Налоговая советует бизнесменам выше парикмахерской не «подниматься»

Работникам украинской налоговой милиции нельзя отказать в остроумии. На фоне громких скандалов, связанных с компанией B & H Film Distribution и интернет-магазинами «Розетка.ua» и «Sokol.ua», эта служба опубликовала на своей странице в Facebook «10 правил честного предпринимателя». Пресс-служба налоговой милиции отметила, что человек, придерживаясь этих 10 правил, «живого налогового инспектора воочию не увидит никогда». Давайте посмеемся вместе.

 Правила для всіх чи лише для обраних?

Кілька пунктів із наведеного податковою міліцією переліку зразу ж викликають бажання подякувати за наголошення на очевидному. Пункти «Не займайся незаконним виготовленням, зберіганням, збутом або транспортуванням з метою збуту підакцизних товарів» та «Не займайся незаконним виготовленням, підробленням, використанням або збутом незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок» потребують також доповнень на кшталт «не убий», «не кради» та «переходь вулицю у призначених місцях».

Вчинки, перелічені у цих пунктах, – стовідсотковий кримінал, покарання за який передбачено відповідним кодексом. Недивно, що дотримання цих пунктів убезпечить підприємця від візиту не те що «живого податкового інспектора», а й «живого працівника міліції» разом із «живими бійцями «Беркуту».

Далі – складніше. На вельми сумні роздуми наводить пункт «Не займайся виробництвом та збутом контрафактної продукції». В Україні дуже вільно ставляться до авторських прав. Держава практично не контролює цього процесу. Як наслідок ледь не вся продукція широкого вжитку, що виробляється в Україні, так чи інакше скопійована із західних аналогів.

Меблі, наприклад, виготовляють за італійськими каталогами, трикотаж – за європейськими й американськими журналах. Не краще складається ситуація з імпортом, адже до України завозять безліч канцелярських виробів, предметів одягу та взуття, які насправді є калькою відомих торговельних марок.

Всю цю продукцію можна оголосити контра фактом, треба лишень, щоб таке бажання мали контролюючі органи. Й щоби цього уникнути, підприємці нині змушені задобрювати ці самі органи заздалегідь та, звісно, у приватному порядку. Тож вельми цікаво, податкова поліція радить не мати справи з контрафактом всім підприємцям чи лише тим з них, які з певних причин не мають дружніх стосунків з податковою?

Запобігання виготовленню та реалізації контрафакту потребує комплексних заходів насамперед з боку держави. Крім суворих законів, необхідно створити певну інфраструктуру патентування продукції і налагодити якісну роботу правоохоронних органів. Проте податкова міліція воліє винними у всьому робити підприємців і, певно, тому дає їм поради на кшталт

«Не займайся розкраданням бюджетних коштів та їхньою легалізацією». Інакше кажучи, для самих підприємців ця порада перекладається так: «Не продавай жодних товарів та не надавай ніяких послуг державним та бюджетним установам». Серед менеджерів приватних компаній не дарма побутує приказка: «В бюджетних організаціях постачальники поділяються на тих, які беруть відкати, і тих, які беруть дуже великі відкати». А що таке «відкат», як не розкрадання бюджетних коштів і їхня легалізація?

Дві реальності

Складається враження, що податкова служба і решта громадян живуть у двох різних світах. Правила, пропоновані податковою, були б очевидними у будь-якій із країн ЄС. Але в Україні, як-то кажуть, є нюанси.

Доволі цікаво, наприклад, читати пораду «Не використовуй незаконні схеми відшкодування ПДВ». Це у країні, де станом на жовтень 2011-го заборгованість держави з відшкодування ПДВ становила 6,2 млрд грн. Генеральний директор компанії «АрселорМіттал» Лакшмі Міттал, щоби добитися повернення боргу у 2 млрд грн зустрічався особисто з президентом Януковичем. Постає логічне запитання до податківців, а як у такому разі бути підприємцям, які не мають таких можливостей? Як їм вести бізнес із державою, яка свої зобов’язання виконує так, як їй заманеться, і ПДВ повертає на власний розсуд?

Настанови також не надто бадьорять: «Не займайся фіктивним підприємництвом», «Не користуйся послугами конвертаційних центрів» і «Не займайся відмиванням коштів». Фіктивні підприємства створюють з метою зменшення балансової суми прибутків як таких. Конвертаційні центри потрібні для переведення певної частки статків фірми у готівку, щоби частину своєї діяльності проводити в тіні. Й, зрештою, для заведення тієї самої готівки з прибутків в обіг є ціла низка схем з відмивання коштів. У світі, де живе податкова міліція, все чітко і зрозуміло – всі ці заходи розроблені з метою приховування від держави частини податків.

Для підприємця не все так райдужно. Зважаючи на брак чітких правил гри, підприємець не знає, коли й скільки податків зажадає від нього держава. Зокрема, нині в Запоріжжі керівникам металургійних підприємств податкові органи наполегливо радять сплатити податок на прибуток за весь 2012 рік. Альтернатива – тривалі податкові перевірки.

В Україні підприємець рівнем вище за середній змушений тримати частину статків «за халявою», щоби в разі проблем із бізнесом мати змогу «вирішити питання». А звідки беруться ті кошти? Та із заощаджень на податках, зрозуміло. Тому й цікаво, коли податкова міліція радить «Не приховуй доходи від оподаткування» – це серйозно чи це вона так витончено глузує?

Несмішні поради

Та чи можна взагалі вести бізнес в Україні, цілком законно, не залучаючи сумнівних схем оптимізації податків? Компанія «АрселорМіттал», що володіє комбінатом «Криворіжсталь», принаймні публічно стверджує, що, звісно, можна. Проте проблем така форма роботи аж ніяк не позбавляє. Компанія Лакшмі Міттала відчула це на власній шкірі 2010 року, коли в неї раптом виникли проблеми з виконанням інвестиційних зобов’язань.

Проблеми ті якось дивно вщухли зразу ж після зустрічі президента Януковича з президентом Франції Ніколя Саркозі. На жаль, не всі українські підприємці мають такі можливості протистояти рейдерським атакам. А рейдерів цікавлять насамперед саме успішні підприємства, тобто високоприбуткові за офіційною бухгалтерією. Наразі рейдерство – прикра реальність української економіки. І податкова міліція успіхами в боротьбі з рейдерами вихвалятися наразі не поспішає.

Як наслідок, всупереч порадам податкової «Уникай незаконних операцій з офшорами», на сьогодні найбільші обсяги інвестицій ($ 12,6 млрд) в Україну надходять з Кіпру. Секрет Полішинеля – це переважно гроші від компаній, що належать українським же олігархам. Остінні ховають гроші в офшорі, зокрема, через загрози рейдерських атак з боку конкурентів – українські бізнесмени не мають ілюзій з приводу того, серед якої «зграї товаришів» вони працюють. Може, податкові міліція не обізнана з цими фактами?

Напевно знає і тому дає поради цілком серйозно. Останнім часом наші громадяни спостерігали нечуваний інтерес до успішних підприємств з боку правлячої Партії регіонів. Чималого розголосу набула історія російського мільярдера Алєксандра Лєбєдєва, який згорнув в Україні бізнес саме через численні перешкоди з боку силових структур і представників ПР.

Вести бізнес за пропозиціями податкової можна лише в тому разі, якщо йдеться про перукарню, дрібну майстерню, невеличкий меблевий цех і компанії на кшталт таких. Тобто за умов ведення дрібного господарства з обертом, що не перевищує 30–40 млн грн на рік, який владних ділків наразі не цікавить саме через свою дріб’язковість і низьку дохідність. Здається, саме в цю нішу прагне загнати влада геть усіх підприємців, поділивши більш прибутковий бізнес виключно між «правильними пацанами». І саме, зважаючи на це, поради податкової міліції не видаються смішними. А натомість лиховісніми.

Автор: Дмитро Калинчук, «Український тиждень»