Предвыборные штабы грабят, милиция бездействует

Предвыборные штабы грабят, милиция бездействует Ви чули, що російські казки розпочинаються словами «жили-були дід та баба…», а українські – «любі друзі…»? Саме з «любих друзів» розпочинає свої промовини наш Президент. Розповість баєчку, і сам у неї повірить. А наразі люди дійсно живуть як у казці: чим далі, тим страшніше.

Починаючи з другого президента (невігласи часто називають його першим, оскільки, наївні, навіть і не здогадуються про президентство Грушевського) у нашій країні запровадили звичку розказувати людям побрехеньки, мабуть, вважаючи народ ідіотами. Громадяни терпіли довго, але Помаранчева революція довела, що терпець колись та уривається. Рік тому ми вирішили, що ера брехні минула, і що нова влада буде чесною, прозорою, а головне відкритою, і що вже ніколи не розказуватиме казок своєму народові. Та не так сталося, як бажалося. Нове керівництво країни, незважаючи на свою начебто демократичність, перейняло звички попереднього і розпочало ті ж самі дії: навішення локшини на вуха громадян.

Перше розчарування ми пережили після того, як зрозуміли, що Президент, розповідаючи красиві казки та байки, не збирається втілювати їх в життя. Друге – коли пан Луценко (до того – стійкий борець за справедливість) теж перейнявся байкарством. І що цікаво: теж говорить і сам у них вірить!

Але народ не обдуриш. Щоправда, у нього вже складається враження, що суспільство живе як у мексиканському серіалі, оскільки у чиновників, як у кіно, чомусь повідбивало пам’ять. Шановні, а ви де падали? У серіалах герої потрапляють під машину, летять зі сходів. А ви? Мабуть, впали під час лижної прогулянки? Так катались, катались, а потім кувирк – і нічого не пам’ятаєте. Що ж, тоді вам потрібно лікуватись, тому як втрата пям`яті проблема серйозна. Та все ж, розуміючи вашу неміч, хочеться вам нагадати, що раніше ви дійсно відстоювали справедливість і до останнього боролись з кучмівською владою.

Так, раніше пан Луценко відверто звинувачував білоконівську міліцію у бездіяльності. А чи працює луценківська армія? Як з’ясувалось, ні. Тепер, вже під керівництвом Луценка, міліціянти продовжують свою роботу, сенс якої – ні у що не втручатись.

Шукати доказів вищесказаного довго не доведеться, оскільки у Білій Церкві знають, що це є чиста правда, тому як пересвідчились у цьому на власному досвіді. Після того, як чотирнадцятого грудня 2005 року о дванадцятій годині у приміщення міського штабу блоку Юлії Тимошенко увірвалася група у складі тридцяти осіб, на чолі з депутатами міської Білоцерківської ради Іваном Головацьким, Миколою Журавлем і песіонером Іваном Маничем, які, не пояснюючи і не аргументуючи своїх дій, розпочали конфіскацію штабного майна, не гребуючи і власними речами штабістів. Спочатку представники БЮТ ще надіялись, що підопічні пана Луценка, можливо, якось зреагують на ці дії, хоча вже тоді на власні очі бачили, що правоохоронці з’явились на виклик лише заради того, щоб підстрахувати нападників. Як з’ясувалось пізніше, пан Головацький, за годину до нападу, відвідував міський відділ внутрішніх справ. Що він там робив, і з ким спілкувався – не відомо, але те що міліція не реагувала під час погрому доводить, що у відділку він таки отримав гарантії «кришування».

Під час нападу грабіжники поцупили не лише майно та документацію штабу, а ще й за допомогою провокаторів напали на представників партії «Батьківщина» і причинили їм тілесні ушкодження. Як не крути, а зрозуміло, що депутати зчинили кримінальний злочин (принаймні за кримінальним кодексом їхні дії інакше трактувати не можна), але виявилось, що правоохоронники так не вважають.

По сплину десяти днів (часу, що згідно Кримінально процесуального кодексу надається для прийняття рішення по суті питання, а простіше: порушувати кримінальну справу чи відмовити, або чи відправити матеріал у інстанції по підслідності на доопрацювання) з’ясувалось, що криміналу у діях депутатів не виявлено, оскільки міліція відмовила у порушенні кримінальної справи по факту нападу на штаб блоку Юлії Тимошенко. При цьому луценківські підопічні навіть не спромоглися вказати причини цієї відмови. Все, що вони зробили – надіслали мені повідомлення про відмову, хоча згідно діючого законодавства надати повинні були копію постанови. Але й до нині так ніхто її і не побачив. Та й навіщо правоохоронникам себе так обтяжувати? Щоб все правильно оформити, потрібно розписувати папірці, придумувати причину відмови. А так, зробив відписку – і все. Справу закрито.

Та міліціянти ніяк не можуть усвідомити, що нині люди вже не такі, як раніше. І тепер навчились доводити свої розпочаті справи до кінця. Ось і я вирішив рук не опускати, а одразу звернувся до прокуратури Білої Церкви з заявою: на якій підставі було відмовлено у порушенні кримінальної справи, якщо під час нападу на штаб було вкрадено не лише майно БЮТ, а й мої особисті речі загальною вартістю понад дві тисячі гривень, про придбання яких я маю усі документи? Та й взагалі не зрозуміло, як правоохоронці можуть відмовляти у порушенні кримінальної справи, коли їм відомі особи, які брали участь у розбійному нападі, є свідки, які бачили, як виносилось майно, і існують постраждалі. Чи, можливо, білоцерківська міліція переписала Кримінальний кодекс?

Щоправда, працівники прокуратури виявились більш обізнаними у законодавстві. Вони-то і витребували, для перевірки, у міліції цю справу, і після її докорінного вивчення зобов’язали правоохоронців порушити кримінальну справу і провести розслідування.

Постанову про відмову у порушенні кримінальної справи було відмінено третього січня 2006 року. Але ще й до нині справу так і не порушили. І це у той час, коли у Білій Церкві (де усі про всіх усе знають) майже кожному свідомому громадянинові відомо, хто брав участь у нападі і де зберігаються викрадені речі. Але міліціянтами і до нині не проведено вилучення викрадених речей.

Бажаючи швидкого розкриття цієї справи, я, ще до рішення прокуратури, особисто телефонував до начальника міського відділу внутрішніх справ пана Квятківського, аби домовитись з ним про зустріч і обговорити ситуацію з нападом на штаб. Але той відмовився від будь-якої зустрічі, посилаючись на зайнятість і переобтяжливість під час робочого процесу. А от час для особистого підпису повідомлення про відмову у порушенні кримінальної справи він знайшов. Що не кажіть, а підмахнути папірця завжди легше, аніж давати якісь роз’яснення.

На разі у представників нашого штабу багато питань і не лише до вищих чиновників білоцерківської міліції, а й безпосередньо до в.о. міністра внутрішніх справ пана Луценка. Нікому не відомо, коли закінчиться затягування справи, але в одному ми впевнені: можливо, пану міністру було варто краще балотуватись до Верховної ради за списками соціалістів і відмовитись від посади? Адже нардепом його пам’ятають як людину, що вела запеклу боротьбу з корупцією і відверто стояла за правду. А от ставши міністром, він чомусь змінив свої орієнтири. Що ж сталося? Невже це система так вплинула на його погляди? Чи навпаки, лише зараз він показав своє справжнє обличчя, а до того носив маску іншої людини? Але існує і третє припущення: можливо, пан Луценко не керує своїми підлеглими. Вони вільні робити те, що вважають за потрібне, а він – лише маріонетка, яка виходить на люди, аби озвучувати ту чи іншу промову? Якщо останнє правда – то який же безлад серед ющенківської команди, яка ще рік тому обіцяла громадянам України повний порядок.

Але сімейственість – перемагає. Для президента догодити кумам набагато важливіше, аніж навести лад у державі. А єдину людину, яка дійсно хотіла добробуту людям – пані Тимошенко – від влади відсторонили, оскільки вона заважала амбіційним президентським кумам поповнювати власні кишені.

Безлад у країні відчувається і у Білій Церкві. Покращення діяльності влади і міліції за цей рік так і не відбулося. Але члени БЮТ вірять у перемогу справедливості. Саме тому штабом блоку Юлії Тимошенко було вирішено розпочати ведення книги не облікованих злочинів та пригод (простіше – книги бездіяльності белоціркіської міліції). Тож, мешканці Білої Церкви, які потерпіли в наслідок бездіяльності міліції, тепер можуть звертатись до штабу партії «Батьківщина». Тут збиратимуть заяви, один екземпляр яких буде направлено міністру внутрішніх справ, а другий залишиться для майбутнього прем’єр-міністра – Юлії Володимирівни Тимошенко, аби вона отримала правдиву інформацію щодо того, що насправді відбувається у такій структурі, як правоохоронні органи.

Віктор Росоха, м. Біла Церква