Купуючи дешевий цукор, залишилася з газетним «сувеніром»
Шахрайством в наш час нікого не здивуєш. Охочих до легкого заробітку доволі багато, як і тих, хто на таких заробітчан «купується».
Зазвичай шахраї, представляючись співробітниками соціальної служби, пред’являючи підроблені посвідчення, дістають у сільських та міських радах списки одиноких, стареньких жителів, які потребують допомоги. А далі, виманюють у беззахисних всі їхні заощадження.
Шахраї із запалом розповідають довірливим господарям «байки», про те, що в країні розпочинається грошова реформа і невдовзі наша грошова одиниця знеціниться, а потім і зовсім поміняється. Саме тому вони, як соціальні працівники, повинні переписати номери усіх банкнот, які є у людей, щоб потім можна було поміняти старі гроші на нові, які невдовзі з’являться. Приголомшені такою новиною дідусі і бабусі щодуху кидаються діставати заховані «на чорний день» усі свої заощадження і довірливо віддають цим «поважним людям», з надією на те, що вони їм неодмінно допоможуть.
Таких історій із нібито доброзичливими «соціальними працівниками» не лише в Полтавській області, а й по всій Україні чимало.
Надзвичайно неприємна і прикра історія сталася минулої суботи із 61 – річною Галиною Іванівною ( імя змінено) жителькою с. Ісківці Лубенського району. Жінка поралася в дворі по господарству. Раптом почула з вулиці, що якийсь чоловік на автомобілі їздить по селу і продає цукор. Господарка вийшла з подвір’я, щоб поцікавитися скільки ж коштує мішок цукру. До неї із машини підійшов «порядний» чоловік приємної зовнішності і сказав, що мішок такого добра коштує 300 грн.
Для того, щоб купити цукру, жінка завжди їздила до міста. Це зовсім не близько. А потім ще треба чимось його звідти довезти додому. Тож недовго думаючи, вона вирішила купити солоденького на місці.
Коли господиня винесла з хати і віддала чоловікові гроші, той повідомив, що цукор не з буряка, як думала жінка, а із цукрової тростини. Галина Іванівна, не знаючи, що воно таке «цукрова тростина», відмовилася від покупки і зажадала повернення грошей. Продавець не зволікаючи вийняв із кишені гроші і повернув їх господині. А сам потихеньку поїхав далі. Жінка занесла гроші до хати та залишила на столі. І лише наступного дня, взявши ті гроші до рук, Галина Іванівна ледве не знепритомніла. Жінка побачила, що на всіх купюрах зверху написано СУВЕНІР!
Лише тепер вона зрозуміла, що приємної зовнішності чоловік виявився звичайним шахраєм, який зловживаючи довірою заволодів її грошима. Не зволікаючи, господиня зателефонувала до міліції та повідомила про своє нещастя. Наразі вирішується питання про порушення кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (Шахрайство).
Тож добродушні співвітчизники, не будьте такими довірливими при спілкуванні із незнайомцями. Не дозволяйте шахраям себе ошукати!
Олена Якимець, ВЗГ Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області
