчити десятьма пострілами з танка по Адміністрації Президента України та Верховній Раді”. Немає підтверджень того, що Надія Савченко дійсно це сказала. За натискання “клас” цьому допису, а також відео з нерозкритим змістом суд призначив чоловіку два роки ув’язнення. Відомо про принаймні ще три вироки, якими суд карав за вподобання вигаданої цитати Савченко.

Не лише Однокласники і не лише соцмережі

До відповідальності за дії в інших соцмережах і месенджерах теж притягують, хоч і значно рідше.

• Telegram — 42 вироки
• Вконтакті — 36 вироків
• Facebook — 33 вироки
• Viber — 11 вироків
• YouTube — 6 вироків
• WhatsApp — 3 вироки
• Instagram — 3 вироки

Людей подекуди карають і за приватні листування з близькими. Ось фрагмент із вироку Щорського районного суду Чернігівської області:

“24.06.2022 о 21 год 05 хв особа, перебуваючи в м. Сновськ, Корюківського району, Чернігівської області, за допомогою свого облікового запису в месенджері ‘Telegram’, усвідомлюючи протиправний характер власних намірів, будучи обізнаним, що Російська Федерація з 2014-го року вчиняє проти України акт збройної агресії та маючи на меті виправдати вказані злочинні дії Російської Федерації та її військового і політичного керівництва, в переписці з контактом ‘Брат’, розмістив відеозапис шляхом ‘репосту’”.

Аналогічно чоловіка притягують до відповідальності за спілкування у чатах WhatsApp у рішенні Заводського районного суду Миколаєва. Причому оскільки він виправдав агресію двічі (двічі переслав повідомлення з інтервалом у два дні), його притягнули до відповідальності за частинами 2 і 3 статті, тобто за повторно вчинений злочин.

До в’язниці за телефонну розмову?

З усього масиву рішень в одинадцяти вироках зустрічається притягнення особи до відповідальності за розмову телефоном.

Наприклад, у рішенні Соснівського райсуду Черкас йдеться, що чоловік при спілкуванні з дружиною “виправдовував потребу так званої ‘денацифікації’ як одного зі складників збройної агресії Росії, оскільки, з його слів, Україна постає як насичена бандерівцями”. Зрештою дружині ж і довелося вносити за чоловіка майже 200 тисяч гривень застави. Їхнє спілкування “обійшлося” чоловіку-пенсіонеру у два роки реального ув’язнення: вирок підтвердив апеляційний суд. На це рішення звертали увагу у місцевих новинах.

Інтерес викликає спосіб отримання доказів, оскільки у випадку телефонної розмови отримати інформацію можливо лише двома способами: або за показами іншого співрозмовника, або ж через “третє вухо”, інакше кажучи — проведення негласних слідчих розшукових дій.

Однак проведенню таких слідчих дій передує вже розпочате кримінальне розслідування щодо особи, що в нашому випадку виключається, не говорячи про те, що проведення таких слідчих дій, відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу (частина 2 ст. 246), допускається лише щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Частина ж перша статті 436-2 є нетяжким злочином, а одразу казати про наявність у людини складу злочину, що передбачений частиною 2 або 3, — не можна.

Найбільше таких вироків саме на Черкащині. Оскільки у згаданому та інших вироках фігурує СБУ (у відділку СБУ зберігалися вилучені у підозрюваного телефон і ноутбук), схоже, що служба веде прослуховування телефонів, не маючи для цього законних підстав.

У кількох випадках суд притягав до відповідальності за розмови на вулиці. Мешканку одного з сіл Сумської області було покарано за те, що вона, почувши розмову односельчан з приводу війни на території України, “почала говорити їм, що війну розпочав Президент України, що РФ правомірно вчинила вторгнення на територію України та винним у всьому є уряд України”. Після цього жінка неодноразово продовжувала вести аналогічні розмови з односельчанами, за що й була притягнута до відповідальності.

Ось цитата з подібного рішення Хмельницького міськрайонного суду:

“Особа обвинувачується у тому, що 2-го листопада 2022-го року вона, діючи з ідеологічних мотивів, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на поширення свого світогляду серед інших осіб, займаючи посаду медичної сестри лікувальної фізкультури, перебуваючи на своєму робочому місці в кабінеті ЛФК, що знаходиться на 0-му поверсі будівлі поліклініки, у бесіді з громадянкою України вела діалог”.

Далі у рішенні викладається детальний транскрипт бесіди медсестри, де вона повторює різноманітні тези російської пропаганди та зізнається, що обожнює російських пропагандистів Соловйова та Скабеєву. Наводиться ще кілька діалогів з іншими пацієнтами. Жінці призначили 5 років позбавлення волі, однак затвердили угоду з прокуратурою та звільнили від відбування покарання.

Замість тюрми — читати книжки

Серед усіх видів покарань за виправдовування російської агресії переважає позбавлення волі (674 вироки). Арешт було призначено у 13-ти вироках, а виправні роботи — у 5-ти вироках. Обмеження волі у жодному з досліджуваних рішень призначене не було.

Найбільш поширений строк позбавлення волі — 5 років, такий строк призначили у 229-ти вироках. На другому місці за кількістю (203 вироки) — 3 роки позбавлення волі.

Щонайменше в одному випадку особу засудили до позбавлення волі на 8 років з конфіскацією всього майна. Мова йде про рішення Шевченківського суду Києва, у якому стверджується, що жінка розповсюджувала інформацію через свій акаунт у Тік-Ток. Протягом 2022-го року вона розмістила кілька відео: деякі з них кваліфікували як виправдовування агресії, а деякі — як дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу (стаття 109 Кримінального кодексу).

Суддя Приморського суду Одеси зобов’язав обвинуваченого прочитати твори Миколи Міхновського “Самостійна Україна”, Сергія Плохія “Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності” та Юрія Липи “Розподіл Росії”. Зобов’язання прочитати літературу зустрічається ще у трьох вироках Приморського райсуду,

Ще довший список літератури до прочитання призначив черкаський суд. Обвинувачена виголошувала проросійські тези у телефонних розмовах. Робила вона це на своїй роботі у Черкаській обласній прокуратурі, під час обідніх перерв. Суд вказав, що держслужбовиця має отримати книжки у бібліотеці імені Лесі Українки у Черкасах, законспектувати від руки їх короткий зміст (3-5 аркушів формату А4) та показати органу пробації.

Іноді в порядку ст. 69 Кримінального кодексу, яка дозволяє застосовувати більш мʼяке покарання, ніж передбачене законом, суди замінювали покарання на штраф. Таких рішень у реєстрі усього 13. Найбільший виявлений ХПГ штраф — 102 000 гривень. Одеський суд призначив таке стягнення чоловікові, який протягом двох тижнів відправив через Telegram 658 повідомлень. Експерт встановив, що всі ці повідомлення підпадають під диспозицію статті 436-2. Послуги цього експерта обійшлися у 15 101 ₴, які суд також стягнув з обвинуваченого.

Спеціальна лінгвістична експертиза проводиться майже у кожній подібній справі. Сама стаття 436-2 не містить визначення того, що слід розуміти під “виправдовуванням”, “визнанням правомірною”, “запереченням” чи “глорифікацією учасників” російської агресії. Чи підпадає під ці визначення окремий пост у соцмережі чи висловлювання — має сказати експерт. Вартість експертизи є доволі значною. В одному з рішень вона склала 56 399 ₴, але є також справа, де експерт обійшовся у значно менші 2 390 ₴. Незрозуміло, із чим повʼязана така відмінність у вартості експертиз, адже йдеться про дуже схожі справи. Зазвичай суд покладає оплату послуг експерта на засудженого.

Хоча у більшості випадків суд і призначає позбавлення волі, здебільшого він також звільняє від відбування покарання з іспитовим строком. Іншими словами, людина зрештою не потрапляє за ґрати, а лише покриває судові витрати, зобов’язується “відмічатися” та переживає стрес, пов’язаний із кримінальним процесом.

З-поміж 715-ти вироків суд звільнив засудженого від відбування покарання у 595-ти випадках. Часто обвинувачений погоджується укласти угоду зі слідством і визнати свою вину. Схоже, що визнання вини зазвичай і є причиною для суду звільнити людину від реального позбавлення волі.

Наприклад, Васильківський районний суд Дніпропетровської області вирішив, що обвинуваченого не можна звільнити від відбування покарання через “триваючу збройну агресію проти України з боку Російської Федерації, а також наявність обґрунтованих сумнівів у щирості каяття обвинуваченого”.

Відомі також випадки, коли апеляційний суд відправляв людину за решітку, хоча суд першої інстанції вважав, що її можна звільнити. Так, Дніпровський апеляційний суд скасував вирок суду нижчої інстанції через “безпідставне звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням”, ухваливши новий вирок, унаслідок чого особа буде змушена відбувати призначене покарання у вигляді позбавлення волі.

Іноді як помʼякшуюча обставина згадується перерахування коштів для підтримки ЗСУ.

Тисячі справ про виправдовування агресії

На сайті Офісу Генерального прокурора кожен охочий може ознайомитись зі статистикою за окремими статтями Кримінального кодексу.

З відповідної таблиці за 2022-ий рік вбачається, що загалом було обліковано 1354 кримінальні правопорушення за статтею 436-2. З них у 622-х випадках особі було повідомлено про підозру. У 513-ти випадках провадження було направлено до суду, при цьому у 506-ти випадках — з обвинувальним актом. Оскільки Кримінальний кодекс було доповнено статтею 436-2 у березні 2022-го року, інформація наявна саме за цей період.

Статистика за 2023-ій рік на момент написання публікації доступна по вересень включно. Так, загалом було обліковано 1189 кримінальних правопорушень. У 613-ти випадках особам було вручено повідомлення про підозру. У 533-х випадках провадження було направлено до суду, з яких 530 — з обвинувальним актом.

За той самий період у 2023-му році було обліковано, наприклад, 1243 правопорушення за ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою). Майже стільки ж було зафіксовано грабежів — 1378.

Підсумки

В українських медіа час від часу з’являються новини про засудження людей за підтримку російських наративів у мережі. Про відомий випадок із засудженням 60-річної жінки було згадано і в доповіді щодо ситуації з правами людини Управління Верховного комісара ООН. У ній також зазначається, що “визначення злочинів колабораційної діяльності та глорифікації збройної агресії в законодавстві частково збігається із визначеннями інших злочинів, тому корисно було б їх уточнити. Цей збіг надає стороні обвинувачення широку свободу вибору в кваліфікації правопорушень”.

Метою цього дослідження було показати об’єктивний стан справ із притягненням до відповідальності за статтею 436-2. Ми не оцінюємо доречність існування цієї статті та те, наскільки пропорційним є покарання.

З нашого аналізу випливає, що українське слідство дуже активно відкриває провадження за виправдовування російської агресії проти України. У переважній більшості людей карають позбавленням волі за вподобання в Однокласниках, але здебільшого обвинувачені не потрапляють за ґрати через звільнення від відбування покарання — схоже, що це прямо пов’язано з тим, чи визнає людина провину.

Доволі тривожними є вироки через особисті листування з родичами або розмови телефоном: є ймовірність, що слідство отримує докази, порушуючи право людини на приватність. Це зрештою може вилитися у справи проти України у Європейському суді з прав людини.

У березні та квітні 2022-го року у Кримінальному кодексі також з’явилися нові статті 111-1 (колабораційна діяльність) та 111-2 (пособництво державі-агресору).

Автори:  Микола Комаровський, Денис Волоха

Джерело: KHPG.org