Звірства російських окупантів: розстріл цивільних на дорозі смерті Кремінна — Лиман

Цей звіт ґрунтується на попередніх результатах досідження воєнних злочинів російських окупаційних військ на трасі Кремінна – Торське – Зарічне – Лиман. Збір доказів щодо цього епізоду МІПЛ продовжить після того, як матиме доступ до цих територій, зокрема до місць поховання в Кремінній.

“Дружина мені каже: “Дивись, там військові стоять”. А вони прям клином вишикувались, з кожного краю — танк. На башті одного дружина побачила намальоване коло, а в ньому — квадрат. Ну, вертатися вже було неможливо, бо ми з гірки спускалися, тому поїхали вперед”, — починає свою розповідь Олександр Дробот. Він — єдиний цивільний, хто 18 квітня вижив під час виїзду з Кремінної в бік Лиману дорогою Кремінна — Торське. Близько девʼятої ранку разом із дружиною, тещею і собакою він сів у власне авто і рушив. Щойно перетнули кордон Луганської і Донецької областей, праворуч на полі побачили російську техніку.

Цієї ж миті їхнє авто почали обстрілювати. Олександр із дружиною вискочили з машини. Там, де сиділа теща, двері заклинило, авто загорілося.

“Стріляти почали десь спереду, однак вони були далеко, я їх не бачив. А потім почали ззаду стріляли. Як у тирі нас розстрілювали, — згадує чоловік. — Я намагався відчинити двері, а мене в ногу поранили — куля на виліт пройшла. Дружина мені ногу перевʼязала. Тоді я побіг, щоб відчинити двері з водійського боку, викинув звідти речі на дорогу, витягнув тещу. А в неї дві ноги відірвані — бовтаються на шкірі. Я її відтягнув у кювет. До собаки — собака теж убитий. Дружина побігла по сумку з документами. Так її теж поцілили. Вона вже до кювета не добігла, падає і каже: “Мене в руку поранили”. Я до руки, а в неї праворуч у грудній клітці дірка від чогось великокаліберного. То вона раз — і померла. Я її теж затягнув у кювет, понакривав їх із тещею. А машину обстрілюють, не припиняючи. Немов сафарі — стріляють, стріляють, стріляють”.

• Садизм та терор в Ізюмі: з часом свідчень про воєнні злочини російських загарбників більшає

Обстріл, за словами Олександра Дробота, тривав упродовж 30 хвилин. Весь цей час чоловік ховався в кюветі. Потім поповз у бік селища Торське. За 500 метрів він сів перепочити, аж раптом побачив “Жигуль” (ВАЗ-2106), який рухався з Кремінної в напрямку Лиману. Авто проїхало повз, після чого його почали обстрілювати. Чоловік каже, що машина загорілася, з неї повалив чорний дим. Чи хтось вижив, він не знає.

Коли на годиннику було 09:38, Олександру додзвонилася донька. Батько попросив її звʼязатися з рятувальниками. За деякий час йому зателефонували зі “швидкої” Лисичанська, сказали, що не приїдуть, оскільки траса обстрілюється. Потім зателефонували зі “швидкої” Лиману. Спершу теж не хотіли їхати, але зрештою повідомили, що машина виїхала.

“Я їм казав, щоб не їхали сюди, бо обстріляють. А вони мені потім телефонують і кажуть: “Нас уже обстріляли”. На тому все, зв’язок зі “швидкою” зник”, — розповідає він.

Чоловік вирішив чекати темряви, аби вночі спробувати перелізти через поле, а там — піти додому лісом. Однак уздовж лісу вже стояли російські військові, тому щойно стемніло, він вийшов на дорогу і з пробитою ногою попрямував у бік Торського.

“Іду — стоїть та сама “шестьорка” повністю згорівша, димить іще. А далі одна за одною пішли машини. Людей я там не бачив, мабуть, згоріли всі, — розповідає Олександр. — Потім ще машини, ще машини. Темно, ніч. Я йшов із думкою, що мене вбʼють. Бачу — стоїть “швидка”. Світло в машині горить, але нікого немає. “Швидка” не була спалена. Обійшов я її, попрямував далі. Дивлюсь, а на дорозі лежать два трупи. Далі йду — знову згорілі машини. Двері всюди в них були зачинені, тому, думаю, що всі люди загинули”.

Загалом, за словами чоловіка, на трасі Кремінна — Лиман він побачив щонайменше 15 потрощених автомобілів.

Не дивлячись на те що в той день ішов дощ, багато машин диміли, тобто було зрозуміло, що автомобілі обстріляли нещодавно. Плюс чимало з них були скинуті з дороги — так, неначе їх прибирали, аби не заважали. Коли до Торського залишалося близько 1,5 км, назустріч Олександру вдалечині вийшли люди з ліхтарем. Вони дійшли до бугра, посвітили на дорогу і поле. В цей час чоловік сховався в кущах, де просидів до пʼятої ранку. Каже, що ліворуч від нього було чутно, як працює міномет.

• Як російсько-фашистські загарбники катували українців в містах звільненої Харківщини

“Зранку я пішов далі. Щомиті чекаєш, що тебе підстрелять, — згадує Дробот. — Бачу, а попереду наш прапор висить на блокпосту, поруч з асфальту стирчить снаряд від “Граду”, не розірвався. Підходжу до блокпоста — немає нікого. Тоді я зайшов у перший двір, який трапився, зателефонував знайомим. За деякий час вони мене забрали і відвели в інше село”.

Розповідаючи про обставини того, як розстрілювали його автомобіль, Олександр каже, що стріляли з великокаліберних кулеметів, які стоять на баштах танків, а також із автоматів. Він упевнений, що військові знали, що стріляють по цивільних, оскільки на всіх дверях автомобіля були привʼязані білі прапорці, а на склі наклеєні аркуші з написом “люди”. До того ж спочатку по автомобілю йшли одиночні постріли — так, як це роблять у тирі, коли пристрілюються. Від кожного пострілу машину підкидало вгору.

Тіла дружини і тещі пролежали 17 днів просто неба

Село, куди знайомі привели Дробота, потрапило під окупацію росіян. Певний час про нього ніхто не знав, але 4 травня у двір, де він зупинився, прийшов місцевий староста і повідомив, що на трасі між Кремінною і Торським знайшли документи. Серед них була трудова книжка і медична картка Дробота.

“Староста сказав, що документи перебувають у комендатурі, що їх передали з блокпоста, мовляв, хтось віз хліб, побачив сумку з документами, забрав її. Комендант сказав, що моя родина вбита, що це, мабуть, українські війська її обстріляли. Пообіцяв допомогти поховати”.

• Російські мародери у селі Блиставиця на Київщині. Як відбувається розслідування їх злочинів і що з ним не так

Паралельно питанням евакуації тіл дружини і тещі Олександра в Кремінній займався його кум. Він домовився з окупаційною комендатурою про евакуацію і поховання загиблих, які на той час 17 днів пролежали просто неба. 5 травня місцева ритуальна служба доставила тіла жінок у Кремінну і поховала їх. Жодних документів про смерть і її причини родині Олександра Дробота не видали.

Ця історія стала відправною точкою розслідування МІПЛ, в рамках якого наша команда поставила за мету зібрати і дослідити факти за чотирма напрямками:

1. Контекст довкола Кремінної на момент окупації міста
2. Місце розстрілу автомобіля Олександра Дробота
3. Хто і звідки стріляв
4. Жертви

Методологія дослідження

Результати цього звіту підготовлені в умовах польових і дистанційних досліджень, які МІПЛ здійснила з 21 червня по 17 вересня 2022 року. Звіт ґрунтується на доказах, зібраних під час персонального опитування свідка обстрілу, представників центральної влади, місцевої влади населених пунктів Кремінна (Луганська обл.) і Лиман (Донецька обл.), військового командування, яке керувало обороною цих міст, родичів загиблих, мешканців Кремінної і Лиману, яким вдалося евакуюватися.

Під час аналізу ситуації також проаналізовані і використані для цього звіту супутникові знімки території, на якій стався обстріл, зроблені невдовзі після вбивства членів родини Олександра Дробота, дані з відкритих джерел про цю подію, відповідні фото і відеоматеріали.

• Миколаїв залишився без води не випадково. Розслідування BBC

Команда МІПЛ опитувала людей особисто і дистанційно за допомогою телефонного або інтернет-звʼязку з використанням програм, які дозволяють записувати аудіовізуальний контент. Усі опитані перед початком спілкування були проінформовані, хто і з якою метою збирає інформацію.

Упродовж всього часу розслідування Медійна ініціатива за права людини не мала доступу до Кремінної, Лиману і траси, яка сполучає ці міста. МІПЛ провела 17 інтервʼю, зокрема з пораненим під час обстрілу свідком; представниками військового командування, відповідального за оборону Кремінної; мешканцями Кремінної і Лиману, які евакуйовувалися 18 квітня 2022 року; представниками місцевої влади. Нами також враховані інші свідчення щодо досліджуваної події, зібрані журналістами, представниками влади і правоохоронцями.

Деякі учасники цього розслідування погодилися спілкуватися з МІПЛ на умовах нерозголошення їхніх імен, побоюючись наразити на небезпеку рідних і знайомих, які дотепер перебувають на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.

Контекст довкола Кремінної на момент окупації міста

Кремінна — адміністративний центр Кремінської міської громади Сєвєродонецького району Луганської області. Розташоване над річкою Красною неподалік річки Сіверський Донець. Через потужні рекреаційні можливості (ліси, озера, річки, дитячі табори відпочинку) має славу «легень Донбасу». З точки зору військової справи місто має стратегічне значення, оскільки через знього пролягає шлях на Краматорськ, тимчасовий обласний центр Донецької області, розташований звідси в одній годині їзди автомобілем.

• Банальне звірство. Ані військової необхідності, ані переваги на полі бою: правова оцінка обстрілів 10 жовтня юристами

У 2014 року, коли почалася війна Росії проти України, Кремінна перебувала в небезпеці опинитися в центрі бойових дій. Із квітня і до середини липня 2014-го місто перебувало на лінії фронту. Однак боїв у самій Кремінній не було.

Із початку повномасштабного вторгнення Росії, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, Кремінна стала важливою ціллю окупаційних військ. На цій ділянці фронту Збройні сили України стримували супротивника півтора місяця. 18 квітня 2022 року Сергій Гайдай, голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, повідомив, що в Кремінну зайшли російські військові, а українська армія залишила місто. Евакуацію цивільного населення, призначену на 18 квітня, скасували. За словами начальника Кремінської військової адміністрації Олександра Дунця, під час наступу ЗС РФ використали до 43 одиниць різної техніки й бронетехніки.

Захопленню Кремінної передував масований артилерійський обстріл міста з боку ЗС РФ, в результаті якого постраждав спортивний центр “Олімп”, де готувалися олімпійські та паралімпійські спортсмени, в центрі на площі понад 2 тис. кв. м спалахнула пожежа.

За місяць до цього, 11 березня 2022 року, російські військові впритул розстріляли з танка будинок для літніх людей у Кремінній, в результаті чого загинули 56 осіб, ще 15 людей ЗС РФ викрали.

Евакуація населення з Кремінної на підконтрольну Україні територію відбувалася силами місцевої влади, волонтерів, а також власним транспортом місцевих жителів. Виїзд був можливий лише в бік Лиману Донецької області по трасі, на якій 18 квітня 2022 року розстріляли автомобіль Олександра Дробота.

На той час, за даними Наталії Макогон, заступниці голови ВЦА Кремінної, з міста виїхало близько 18 тис. людей.

Кремінна стала першим містом, яке ЗС РФ захопили в результаті анонсованої владою Росії другої фази так званої “спеціальної військової операції”. “Ця операція продовжиться, наступна фаза цієї спецоперації наразі починається. І, на мою думку, зараз буде важливий момент під час цієї спецоперації”, — заявив міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров в інтервʼю India Today 19 квітня. Напередодні, ввечері 18 квітня, президент Володимир Зеленський у своєму зверненні до українців підтвердив, що РФ розпочала битву за Донбас, сконцентрувавши значну частину військ для наступу на сході України. Того ж дня секретар РНБО України Олексій Данілов зазначив, що в результаті розпочатого наступу Росія ставить за мету повністю захопити Донецьку і Луганську області до Великодня, тобто до 24 квітня 2022 року.

• Російська атака на гуманітарну колону: на Запоріжжі оголосили день жалоби

Місце розстрілу автомобіля Олександра Дробота

Олександр Дробот стверджує, що його автомобіль почали розстрілювати, коли той перетнув адміністративну межу Луганської і Донецької областей: “Це десь кілометри три від адмінмежі в бік Лиману. Там ще високовольтна лінія пересікає дорогу. Вже після високовольтної є спуск і поворот у поле, там — дорога, де стояли ці рашисти. В цьому районі все й сталося”.

Виходячи з цієї інформації, МІПЛ встановила орієнтовні межі території, яка за описом найбільше відповідає місцевості, де відбувся розстріл автомобіля Дробота. Для цього використали ґуґл-мапу.

На скріншоті позначено:

• адміністративну межу, що ділить Луганську і Донецьку області;
• напрямок, в якому рухався автомобіль Дробота;
• лінії електропередач (ЛЕП), що перетинають дорогу;
• місце 1, звідки від основної траси, якою рухався автомобіль, є поворот у поле;
• місце 2, звідки від основної траси, якою рухався автомобіль, є поворот у поле.

Відстань від початкової точки, яка на мапі позначена стрілкою, до точки 2 складає 4 км, до точки 1 — 3 км. Це приблизна відстань, про яку говорить Олександр Дробот. Відповідно, розстріл автомобіля стався в межах ділянки, позначеної цифрами 1 і 2.

• Як російські окупанти знущаються з українських священників: «Лупцювали, душили, побили кінцівки».

Хто і звідки стріляв

Під час вивчення обставин обстрілу автомобіля Дробота перед командою МІПЛ постало складне завдання зʼясувати, хто саме зробив перший постріл, оскільки 18 квітня, тобто в день, коли це трапилося, ЗСУ вийшли з Кремінної в бік Лиману. І саме  туди через села Торське і Зарічне прямував Дробот із родиною.

У його свідченнях є момент, коли він говорить, що перший постріл пролунав спереду, а вже потім автомобіль почали розстрілювати ззаду. За таких обставин МІПЛ висунула гіпотезу, що машина Дробота могла потрапити на поле бою під перехресний вогонь ЗСУ і ЗС РФ. Ось, як початок обстрілу описує сам постраждалий:

“Стріляли десь спереду. Мені не видно їх було. Ми були на перехресному вогні — ті ззаду стріляли, а інші — спереду. Ті, що спереду, ті далеко були, я їх не бачив взагалі”.

На уточнююче питання МІПЛ, чи могли ви потрапити на поле бою під перехресний вогонь російської і української армій, Дробот відповідає категорично: “Ні-ні-ні, там були суто росіяни”.

Водночас оперативні дані військових свідчать про надзвичайну інтенсивність і динамічність боїв у цьому районі впродовж третьої декади квітня. За словами бригадного генерала Дмитра Красильникова, командира оперативно-тактичного угруповання «Північ», для захоплення Кремінної і загалом на тому напрямку росіяни задіяли сили майже всього Центрального воєнного округу ЗС РФ. “У Кремінну заходила 90 танкова дивізія, — говорить Красильников. — Напередодні вони з танків у кількості не менше 40 розстріляли два опорні пункти 79 бригади ЗСУ на околицях Кремінної. Далі на Лиман через Зарічне і Торське продовжили просування сили 21 і 30 мотострілкових бригад. Вони підходили до Зарічного з двох боків. Уздовж річки Оскол просувалася 15 бригада. А в резерві у них були 74 і 35 бригади, вони, по ідеї, мали підійти пізніше”.

У контексті розстрілу автомобіля Дробота важливими є слова генерала про те, що ЗС РФ наступали на Зарічне (село переходить у Торське) з двох боків. Це свідчить про те, що перший постріл по автомобілю Дробота могли завдати ЗС РФ, які наступали з флангів, намагаючись оточити ЗСУ.

Водночас повідомлення Генштабу ЗСУ, що російські війська зайняли село Зарічне, зʼявилося лише зранку 27 квітня 2022 року. Тобто від 18 до 27 квітня село перебувало в сірій зоні.

Зазначимо, що військовослужбовці ЗСУ, які виходили з Кремінної, по обіді 18 квітня вже перебували в Лимані Донецької області за 10 км на захід від Зарічного. Про це МІПЛ повідомив Олександр Унгурян, житель Лиману, який того дня спілкувався з військовими ЗСУ. “18 квітня я заїхав на СТО біля хлібозаводу, там стояли наші військові біля старенької побитої “восьмьорки”.

• Як українці з окупованого Півдня вириваються на свободу дорогою виживання через Василівку

Кажуть, що з-під Кремінної менше як годину тому вийшли. А розмовляли ми близько 12 дня. Кажуть, тримали вони там якийсь блокпост. З прикриття у них був тільки БТР. І все, — розповідає Унгурян. — А на них більше 10 танків вийшли, почався артобстріл, піхота йшла, танки все рівняли з землею. І це було не в одному місці, йшли лінією. Коли ми стояли на СТО, було чутно, як колона нашої техніки в якості підкріплення пішла в бік Кремінної. То військові мені кажуть: “Якби ми на них чекали, уже би з вами не розмовляли”.

У цих свідченнях важливим є час. Дорога від Кремінної до Лиману по прямій, де їхав Дробот, займає близько 40 хвилин автомобілем. Тобто військовослужбовці, з якими спілкувався Унгурян, виїздили звідти не пізніше за 11 годину дня 18 квітня. Однак могли й значно раніше. Питання лише в тому, чи їхали вони тією ж трасою, що й Дробот? Далі зʼясуємо, що ні, оскільки ця дорога повнюстю прострілювалася росіянами.

Для розуміння того, хто 18 квітня контролював територію в районі Торського, Зарічного й інші найближчих сіл, звернемося до свідчень Олександра Дробота, який після обстрілу дійшов до першої ж хати, яка трапилася (перше село, яке там розташоване, — Торське). “Я зідзвонився зі знайомими, вони знайшли теж знайомого, той прийшов, мене забрав, переодягнув, умив. І ми пішли в інше село. А тут уже заїжджали росіяни, облаштували на вʼїзді блокпост. Я був у дворі на ґанку, йшов російський спецназ у масках, в окулярах. Вони запитали через паркан: “Ти один? — Один (а ногу свою простріляну я заховав за одвірок). — У вас документи перевіряли? — Перевіряли”. Вони раз і пішли далі. Не заходили в двір. Бог одвів”.

Дробот не говорить, в якому саме селі він переховувався у знайомих, аби не наражати їх на небезпеку. Однак двічі під час інтервʼю зазначає, що вони “пішли в інше село”. Не поїхали. Довкола Торського є кілька сіл у пішій доступності. На північ — це Ямполівка, Терни (на той час уже окуповане), на захід — Зарічне, розділене з Торським лише вузькою річкою Жеребець, на південь — Ямпіль.

• Місто російського терору. Що відбувається в окупованому Бердянську і його головній катівні — колонії № 77

Оскільки Дробот заявляє, що в село, куди його привели, уже заїжджали росіяни, це означає, що в той момент окупація цього району ЗС РФ де-факто тривала, а про захоплення того ж Зарічного Генштаб ЗСУ повідомить лише 27 квітня.

Більше того, аналізуючи оперативну ситуацію довкола тієї ж Ямполівки, яка від Торського розташована в межах 1,5 км, МІПЛ знайшла свідчення прикордонника Павла Жарикова, який в інтервʼю виданню “Главком” повідомив, що 15 квітня 2022 року отримав під Ямполівкою поранення, коли російські війська стояли за 1,5 км від позицій українських військових. Дата 15 квітня (тобто за три дні до захоплення Кремінної російськими військами) і відстань 1,5 км свідчать про дуже тісний вогневий контакт супротивників в цьому районі, куди разом із дружиною і тещею їхав Дробот 18 квітня. Тобто принаймні на півночі траси, яка йде від Кремінної в Лиман через Торське і Зарічне, 15 квітня (за три дні до їхньої поїздки) уже були російські військові. Цілком імовірно, що тут вони організувати засідку для ураження українських підрозділів, які мали відступати з Кремінної.

Аби зʼясувати обставини відступу ЗСУ з Кремінної, МІПЛ зустрілася з військовослужбовцем, який організовував відхід українських бійців із міста 17-18 квітня 2022 р. Його позивний — “Козак”.

“17 квітня по цій трасі (де розстріляли автомобіль Дробота. — МІПЛ) я ще витягував із Кремінної 200-х і 300-х. Тиснув 100-120 км і проскакував, але на той час дорога вже прострілювалася, — розповідає “Козак”. — Ми ж розробляли інші маршрути для виходу, бо було зрозуміло, що нас там ніхто не випустить. Коли ми почали відхід, то наша розвідка доповіла, що вони танками вистроїлися, перейшли дорогу, клином встали і чекали, що ми виходитимемо по цій дорозі, щоб, як у тирі, як в Іловайську, нас розстрілювати прямою наводкою. Але ми повели лісами, виходило чотири колони. І реально все угруповання, яке займалося обороною Кремінної, вийшло без втрат. Я зі своїми людьми вийшов о 5:15 ранку 18 квітня останній, по нам уже чітко працювали “Гради”, це було в лісі, там велика ЛЕП-станція є, і це була єдина вільна дорога, яка паралельно ЛЕП ішла. Вихід ми почали 17 квітня ввечері”.

За словами військовослужбовця, наступ на Кремінну відбувався з трьох боків: Житловки, Рубіжного і Торського, яке 18 квітня вже перебувало під окупацією Росії. В Торське військові РФ зайшли з півночі з села Терни через Ямполівку, де 17 квітня росіяни зосередили величезне ударне угруповання.

• Російські живодери в селі Лукашівка: 160 убитих корів, сплюндроване село та штаб окупантів у місцевій столітній церкві

“Бої за Терни тривали місяць, на тому напрямку ворог сформував дуже велику ударну групу, яка 17 квітня почала продавлювати нашу оборону, — стверджує “Козак”. — На відрізку від Кремінної до Лиману було два блокпости, обидва — в Торському. Але росіяни були там у той же день, тобто 18 квітня, вони замикали кільце довкола Кремінної з трьох сторін. Потрапити на поле бою цивільний автомобіль не міг, оскільки поля боя там уже не було. 18 квітня ми вже стояли дуже далеко”.

Отже, виходячи з сукупності зібраних і проаналізованих свідчень, МІПЛ дійшла висновку, що перший постріл по автомобілю Олександра Дробота, майже напевно зробили російські війська, які на той момент йшли на Кремінну з боку Торського, а їм назустріч прямував Дробот.

Водночас залишається питання, який військовий підрозділ розстрілював автомобіль ззаду, тобто з боку Кремінної. Ось, що розповідає постраждалий: “Дружина мені каже: “Дивись, там військові стоять”. А вони прям клином вишикувались, з кожного краю — танк. На башті одного дружина побачила намальоване коло, а в ньому — квадрат. Ну, вертатися вже було неможливо, бо ми з гірки спускалися, тому поїхали вперед”.

• Гіркота Ізюма. Як вижило та як живе зруйноване російськими загарбниками місто

Зазначимо, що більшість техніки, яку Росія використовує у війні проти України, маркована знаками, представленими на рис. “Запамʼятайте ці позначки”.

Наразі ми не беремося стверджувати, що пояснення до знаків зберегли актуальність, оскільки цей рисунок був створений на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, однак він демонструє базове маркування — воно залишилось.

Як бачимо, серед них немає кола, всередині якого розміщений квадрат. Більше того, щодо саме такого маркування МІПЛ поспілкувалася з військовослужбовцями кількох мотопіхотних та стрілкових підрозділів, української аеророзвідки, Головного управління розвідки МО, а також тими, хто тримав оборону Кремінної. Всі вони запевняють, що знак, про який зі слів дружини говорить Дробот, на техніці росіян жодного разу не зустрічали.

Це наштовхує на думку, що жінка могла помилитися. Принаймні в деталях. Однак зазначимо, що крім базових міток кожен із підрозділів ЗС РФ має спеціальні тактичні позначки на своїй техніці.

Наприклад, генерал Красильников зазначає, що в Кремінну заходила 90 танкова дивізія, а на Лиман через Зарічне і Торське продовжили просування сили 21 і 30 мотострілкових бригад. На спеціалізованих ресурсах можна розшукати зображення тактичних знаків, які використовують ці підрозділи ЗС РФ. Зокрема, у 21 мотострілкової бригади це — коло, в якому розташований ромб. Можливо, саме такий бачила дружина Дробота.

Водночас ми проаналізували фото з окупованої Кремінної, на яких видно російських військовослужбовців і їхню техніку. Вся вона маркована колом. Враховуючи, що цю геометричну фігуру важко сплутати з тим же Z, V, A або X, дотримуємося думки, що дружина Дробота бачила саме коло, а з квадратом всередині помилилася. Сам Дробот теж каже, що бачив коло.

• Викрадення українських дітей російськими окупантами – це геноцид української нації

 

Окрім генерала Красильникова, про підрозділи, які заходили в Кремінну, говорить боєць із позивним “Козак”, який тримав оборону міста. За його словами, активні бої за населений пункт почалися за три дні до виходу ЗСУ з Кремінної. І перші, хто туди зайшов, були кадирівці.

“У нас з ними контактний бій трапився, — пригадує військовослужбовець “Козак”. — Деякі були вбиті, ми їхні документи передали далі за належністю. Тому це 100% були кадирівці, ми знаємо. Були і полонені, ми їх допитували. А ще в Кремінну заходив 1-й армійський корпус т. зв. “ЛНР”.

Жертви

Точна кількість загиблих на трасі між Кремінною і с. Торське наразі не встановлена. Голова Луганської обласної ВЦА Сергій Гайдай 18 квітня 2022 року повідомив про чотирьох загиблих і одного пораненого.

Ці дані збігаються з тими, які наводить Олександр Дробот. Дві жертви обстрілу — це його дружина і теща. Ще два трупи він бачив на дорозі, коли йшов у бік Торського. Поранений — він сам. “Іду — стоїть та сама “шестьорка” повністю згорівша, димить іще. А далі одна за одною пішли машини. Людей я там не бачив, мабуть, згоріли всі, — розповідає Дробот. — Потім ще машини, ще машини. Темно, ніч. Я йшов із думкою, що мене вбʼють. Бачу — стоїть “швидка”. Світло в машині горить, але нікого немає. “Швидка” не була спалена. Обійшов я її, попрямував далі. Дивлюсь, а на дорозі лежать два трупи. Далі йду — знову згорілі машини. Двері всюди в них були зачинені, тому, думаю, що всі люди загинули”.

Водночас три різні джерела серед українських військових і представників влади повідомили МІПЛ, що кількість жертв на цій трасі перевищує 40 осіб.

Зокрема, про це говорить заступниця голови ВЦА Кремінної Наталія Макогон, посилаючись на власні джерела. Оскільки впродовж усього часу розслідування наша команда не мала доступу до території, де стався розстріл, ця інформація залишається не підтвердженою.

За таких умов МІПЛ пішла шляхом збору і аналізу субʼєктивних і обʼєктивних даних, аби опрацювати версію, за якою жертв на трасі між Кремінною і Торським могло бути більше, ніж чотири, які офіційно підтверджені владою.

Почали з того, що кількість потрощених автомобілів, які нарахував Дробот, складає щонайменше 15 штук. Багато з них, за його словами, диміли, а двері в них були зачинені. Враховуючи, що кожним автомобілем мав хтось керувати, робимо припущення, що потенційно жертв обстрілів могло бути щонайменше 15. Водночас під час евакуації люди майже ніколи не виїздять поодинці, тому 15 можна сміливо помножити на два, що в підсумку дає 30 потенційних жертв обстрілів.

Однак виникає питання, чи могли люди з обстріляних автомобілів урятуватися? Авжеж, могли. Так, як це сталося з екіпажем “швидкої” з Лиману, яка поїхала на допомогу пораненому Дроботу і яку теж обстріляли.

Ось, як цей епізод коментує міський голова Лиману Олександр Журавльов: “Наша швидка допомога туди виїхала, але потрапила під обстріл. Ми хотіли ще одну відправити, але пішли масивні обстріли, нам зателефонував співробітник поліції і сказав, що відправляти не можна, бо там небо з землею почали змішуватися. Фельдшер і водій “швидкої”, яку обстріляли, пішки дісталися Лиману. А лікар, який був поранений, Усачьов його прізвище, він завідував нашою станцією швидкої допомоги в Лимані, то він дістався Торського, там із орками залишився і працював із ними”.

• «Це дуже по-російськи». Що відбувається у Харкові після ракетного обстрілу рашистами критичної інфраструктури

МІПЛ розшукала відео, на якому Микола Усачьов дає інтервʼю телеграм-каналу “Донбасс решает” про те, як опинився на окупованій території.

Микола Усачьов дає інтервʼю телеграм-каналу “Донбасс решает” про те, як опинився на окупованій території

Кидається в око велика кількість склейок у відео і те, що колишній завідувач Лиманською станцією швидкої допомоги, говорячи про обстріл автомобіля “швидкої”, не вказує, хто саме її обстріляв. Натомість за нього це робить телеграм-канал “Донбасс решает”, супроводжуючи інтервʼю підводкою: “В Краснолиманском районе ВСУ расстреляли машину скорой помощи, когда она ехала к раненому селянину”.

Ми також розшукали фотографію, на якій, ймовірно, зображена та сама розстріляна 18 квітня “швидка” з Лиману. Світлину 3 липня 2022 року опублікував у себе в телеграм-каналі Іван Іванніков, російський кореспондент телеканалу “Звєзда”, який у супроводі окупаційних військ побував у Кремінній і на території довкола неї. На фото видно, що автомобіль має ушкодження, характерні для обстрілів, але він не спалений, тобто все так, як про нього говорив Олександр Дробот.

Аналізуючи інформацію Дробота про 15 потрощених автомобілів, які він побачив дорогою до Торського, МІПЛ вирішила зʼясувати, коли саме були розстріляні ці авто — до 18 квітня чи раніше, адже таку кількість побитої техніки важко було не помітити тим, хто регулярно там їздив. Відповідь на це питання дозволить предметніше говорити про кількість загиблих на цій дорозі саме під час евакуації з Кремінної.

Про те, в якому стані була дорога, ми запитали у військовослужбовця з позивним “Козак”. За його словами, 17 квітня, тобто за день до окупації Кремінної, він все ще вивозив загиблих і поранених військових через Торське у бік Лиману. І дорога, каже він, не була завалена згорівшими авто. “Там, ближче до Донецької області, стояла одна машина, скинута в кювет, — говорить командир. — Це якийсь бухий їхав тижні три до того, він не впорався з керуванням”. На уточнююче питання МІПЛ, чи були там масово потрощені чи спалені цивільні автомобілі, “Козак” відповідає: “Не було”.

• Вбивство пострілами у спину двох мирних мешканців біля с. Мрія на Київщині – повідомлено про підозру російському окупанту

Ще одне свідчення про обстріл цивільних автомобілів на цій трасі МІПЛ отримала, опитавши на умовах анонімності чоловіка, чиї друзі, як і Дробот, виїздили з Кремінної зранку 18 квітня. За його словами, того дня в Кремінній сформувалася колона на виїзд, але останньої миті більшість передумала їхати. В результаті рушили тільки два автомобілі. На відміну від Дробота, вони поїхали обʼїзною дорогою на південь від Кремінної через Кузьміне і Діброву, але потім цей шлях все одно зʼєднується з основною трасою, яка веде з Кремінної в Лиман. За словами чоловіка, з об’їзної дороги вони виїхали на залишки українського блокпосту, де побачили підбитий БРДМ і тіла українських військових, а далі через поле їхала колона техніки з російськими прапорами, яка почала їх розстрілювати. Утім відстань була чимала, тому вони поцілили лише в капот однієї з машин (потім на СТО діставали кулі), а інша проскочила на швидкості.

Отже, маємо друге свідчення про ранок 18 квітня, коли російські військові розстрілювали цивільні автомобілі в районі Торського.

На додачу до свідчень і фото, які ми опрацювали в рамках цього розслідування, МІПЛ замовила супутникові знімки дороги між Кремінною і Торським, аби мати можливість спроектувати інформацію з них на те, що ми почули від свідків. Знімків потрібної нам ділянки за 18 квітня у компаній, до яких зверталась МІПЛ, немає. Найближча світлина до цієї дати, яку вдалося розшукати, датована 26 квітня 2022 року, тобто з моменту обстрілу минуло вісім днів.

Утім, нас це влаштовувало, оскільки Олександр Дробот заявляв, що тіла його дружини і тещі просто неба в кюветі пролежали 17 діб. Через це, замовляючи супутникові знімки, ми мали надію не лише максимально точно визначити місце їхньої загибелі, але й побачити знищений автомобіль Дробота, а також інших постраждалих. Однак супутникові знімки — це завжди лотерея, де не останню роль відіграє удача, складена з безлічі факторів, в тому числі, під яким кутом фотографував супутник, чи була хмарність у визначеному районі, як світило сонце тощо. Плюс супутники мають обмежену роздільну здатність, тому автомобілі на їхніх знімках нерідко мають розмір коробки з-під сірників, що лежить на землі і яку ви намагаєтеся розгледіти з пʼятого поверху, а розпізнати людину на таких знімках майже неможливо.

Тим не менш, отримані нами знімки дали чимало надважливої інформації про загальну ситуацію в районі траси Кремінна — Торське. На фотографії внизу ми бачимо, що територія довкола всіяна вирвами від снарядів (це численні чорні точки), знято навіть момент вибуху, який ми позначили білим квадратом. Це свідчить про надзвичайно потужне протистояння на цій місцевості, особливо на вʼїзді в Торське.

• Три історії про воєнні злочини росіян в Україні та чому вони загрожують світовій безпеці

Водночас на всій ділянці траси Кремінна — Торське, яку ми вивчали, на супутникових знімках нами виявлено лише кілька обʼєктів, які можна вважати автомобілями. Найкраще з усіх виокремлюється обʼєкт білого кольору, який розташований на лівому узбіччі дороги за 3 км від Торського в напрямку Кремінної — приблизно на тій відстані, де, за словами лікаря Миколи Усачьова, обстріляли його “швидку”, на фото внизу цей обʼєкт позначиний 1.

На тому ж узбіччі, але за кількасот метрів ближче до Кремінної, бачимо ще кілька обʼєктів світлого кольору, які схожі на рештки автомобіля. Приблизно в цьому районі розстріляли автомобіль Дробота. Важливою деталлю для визначення місця обстрілу автомобіля є те, що коли потерпілий ховався в кюветі, він бачив ЛЕП, які перед тим проїхав. Далі в бік Кремінної на трасі нами виявлено ще кілька обʼєктів, в тому числі в кюветі, які можуть бути рештками автомобілів чи навіть людьми, але роздільної здатності знімка не вистачає для того, аби впевнено стверджувати це.

Натомість на вʼїзді в село Торське в позначеному районі № 1 ми нарахували щонайменше 15 одиниць автомобільної техніки, а в районі № 2 — 12 одиниць. Оцінити на знімках, чи ця техніка справна, чи вона спалена, можливості немає. Однак, враховуючи, що фото датуються 26 квітня, тобто після розстрілу автомобіля Дробота минуло вісім днів, і ми не побачили скупчення розбитої техніки на самій дорозі, цілком імовірно, що її звезли в райони, позначені № 1 і № 2. На супутникових знімках ми також позначили інші обʼєкти неприроднього походження, які можуть бути автомобілями чи їхніми частинами. Загалом таких 20, без урахування тих, про які ми вже сказали. Квадратом під № 3 позначено блокпост на вʼїзді у Торське з боку Кремінної і траншеї для укриття.

• Причина смерті: українець. Репортаж із деокупованого Ізюма

Допомогти предметніше побачити картину, яка склалася в районі Кремінна — Торське на кінець квітня могли би дані аеророзвідки. Однак українські військові, до яких МІПЛ звернулася з відповідним запитом, повідомили, що таких даних на ділянці, яка нас цікавить, у них немає.

Висновки

За інформацією МІПЛ, Донецька обласна прокуратура зареєструвала факт обстрілу автомобіля Олександра Дробота. Натомість провадження про обстріл автомобіля швидкої медичної допомоги немає.

Точну кількість жертв серед цивільних, які загинули під час евакуації з Кремінної на трасі в бік Торського, Зарічного і Лиману, можна буде встановити лише після того, як зʼявляться умови для доступу на цю територію.

Водночас МІПЛ зазначає, що деокупація Лиману Донецької області і вихід українських військових на позиції в районі траси, яка сполучає Зарічне, Торське і Кремінну, супроводжувались інтенсивними боями, через що є ризик знищення доказів воєнних злочинів Росії щодо цивільного населення.

• Вижив в Бучі, бо вдавав мертвого. Історія вцілілого тероборонівця в полоні росіян

Цей звіт ґрунтується на попередніх результатах досідження воєнних злочинів російських окупаційних військ на трасі Кремінна – Торське – Зарічне – Лиман. Збір доказів щодо цього епізоду МІПЛ продовжить після того, як матиме доступ до цих територій, зокрема до місць поховання в Кремінній.

P. S. Від Кремінної дороги ведуть не лише в бік Лиману, але й у бік Старої Краснянки і Житлівки. Медійна ініціатива за права людини має свідчення і докази того, що в той час, коли розстріляли автомобіль Олександра Дробота з родиною, на дорозі в бік Житлівки також вибухали цивільні автомобілі, де нам відомо про щонайменше дві жертви. Всі ці факти МІПЛ опрацьовує.

Автори: Станіслав Мірошниченко, журналіст; Ольга Решетилова, співзасновниця, координаторка напрямку «війна і правосуддя» МІПЛ; Медійна ініціатива за права людини

Tweet