Отожравшиеся на бесконечных выборах избиркомчинуши бунтуют из-за лимитов на членовозы (список)

Українські чиновники мають одну характерну рису – об’єднуватися під загрозою втрати матеріальних благ.

Такий приклад небаченої одностайності у період економічної кризи продемонстрували члени Центрвиборчкому. Людей Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко і Віктора Януковича у цій установі об’єднала боротьба за можливість продовжувати звиклий спосіб життя.

До «Української правди» потрапили два документи. Перший – це розпорядження голови Центрвиборчкому Володимира Шаповала про оптимізацію видатків на службовий транспорт «з метою економії бюджетних коштів». Другий – лист членів ЦВК до Шаповала з вимогою не урізати їхні транспортні апетити.

Відповідь на питання, що саме так обурило членів Центрвиборчкому, міститься у п. 3.1 розпорядження Шаповала: «Встановити місячний ліміт на пальне для персональних та закріплених службових автомобілів (членів ЦВК) – із розрахунку 3000 км».

Цим же рішенням Шаповала встановлено, що поїздки за межі Києва «у службових справах протягом робочого дня» члени комісії можуть здійснювати лише з дозволу голови Центрвиборчкому, а «у позаробочий час» – на підставі відрядження, за попереднім замовленням.

Тобто місячний ліміт кілометражу для поїздок у межах столиці для члена ЦВК не може перевищувати 3000 кілометрів.

Якщо вважати, що службовим авто чиновник користується лише у робочі дні, то виходить, що за одну добу рядовий член комісії може цілком законно «накатати» по Києву до 130 кілометрів.

У водія ця цифра викличе чимало емоцій. Адже такий показник на спідометрі може з’явитися лише за гіперактивної їзди з одного кінця Києва в інший.

Робоче місце членів ЦВК розташоване не в Ірпіні чи Боярці, а в самому центрі Києва, на площі Лесі Українки. У період між виборчими кампаніями вони взагалі зменшують свою активність. Приміром, щоб використати свій ліміт, член ЦВК може цілий день кататися з Троєщини на Борщагівку, намотати три кола по Окружній дорозі або двічі з’їздити в «Бориспіль» і назад.

І зовсім складно уявити, що 130 кілометрів можна витратити лише за традиційним маршрутом «дім-робота» плюс поїздки по центру.

Але 3 000 тисячі кілометрів на місяць чиновникам виявилося замало. У період, коли навіть успішні фірми кардинально урізають «соціальні пакети» співробітників, державні чиновники найвищого рангу з Центрвиборчкому не захотіли відмовлятися від додаткових благ за рахунок платників податків.

Обурившись, що у них відібрали повний «безліміт», вони вирішили будь-що повернути його назад.

У листі на ім’я Шаповала від 1 грудня усі без винятку члени ЦВК скаржаться на несправедливість і нагадують, що в своєму обслуговуванні члени комісії прирівняні до міністрів.

Підписанти обурені, що «жодним актом Кабміну не встановлено обмеження щодо транспортного обслуговування» членів уряду, які «забезпечуються службовими автомобілями однаково – цілодобово, без будь-якого ліміту пробігу».

«Отже, встановлення будь-яких обмежень щодо транспортного обслуговування членів Центральної виборчої комісії не ґрунтується на жодному нормативно-правовому акті», – заявляють члени ЦВК.

Проте на слізний лист своїх підлеглих Шаповал не відреагував.

За інформацією «Української правди», «бунт на кораблі» ініціював член ЦВК з квоти Януковича Олександр Шелестов – колишній співробітник пожежної охорони, який заочно закінчив «Правознавство» у Міжрегіональній академії управління персоналом, а згодом став керівником юридичного департаменту Партії регіонів.

Підписи під зверненням поставили решта 13 членів, серед яких сестра «регіоналки» Олени Лукаш Тетяна, донька адвоката Тимошенко Юлія Швець і партнерка сина Раїси Богатирьової Тамара Астахова.

Завзяття, з яким посадовці Центрвиборчкому відбивали назад свої пільгу, може пояснюватися їх молодими віком – одній членкині ЦВК 28 років (Юлія Швець), декільком – по 33-35 (Шелестов, Охендовський, Магера, Усенко-Чорна, Лукаш).

Проте, не зважаючи на молодість, вони встигли призвичаїтися до життя за державний рахунок.

P.S. «Українська правда» звернулася по коментар до одного з підписантів листа. На умовах анонімності він зізнався, що підписав звернення із солідарності з колегами, хоча вважав би за доцільне просто збільшити ліміт пробігу до 4 000 кілометрів на місяць для одного члена ЦВК.

На питання, чому він та його колеги обурилися обмеженням витрат на автотранспорт, співрозмовник «Української правди» відповів: «Члени ЦВК вважають себе поважними персонами і введення лімітів оцінюють як посягання на їх окремий, незалежний статус».

Украинская правда