«ВЛАДИМИР СЛЕДНЕВ: КУЧМА, МАФИЯ И Я». ЧАСТЬ 11. (Дополнено)

Мы завершаем публикацию книжки киевского журналиста Анатолия Беня, написанную на основе непростой судьбы и размышлений Владимира Следнева. Также книжка содержит не мало информации, добытой организацией «Антимафия», созданной офицерами и народными депутатами Григорием Омельченко и погибшим в автокатастрофе Анатолием Ермаком. Книга Анатолия Беня завершается текстом их депутатского запроса полуторагодичной давности.

Мы завершаем публикацию книжки киевского журналиста Анатолия Беня, написанную на основе непростой судьбы и размышлений Владимира Следнева. Также книжка содержит не мало информации, добытой организацией «Антимафия», созданной офицерами и народными депутатами Григорием Омельченко и погибшим в автокатастрофе Анатолием Ермаком. Книга Анатолия Беня завершается текстом их депутатского запроса полуторагодичной давности.

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ

“4” лютого 2002 р.

ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ

до Президента України, Верховного Головнокомандувача

Збройними Силами України Кучми Л.Д.

Звернутись до Вас публічно ми маємо моральне і юридичне право, окрім того, це і наш обов»язок.

Згідно з Конституцією України, Ви є главою держави, виступаєте від її імені, представляєте державу в міжнародних відносинах, тобто Ви — обличчя України і Українського народу.

Як гарант додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина, Ви повинні бути взірцем у дотриманні Конституції та законів України. Тому будь-яка підозра чи звинувачення Вас у вчиненні злочину повинні бути вирішені згідно з встановленою Конституцією України процедурою імпічменту, а не політичними заявами, які не мають жодного юридичного наслідку.

Насамперед, Ви повинні бути зацікавлені у знятті з себе цих підозр і звинувачень. Ідеться про Вас не як про фізичну особу, а про главу Держави, від діяльності якого залежить міжнародний авторитет України і довіра Українського народу до влади. Для абсолютної більшості наших громадян Ви вже давно втратили моральне право бути Президентом України, а для українських офіцерів — і Верховним Головнокомандувачем.

Нами, офіцерами Служби безпеки, які мають досвід слідчої та оперативної роботи, народними депутатами, членами кількох тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України Г.Омельченком і А.Єрмаком , на підставі матеріалів депутатських розслідувань в установленому порядку 11 вересня 2000 року зареєстрований проект постанови (№6052) “Про ініціювання питання про усунення Президента України Кучми Л.Д. з поста в порядку імпічменту”. У пояснювальній записці до нього викладені конкретні факти Ваших діянь, які, на нашу думку, мають ознаки злочинів, у тому числі тяжких і особливо тяжких.

Наприклад, у квітні 1993 року Ви як Прем»єр-міністр України спільно з міністром Кабінету Міністрів А.Лобовим, головою Донецького міськвиконкому, народним депутатом Ю.Звягільським та іншими особами шляхом зловживання своїм службовим становищем розтратили і привласнили державні валютні кошти в особливо великих розмірах — 12 000 000 нім. марок, які належали Державному валютному фонду України, тобто скоїли злочин, передбачений ч.5 ст. 191 КК України.

Впродовж 1994-1996 років та на початку 1997 року ми неодноразово передавали Вам як Президенту України депутатські звернення, матеріали, ксерокопії фінансово-банківських документів, які підтверджували відкриття П.Лазаренком в Швейцарії, США та інших країнах світу валютних рахунків, комерційних фірм і відмивання за кордоном великих сум іноземної валюти.

Ми неодноразово просили Вас дати доручення Службі безпеки та Генеральній прокуратурі порушити кримінальну справу, провести об»єктивне розслідування і дати правову оцінку діям П.Лазаренка. Відповіді від Вас або від керівників правоохоронних органів про вжиті заходи ми своєчасно не отримали.

Ви як Президент України, будучи поінформованим про злочинну діяльність П.Лазаренка, не вжили в рамках президентських повноважень заходів для її припинення, що завдало істотної шкоди національним інтересам України. Знаючи про незаконне відкриття П.Лазаренком за кордоном рахунків та відмивання на них іноземної валюти, Ви призначали його на особливо відповідальні посади в органах державної влади.

Так, у грудні 1994 року П.Лазаренко був призначений членом комісії з державних нагород України при Президентові України; у липні 1995 року — головою Дніпропетровської обласної держадміністрації; у вересні 1995 року — Першим віце-прем»єр-міністром України; у травні 1996 року — Прем»єр-міністром України.

28 грудня 1995 року Ви нагородили Першого віце-прем»єр-міністра України П.Лазаренка “Орденом князя Ярослава Мудрого” V ступеня “За видатні заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, значний особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток Дніпропетровського регіону”.

Під час розгляду питання про призначення П.Лазаренка Прем»єр-міністром України ми на особистому прийомі у Вас категорично заперечували проти цього призначення. Своє рішення ми мотивували тим, що П.Лазаренко має за кордоном валютні рахунки, комерційні структури, на яких відмиває десятки мільйонів американських доларів, викрадених в Україні. І вкотре вручили Вам особисто ксерокопії фінансово-банківських документів, що підтверджували злочинну діяльність П.Лазаренка. На наші заперечення щодо призначення П.Лазаренка Прем»єр-міністром, Ви заявили (цитуємо майже дослівно): “…Павло навчився “набивати” власні кишені, тепер буде наповнювати бюджет…” .

У своїй книзі (уривки якої друкувала газета “Факты” від 22 жовтня 1999 року) Ви пишете (цитуємо окремі фрагменти мовою оригіналу): “…Опыт, чутье, смелость (даже наглость) — все было. Мешало одно: Лазаренко — не только хороший администратор и хозяйственник, он еще и умелый накопитель личных капиталов … Признаюсь честно: … огромной моей ошибкой было то, что поначалу я реагировал на это с недоверием … Лазаренко время от времени норовил падать передо мной на колени и орал: “Батько! Все для Украины сделаю! Жизни не пожалею!” … Вскоре пошла … информация о том, что Лазаренко фактически сформировал монополию на газ, близок к этому и на рынке хлеба и спирта, активно захватывает недвижимость, заводы, контроль над банками …Однажды возмущенный Виктор Степанович Черномырдин в присутствии Лазаренко сказал мне: “Леонид Данилович, я с этим человеком больше работать не буду!” — и на конкретных примерах из опыта личного общения проиллюстрировал моральные качества Лазаренко”.

Не зважаючи навіть на заяви В.Чорномирдіна про “моральні якості Лазаренка”, Ви не звільнили його з посади Прем»єр-міністра України.

У жовтні — листопаді 1996 року ми інформували Вас та голову Служби безпеки України про наявність у П.Лазаренка панамського паспорта, який давав йому право безвізового в»їзду майже до сорока країн світу і використовувався ним для нелегальних поїздок за кордон для відкриття валютних рахунків, відмивання коштів, зняття великих сум валюти готівкою, реєстрації комерційних структур і таке інше.

У грудні 1996 року та січні 1997 року ми направили Вам депутатські звернення та запити, у яких вимагали звільнити П.Лазаренка з посади Прем»єр-міністра України за зловживання службовим становищем, порушення Конституції та законів України і доручити Генеральній прокуратурі дати правову оцінку його діям. Ви як Президент України проігнорували депутатські звернення і запити, не давши навіть відповіді на них.

Залишаючись на посаді Прем»єр-міністра, П.Лазаренко ще впродовж півроку продовжував під Вашим “патронатом” займатися злочинною діяльністю — вивозив з України сотні мільйонів американських доларів та відмивав їх за кордоном.

Лише 2 липня 1997 року П.Лазаренко був усунутий з посади Прем»єр-міністра згідно з поданою заявою про відставку. Згодом, 5 грудня 1997 року, Ви заявили, що жалкуєте з приводу звільнення П.Лазаренка з посади глави уряду не за злісні зловживання владою, а на його прохання у зв»язку з хворобою (газета “День”, 9 грудня 1997 року).

Кримінальна справа щодо П.Лазаренка була порушена Генеральним прокурором України за розкрадання державного майна в особливо великих розмірах, незаконне відкриття та використання за межами України валютних рахунків, приховування на них валютної виручки, зловживання посадовим становищем лише 14 вересня 1998 року.

Швейцарські слідчі органи встановили, що П.Лазаренко за період з 1993 — 1997 роки відмив в іноземних банках 880 млн. дол. США. У червні 2000 року Женевський суд визнав П.Лазаренка винним у відмиванні грошей, корупції та розкраданні громадського майна і засудив його до 18 місяців позбавлення волі (умовно) з конфіскацією залишків валюти, яка була заарештована у швейцарських банках, і штрафом у розмірі 6,5 млн. дол. США.

1 червня 2000 року Міністерство юстиції США повідомило, що управління прокурора США у Північному окрузі Каліфорнії (м. Сан-Франциско) висунуло проти П.Лазаренка офіційне звинувачення “у змові з метою відмивання грошей за сімома пунктами відмивання грошей” та “у незаконному переміщенні краденого майна (коштів) за двадцятьма трьома пунктами” . В обвинувальному акті зазначається, що, перебуваючи на державних посадах, П.Лазаренко вимагав та отримував гроші від фізичних та юридичних осіб в обмін на можливість займатися підприємницькою діяльністю в Україні і приховав від народу та уряду України факти отримання цих грошей. П.Лазаренко відкрив банківські рахунки в банках США, Швейцарії, Польщі, Антигуа та інших країнах, на які перераховував кошти, отримані шляхом корупції та шахрайства, а також використовував ці рахунки, щоб приховати місце і джерело отримання цих коштів та їх власника. Згідно з обвинувальним висновком з 1994 по 1999 рік П.Лазаренко перерахував на банківські та брокерські рахунки у банках США 114 млн. американських доларів, отриманих злочинним шляхом, а також відмив близько 20 млн. доларів через інші банківські рахунки.

Генеральний прокурор М.Потебенько у поданні до Верховної Ради України “Про дачу згоди на притягнення до кримінальної відповідальності та арешт народного депутата України Лазаренка П.І.” звинуватив його у розкраданні державного майна в особливо великих розмірах — 2 млн. 378 тис. 302 дол. США, 4 млн. 419 тис. 194 швейцарських франків, незаконному відкритті, використанні за кордоном валютних рахунків та приховуванні валютної виручки, зловживанні владою і посадовим становищем.

Як видно із подання, підставою для порушення кримінальної справи були матеріали, які ми неодноразово вручали Вам впродовж 1994 — 1997 років (!). Діяння П.Лазаренка, викладені у наших депутатських зверненнях на Вашу адресу сім років тому, на сьогодні правоохоронними органами Швейцарії, США і (нарешті!) Генеральною прокуратурою України визнані злочинними.

1 вересня 2000 року заступник Генерального прокурора України М.Обиход повідомив на прес-конференції, що “… за період 1996 — 1997 років близько 100 млн. дол. США були перераховані за кордон на особисті рахунки П.Лазаренка…”.

Ми запитуємо Вас, пане Президенте: а де ж були Ви і підлеглі Вам керівники правоохоронних органів всі ці роки? Чому, знаючи, про злочинну діяльність П.Лазаренка ще сім років тому, Ви як Президент України не вжили відповідних заходів реагування для її припинення, не притягли його до відповідальності, а призначали на особливо відповідальні посади в органах державної влади, що дало йому можливість за Вашої підтримки і співучасті викрасти в Українського народу сотні мільйонів валютних коштів? Чому кримінальну справу щодо П.Лазаренка було порушено за Вашою вказівкою лише після того, коли він заявив, що братиме участь у президентських виборах 1999 року?

Відповідь на ці запитання, на нашу думку, дали адвокати П.Лазаренка, які 5 червня 2000 року у розповсюдженому для засобів масової інформації прес-релізі заявили: “…у нас є переконливі докази і документи, а також копії банківських платіжок, які вказують на те, що участь у відмиванні грошей, яка інкримінована П.Лазаренку, поширюється також і на Президента України Л.Кучму. П.Лазаренко і Л.Кучма були близькими друзями, політичними і діловими партнерами до того часу, доки П.Лазаренко не прийняв рішення боротися за пост Президента України. У зв»язку з цим почалося кримінальне переслідування П.Лазаренка. Діюча Вашингтонська адміністрація завжди підтримувала Кучму, якому було відомо про успішну комерційну діяльність П.Лазаренка… З 1995 по 1998 рік Президент України Л.Кучма регулярно отримував відрахування від комерційних підприємств, контрольованих П.Лазаренком” . Адвокати П.Лазаренка стверджують: “…документи, які вони мають на руках, однозначно вказують на те, що Л.Кучма фактично підтримував комерційну діяльність П.Лазаренка, брав у ній участь, а за свої призначення Лазаренко перераховував великі суми валюти не лише на особисті валютні рахунки Кучми, але й на валютні рахунки, які ним контролювалися”.

На плівках Миколи Мельниченка є запис Вашої розмови з Генеральним прокурором М.Потебеньком 8 червня 2000 року з приводу цієї заяви адвокатів.

Наводимо фрагменти цієї розмови мовою оригіналу:

“Л.Кучма : Кажуть, тут у нас адвокати Лазаренка розповсюджують в день приїзду Клінтона.

М.Потебенько : Да.

Л.Кучма : Бумажку! Шо Лазаренко ділився із Президентом грошима. Ну це ж так, чи ні?

М.Потебенько : Ну, була ця заява. Вона ж, цілком, показав Пайфер (на той час посол США в Україні — Г.О., А.Є.). Треба сказати, що ніде вона не пройшла! Єдине посилання — це “Файненшел таймс”, єдине! Ми просто дивилися по американській пресі. І десь там, в “Сан-Франціско кронікл”, якесь видання.

Л.Кучма : Ну, сопляк. Я якісь борги, шоб мати справи з Лазаренко. Я з самого початку знав, що він такий падлючий!”

Ми, наприклад, встановили, що П.Лазаренко перерахував 3 790 815 дол. США фірмі, яка є співзасновником ЗАТ “КиївСтар ДЖ.ЕС.ЕМ.” (її керівники — Ваша донька Олена і брат Вашої дружини Ю.Туманов).

Ваш колишній охоронець майор М.Мельниченко заявив, що побачене ним особисто і зроблені ним аудіозаписи однозначно засвідчують: Ви — злочинець . Що Ви як Президент України віддавали злочинні накази, контролювали їх виконання, а також систематично брали хабарі і займалися поборами, що дозволило Вам привласнити кошти на суму не менше одного мільярда доларів США. Ви створили “кришу” для захисту олігархів і бізнесменів, які змушені були перераховувати мільйони доларів на контрольовані Вами рахунки. Кожен, хто працює на Вас, повинен платити за свою “кришу” — цитує М.Мельниченко записані ним Ваші висловлювання. Найбільше зло, скоєне Вами, — це те, що вся країна перетворилася на Ваш приватний рекет. “В Україні немає більшого злочинця за Л.Кучму” — робить висновок (з яким важко не погодитись ) майор Мельниченко.

31 січня 2002 року М.Мельниченко в інтерв»ю американському тижневику “Свобода” заявив (цитуємо окремі його фрагменти): “…я хочу сказати людям всю правду … Наприклад, надати записи розмов Л.Кучми, після ознайомлення з якими навіть у самих великих прихильників українського президента не залишиться сумнівів, що він скоїв не лише цілий ряд кримінальних злочинів, перерахував на свої рахунки сотні мільйонів доларів, але й очолює українську мафію, яка давно зрослася з владою…”

Ми спільно з правоохоронними органами зарубіжних країн встановили, що П.Лазаренко при Вашій підтримці за період 1994-1997 років створив міжнародну фінансово-комерційну імперію на території майже 40 країн світу із схемою відмивання грошей у більше, як 80 банках.

За оцінками експертів, П.Лазаренко відмив на закордонних рахунках не менше 2 млрд. дол. США. На думку фахівців, викрасти і відмити таку суму грошей без відома та сприяння глави держави, тобто Вашого, пане Кучмо — неможливо!

Матеріали депутатського розслідування, висновки правоохоронних органів США, Швейцарії, Генеральної прокуратури України, на нашу думку, дають підстави зробити висновок, що у Ваших діяннях вбачаються ознаки таких злочинів:

– співучасть (у формі пособництва) з П.Лазаренком у привласненні та розтраті державних коштів в особливо великих розмірах (ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України) та легалізація (відмивання) за кордоном грошових коштів, здобутих злочинним шляхом (ч.2 ст. 209 КК);

– незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ч. 2 ст. 208 КК);

– неодноразове отримання хабарів в особливо великих розмірах службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за призначення П.Лазаренка на посади в органах державної влади (ч.3 ст. 368 КК);

– службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов»язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки (ч.2 ст. 367 КК).

Проти Вас висунуті достатньо серйозні звинувачення у замовленні викрадення та вбивства опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе, який публікував факти корупції у вищих ешелонах влади, у тому числі, напередодні свого зникнення — наші матеріали про усунення Вас з поста Президента в порядку імпічменту. Аналіз Ваших розмов про Г. Гонгадзе, записаних М.Мельниченком, та інших доказів дає підстави зробити висновок: Ви були замовником (організатором) викрадення Георгія Гонгадзе , яке виконав “спеціальний підрозділ” колишнього міністра внутрішніх справ Ю.Кравченка. Тобто Ваші дії мають ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 146 КК (викрадення людини). Чи є Ви організатором (замовником) вбивства Г. Гонгадзе — це можна встановити лише після усунення Вас з поста Президента України.

Ви, зловживаючи владою і службовим становищем, умисно порушуєте ст. 94 Конституції України та рішення Конституційного суду України за № 11-рп/98 від 7 липня 1998 року і не підписуєте Закон “Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України”, прийнятий 21 грудня 2000 року. Верховна Рада двічі приймала постанови і зверталась до Вас з пропозиціями підписати і офіційно оприлюднити цей Закон. До цього часу Ви, всупереч інтересам служби, не підписали і не оприлюднили Закон. Такі Ваші діяння завдають істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян, державним і громадським інтересам і мають ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. Судячи з Вашої поведінки, Ви боїтесь підписати цей Закон.

Оприлюднення Ваших діянь у вітчизняних і зарубіжних засобах масової інформації об»єктивно змушують Верховну Раду розпочати процедуру імпічменту з метою встановлення об»єктивної істини та отримання висновку Верховного Суду України про те, чи справді Ваші діяння містять вказані ознаки злочинів.

Згідно із ст. 111 Конституції України: “Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.

Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.

За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.

Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.”

У разі, коли Верховна Рада України не почне процедури імпічменту, не створить спеціальної слідчої комісії, не проведе об»єктивного розслідування всіх обставин Ваших діянь, які мають ознаки злочину, не отримає висновку Верховного Суду, то це громадськістю буде розцінено, як спроба парламенту захистити Президента-злочинця. У такому випадку Ви будете позбавлені конституційного права на судовий захист і права бути виправданим судом, щоб постати юридично чистим перед співвітчизниками та світовою громадськістю.

Здійснення процедури імпічменту необхідно також з метою забезпечення конституційного принципу рівності всіх громадян перед законом (ст. 24 Конституції). Якщо у перелічених Ваших діяннях Верховним Судом будуть встановлені ознаки злочину, то Ви повинні негайно добровільно подати у відставку, а інакше Верховна Рада зобов»язана усунути Вас з поста Президента України в порядку імпічменту.

Пане Кучмо! Ви самі повинні бути зацікавлені в проведенні процедури імпічменту та встановленні об»єктивної істини у справі. Президенту (як і народному депутату) нічого і нікого боятися, якщо він чесний і не скоював злочину.

Впродовж 2000 —2001 років ми, щоб зняти з Вас всі підозри (звинувачення) в скоєні Вами злочинів, неодноразово пропонували Верховній Раді України включити до порядку денного сесії для розгляду внесений нами проект постанови “Про ініціювання питання про усунення Президента України Кучми Л.Д. з поста в порядку імпічменту”. Але контрольовані Вами депутатські фракції “Трудової України”, Народно-демократичної партії, “Регіонів України” та депутати від Аграрної партії, які входять сьогодні до виборчого блоку “За єдину Україну” на чолі з главою Адміністрації Президента В.Литвиним та Прем»єр-міністром А.Кінахом, Соціал-демократичної партії (об»єднаної), “Демократичного союзу”, Партії зелених та більшість депутатів з фракцій Народного Руху України та Українського народного Руху, які входять до виборчого блоку В.Ющенка “Наша Україна” , роблять Вам “ведмежу” послугу. Не голосуючи про включення проекту постанови до порядку денного сесії, вони, по суті, залишають підстави вважати Вас винним у скоєні тяжких злочинів.

29 січня 2002 року ми в черговий раз подали на розгляд парламенту зазначений проект постанови.

Щоб зняти ці підозри (звинувачення) на Вашу адресу (а це може зробити лише Верховний Суд України, який, розглянувши матеріали спеціальної слідчої комісії, повинен дати висновок про наявність чи відсутність у Ваших діяннях ознак злочину) у Вас залишається єдиний вихід. Ви повинні звернутися до контрольованих Вами депутатських фракцій Верховної Ради з проханням невідкладно включити до порядку денного сесії наш проект постанови, створити спеціальну тимчасову слідчу комісію, провести об»єктивне розслідування і матеріали справи про імпічмент направити до Верховного Суду для отримання висновку про наявність (чи відсутність) у Ваших діяннях ознак злочину.

Якщо Ви чесний і не вчиняли злочинів, у яких Вас підозрюють (звинувачують), то Вам боятися нічого. Ви тоді повинні зробити так, як 1997 року вчинив один із авторів цього звернення (Г.Омельченко). Коли за Вашою вказівкою, а також вказівкою тодішнього Прем»єр-міністра П.Лазаренка Генеральний прокурор Г.Ворсінов порушив кримінальну справу щодо Г.Омельченка і вніс до парламенту подання для отримання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності, то він, згідно із Законом “Про статус народного депутата України”, сам подавав заяву Генеральному прокурору про те, що дає добровільну згоду на притягнення до кримінальної відповідальності та направлення справи до суду, і оголосив її на сесії Верховної Ради.

Чим усе це закінчилось, відомо всім, в тому числі і Вам. Нагадаємо, Генеральна прокуратура закрила кримінальну справу щодо Г.Омельченка за відсутністю події і складу злочину в його діях та публічно вибачилася перед ним. П.Лазаренко — засуджений Швейцарським судом і майже три роки самотньо перебуває у в»язниці США … Сподіваємося, що Ви дослухаєтесь до нашої пропозиції. Якщо Ви не скоювали злочинів, у яких Вас підозрюють (звинувачують), і маєте честь Верховного Головнокомандувача, то зробите цей громадянський крок — звернетесь до парламенту з проханням розпочати процедуру імпічменту.

Честь маємо

народний депутат України,

полковник Г.Омельченко

народний депутат України,

підполковник А.Єрмак

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ

“5” лютого 2002 р. Генеральному прокурору України

Потебеньку М.О.

Д Е П У Т А Т С Ь К И Й З А П И Т

Про порушення кримінальної справи щодо Президента України Кучми Л.Д., колишнього міністра Кабінету Міністрів Лобова А.К., народного депутата Звягільського Ю.Л., в діях яких є ознаки злочину, передбаченого ст. 191 КК України (привласнення, розтрата державних валютних коштів в особливо великих розмірах — 12 000 000 нім. марок), та розслідування обставин вбивств осіб, які володіли інформацією про вчинення цього злочину

Нами, народними депутатами України, членами тимчасових слідчих комісій Г.Омельченком, А.Єрмаком, В.Шишкіним встановлений факт привласнення і розтрати державних валютних коштів в особливо великих розмірах (12 000 000 нім. марок) за таких обставин.

У березні 1993 року народний депутат України Ю.Звягільський (який на той час займав і посаду голови Донецького міськвиконкому) звернувся до Прем»єр-міністра Л.Кучми (нині Президента України) з клопотанням виділити 35-40 000 000 нім. марок для викупу частки статутного капіталу у німецької фірми “Varex” (партнер СП “Донкавамет”) на користь Донецької міськради та підприємства “Донецьквторкольормет” (копія клопотання додається ).

Дата підписання Ю.Звягільським клопотання відсутня. На ньому є відтиск штампу “Загальний відділ Кабінету Міністрів України” із зазначенням дати і номера реєстрації: “18.03.93.Вх.6631/5” та відтиск штампу “Держплан УРСР” і дата “23.03.93”.

На клопотання Ю.Звягільського на бланку “Прем»єр-міністр України” є доручення тодішнього Прем»єр-міністра України Л.Кучми (цитуємо): “Голубченку А.К., Лобову А.К. Прошу розглянути і доповісти. Термін — 7 днів. Л.Кучма” і відтиск круглої печатки “Кабінет Міністрів України. Загальний відділ. №8” та дата і номер реєстрації доручення Л.Кучми: “17 березня 1993 р. №6631/5” (копія доручення додається ).

Співставлення дат і реєстраційних номерів дає підстави зробити висновок, що Ю.Звягільський вручив своє клопотання особисто Л.Кучмі 17 березня 1993 року.

Довідка: Спільне українсько-німецьке підприємство “Донкавамет” створено 18 січня 1991 року і було зареєстровано Міністерством фінансів України 6 березня 1991 року за № 17. Співзасновниками СП були концерн із заготівлі та переробки вторинних металів “Союзвтор” (м. Москва), Донецька міська Рада народних депутатів (голова міськвиконкому — Ю.Звягільський), фірми ФРН “Varex” і “Кайзер”, ВО “Донецьквторкольормет”, Київське НВО “Реле і автоматики”.

Після проголошення незалежності України концерн “Союзвтор” вийшов із засновників СП “Донкавамет”.

13 лютого 1993 року на підставі кредитного договору №17-ВК СП “Донкавамет” отримало від Державного експортно-імпортного банку України валютний кредит в сумі 34 000 000 нім. марок. Згідно з платіжним дорученням від 3 березня 1993 року, підписаним керівниками СП “Донкавамет”, 15 березня 1993 року 34 000 000 нім. марок були перераховані німецькій фірмі “Varex” на її рахунок №385104 у “Дрезденбанку” (ФРН, м. Франкфурт-на-Майні).

Зазначену суму кредиту СП “Донкавамет” повинно було повернути Державному експортно-імпортному банку України до 10 березня 1994 року з виплатою річних 11,5%.

Кредит СП “Донкавамет” не повернуло. Згідно з рішенням Вищого арбітражного суду України від 19 липня 1994 року СП “Донкавамет” повинно сплатити на користь Державного експортно-імпортного банку України 20 493 038 дол. США основного боргу (кредит), 2 304 328 дол. річних відсотків і 516 596 дол. завданих збитків. Крім того, в доход Державного бюджету СП “Донкавамет” повинно сплатити державне мито в сумі 2 334 396 дол. Загальна сума боргу СП “Донкавамет” перед Державним експортно-імпортним банком склала 25 648 358 дол. США.

Згідно з повідомленням голови правління Державного експортно-імпортного банку України О.Сорокіна, рішенням арбітражного суду Донецької області від 23 вересня 1997 року у справі про банкрутство Укрексімбанк визнаний кредитором СП “Донкавамет” (№10/3287 від 6 листопада 1997 року).

6 листопада 1992 року у Донецьку невідомий злочинець трьома пострілами із пістолета застрелив в. о. генерального директора СП “Донкавамет” Гольдіна Валерія Зіновійовича , 1942 року народження, біля під»їзду будинку, де той мешкав. Злочин залишається не розкритим.

Правоохоронні органи ФРН встановили, що фірма “Varex” перерахувала на особисті рахунки Гольдіних такі суми валюти: Валерію Гольдіну — 9 950 000 нім. марок; Валерії Гольдіній — 150 000 нім. марок (на рахунок № 407684 в міській ощадній касі Stadtsparkasse, м. Мюнхен); Аркадію Гольдіну — 600 000 нім. марок (на рахунок в банку Хапоалім 12, Кікар Ціон 783 в Єрусалимі, Ізраїль, 5 листопада 1992 року).

Документи, які підтверджують зазначені фінансові операції і перерахування валюти, знаходяться у Генеральній прокуратурі України.

На початку квітня 1993 року Ю.Звягільський повторно звернувся до Л.Кучми з клопотанням дати вказівку перерахувати фірмі “Varex”: 12 000 000 нім. марок — до 15 квітня 1993 року і 23 000 000 нім. марок — до квітня 1994 року (цитуємо клопотання мовою оригіналу): “Премьер-министру Украины Кучме Л.Д. Уважаемый Леонид Данилович! По результатам Вашего поручения от 17.03.93 № 6631/5 рассмотреть выкуп доли западного партнера в СП “Донкавамет ” получены положительные заключения от Министерства промышленности Украины и министра Кабинета Министров Украины Лобова А.К. Протоколом заседания учредителей СП “Донкавамет ” № 10 от 6.04.93 дано согласие учредителей на выкуп доли западного партнера в размере 31% стоимостью 35 млн. марок ФРГ в пользу Донецкого городского совета и “Донецквторцветмета “. Учитывая то обстоятельство, что западный партнер в СП “Донкавамет ” дал согласие на оплату его доли частями, в том числе 12 млн. марок ФРГ в апреле 1993 г., прошу Вас дать указание перечислить 12 млн. марок ФРГ фирме “Varex & Co. GmbH” до 15.04.93 г. С уважением Звягильский Е.Л. ” (копія листа додається).

Як і на попередньому клопотанні, дата підписання його Ю.Звягільським також відсутня.

На цей лист Л.Кучма 8 квітня 1993 року на бланку “Прем»єр-міністр України” дав письмове доручення (№ 6631/5) голові правління Державного експортно-імпортного банку України С.Яременку (цитуємо): “Яременку С.О. Погодитись. Прошу знайти можливість виділення 35 млн. марок ФРН для викупу частки західного партнера у спільному підприємстві на користь Донецької міської ради і “Донецьквторкольормета” згідно з пропозицією, викладеною у листі”. На дорученні стоїть підпис Л.Кучми і дата: “8 квітня 1993 р.” (копія доручення додається).

Того ж дня (8 квітня 1993 р.) міністр Кабінету Міністрів А.Лобов і завідуючий сектором відділу зовнішньоекономічних зв»язків Кабінету Міністрів Г.Батюта підписали платіжне доручення №39 Державному експортно-імпортному банку України перерахувати 12 000 000 нім. марок фірмі “Varex”. 13 і 14 квітня 1993 року зазначена сума (відповідно 10 939 938 і 1 060 062 нім. марок) була перерахована фірмі “Varex” на її рахунок №385104 в “Дрезденбанку” м. Франкфурт-на-Майні (копія платіжного доручення додається ).

Слід зазначити, що на час підписання платіжного доручення А.Лобов уже не був міністром Кабінету Міністрів. Ще 2 квітня 1993 року (тобто за 7 днів до підписання зазначеної платіжки) А.Лобов був звільнений указом Президента України Л.Кравчука із займаної посади “у зв»язку з переходом на іншу роботу” (копія указу додається ). Таким чином підпис А.Лобова на платіжці № 39 від 8 квітня 1993 року про перерахування 12 000 000 нім. марок фірмі “Varex” не мав юридичної сили. Л.Кучмі було відомо про це.

Завідуючий сектором відділу зовнішньоекономічних зв»язків Кабінету Міністрів Г.Батюта, який також підписав це платіжне доручення, знаючи, що це незаконна фінансова операція, а А.Лобов уже не міністр Кабінету Міністрів і не мав права підписувати це доручення, зробив рукописний запис на його зворотному боці (цитуємо): “Доручення підготовлено і підписано за прямою вказівкою А.К.Лобова на основі вказівки Л.Д.Кучми. Доповідалось В.Д.Несміху” і поставив дату “09.04.93” (копія платіжного доручення додається ). В.Несміх на той час був заступником міністра Кабінету Міністрів А.Лобова.

Депутатським розслідуванням встановлено, що, отримавши 12 000 000 нім. марок, директор фірми “Varex” Норберт Петерс (Norbert Peters, 17 квітня 1944 року народження, паспорт № 9508893260) перерахував ці кошти на закордонні валютні рахунки громадян України.

Правоохоронні органи ФРН вилучили в офісі фірми “Varex” поштовий бланк готелю “BAYERISCHER HOF MUNCHEN”, на якому А.Лобов власноручно написав номери валютних рахунків своєї дружини Ольги Лобової в іноземних банках та суми коштів, які фірма “Varex” повинна їй перерахувати, і поставив свій підпис (копія тексту додається ). Текст з цими записами А.Лобов вручив для виконання Норберту Петерсу, який перерахував такі суми іноземної валюти на закордонні рахунки О. Лобової:

– 15 квітня 1993 року 541 250 франц. франків (еквівалент 160 480 нім. марок) на рахунок № 0000 282 1055 (OL — Olga Lobova) Code Guichet 00364, Cle Rib 14 у французькому банку (BNP La Muette, Code Bangue 30004, 5, rue de la Poupe, F-Paris,16);

– 15 квітня 1993 року 1 000 000 нім. марок і 19 квітня 1993 року 1 400 000 дол. США (еквівалент 2 310 000 нім. марок) на рахунок №5422 (OL) у швейцарському банку Bangue Scandinave en Suisse, Casa Postale 901, 1211 Geneve 3;

– 22 квітня 1993 року 600 000 дол. США (еквівалент 990 000 нім. марок) та 2 585 000 нім. марок на рахунок №000478784 USD, Olga Lobova в ощадну касу Мюнхена (Stadsparkasse, Munchen);

– 6 травня 1993 року на цей же рахунок — 300 000 нім. марок (банківські документи, які підтверджують ці перерахування, знаходяться у Генеральній прокуратурі України, передані правоохоронними органами ФРН 21 вересня 2001 року).

Ще до отримання 12 000 000 нім. марок фірма “Varex” 30 березня 1993 року перерахувала 50 000 нім. марок на особистий рахунок О.Лобової № Т.D. 212802/О.L. в Сіті Банк, Сінгапур.

14 квітня 1993 року фірма “Varex” купила в автомагазині Мюнхена А.Лобову автомобіль “Mercedes-Benz” вартістю 178 860 нім. марок.

Всього на рахунки О.Лобової (після отримання фірмою “Varex” 12 000 000 нім. марок) було перераховано понад 7 345 000 нім. марок, що, на нашу думку, є хабарем А.Лобову за отримання від нього “…положительного заключения от министра Кабинета Министров Украины Лобова А.К. на выкуп доли западного партнера в размере 31% стоимостью 35 млн. марок ФРГ в пользу Донецкого городского совета и “Донецквторцветмета “, про що йде мова у зазначеному листі Ю.Звягільського.

За таких обставин в діях колишнього міністра Кабінету Міністрів А.Лобова є ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України (одержання хабара в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище).

За отриманою інформацією (джерело якої згідно зі ст. 19 Закону “Про статус народного депутата України” депутат не зобов»язаний називати), із привласненої О.Лобовою іноземної валюти в сумі понад 7 345 000 нім. марок, 3 000 000 А.Лобов передав готівкою Л.Кучмі чи перерахував на контрольовані ним закордонні валютні рахунки. Ці кошти Л.Кучма використав на президентських виборах 1994 року.

Коли тимчасова депутатська слідча комісія (голова — Г.Омельченко) почала перевіряти інформацію про наявність у Президента Л.Кучми, його родичів та близького оточення (донька Олена, зять В.Пінчук, брат дружини Президента Ю.Туманов, О.Волков, І.Бакай, С.Тігіпко та інші) банківських рахунків за кордоном та приховування на них валюти, то 1 червня 2000 року “пропрезидентська більшість” Верховної Ради (фракції: “Трудова Україна”, Народно-демократичної партії, “Регіони України”, які входять до виборчого блоку “За єдину Україну” , Соціал-демократична партія України (об»єднана), “Демократичний союз” (тодішня група “Відродження регіонів”), Партія зелених України) у “пожежному” порядку ліквідувала комісію, не заслухавши навіть звіту про результати її роботи.

Довідка : Майор М. Мельниченко заявив, що побачене та почуте ним особисто і зроблені ним аудіозаписи однозначно засвідчують, що Президент України Кучма — злочинець. Він віддавав злочинні накази, контролював їх виконання, а також систематично брав хабарі і займався поборами, що дозволило йому привласнити кошти на суму не менше одного мільярда доларів США. Кучма створив “кришу” для захисту олігархів і бізнесменів, які змушені були перераховувати мільйони доларів на рахунки, контрольовані Президентом через його банкіра і довірену особу Олександра Волкова. “Кожен, хто працює на нас, повинен платити за свою “кришу”, — цитує М. Мельниченко записані ним висловлювання Кучми. Найбільше зло, скоєне Кучмою, — це те, що вся країна перетворилася на його приватний рекет. В Україні немає більшого злочинця за Кучму, робить висновок, з яким важко не погодитися, майор Мельниченко.

Правоохоронними органами ФРН встановлено, що директор фірми “Varex” Норберт Петерс перерахував також кошти і на закордонні рахунки інших громадян України або рахунки комерційних структур, які їм належали:

– компанії “OLIМPIA Ltd” 1 000 000 нім. марок 6 травня 1993 року (зареєстрована в офшорній зоні за адресою: 94 Dowdeswell Street, Nassau New Providence — Bahamasn і належала Ю.Звягільському, на рахунок № 401-200009-318 Kereskedelmi Bank Rt; Commercial and Credit Bank Ltd, Rose Hill Branch, 1024 Budapest);

– В.Пономарьову (тодішній голова правління СП “Донкавамет”, генеральний директор Київського НВО “Реле і автоматики”) 670 000 нім. марок на рахунок № 400424, відкритий ним особисто 26 серпня 1991 року в міській ощадній касі Stadtsparkasse м. Мюнхен;

– І.Хелемському (заступник В.Пономарьова) 2 790 000 нім. марок (із яких 2 156 400 марок були перераховані 12 липня 1993 року) на рахунок №400374, відкритий ним особисто 26 серпня 1991 року в міській ощадній касі Stadtsparkasse м. Мюнхена;

– В.Капустіну — 2 160 000 нім. марок трьома переказами: 14 січня 1993 року — 25 000 дол. США, 5 квітня 1993 року — 1 560 000 нім. марок, 3 травня 1993 року — 500 000 нім. марок на рахунок № 825150, код “IGOR” в Барклейзбанк в Женеві, Швейцарія. На той час він був заступником голови правління Державного експортно-імпортного банку України. Звільнився з банку 20 червня 1997 року у зв»язку з переходом на іншу роботу.

Що означає код “IGOR”, повинна з»ясувати Генеральна прокуратура України (за нашою інформацією, це довірена особа В.Капустіна);

– О.Кривопалову — 100 000 нім. марок 11 жовтня 1991 року та 150 000 нім. марок 11 грудня 1991 року на рахунок № 407734, відкритий в міській ощадній касі Stadtsparkasse м. Мюнхена;

– Ганеку — 1 420 000 нім. марок; Меншову — 150 000 нім. марок; Піденку — 175 000 нім. марок; Осауленку — 50 000 нім. марок; Нікітенку — 35 000 нім. марок (фінансово-банківські документи, які підтверджують перерахування цих коштів, Генеральна прокуратура України 21 вересня 2001 року отримала від правоохоронних органів ФРН згідно з клопотанням про надання правової допомоги ).

Результати розслідування, встановлені членами депутатської слідчої комісії, дають підстави зробити висновок.

Під виглядом викупу частки статутного капіталу у німецької фірми “Varex” Прем»єр-міністр (нині Президент України) Л.Кучма, міністр Кабінету Міністрів А.Лобов, голова Донецького міськвиконкому, народний депутат України Ю.Звягільський, голова правління СП “Донкавамет”, генеральний директор Київського НВО “Реле і автоматики” В.Пономарьов та інші особи шляхом зловживання своїм службовим становищем у складі організованої групи розтратили і привласнили державні валютні кошти в особливо великих розмірах — 12 000 000 нім. марок, які належали Державному валютному фонду України, тобто скоїли злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.

Зазначимо, що 29 грудня 1993 року фірма “Varex” перерахувала також 600 000 нім. марок на особистий валютний рахунок “457-Марія” О.Кравчука — сина Президента України Л. Кравчука (копія платіжки додається ).

Членами депутатської слідчої комісії та Генеральною прокуратурою України встановлено, що фінансово-комерційних зобов»язань або ділових стосунків між фірмою “Varex” і О.Кравчуком не було. 23 грудня 1993 року фірма “Сіменс” перерахувала на валютний рахунок фірми “Varex” 600 000 нім. марок, як “комісійні”. Встановлено, що фінансово-комерційних зобов»язань або ділових стосунків О.Кравчук з фірмою “Сіменс” також не мав. Отримавши ці кошти, фірма “Varex” перерахувала їх 29 грудня 1993 року на валютний рахунок “457-Марія” О.Кравчука також як “комісійні”. Кошти на рахунок надійшли 30 грудня 1993 року.

Фірми “Сіменс” і “Varex” були спільними діловими партнерами.

Встановлено, що 600 000 нім. марок компанія “Сіменс” перерахувала через свого ділового партнера фірму “Varex” на валютний рахунок О.Кравчука, як “комісійні”, за сприяння його батьком — тодішнім Президентом України Л.Кравчуком, компанії “Сіменс” в отриманні нею гарантії Національного банку України під її кредит в сумі 500 000 000 нім. марок.

За таких обставин у діях колишнього Президента України Л.Кравчука, на нашу думку, вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України — одержання хабара в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

Матеріали про перерахування 600 000 нім. марок та інших сум валюти на рахунок “457- Марія” О.Кравчука неодноразово (упродовж 1995—2000 років) направлялися керівникам Генеральної прокуратури України (В.Дацюку, Г.Ворсінову, О.Литваку, Б.Ференцу, М.Потебеньку) з депутатськими зверненнями і запитами для дачі правової оцінки діям колишнього Президента України, нині народного депутата Л.Кравчука. До цього часу кримінальна справа щодо колишнього Президента України Л.Кравчука, в діях якого є ознаки злочинів не порушена і правова оцінка його діям не дана. Згідно зі ст. 98 КПК України “якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи”.

За повідомленням заступника Генерального прокурора М.Обихода, “4 грудня 2001 року Генеральною прокуратурою України на підставі зібраних матеріалів порушено кримінальну справу за фактом використання банківського рахунку, оформленого на громадянина України Кравчука О.Л. у швейцарському банку “Schweizerische Volksbank” для розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч.5 КК України” (лист № 06-11033/97 від 19 грудня 2001 року).

Довідка: валютний рахунок “457-Марія” О.Кравчук особисто відкрив на своє ім»я у швейцарському банку “Volksbank” (м. Сант-Моріс) 4 лютого 1993 року, використавши службовий паспорт №S000091, виданий МЗС України 22 січня 1993 року (копії документів додаються). Відкрити зазначений рахунок О.Кравчуку допоміг його приятель О.Лазебний, який був з ним у Швейцарії і консультував, як це зробити.

Депутатською слідчою комісією і Генеральною прокуратурою України встановлено: загальна сума іноземної валюти, яка була перерахована фізичними і юридичними особами на рахунок “457-Марія” О.Кравчука, еквівалентна понад 1 300 000 дол. США.

Після винесення судом обвинувального вироку П.Кудюкіну Генеральна прокуратура 22 вересня 1998 року зняла охорону з О.Лазебного, який дав свідчення про відкриття О.Кравчуком рахунку, перерахування на нього валютних коштів ним, П.Кудюкіним та іншими особами і надав відповідні документи.

29 вересня 1998 року О.Лазебний був вбитий з пістолета трьома пострілами в голову на квартирі у м. Києві, де він тимчасово проживав під охороною працівників СБ України.

На депутатський запит Г.Омельченка і А.Єрмака щодо розслідування обставин вбивства О.Лазебного Генеральний прокурор М.Потебенько повідомив, що “незважаючи на вжиті заходи, цей злочин на даний час залишається нерозкритим. Під час розслідування поряд з іншими версіями перевіряється версія щодо можливого вбивства О.Лазебного у зв»язку з дачею ним свідчень по кримінальній справі П.Кудюкіна” (№ 04/1-3235-99 від 5 травня 1999 року).

Після звільнення з органів внутрішніх справ підполковник міліції О.Дейнека , який працював у складі слідчо-оперативної групи та тимчасової депутатської слідчої комісії у справі “Бласко” (по обвинуваченню П.Кудюкіна), 23 лютого 1999 року подібним способом був убитий у Києві (у під»їзді будинку, де мешкав). Як і вбивство О.Лазебного, вбивство О.Дейнеки не розкрито, замовники і виконавці злочинів не покарані.

Наголосимо, що ще 16 і 22 жовтня 1997 року голова Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Г.Омельченко направив в. о. Генерального прокурора України О.Литваку, а 21 січня 2000 року — Генеральному прокурору М.Потебеньку матеріали про перерахування 12 000 000 нім. марок фірмі “Varex” з депутатськими зверненнями і запитом, в яких вимагав провести об»єктивне розслідування обставин перерахування за кордон цих коштів і дати правову оцінку діям Л.Кучми, Ю.Звягільського, А.Лобова та інших посадових осіб, які причетні до їх розтрати і привласнення.

На підставі цих матеріалів Генеральна прокуратура України звернулася до Міністерства юстиції ФРН і Генеральної прокуратури при Верховному земельному суді Мюнхена (Баварія) з клопотанням про надання правової допомоги в розслідуванні зазначених фактів і проведенні слідчих дій на території ФРН. Правоохоронні органи ФРН надали Генеральній прокуратурі України необхідну допомогу, провели розслідування фінансової діяльності фірми “Varex”, вилучили документи, які підтверджують вищевказані обставини отримання нею 12 000 000 нім. марок та перерахування цієї валюти на закордонні рахунки громадян України.

Генеральний прокурор М.Потебенько повідомив, що на підставі рішення Конституційного суду ФРН до Генеральної прокуратури України 21 вересня 2001 року надійшли відповідні документи, в тому числі і про привласнення, розтрату 12 000 000 нім. марок та перерахування цих коштів на закордонні валютні рахунки громадян України (лист № 06-11033/97 від 31 жовтня 2001 року).

Нагадаємо, що ще 5 березня 1998 року Верховна Рада України заслухала інформацію голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Г.Омельченка (члена депутатської слідчої комісії) про результати розслідування справи “Бласко”, в якій, зокрема, були викладені і зазначені обставини перерахування фірмі “Varex” 12 000 000 нім. марок. Згідно з Постановою Верховної Ради (№ 200/98-ВР від 5 березня 1998 року) Генеральна прокуратура повинна була проінформувати парламент про результати розслідування викладених у інформації фактів (в тому числі і про привласнення 12 000 000 нім. марок) до 24 березня 1998 року.

15 липня 1999 року Верховна Рада України заслухала інформацію голови Тимчасової слідчої комісії Г.Омельченка про результати розслідування обставин відкриття за кордоном валютних рахунків та розкрадання державних коштів окремими посадовими особами України. В інформації, зокрема, зазначалось, що за висновками членів депутатської слідчої комісії 12 000 000 нім. марок були викрадені з Державного валютного фонду України за участі і сприяння Л.Кучми, Ю.Звягільського, А.Лобова, перераховані фірмі “Varex”, а потім — на закордонні валютні рахунки громадян України.

Згідно з Постановою Верховної Ради України (№ 956-ХІV від 15 липня 1999 року) Генеральна прокуратура зобов»язана була проінформувати парламент до 16 серпня 1999 року про результати розслідування фактів, викладених в інформації Г.Омельченка (в тому числі і щодо обставин викрадення 12 000 000 нім. марок).

Підтверджуючи у своїх відповідях зазначені обставини привласнення і розтрати державних валютних коштів, Генеральна прокуратура до цього часу не дала правової оцінки діям Л.Кучми, Ю.Звягільського, А.Лобова та інших осіб. Керівники Генеральної прокуратури України, по суті, стали на шлях приховування особливо тяжкого злочину, скоєного службовими особами, які займають особливо відповідальне становище (Президент України Л.Кучма, народний депутат України Ю.Звягільський, колишній міністр Кабінету Міністрів, який очолював Л.Кучма, А.Лобов, колишній Президент України Л.Кравчук).

За таких обставин у діях Генерального прокурора України М.Потебенька та інших посадових осіб Генеральної прокуратури, в провадженні яких більш як чотири роки знаходяться матеріали про привласнення і розтрату 12 000 000 нім. марок, є ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України (службова недбалість).

Довідка: коли правоохоронні органи ФРН, на клопотання Генеральної прокуратури України, почали перевірку фінансово-комерційної діяльності фірми “Varex”, її головного бухгалтера Беату Шмальцль , яка знала про цю фінансову аферу і разом з керівником фірми Норбертом Петерсом перераховувала валютні кошти на закордонні рахунки вказаних громадян України (підписувала банківські документи), у листопаді 1996 року було вбито (обезголовили, як Георгія Гонгадзе), під час перебування її у Туреччині.

Коли Генеральна прокуратура України почала розслідувати обставини привласнення 12 000 000 нім. марок та фінансово-комерційної діяльності СП “Донкавамет”, двох працівників Київського НВО “Реле і автоматики” (співзасновник СП “Донкавамет”), які знали про цю фінансову аферу та перерахування валютних коштів на закордонні рахунки вищезазначених громадян України, — сьогодні в живих не має.

За отриманою інформацією був убитий Гомелько Євген Дмитрович, 1953 року народження, який закінчив Київський державний педагогічний інститут іноземних мов (факультет німецької мови) та університет імені К.Маркса у НДР, працював на Київському НВО “Реле і автоматики” інженером і одночасно був перекладачем німецької мови на переговорах, які проходили в Києві і Мюнхені (ФРН) між СП “Донкавамет”, Київським НВО “Реле і автоматики” і фірмою “Varex”, у яких брали участь Норберт Петерс, Беата Шмальцль, А.Лобов, О.Лобова, Ю.Звягільський, В.Пономарьов, В.Капустін, І.Хелемський та інші громадяни України, яким фірмою “Varex” були перераховані зазначені суми валюти.

14 травня 2000 року раптово помер начальник юридичної служби Київського НВО “Реле і автоматики” Кармелицький Едуард Олександрович, 1937 року народження, який також брав участь у зазначених переговорах, знав про відкриття вказаними особами за кордоном валютних рахунків, приховування на них валютних коштів, а також володів інформацією, що, І.Хелемський, начебто, має валютні рахунки і у Швейцарії, куди збирається виїхати на постійне місце проживання. Дружина померлого повідомила, що пізно ввечері 13 травня 2000 року її чоловік бригадою “швидкої допомоги” був доставлений до лікарні. Наступного дня вранці їй повідомили, що чоловік помер від гострого трансмурального інфаркту міокарда.

За повідомленнями ЗМІ, 4 липня 1999 року о 5 годині 30 хвилин на 52 кілометрі траси Чернігів-Київ, в автомобільній катастрофі загинув на 34 році життя перший заступник голови Національного агентства України з питань розвитку і європейської інтеграції, відповідальний секретар валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України Медолиз Микола Миколайович, який повертаючись з ділової поїздки, заснув за кермом…

За нашими даними, М.Медолиз в силу своєї посади мав матеріали про нецільове використання коштів Державного валютного фонду України, в тому числі і про викрадення Л.Кучмою, А.Лобовим, Ю.Звягільським 12 000 000 нім. марок. У своїй заяві мати загиблого Медолиз Таміла Порфирівна пише, що після ознайомлення з матеріалами розслідування вона зрозуміла, що її сина було вбито. Його підвезли до автомашини уже мертвого, поклали від неї за 4,8 м, інсинувавши автомобільну катастрофу. Їй категорично заборонили робити будь-які виписки із кримінальної справи.

8 липня 1999 року народним депутатом Г.Омельченком Генеральному прокурору М.Потебеньку і міністру внутрішніх справ Ю.Кравченку був направлений депутатський запит “Про забезпечення об»єктивного розслідування обставин загибелі в автомобільній катастрофі Медолиза М.М.” У запиті, зокрема, пропонувалося перевірити версію, висловлену колегами загиблого, про те, що автокатастрофа, в якій загинув М.Медолиз, була навмисно організована у зв»язку з його професійною діяльністю та інформованістю, а також призначити судово-медичну експертизу для встановлення наявності в організмі М.Медолиза речовин, які б могли бути причиною його загибелі (засинання, раптова втрата свідомості, отруєння під час управління автомобілем). Т.Медолиз пише, що в матеріалах справи вона ознайомилася з депутатським запитом Г. Омельченка, але правоохоронні органи не дали відповідей на поставлені в ньому запитання.

Лише після повторного депутатського звернення Г.Омельченка 18 червня 2001 року до прокурора Київської області В.Бабенка, його заступник Л.Гречка повідомив, що “…слідство по кримінальній справі триває. …призначено комісійну судову медико-автотехнічну експертизу для встановлення механізму і обставин заподіяння М.Медолизу тілесних ушкоджень… вирішується питання про порушення дисциплінарного провадження щодо посадових осіб слідчого відділу…”(лист № 04/2-1840-99 від 19 липня 2001 року).

Відповіді про остаточні результати розслідування справи ні Генеральна прокуратура, ні МВС, ні прокуратура Київської області до цього часу не надали.

Виникають запитання:

– чому впродовж двох з половиною років правоохоронні органи так і не спромоглися провести повне, всебічне, об»єктивне розслідування всіх обставин загибелі М.Медолиза?;

– чому лише через 2 роки (після депутатського звернення Г.Омельченка) було призначено комісійну судову медико-автотехнічну експертизу для встановлення механізму і обставин заподіяння М.Медолизу тілесних ушкоджень?;

– чому матері загиблого заборонили робити виписки з матеріалів кримінальної справи, яка як потерпіла має на це право згідно з КПК України?;

– чому правоохоронні органи не дали остаточної відповіді народному депутату на його депутатський запит і звернення щодо результатів перевірки версії вбивства М.Медолиза у зв»язку з його професійною діяльністю та наявності (відсутності) в організмі загиблого речовин, які б могли призвести до смерті?;

– хто конкретно із посадових осіб слідчого відділу притягнутий до дисциплінарної відповідальності і за що?

У своїй заяві, яка депутатом Г.Омельченком разом із зверненням 18 червня 2001 року направлена для перевірки прокурору Київської області, Т.Медолиз пише, що 24 травня 2001 року її обманним шляхом запросили на 18 год. 45 хв. у приміщення по вул. Глухова, 2, м. Києва на зустріч “з одних питань”. ЇЇ зустріли чотири особи у цивільному, які почали з»ясовувати зовсім “інші питання”. Зрозумівши, що все заплановано заздалегідь, Т.Медолиз хотіла залишити приміщення. Але дільничний інспектор Печерського району Жовновський А.А. закрив вхідні і балконні двері на ключ, вікна закрили шторами, і вона була побита.

Про результати перевірки заяви Т.Медолиз щодо її побиття прокуратура не повідомила.

15 вересня 1993 року голова правління СП “Донкавамет” В.Пономарьов звернувся до Прем»єр-міністра України Л.Кучми з листом (№ 49/1), в якому просив дати доручення Міністерству фінансів і Укрексімбанку перерахувати фірмі “Varex” ще 23 000 000 нім. марок для викупу решти статутного капіталу (ксерокопія листа додається). 16 вересня 1993 року Л.Кучма дав письмове доручення виділити ці кошти із Державного бюджету (ксерокопія доручення додається).

22 вересня 1993 року Президент України Л.Кравчук звільнив Л.Кучму з посади Прем»єр-міністра України і своїм указом (№ 378/93) поклав на Ю.Звягільського виконання обов»язків Прем»єр-міністра України.

У зверненнях народного депутата Г.Омельченка від 16 і 22 жовтня 1997 року та у нашому запиті від 21 січня 2000 року вимагалося від керівників Генеральної прокуратури України (О.Литвака, М.Потебенька) встановити, чи були перераховані 23 000 000 нім. марок фірмі “Varex” і проінформувати про результати. Відповіді, по суті, немає до цього часу. У формальній відписці зазначено, що “Генеральною прокуратурою депутатський запит від 21 січня 2000 року розглянуто… Перевіряються вказані у ньому факти. Розслідування не завершене у зв»язку з необхідністю проведення багатьох слідчих дій за межами України, які тривають… До завершення слідства повної інформації про хід розслідування надати немає можливості…” (лист № 06 — 11033/97 від 9 лютого 2000 року).

Згідно зі ст. 4 КПК України прокурор зобов»язаний порушити кримінальну справу у випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи (ст. 98 КПК).

По заяві або повідомленню про злочин прокурор зобов»язаний не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю. Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором в строк не більше 10 днів (ст. 97 КПК).

Чинне законодавство не встановлює перелік службових осіб або державних діячів (наприклад, Президент України, Прем»єр-міністр, народний депутат України та інші), щодо яких Генеральний прокурор не має права порушувати кримінальну справу. За наявності ознак злочину у діях будь-якої особи, в тому числі і Президента України, Генеральний прокурор зобов»язаний порушити кримінальну справу щодо цієї особи і провести повне, всебічне, об»єктивне розслідування всіх обставин справи (ст. ст. 4, 22 КПК).

Незважаючи на те, що у Генеральній прокуратурі України є достатньо даних (доказів), які вказують на наявність ознак злочину в діях Л.Кучми, А.Лобова, Ю.Звягільського, Л.Кравчука та інших службових осіб, керівники Генеральної прокуратури більш як чотири роки не виконують вимоги ст. ст. 4, 94, 97, 98 КПК України: не порушують кримінальної справи щодо зазначених осіб, не дають їх діянням правової оцінки і не приймають рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в їх діях складу злочину або події злочину.

Керівники Генеральної прокуратури впродовж років, не спростовуючи жодного з вищенаведених фактів, відповідають на депутатські запити та звернення, що “вказані факти перевіряються…”, “розслідування справ не завершене, у зв»язку з необхідністю проведення багатьох слідчих дій за межами України…”, “слідство буде проведено всебічно, в тому числі і з питань, викладених у депутатських запитах…”, “по кожному факту буде дана правова оцінка…”, “матеріали, які надійшли в Генеральну прокуратуру України від закордонних правоохоронних органів 21 вересня і 30 жовтня 2001 року опрацьовуються…” І нарешті, майже цинічно: “Об»єктивною обставиною, яка теж ускладнює розслідування і впливає на його тривалість, є те, що отримати свідчення від деяких осіб як в Україні, так і за кордоном неможливо у зв»язку з їх смертю…”

Складається враження, що Генеральна прокуратура свідомо очікує, поки, за час “перевірки фактів…” , “опрацювання матеріалів…” , всіх свідків злочину знищать, щоб потім можна було закрити справу…

На підставі викладеного, керуючись ст. 86 Конституції України, ст. ст. 15, 17 Закону “Про статус народного депутата України”, вимагаємо як представники державної влади:

– порушити кримінальну справу щодо Президента України Кучми Л.Д., народного депутата України Звягільського Ю.Л., колишнього міністра Кабінету Міністрів Лобова А.К. за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата державних валютних коштів в особливо великих розмірах, вчинених організованою групою шляхом зловживання службовим становищем), створити слідчо-оперативну групу із працівників Генеральної прокуратури і Служби безпеки, провести повне, всебічне, об»єктивне розслідування всіх обставин привласнення і розтрати 12 000 000 нім. марок та перерахування цих коштів на закордонні рахунки громадян України і винних осіб притягнути до кримінальної відповідальності;

– направити до Верховної Ради України матеріали розслідування діянь Президента України Л.Кучми, які мають ознаки злочину, для розгляду Верховною Радою України питання про усунення Президента України Л.Кучми з поста в порядку імпічменту;

– порушити кримінальну справу щодо колишнього Президента України, нині народного депутата України Л.Кравчука, в діях якого є ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (одержання хабара в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище);

– порушити кримінальну справу щодо колишнього міністра Кабінету Міністрів Лобова А.К., в діях якого є ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (одержання хабара в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище);

– провести повне, всебічне, об»єктивне розслідування обставин неповернення СП “Донкавамет” кредиту в сумі 34 000 000 нім. марок (який 15 березня 1993 року був перерахований фірмі “Varex”) Державному експортно-імпортному банку України і винних осіб притягнути до відповідальності;

– вжити заходів для відшкодування завданих державі збитків;

– надати повну інформацію про обставини вбивства В.Гольдіна, О.Лазебного, О.Дейнеки, Є.Гомелька і результати розслідування цих справ;

– звернутися до правоохоронних органів ФРН з клопотанням про надання інформації щодо результатів розслідування обставин вбивства Беати Шмальцль, про що нас проінформувати;

– перевірити версію щодо замовлення особами, які привласнили 12 000 000 нім. марок, вбивств В.Гольдіна, О.Лазебного, Є.Гомелька, Беати Шмальцль і за результатами розслідування прийняти рішення згідно з чинним законодавством;

– перевірити причину смерті Е.Кармелицького;

– надати повну інформацію про результати розслідування обставин і причини загибелі М. Медолиза та про перевірку заяви Т. Медолиз, яка 18 червня 2001 року була направлена з депутатським зверненням Г. Омельченка прокурору Київської області Бабенку В.І.;

– встановити, чи не були вбиті, загинули в автокатастрофах, покінчили життя самогубством, померли за нез»ясованих обставин інші працівники СП “Донкавамет” (зокрема, в. о. генерального директора С.В. Єгоренков, головний бухгалтер А.С.Ілюшкіна), які працювали і володіли інформацією про фінансові операції підприємства в період 1992-1997 рр., та вжити заходи для забезпечення їх особистої безпеки.

Про результати розгляду депутатського запиту і прийняті рішення повідомте нас в установлений законом строк, надавши повну інформацію щодо розслідування вищевикладених фактів, а також, що зроблено Генеральною прокуратурою впродовж останніх чотирьох років розслідування матеріалів про привласнення і розтрату 12 000 000 нім. марок, які належали Державному валютному фонду України.

Довідка: зазначені в депутатському запиті документи, які підтверджують вище викладені факти і обставини, знаходяться в Генеральній прокуратурі України, передані нами 16 і 22 жовтня 1997 року, 21 січня 2000 року і правоохоронними органами ФРН — 21 вересня 2001 року.