Мешканець Луганщини зізнався у злочині, скоєному десять років тому

Ця історія розпочалася у березні 2001 року. Двоє друзів Олексій* та Юра вирішили покращити своє фінансове становище, вчинивши крадіжку.

Молоді люди натягнули на голови капронові панчохи, пролізли через паркан і зайшли у вподобаний будинок. Хлопці відразу ж кинулися до кімнати, де перебувала господиня. Вонии зв`язали її, приставили до горла ніж. Вимагали сказати, де заховані цінності. Жінка марно намагалась вирватись. Забравши те, що шукали, хлопці поклали господиню на підлогу. На спину їй вони поставили ввімкнену праску і пригрозили смертю, якщо вона звернеться у міліцію. Коли зловмисники пішли, жінці вдалося скинути праску, а потім і розв’язатися.

У той день бандити розжилися відеоплеєром, фотоапаратом, грішми й золотими виробами на загальну суму майже п’ятнадцять тисяч гривень. Взяли навіть куртку та два декоративні ножі. Далі, щоб обмити вдалу «операцію», Юра й Олексій прихопили із собою дві пляшки шампанського. Хлопці прийшли до найближчого цвинтаря, де на самоті стали ділити награбоване. Саме тут їх і знайшли працівники міліції. Юрія затримали. Олексієві вдалося втекти. Міліція провела всі необхідні заходи щодо розшуку злочинця, але позитивного результату не отримала.

У квітні 2011 року до Артемівського райвідділу міліції Луганська Олексій прийшов зізнатися у злочині, скоєному десять років тому. За словами чоловіка, спочатку він вирішив перечекати деякий час у передмісті Луганська, потім переховувався у невеликому селі. Згодом Олексій знайшов занедбаний будинок і влаштувався там.

Вічний страх викриття, постійна насторога, жах перед людьми у формі, острах того, що хтось довідається про його злочин привели Олексія у міліцію. Його подільник Юрій за цей час уже встиг «відсидіти». Тепер, після стількох років, він згодний понести покарання за скоєний злочин.

*Імена змінені

Андрій Пасічник, прес-служба ЛМУ УМВСУ в Луганській області