«Ми приїдемо, нагнемо, вдуємо…» Як «гральний» криміналітет під «дахом» МВС погрожує громадянам які проти «лотерей»
Розгул «лотерейного» бандитизму почався з 2012 року, а в 2014 році, перейшовши під новий «дах» та під безпосереднім прикриттям керівництва МВС, чия поліція в першу голову і повинна боротися із забороненими азартними іграми, але насправді взагалі її ігнорує – епідемія набула гігантських масштабів.
У Львівській області, прямо зараз можна знімати репортажі про становлення бандитського криміналітету і спробу місцевих жителів протистояти мафії, коли правоохоронці тупо не виконують свою головну функцію – здійснювати монополію на насилля в інтересах суспільства.
«Ти йдеш, падаєш на коліна перед ментами. Благаєш їх відкрити ігрові клуби…»
Безпрецедентний випадок стався у Винниках, що поблизу Львова. Активісти громадських організацій «Твереза Галичина», «Добровольчий рух ОУН» та «Інваліди — учасники бойових дій АТО» провели у місті рейд по ігрових салонах. Зняли прихованою камерою відео, на якому чітко видно, що у цих закладах відбувається гра на гроші! Під тиском громадських активістів-атовців поліція порушила кримінальне провадження. Конфіскувала «одноруких бандитів».
На момент слідства поліцейські опечатали три гральні заклади у Винниках. Зараз вони зачинені. Однак після рейду представники цих закладів та їхні посіпаки — «тітушки» почали погрожувати атовцям фізичною розправою. Про боротьбу з гральними закладами, які у буквальному сенсі залишають місцевих голими-босими, погрози криміналу та реакцію на усі ці події поліції журналісту видання «ВЗ» розповів представник ГО «Інваліди — учасники бойових дій АТО», 34-річний Юрій Солиган.
— На сесії Винниківської міської ради мер Винників Володимир Квурт розповів: один атовець програв на автоматах земельну ділянку, яку отримав після служби в АТО, — розповідає Юрій про те, як виникла ідея провести рейди ігровими клубами. — Мер закликав атовців, яким не байдужа доля їхніх побратимів, з’ясувати цю ситуацію. Ми дізналися, що він заборгував клубу тисячу доларів. Земельна ділянка, до речі, коштує від 5 тисяч доларів (близько 8 соток). Ми спілкувалися з його дружиною, вона сказала, що йому соромно за цей вчинок. Наскільки нам відомо, сьогодні цей атовець на заробітках у Польщі. Ми дізналися, що це далеко не єдиний факт, коли місцеві жителі не лише залишаються без грошей, а й програють на автоматах чи не усе своє майно!
— Усі знають, що ці заклади працюють нелегально. Очевидно, хтось їх прикриває…
— Ми зверталися із запитами у правоохоронні органи, але звідти отримували лише відписки: «Згідно зі статтею такою-то, вони мають право на діяльність. Там не здійснюються азартні ігри, там здійснюється продаж лотерейних квитків. І там роблять ставки, які не заборонені законом». Проте батьки розповідали, що їхні діти в один момент стали агресивні й неконтрольовані. Одна мама казала, що її син-підліток виніс з квартири 1,5 тисячі грн., усі гроші «спустив» на автоматах. Інша мама розповіла, що син вкрав у неї каблучку і здав у ломбард… Ми, чесно кажучи, були шоковані, коли побачили, що у цих клубах не лише дозволяють палити, а й за рахунок закладу наливають горілку — якщо платите за гру понад 500 гривень. Не розумію, які ще факти потрібні поліції, щоб провести масштабну перевірку. Ми довели, що є спосіб ці заклади закрити. Зняли на відеокамеру, як відбувається оплата. Правда, після цього нас викликали на розмову…
— Хто саме?
— Ми викликали слідчо-оперативну службу. Написали заяву. Просили поліцію провести розслідування. Спершу вони не поспішали порушувати кримінальну справу, у нас навіть виник конфлікт. Але ми добилися свого. З’явився представник грального закладу, назвався розповсюджувачем. Звати його Ігор, він зі Львова. Почав хамити, погрожувати… Потім передав слухавку криміналітету. Я думав, що буде діалог. Говорив, так, це бізнес, гроші, прогалина у законі. Але є біда у сім’ях… На що почув: «Ми приїдемо, нагнемо, вдуємо…». Я намагався пояснити, що ми не хочемо ні з ким сваритися. На тому кінці проводу мене запитали: «Будете там ще півгодини?». Кажу: «Заради вас точно будемо, хлопці!». Але у той день вони не приїхали. Наступного дня мені зателефонували на мобільний. Я приїхав на зустріч з двома товаришами. Але з тієї сторони приїхало… шістдесят осіб! Усі кричали: «А ми тебе в асфальт закатаємо…». Думав, нас реально розірвуть на шматки!
— Що вони вимагали?
— Озвучили ультиматум: «Ти йдеш, падаєш на коліна перед ментами. Благаєш їх відкрити ті ігрові клуби…». Серед тих шістдесяти осіб було двоє представників дуже розрекламованих громадських організацій Львова. Вони мають відношення до народних депутатів, які сидять у Верховній Раді. Ті представники громадських організацій говорили:”Юро, а чого ти лізеш у бізнес?”. Ми відповіли: «Маємо свою тактику ведення таких справ. Якщо правда на нашому боці, будемо застосовувати і зброю, і все решту». Я це озвучив. Реакція була така: «Якщо хочете: ви нас — ми вас».
— Де була ця зустріч? У них була зброя?
— Вони призначили зустріч, я не сперечався, у ресторані за Львовом (можливо, відеокамери зафіксували цю сходку. — Авт.). У мене навіть думки не було, що це може бути така «стрілка». Я думав: озвучу свою позицію — і все. Зброї у них я не бачив. У Львові це угруповання відоме. Тривалий час існує. Вони навіть називають себе іменами покійних кримінальних ватажків.
— Напевно, з вами мав би зустрітися керівник обласної поліції Валерій Середа…
— Ми телефонували до нього у приймальню. Залишили свій мобільний. Але дзвінка так і не було. Ми не обстоюємо ніяких політичних інтересів, але є скарги людей на гральні заклади, тож ми реагуємо.
— Хіба з криміналітетом у принципі можна вести діалог?
— Я почув лише крики і погрози: «Ти давно записаний у нас на рахунках. Крок вправо, крок вліво, і ми будемо з тобою по-іншому говорити»… Поліція поводиться пасивно. Але ми будемо стояти на своєму: у Винниках грального бізнесу не буде! Якщо, припустимо, гральний бізнес в Україні і буде функціонувати, він має бути прописаний на законодавчому рівні. У ці заклади не повинні ходити діти.
— У Львові з ігровими закладами катастрофічна ситуація. Наприклад, на проспекті Чорновола, біля кафе «Марія», діє підпільний клуб, куди пускають лише «своїх». Звідти виходить збуджена та агресивна молодь… Як примусити громадськість та поліцію реагувати на такі факти?
— Усі ниточки тягнуться до Верховної Ради… У Львові близько 180 таких закладів. Думаю, ще стільки ж — в області. У місті є студентські ради, які мали б реагувати. Але громадськість чомусь зневірена, пасивна… Є такі історії, у яких заможні люди програвали все майно. Розлучалися. І зараз сидять «на стакані». Це виглядає жалюгідно… Ми після Революції гідності як поставили собі мету, так цією дорогою і йдемо. Однозначно, дійдемо до тієї мети.
— Мер Винників вас підтримує?
— Я впевнений, мери міст мають всю інформацію. Мер Винників Володимир Квурт нам сказав: «Будьте обережні, хлопці, бо ви лізете у дуже серйозний вогонь…». По Винниках була озвучена цифра, що за добу кожен заклад заробляє тисячу доларів. Є такі дні, коли ігровий заклад заробляє до семи тисяч доларів. Але Винники — то не Львів. У Винниках 20 тисяч людей, у Львові близько мільйона. Найгірше, що молодь не лише підсаджують на азартні ігри, їх підсаджують на борги. Потім цю людину можна змусити відпрацювати той борг будь-якими шляхами. Як на мене, це елемент гібридної війни! Це дуже кричуща ситуація. Ми знаємо, народ не дуже заможний, не кожен може собі дозволити відпочинок за кордоном. А тут дитина виносить з хати останню копійку…
— Ви під час рейдів змогли виграти хоч якісь гроші?
— У тому закладі, де нам пропонували алкоголь, товариш виграв 150 грн. У нас була мета — показати нелегальний обіг коштів. І ми це зробили. Життя у цих клубах триває цілодобово. Дівчата, які сидять на касі, охоче з тобою поспілкуються на будь-яку тему. Є алкоголь, який у безплатному доступі. Тому молоді люди туди йдуть. Що я зрозумів після цієї «стрілки»: не усі потерпілі погоджуються писати заяви до поліції. Вони бояться. Якщо до мене приїхали, де гарантія, що таких зустрічей не було з іншими гравцями? Наші рейди для криміналітету стали несподіванкою. На тій зустрічі було озвучено: «Чого ти не дізнався, чиї це клуби?». Мені називали прізвища телефоном: «Чи знаю я тих? Чи належу до тих?». Я кажу: «Ні!». Тоді мені кажуть: «Ну, ти ніхто! І умови ставити не будеш». З цієї розмови я зрозумів, що ці клуби не є під однією структурою. Вони поділені по регіонах.
— Юро, де ви служили?
— Я служив у 80-й аеромобільній десантно-штурмовій бригаді. Після Революції гідності ми з товаришами поїхали на фронт як волонтери. У 2014 році вся наша сотня з різних областей пішла на фронт. А до війни я був приватним підприємцем. Зараз продовжив справу.
Автор: Сюзанна Бобкова; Високий замок
