Примусове стягнення майна боржника: як це працює

Виконавче провадження (що передбачає примусове виконання, оскільки добровільне виконання боржником своїх зобов’язань не потребує судового провадження) охоплює всі провадження, які дають змогу примусити боржника виконати зобов’язання за виконавчим документом. Правила, що підлягають примусовому виконанню, – це в першу чергу судові рішення (українські чи іноземні) та нотаріальні акти, які мають примусове виконання.

В українському праві ці рішення  можуть покладати на боржника три види зобов’язань: сплатити, зробити щось або утриматися від виконання чогось і, нарешті, віддати або повернути. Послуги по стягненню боргу може надавати не тільки державний, а і приватний виконавець Київ та інші міста країни вже мають широку мережу таких спеціалістів з 2016 року.

Як це працює

Право примусового стягнення стосується лише майна боржника. Це означає, наприклад, що боржників не можна ув’язнити лише за те, що вони не повернули свій борг. Проте відмова від виконання певних зобов’язань (аліментних зобов’язань) є кримінальним злочином, що тягне за собою притягнення боржника до кримінальної відповідальності та позбавлення волі. Те саме стосується шахрайської організації банкрутства боржником.

Зобов’язання щодо сплати справляються шляхом накладення арешту на належні боржнику грошові суми, рухоме чи нерухоме майно. Якщо арешт стосується грошової суми, арештована сума покладається на кредитора (наприклад, арешт банківського рахунку). Якщо арешт стосується рухомого або нерухомого майна, що належить боржнику, накладення арешту призведе до примусового продажу цього майна, а виручка від продажу буде передана кредитору в межах суми його або її вимоги.

Зобов’язання передати або повернути борг різняться залежно від характеру активу. У випадку рухомого майна на нього накладається арешт з метою повернення його законному власнику. У випадку нерухомого майна володіння майном повертається власнику шляхом виселення мешканця. Приватний виконавець може здійснювати розшук майна боржника згідно установленим правилам та Закону.

Оскільки забороняється фізично примушувати особу до виконання зобов’язання або до утримання від виконання зобов’язання, боржник спонукається до виконання цих обов’язків шляхом отримання вироку суду про накладення грошового стягнення. Розмір неустойки – це грошова сума, яку боржник повинен сплатити у разі невиконання ним своїх зобов’язань. Сума, яка належить до сплати, обчислюється пропорційно до строку невиконання (якщо йдеться про зобов’язання вчинити) або відповідно до кількості порушень зобов’язання утриматися від виконання. Оскільки зобов’язання сплатити, віддати або повернути також тлумачаться як зобов’язання зробити щось, вони також можуть поєднуватися з грошовим стягненням на додаток до інших заходів примусового виконання, які можуть бути вжиті.

Слід також зазначити, що лише ті зобов’язання, які встановлені виконавчим документом, у принципі можуть бути предметом примусового виконання.

Які умови, за яких може бути видано виконавчий документ або рішення?

Процедура

Перелік виконавчих документів, визнаних в Україні, викладено в статті  3  Закону України Про виконавче провадження. Вони такі:

• юридично обов’язкові рішення звичайних судів або адміністративних судів і угоди, які ці суди надали законної сили;
• рішення, винесені Європейським судом;
• витяги з протоколів примирної процедури, підписані суддею та сторонами;
• нотаріальні дії, які містять пункт про надання повноважень на примусове виконання;
• угоди, за якими подружжя дають взаємну згоду на розірвання шлюбу через приватний документ, підписаний юристами та поданий до офіційних документів нотаріуса;
• рішень інших державних органів та рішень НБУ, які визнані виконавчими документами законом;
• рішень суб’єктів державного фінмоніторингу ;
• у випадках, передбачених законом постанов органів, які уповноважені розглядати справи про адмінправопорушення.

Рішення звичайних судів підлягають виконанню і, отже, можуть ініціювати заходи примусового виконання, якщо вони не є предметом позову, що призупиняє виконання, тобто оскарження чи заперечення, коли тимчасове виконання є обов’язковим (що в принципі стосується першочергового ухвали інстанції) або коли суддя постановив тимчасове виконання своєї ухвали. Рішення адміністративних судів підлягають виконанню навіть у разі оскарження.

Після того, як особа має виконавчий титул, вона може, в принципі, ініціювати всі заходи примусового виконання. Примусові заходи,  різноманітні та відрізняються залежно від виду майна (нерухоме майно, матеріальне рухоме майно, гроші тощо). У будь-якому випадку вони мають бути обмежені тим, що необхідно для стягнення позову, і не повинно бути зловживань у виборі цих заходів.

Які види активів можуть бути предметом примусового стягнення?

В принципі, все майно, що належить боржнику, може бути предметом примусового заходу.

Проте, як виняток, закон передбачає, що на певне майно не може бути накладено арешт. Це, зокрема, стосується:

• суми, необхідні для утримання; таким чином, наприклад, неможливо закріпити весь зароблений дохід особи, оскільки ця особа повинна мати суму, достатню для задоволення своїх щоденних потреб; розмір цієї суми встановлюється щороку з урахуванням розміру отриманого доходу та кількості утриманців;
• рухомі речі, необхідні для побуту та роботи боржника; в принципі, ці товари можуть бути арештовані лише для забезпечення сплати їх ціни або якщо вони мають значну вартість;  наприклад, неможливо накласти арешт на ліжко чи стіл боржника, за винятком випадків, коли арешт виправданий несплатою їх купівельної ціни або якщо це товари великої вартості;
• майно, необхідне для інвалідів або призначене для догляду за хворими; наприклад, інвалідний візок може бути не прикріплений.

За матеріалами: executor-koretska.kiev.ua