На Рамштайні танків зараз не дали, але…
Польща та Україна скликали на полях Рамштайну контактну групу країн, які володіють танками Leopard 2. Попри те, що Німеччина не ухвалила рішення про відправлення цих танків в Україну, польський міністр оборони Маріуш Блащак заявив – сподівається створити коаліцію держав, у яких є Leopard 2, щоби відправити їх до нашої держави. Наразі таких країн налічується 15.
Головне, що слід розуміти, розглядаючи будь-які поставки важкої техніки Україні – це те, що на чільному місці завжди стоїть логістика та постачання, пише видання LB.ua. Всі ці вольфрамові «ломи», матриці до тепловізорів, запасні двигуни, набори запчастин, фільтри, евакуаційні машини, виїздні бригади, які здійснюють хоча б технічне обслуговування, а не те, що бойовий ремонт, і коштують чимало, і не випікаються як гарячі пиріжки.
Те, що танк є на зберіганні або значиться в штаті, не означає, що він боєготовий – 2014-й це добре показав. І те, що броню доставили в країну та навчили екіпажі, не означає, що вона довго працюватиме безвідмовно. Іракські три танкові батальйони на «Абрамсах» за лічені місяці перетворилися на два, а потім на один, здебільшого з небоєвих причин.
Ланцюжок – броньована ремонтно-евакуаційна машина, збірні пункти аварійних машин, ремонт різного ступеня складності, капітальний ремонт, ох як непросто збудувати. Втім, ми й самі намагалися до вторгнення створити танкобати у ДШВ на Т-80 і були проблеми – довелося тасувати організаційно-штатну структуру, робити роти, довго переучувати персонал, з мехводами були проблеми. І це не танки в дюймовій системі і з зовсім незнайомими дизельними двигунами, КПП, а те, що стояло на озброєнні ЗСУ, просто не в ДШВ.
Та й взагалі, про те, що Захід нам збирається передати якось мало танків можна говорити, поки не буде поставлено зустрічне питання – «А скільки «Булатів» зробила країна розміру Франції, в якої були три танкові заводи?». (Т-64БМ «Була́т» — український основний бойовий танк, який є модернізацією радянського танка Т-64Б/БВ)
Але й у країнах-партнерах можна багато послухати про розвал кооперації, про відтік людей із промисловості та інші нудні вузькі місця та про недалекоглядних політиків. Звичайно, в Німеччині та Британії нічого цього не було після розпаду совка – ні скорочення армії, ні урізання бюджетів, ні купівлі надлишків один в одного.
Фінляндія, Польща та інші недарма підштовхують один одного і кивають на Німеччину: мовляв, ми готові до відвантаження основних бойових танків в Україну, але потрібне схвалення Берліна.
У свою чергу з Берліна дивляться на Вашингтон навіть не тому, щоб знову не сприймали гарні танки з хрестами на броні на сході Європи через призму Другої світової.
А тому, що все це висітиме на бюджеті та потужностях Німеччини – і будівництво танків для східного флангу НАТО за віддані в Україну Т-72, і переозброєння Бундесверу, а в перспективі і ЗСУ. Наші партнери вирішують не лише політичні моменти, а й більш приземлені – хто платитиме за цей бенкет і як довго гратиме музика.
Саме про це говорять, коли озвучують тезу, про те, що обговорюється механізм передачі.
Швидкість поставки модернізованих, а не нових з конвеєра Leopard 2 А7 до Бундесверу ми знаємо – 101 машина з 2020 до 2026 року. При цьому частину бронетехніки реекспортували з наявності Швеції та Голландії. Он як – легше і дешевше купити у партнерів, ніж знову городити виробництво.
І в Бундесверу буде 6 батальйонів А-7 плюс ще один на зберіганні в А6. Десь у році 2027 року будуть оперативно готові. Ще є наочний приклад Туреччини – влізли до сирійського Курдистану і права людини в них стали не тієї системи. І попри те, що промисловість у турків потужна, витрачають мільярди доларів на ВПК, модернізувати Leopard 2 без схвалення Берліна виявилося не так просто.
Поставляти нам «Лео-2» будуть фіни, іспанці, шведи та поляки, а ЗІПи, модернізацію та ремонт їм робитимуть німецькі концерни KMW та Rheinmetall, у кооперації з купою заводів по всій Європі.
Тому настільки важливим є новий британський пакет допомоги, де чітко і ясно озвучено: дають ескадрон (роту) танків Challenger 2 – це означає, що Лондон тягтиме логістику, БРЕМ, різні технічні моменти. І заразом з цим укол для ЄС після Брекзиту – поки ви думаєте, ми робимо.
І заразом застовпити за собою повоєнне переозброєння ЗСУ з будь-усякими смачними контрактами та обслуговуванням – утримувати цей зоопарк буде ще тим завданням, не все нам піде безкоштовно, доведеться й розщедрюватися. Усі пам’ятають слова Шольца про те, що відновлення України – завдання на покоління, усі хочуть доєднатись незважаючи на проблеми.. Тим більше, що вони існують – практичні нюанси.
Вага Challenger 2 – 72 тонни з додатковими захисними модулями (Т-72б3, наприклад важить 46 тонн), не кожен трал підійде, втім, як і не кожен міст його витримає.
У британця нарізна 120-мм зброя L30A1, снаряди до неї не уніфіковані з НАТО, а використовуються строго із запасів Сполученого Королівства. Тому що лінії їх виробництва на острові законсервовані. Потиху вони переходитимуть на гладкоствол, але це аж до року 2030 – тому зараз лише королівські арсенали.
Перед розгортанням на театрі воєнних дій кожен танк отримує пакет оновлення — протикумулятивні грати, керамічну композитну броню, накладки на борти та лоб, станції придушення СВП та придорожніх фугасів. Історично британці тяжіють до пасивного багатошарового захисту, але є і бортовий динамічний захист, є різні пакети на кшталт «Вуличного бійця», щоб краще протистояти сучасним гранатометам.
Це ми ще не дійшли до фільтрів, запасних двигунів та інших ЗІП, а у нас зовсім не безліміт боєприпасів, і ізраїльські технології в пасивній та активній броні. А так, всього активно 227 машин, з яких 1 ескадрон проходить поступову модернізацію до Challenger 3, а три ескадрони розгорнуті у країнах Балтії та Польщі. Не так, щоб багато.
Загалом, якщо ви уявляли собі Європу таким собі танковим раєм, де стоять тисячі машин, в ідеальному стані й лише чекають на «політичне рішення» про постачання в Україну, то це не так. Дві тисячі «Леопардів» по всій Європі нібито є, але всі вони в плані обслуговування залежать від кількох заводів у Німеччині, від спільного підприємства з BAE Systems і є ще локалізація для шведів.
При тому, що танки в різному стані, значно пошкоджену машину й пів року відновлювати можуть. І все.
Угорщина, Польща, Фінляндії і всі інші висять на німецьких потужностях, а німці самі віддають перевагу реекспорту всередині ЄС замість виробництва. Втім, як і англійці – у двотисячних. Challenger 2 припинили виробляти, а почали тільки модернізувати. Ласкаво просимо до справжнього 2023-го, а не до вигаданого різними медіа світу, де Захід лише обіцяє, але затягує спеціально. Дають вони і за номенклатурою, і за кількістю дуже багато.
У новому пакеті від Лондона 100 тисяч снарядів, під 200 гусеничних БТР та колісних МРАП, 8-гарматна батарея AS-90 (чудова САУ, про неї випустимо окрему статтю), ракети до ППО, включаючи дефіцитні AMRAAM. Та ще й рота Challenger 2.
До речі, в лоб по башті його не факт, що проб’є навіть Т-72Б3 з його «Свинцем-2», не кажучи вже про масові снаряди спішно піднятих зі зберігання радянських основних бойових танків.
У британця нічний канал у навідника, у командира, у мехвода і навіть невелика камера заднього виду з тепловізором. Лазерні далекоміри у командира та навідника. Це важка машина, яка в перші хвилини бою може видати більше пострілів, ніж російські основні бойові танки за рахунок ручного заряджання, снаряди з збідненим ураном пробивають більшу частину однокласників у лоб.
В найближчому майбутньому ЗСУ може отримати десятки західних танків – 80-120 штук, процес пішов.
Це на тлі постачання 120 словацьких Т-72, які модернізують Німеччина з Голландією та польських поставок танку PT-91 Twardy. Це загалом 350+ машин.
Це дуже багато, на жодній війні після Другої світової не розгортали десяток танкових батальйонів за рік, забезпечуючи їм логістику, модернізацію та забезпечуючи всім – від снарядів та акумуляторів до масел, гумок та прокладок.
Захід вигріб ринок пострадянського озброєння і техніки майже під нуль і тепер підуть запаси найбільших економік планети.
Автор: Кирило Данильченко ака Ронін; LB.ua
