Працівнику СБУ за безпідставні звинувачення у дезертирстві присудили 2 мільйони компенсації

Комунарський районний суд міста Запоріжжя ухвалив стягнути 1,91 млн гривень моральної шкоди, заподіяної органами слідства і прокуратури.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на рішення від 17 квітня.

27 лютого 2022 року колишній начальник Мелітопольського МВ УСБУ в Запорізькій області був затриманий на блокпосту на виїзді із міста Кривий Дніпропетровської області. Його звинуватили, що він самовільно залишив нове місце військової служби в Запоріжжі, тому що начальником УСБУ в Запорізькій області на нього покладено обовʼязки при антитерористичному центрі  УСБУ в Запорізькій області.

1 березня 2022-го суд застосував до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Працівник СБУ звільнився під заставу в 744 тис.грн.

Згодом кримінальне провадження закрили у звʼязку з тим, що слідчими не встановлені достатні докази для доведення винуватості і вичерпані можливості їх отримати. Пізніше суд скасував це рішення і зобовʼязав прокурора закрити справу взагалі за відсутністю в діянні складу злочину. Перебування під слідством тривало 8 місяців.

Колишній підозрюваний звернувся до суду, вимагаючи відшкодування. Повідомив, що саме за повідомленням своїх колег по СБУ був безпідставно затриманий та поміщений до установи виконання покарань. Це сталося наступного дня після того, як він на машині вивіз із окупованого Мелітополя керівника апарату міської ради, службові документи міськради та документи народного депутата, які не повинні були потрапити до рук ворога. При цьому його дружина з двома малолітніми доньками вимушено залишались в окупації і їх життю загрожувала смертельна небезпека.

У подальшому, будучи затриманим, через судові обмеження на пересування, чоловік не міг терміново евакуювати свою родину з окупованої території. Він розумів, що дружина та діти можуть бути затримані представниками РФ для шантажу його як працівника СБУ, що вірогідніше за все могло призвести до їхньої смерті.

Чоловіку вдалося організувати евакуацію своєї сімʼї тільки 7 квітня 2022 року, коли його дружина сама сіла за кермо автомобіля, їдучи з двома малолітніми доньками, одна з яких була новонародженою. Виїжджаючи з окупованого міста, автомобіль все ж попав під ворожий обстріл, що становило пряму небезпеку для життя.

Стягуючи компенсацію в 1,91 млн гривень, суд погодився із додводами позивача, що його моральні стражання були більшими не тільки через загрозу власному життю і життю родини. Адже його як офіцера СБУ і патріота, який у перші дні війни, ризикнувши життям себе і родини, віддав перевагу захисту своєї країни, одразу після виїзду з окупації безпідставно звинуватили в особливо тяжкому злочині і помістили під варту. У звʼязку з кримінальним переслідуванням позивач потім не отримував заробітну плату і мусив позичати гроші у знайомих для оплати житла як внутрішньо переміщеної особи, забезпечення родини харчуванням та іншими предметами побуту.

Із матеріалів кримінальної справи відомо, що за кілька днів до повномасштабного вторгнення, а саме 22 лютого 2022 року цей працівник СБУ за направленням сімейного лікаря був госпіталізований до кардіо-неврологічного відділення підрозділу «Лікарня невідкладних станів». Він мав перебувати на лікарняному до 1 березня. Але 24 лютого у звʼязку з введенням воєнного стану відпросився з лікарні, зобовʼязавшись продовжити лікування та виконувати приписи лікаря. У звʼязку з окупацією Мелітополя і втратою звʼязку з електронною системою охорони здоровʼя та перебуванням лікаря, який видав листок непрацездатності, на окупованій території, слідчі начебто не могли перевірити перебування підозрюваного на лікарняному.

Свідки з числа працівників СБУ підтведили, що 24 лютого їх колега прийшов до Мелітопольського відділу УСБУ в Запорізькій області і брав безпосередню участь в організації оборони міста та району. Вранці 26 лютого він вирішив евакуюватись із міста, яке вже було окуповане. Але мер Мелітополя попрохав його допомогти вивезти керівника управління справами Мелітопольської міської ради з матірʼю, службові документи міськради та документи народного депутата України, які не мали потрапити до ворога. Цього ж дня спецслужбовець залишив дружину з дітьми у безпечному місці та приблизно у цей час йому зателефонував народний депутат України, який перебував в оперативному штабі обласної ВЦА у Запоріжжі, який пообіцяв сприяти у розробці найбільш безпечного маршруту евакуації та у телефонному режимі підказував дорогу. Оскільки виїхати можливо було лише через ворожі блокпости, працівник СБУ залишив все, що може бути заборонене, а службове посвідчення заховав під килимок у салоні автомобіля. Під обстрілами, ховаючись та використовуючи маловідомі сільські дороги, вдалося виїхати та дістатися Запоріжжя вже в темний час доби. Висадивши пасажирів, працівник СБУ прослідував до будівлі Запорізької ОДА (військової цивільної адміністрації). Біля будівлі він зустрів народного депутата, який підказував йому шлях евакуації, та голову Мелітопольської районної військово-цивільної адміністрації, який покинув місто ще 24 лютого. Потім вони піднялися до приймальні голови Запорізької обласної ВЦА, де був присутній керівник УСБУ в Запорізькій області. У присутності народного депутата працівник СБУ доповів шефові про прибуття, на що останній недоброзичливо відповів, щоб він займався своїми справами. Ані про лікарняний, ані про родину, та з інших службових чи особистих питань він спілкуватися не захотів. Було відомо, що вже другу добу поспіль триває евакуація особового складу та членів їх сімей за межі Запорізької області.

Наступного ранку чоловік прийшов до адміністративної будівлі УСБУ в Запорізькій області, щоб запитати про евакуацію своєї родини. Керівник УСБУ в Запорізькій області перебував у кабінеті начальника відділу ЦСОА («Альфа»), в якому також були інші співробітники. Обговорювати евакуацію начебто ніхто не захотів і натомість начальник УСБУ в Запорізькій області у зневажливій і грубій формі спитав підлеглого , хто його — «зрадника» впустив до приміщення Управління, та наказав покинути будівлю, навіть не вислухавши відповідь та його запитання.

Чоловік пішов і почав сам шукати можливості порятунку сімʼї, оскільки допомоги йому ніхто не запропонував, в тому числі відповідальна особа — начальник сектору мобілізації УСБУ в Запорізькій області, яка зобовʼязана займатись питаннями евакуації. Він зателефонував знайомому народному депутатові, повідомив про проблему і той запропонував приїхати до оперативного штабу обласної військової адміністрації, де вони згодом зустрілись також із головою Мелітопольської районної військово-цивільної адміністрації. На той момент у штабі була інформація про високу небезпеку захоплення ворогом Запоріжжя.

У умовах браку часу було вирішено, що працівник СБУ, голова Мелітопольської районної військово-цивільної адміністрації та секретар Мелітопольської міської ради поїдуть до Кривогу Рогу Дніпропетровської області, щоб передати документи та печатки керівництва міста Мелітополя для подальшого безпечного зберігання у місті Хмельницький. Далі працівник СБУ з головою Мелітополської РВЦА мали забрати мікроавтобус, який приїхав із Хмельницького, і на ньому організувати евакуацію родини працівника СБУ з Мелітополя.

Після того, як начальник вигнав його з кабінету та фактично відмовився з ним спілкуватись, а більшість співробітників УСБУ в Запорізькій області разом з сімʼями вже виїхала за межі області, чоловік вирішив евакуювати дружину та двох неповнолітніх дітей саме таким способом. Враховуючи виїзд більшості працівників Управління за межі гарнізону без оформлення будь-яких документів, рапорт про виїзд за межі Запорізької області, як і інші співробітники УСБУ в Запорізькій області, він не писав, відрядження йому не оформлювались, що підтверджується показаннями низки свідків.

На виїзді з Кривого Рогу в напрямку Запоріжжя працівника СБУ зупинили працівники патрульної поліції, які сказали, що він фігурує в обліках як дезертир і тому буде затриманий.

Згодом слідчий суддя, оцінюючи ці обставини, зробив висновок, що такі докази підтверджують, що працівник СБУ будь-якого умислу та мети ухилитися від військової служби не мав і прокурор повинен закрити справу в звʼязку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.