Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 20 червня.
У серпні 2023 року солдат роти резерву написав рапорт на звільнення з лав Збройних Сил України, посилаючись на таку умову, як утримання трьох дітей віком до 18 років.
Але командир відповів, що законних підстав для звільнення з військової служби немає, оскільки солдат є біологічним батьком тільки двох дітей. Але військовослужбовець проконсультувався із адвокатом і повторно подав рапорт на звільнення через сімейні обставини.
Після цього командир зателефонував соладтові і сказав, що він повинен заплатити 17 500 гривень за те, що він поставить свою резолюцію та скерує рапорт в регіональне управління Сил територіальної оборони для подальшого вирішення. У разі не надання коштів командир не погоджувався підписати рапорт. За кілька днів командир знову зателефонував та запитав чи зібрав військовослужбовець необхідну суму коштів і сказав, що їх треба буде внести на його банківську карту, реквізити якої він повідомить згодом. А ще за пару днів обвинувачений надіслав реквізити своєї карти через мобільний додаток «Сигнал».
Під контролем правоохоронців солдат перерахував 17 тисяч гривень на картку і того ж дня командир надіслав йому фото підписаного рапорту.
У судовому засіданні командир вину визнав частково. Не заперечував отримання коштів на картку, але виклав свою версію подій. Розповів, що цей солдат раніше отримував консультацію що підстав для його звільнення з військової служби немає. 7 серпня 2023 року цей військовослужбовець у кабінеті, начебто, напав з ножем на командира та ще одну особу, якій заподіяв тілесні ушкодження. Солдат поводився неадекватно, причину нападу пояснити не зміг, тому його доставили до психіатричного відділення військового шпиталю, куди також прибули працівники поліції та Військової служби правопорядку. Щоб зняти стрес від такої ситуації, обвинувачений потім ужив 150 мл коньяку, внаслідок чого у нього в ході медичного огляду виявлено стан алкогольного спʼяніння. За це перебування його притягнули до адміністративної відповідальності і оштрафували на 17 тисяч гривень. У подальшому солдат вибачився за свою поведінку та пообіцяв відшкодувати розмір штрафу та 500 грн судового збору і саме про це, нібито, йшлося в їх телефонних розмовах. Обвинувачений думав, що соладт перерахував йому на банківську картку саме 17 тисяч гривень за той штраф, який він мав сплатити з його вини.
Солдат-заявник не заперечував, що у звʼязку із погіршенням стану здоровʼя у серпні 2023-го був поміщений до психіатричного відділення військового шпиталю і того ж дня відносно його командира був складений протокол за перебування в стані алкогольного спʼяніння під час військової служби. Наприкінці серпня 2023 року він написав рапорт на імʼя командира про звільнення. Але командир повідомив йому, що підстав для звльнення нема. Він вдруге написав рапорт, підготовлений адвокатом, і передав командиру, який невдовзі зателефонував та запитав, коли він дасть гроші, а на запитання про рапорт відповів, що підпише його після одержання коштів. Без підпису командира рапорт не потрапив би до регіонального управлінння для розгляду, а скарги на дії командира солдат вважає неефективними, оскільки вони розглядаються тривалий розгляд, а він сподівався звільнитись зі служби якомога швидше. Тому сприймав таку відмову як вимагання, оскільки якби він не надав кошти, то командир не підписав би рапорт. Зрештою, у звільненні з лав ЗСУ йому все одно відмовили, оскільки одна дитина не є його рідною.
Помічник начальника регіонального управління з правової роботи Сил територіальної оборони «Захід» у судовому засіданні пояснив, що для вирішення питання про звільнення, військовослужбовць має звернутись із рапортом до свого безпосереднього командира і лише за його резолюцією рапорт скеровується до регіонального управління, де він опрацьовується юридичною службою і потім командир військової частини приймає рішення та видає наказ.
Командир роти, а саме обвинувачений, безпосередньо не був уповноважений приймати рішення про звільнення військовослужбовця, але без його резолюції рапорт про звільнення не було б скеровано до регіонального управління. Але в разі непогодження рапорту безпосереднім командиром, військовослужбовець може напряму звернутись до командира військової частини, таким чином оскарживши дії командира роти.
Із матералів справи суд переконався, що підписання рапорту про звільнення військовослужбовця входило в обовʼязки обвинуваченого. Про те, що він не підпише рапорт у разі неотримання коштів, командир неодноразово говорив у телефонних розмовах із потерпілим.
Суд відкинув версію сторони захисту, що гроші обвинувачений як добровільне відшкодування адміністративного штрафу.
Солдат підтвердив, що дійсно спочатку обіцяв командирові сплатити його штраф, але таких коштів він не мав. А потім він передумав, оскільки командира правомірно притягнули до адміністративної відповідальності, хоч і вживання ним алкогольних напоїв було виявлено з вини потерпілого. Тому вимогу 17 тисяч гривень він сприймав як плату за підписання рапорту про звільнення.
Обвинувачений у суд також визнав, що усвідомлював правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності і що його вимога до підлеглого заплатити замість нього штраф була незаконною.
Законодавство на сьогодні виключає можливість для засуджених за корупційний злочин покарання нижче нижчої межі санкції або звільнення від відбування покарання із випробуванням.
У підсумку командира засудили до 5 років увʼязнення з конфіскацією майна, крім житла. До набрання вироком законної сили він перебуває під домашнім арештом у нічний час.
Із реєстру судових рішень відомо, що у 2021 році обвинуваченого тричі штрафували за перебування у військові частині в стані алкогольного спʼяніння. У квітні 2022-го він знову попадався нетверезим на службі.
