Председатель ВХСУ пойман «на горячем». СБУ, Минюст – молчат

Безнаказанность судей системы хозяйственных судов Украины давно уже стала притчей во языцех среди украинских и зарубежных юристов. Адвокаты-«хозяйственники» прекрасно знают: в хозяйственных судах больше шансов на выигрыш дела имеет не тот, кто чтит и лучше знает Закон, а тот, кто больше «занесет» «своим людям». Изложенная ниже история – типичный образчик коррумпированности судей – от региональных хозяйственных судов до Высшего хозяйственного суда Украины. Когда Закон нельзя обойти, судьи на него просто – плюют… Залиш ілюзії і надію всяк, хто звертається до вітчизняного господарського суду за справедливим рышенням. Це – єдиний висновок, до якого можна прийти, ознайомившись з «практикою» беззаконня у системі господарчих судів України.

У 2004 році між ТзОВ «Рігіпс Польска-Став”яни» ( Польща), представником якої я є, та ТзОВ «Інтер-Стиль» (Луцьк, майдан Привокзальний, 1) загострились суперечки у зв”язку з несплатою останнім заборгованості за поставлений товар ще у 2002 році. Спочатку керівництво фірми погодилось з боргом та надало письмове зобов”язання погасити борг частинами. Але, як виявилось пізніше, директор ТзОВ «Інтер-Стиль» Гузар Ю.І. був звільнений з займаної посади, а нове керівництво – Смоленг І. та Башкаленко О. відмовлялось від цих боргів. Мотивуючи тим, що це справа попереднього директора, а тому нам слід звертатись до нього і вимагати повернення боргу від Гузара Ю.

В кінці 2004 року нам вдалось прийти до спільного знаменника: фірма погодилась частинами повертати борги, але конкретних зобов”язань не хотіла брати на себе. І тому це зобов”язання виглядало не конкретним. Крім того, керівники ТзОВ «Інтер-Стиль» неодноразово заявляли під час спілкування зі мною, що ТзОВ «Рігіпс Польска-Став”яни» може звертатись до суду на них, пояснюючи, що все одно на фірмі немає коштів для розрахунку з боргами. А два старих трактора не вирішать проблему із погашенням заборгованості. На початку 2005 року керівництво ТзОВ «Інтер-Стиль» категорично відмовилось погашати свою заборгованість перед ТзОВ «Рігіпс Польска-Став”яни».

17 лютого 2005 року Волинський спеціалізований рекламно-інформаційний тижневик «Експрес-нерухомість» надрукував оголошення агенства «Волинське бюро нерухомості» (Луцьк, пр-т Волі, 7а) про продаж 3-х кімнатних квартир площею від 110 квадратних метрів у новому елітному будинку в Луцьку, на проспекті Грушевського. Під час спілкування з працівниками цього бюро я був поінформований, що будинок, про який надруковано у тижневику, знаходиться у Луцьку по вул.Коновальця, 8а; що в даний час здійснюється продаж квартир у цьому незавершеному будівництвом житловому будинку. Замовником будівництва цього будинку виступає ТзОВ «Інтер-Стиль», будівництво здійснює фірма «Нові технології» (Луцьк, майдан Привокзальний, 1), а продажем займається ТзОВ «Строй Транс Сервіс Юг» (Миколаїв, вул. Садова, 38). На мої запитання щодо можливих ризиків при купівлі квартири у невідомої фірми, яка зареєстрована у Миколаєві і навіть не має свого офіса в Луцьку, працівники цього бюро пояснили мені, що ризики відсутні. Так як власник у всіх трьох споріднених структур один і той самий – ТзОВ «Інтер-Стиль», а працівники бюро займаються продажем квартир у цьому будинку на прохання керівництва цієї фірми, тому що в такий спосіб вони не платить зайвих податків. Отриманий у цьому бюро зразок «Договору про дольову участь у будівництві житла в м.Луцьку по вул Коновальця , 8а» дає підстави стверджувати , що він підготовлений з порушення чинного законодавства. Адже фірма «Строй Транс Сервіс Юг» ніколи не виступала «Замовником» будівництва цього будинку, про що зазначено у копії цього договору. Отже, можна дійти висновку, що договори укладені на купівлю квартир у цьому будинку, можуть бути спірними з правової точки зору – з наступними правовими висновками.

13 березня 2005 року на адресу прокуратури Волинської області мною скеровано звернення з викладенням згаданих вище фактів – з проханням перевірити їх та повідомити про результати розгляду. Прокуратура області скерувала це звернення до прокуратури міста Луцька – для перевірки та повідомлення автора звернення. Але до цього часу відповіді на нього я так і не отримав. Тому маю право трактувати випадки ненадання відповіді на звернення, як приховування злочинів або правопорушень.

Враховуючи натягнуті стосунки з ТзОВ «Інтер-Стиль» та наявну інформацію про будівництво житлового будинку в Луцьку по вулиці Коновальця, 8а, нами було прийнято рішення звернутись за захистом своїх інтересів до господарського суду Волинської області. І 16 березня 2005 року було подано позовну заяву до ТзОВ «Інтер-Стиль» з вимогою стягнення заборгованості за поставлені товари у сумі 72 273,556 євро та 3% річних і інфляційних 69044,86 гривень.

Ще до подання позовної заяви, 09.03.2005 року я звернувся до господарського суду Волинської області з заявою про вжиття запобіжних заходів для подачі доказів до подання позову. У якій просив накласти арешт на вищевказаний незакінчений будівництвом житловий будинок та банківські рахунки ТзОВ «Інтер-Стиль» у Волинській філії «Кредит Банку (Україна)». Ця заява була зареєстрована у відповідному журналі суду та у комп”юторі, і рорзписана головою суду на суддю (прізвище не пам”ятаю). Ця суддя під час моєї присутності в суді встановила, що не заплачено мито, доповіла про це голові суду. І у моїй присутності з позовної заяви вирізали штампи, на яких були зазначені реєстраційні номера заяви та інформації у комп”юторі. Після документ віддали мені, обумовивши між собою, що журнал з реєстрацією моєї заяви знищать, а замість нього зроблять інший журнал, тому що в попередньому є тільки кілька записів з початку року. Мені ж було рекомендовано подати просто позовну заяву без вжиття запобіжних заходів.

Ще до розгляду заяви у судовому засіданні, 11.04.2005р. до господарського суду Волинської області надійшов відзив ТзОВ «Інтер-Стиль» на позовну заяву ТзОВ «Рігіпс Польска-Став”Яни». У якому, оспорюючи вимоги про сплату інфляційних та 3% річних, воно визнало вимоги позивача про сплату основної суми боргу в розмірі 72 237,56 євро в повному обсязі.

12.04.2005р. господарський суд Волинської області прийняв рішення за позовом ТзОВ «Рігіпс Польска-Ссчтав”Яни» до ТзОВ «Інтер-Стиль». Згідно якого з Відповідача на користь Позивача стягнуто 72273,56 євро основного боргу, 240,10 євро витрат по сплаті держмита та 118 гривень витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Пунктом 3 цього рішення передбачено: «Наказ видати після набрання рішенням законної сили».

21 квітня 2005 р. ТзОВ «Інтер-Стиль» подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду на вищезгадане рішення господарського суду Волинської області. 30 червня 2005 року Львівський апеляційний господарський суд (ЛАГС) виніс постанову у цій справі № 04/57-57 , наступного змісту:

1.Рішення господарського суду Волинської області від 12.04.05р. у справі №04/57-57 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

2.Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Волинської області.

Здавалось, що справедливість і порушені права ТзОВ «Рігіпс…» відновлені і позивачу будуть відшкодовані завдані матеріальні збитки, шляхом примусового стягнення коштів з відповідача після отримання у господарському суді Волинської області відповідного наказу після набрання рішенням законної сили. Рішення набрало законної сили 30.06.2005 року. Постановою передбачено матеріали справи передати до господарського суду Волинської області, який після їх отримання мав би видати наказ на примусове стягнення заборгованості з відповідача. Але наступні події показали, що винести рішення та прийняти постанову у апеляційній інстанції суду ще замало – потрібно, щоб ці документи попали за призначенням.

Після закінчення судового засідання у ЛАГС 30.06.05р. я запитав працівників суду про те, коли справа буде відправлена до суду першої інстанції. Мені пояснили, що як тільки надрукують постанову і її підпишуть судді, справа буде відправлена за призначенням.

Приблизно через тиждень я знову звернувся до суду з аналогічним запитання. Мені відповіли, що в них багато роботи, і незабаром справа буде відправлена до господарського суду Волинської області. Коли я звернувся у третій раз (12.07.2005р), помічник судді повідомила мене, що до суду прийшла касаційна скарга ТзОВ «Інтер-Стиль», і тому справа № 04/57-57 готується до відправки у Вищий господарський суд України.

З копії касаційної скарги вбачається, що вона підписана директором ТзОВ «Інтер-Стиль» п.Смоленгом І.П. 06.07.2005р і зареєстрована у ЛАГС за № 1968к від 12.07.2005р.У супровідному листі до касаційної скарги зазначено, що вона подається до ВГСУ через ЛАГС. Виникає запитання, чому ця скарга була подана через ЛАГС, а не через господарський суд Волинської області? І чому ЛАГС не відправив справу за призначенням до ГСВО (господарського суду Волинської області)? Відповідь напрошується сама. Якщо б справа була скерована до Господарського суду Волинської області, то суд повинен видати наказ на примусове стягнення заборгованості з ТзОВ «Інтер-Стиль», що вкрай невигідно для цього товариства. Тому що ще не закінчено будівництво житлового будинку по вул. Коновальця, 8а в Луцьку, ще не всі квартири продано, щоб унеможливити в майбутньому їх відчуження та продаж для погашення заборгованості перед «Рігіпс…». І тому потрібно як найдовше затягувати розгляд справи у касаційній інстанції.

Отже скерування справи № 04/57-57 до ВГСУ, минаючи інстанцію ГСВО після винесення постанови ЛАГС, вигідне для ТзОВ «Інтер-Стиль». І явно зроблено на шкоду інтересам ТзОВ «Рігіпс…». В нас виникло і друге запитання: чому справа № 04/57-57 від часу винесення постанови ЛАГС 30.06.2005р. знаходилась у суді і не відправлялась до ГСВО? Вона нібито чекала приходу касаційної скарги до 12 липня 2005 року. Відповідь теж напрошується сама. Адже супровідний лист і скарга підписана керівником «Інтер-Стиль» 06.07.2005р., і у ній зазначено, що вона подається через ЛАГС. Тобто була домовленість між працівниками ЛАГС та ТзОВ «Інтер-Стиль», що

касаційна скарга буде направлятись до ВГСУ не через ГСВО , а через ЛАГС. Тепер виникає і третє питання – хто міг дозволити у ЛАГС з порушенням відправити касаційну скаргу до ВГСУ? Відповідь теж напрошується сама. Ні один працівник суду не зміг би зробити такі порушення без погодження або по вказівці керівництва ЛАГС. Бо в противному випадку були б звільнені з роботи.

01.08.2005р. я звернувся до голови ЛАГС з проханням повідомити та підтвердити копіями відповідних документів відправлення справи від ЛАГС до ВГСУ. Цьому зверненню передував дзвінок до канцелярії ВГСУ, де на мої запитання дали відповідь, що справа № 04/57-57 до них не надходила. Під час спілкування з головою ЛАГС мені надали копію супровідного листа до згаданої справи від 18.07.2005р. та копію реєстру про відправлення рекомендованої кореспонденції від 22.07.2005р., згідно якого ця справа за реєстровим № 57041 була відправлена із ЛАГС до ВГСУ. Через поштове відділення № 10 Львова було встановлено, що справа №04/57-57 22.07.2005р по реєстру № 10 відправлена до ЛЗВОП (відділ обробки поштових відправлень на залізничному вокзалі).

Через п”ять днів я знов зателефонував до канцелярії ВГСУ, де отримав ту ж саму інформацію: справа до них не надходила. 05.08.2005р. я письмово звернувся до голови ЛАГС. У листі виклав свої міркування з приводу порушення судом термінів надсилання касаційної скарги по справі № 04/57-57.

Та просив повідомити, чому було порушено п.2 ст.109 ГПК України. Адже такі дії підозріло вписуються у схему затягування розгляду справи на шкоду інтересам ТзОВ «Рігіпс…», на користь інтересам ТзОВ «Інтер-Стиль». Останны ж можуть бути зацікавлені у затягуванні розгляду справи з викладених вище міркувань.

Станом на 10.08.2005р. справа № 04/57-57 до ВГСУ ще не надходила, і у канцелярії суду не числилась зареєстрованою. Для встановлення шляху проходження цієї справи по всіх поштових установах від ЛАГС до ВГСУ я звернувся листом до Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта». У своєму зверненні виклав інформацію щодо відправлення справи за реєстровим № 57041 до ВГСУ. І просив перевірити: коли, куди, за яким реєстровим номером була відправлена ця справа та ким отримана у ВГСУ. У відповідь отримав листа за № 05-22-1119 від 16.08.2005р., у якому в.о. директора Ткачук В.П. повідомив, що відповідно до п.147 Правил надання послуг поштового зв”язку, затверджених постановою КМУ від 17.08.2002р. №1155, претензії юридичних осіб залишаються без розгляду у разі, коли заявник не є відправником або адресатом поштового відправлення. Пізніше мені стало відомо, що підрозділ цього підприємства провів перевірку мого звернення і встановив , що поштове відправлення № 57041 було отримано уповноваженою особою ВГСУ ще 26.07.2005р.

Враховуючи, що станом на 16.08.2005р. справа № 04/57-57 у канцелярії ВГСУ не була зареєстрована, я звернувся до голови ЛАГС п. Мазовіти Б.С. з доповненням до свого попереднього звернення від 05.08.2005р. У якому виклав обставини звернення до «Укрпошти» по розшуку справи № 04/57-57, яка зникла після відправлення її з ЛАГС, і до цього часу у ВГСУ не зареєстрована. У своєму зверненні я просив суд скерувати офіційний запит до Львівської дирекції «Укрпошти» по розшуку зниклої справи та встановлення шляху її проходження до ВГСУ – разом із встановленням осіб, які могли її отримати.

Мої звернення до голови ЛАГС до цього часу ним не розглянуті, і відповідь мені не надана. З цього можна зробити висновок, що голова ЛАГС не зацікавлений надавати відповіді на ці запитання. Отже, його дії можна розцінити як такі, що спрямовані на шкоду інтересам ТзОВ «Рігіпс…» і на користь ТзОВ «Інтер-Стиль».

Одночасно з розшуком справи через ЛАГС, я займався її розшуком через ВГСУ.

05.08.2005р. я звернувся письмово до ВГСУ з проханням повідомити: коли, за яким реєстровим номером зареєстровано супровідний документ до справи № 04/57-57 у канцелярії суду, яка 22.07.2005р. за реєстровим № 57041 відправлена з ЛАГС. В доповнення до цього звернення 16.08.2005р. я надіслав до голови ВГСУ листа, у якому виклав обставини скерування касаційної скарги до ВГСУ із ЛАГС. І просив повідомити, чому на протязі тривалого часу у канцелярії суду не реєструється справа № 04/57-57, яка 26.07.2005р. отримана працівником ВГСУ.

08.08.2005р. мною надіслано звернення до Президента України та у Верховний суд України, у яких висловлювалось прохання допомогти розібратись у причинах зникнення справи № 04/57-57. Ці звернення були переадресовані до ВГСУ.

У своїй відповіді від 14.09.2005р. за № 01-28/1718/731 на мої звернення до Президента України заступник голови ВГСУ А.Осетинський

повідомив, що ухвалою ВГСУ від 25.08.2005р. касаційна скарга ТзОВ «Інтер-Стиль» на постанову ЛАГС від 30.06.2005р. у справі № 04/57-57 повернута без розгляду. У цьому листі п.Осетинський дав відповідь на питання, які мною не ставились у зверненнях.

Я просив провести службове розслідування у зв”язку з тим, що станом на 08.08.2005р. справа № 04/57-57, що була відправлена 22.07.2005р. з ЛАГС до ВГСУ, до адресата не надійшла. Тому мова могла йти про зникнення справи (викрадення, загублення, знищення, тощо); тобто про можливі злочинні дії. Цього зроблено не було, бо можна припустити, що керівництво ВГСУ було обізнано з місцем знаходження цієї справи, яка – до пори до часу – повинна була «вилежатись», щоб набути більшої «ваги», а у потрібний час запущена в роботу.

03.09.2005р.з ВГСУ надійшла відповідь на мої звернення за № 02-3/1603 від 25.08.2005р. за підписом судді В.Рибака. У цьому листі він вказав, що моє звернення від 05.08.2005р. надійшло до ВГСУ 22.08.05р. за вх.№ 19920/19043, а звернення від 16.08.05р. надійшло до ВГСУ 19.08.05р. – вх.№ 19920/19011. А касаційна скарга та справа № 04/57-57 надійшла до ВГСУ 15.08. – вх.№ 678/15. Очевидно, п. Рибак не знав, що всі поштові відправлення я надсилаю рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про його вручення адресату.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 1156655 (звернення від 05.08.05р.) на адресу ВГСУ, воно було отримано посадовою особою суду Кравець 09.08.2005р. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 1216070 на адресу голови ВГСУ (звернення від 16.08.2005р.), воно вручено 19.08.2005р. уповноваженій особі суду на одержання пошти Лісовській.

Отже у відповіді п. В.Рибака викладена неправдива інформація щодо дати отримання мого звернення судом. Крім того, відповідь надана неповна – не перевірена інформація про те, що поштове відправлення № 57041 від 26.07.2005р. було отримано співробітником суду, та не повідомлено причину , по якій справа не реєструвалась тривалий час.

Враховуючи те, що мої звернення були адресовані керівництву ВГСУ, викликає подив, що відповідь на них надана за підписом судді В.Рибака. Згідно чинного законодавства, зокрема Закону України «Про звернення громадян» (Ст.15),

«надсилання відповіді на звернення громадян здійснюється за підписом керівника або особи, яка виконує його обов”язки». Таким чином, відповідь на мої звернення від ВГСУ за підписом судді Рибака можна рахувати не чинною , що надана з порушенням цього Закону і містить неправдиву інформацію. Тобто в діях цієї посадової особи вбачаються ознаки посадового злочину.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що голова ВГСУ теж не надав відповіді на мої звернення. Наявна інформація свідчить про можливу змову керівництва ЛАГС з посадовими особами ВГСУ у спільних діях по навмисному затягуванні розгляду справи, що є в інтересах ТзОВ «Інтер-Стиль» і на шкоду інтересам ТзОВ «Рігіпс…». Майно, на яке можна накласти арешт, відповідачем розпродується, наказу на примусове виконання рішення суду не можна отримати, тому що справа знаходиться на розгляді у касаційній інстанції.

Ця ситуація створена тільки завдяки несвоєчасній реєстрації (умисному затягуванні реєстрації) справи № 04/57-57 у канцелярії ВГСУ. І у створенні цій ситуації задіяні співробітники ВГСУ, в діях яких вбачаються ознаки посадових злочинів. Фактично тільки не реєстрацією справи відкладено термін видачі наказу на примусове стягнення заборгованості на 1,5 місяці.

Слід зауважити, що в діях такої посадової особи, як голова Вищого господарського суду України, вбачаються ознаки корупційних діянь, передбачених ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», у якій зазначено:

«Державний службовець або інша особа уповноважена на виконання функцій держави не має права:

– відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію». Ст.8 цього Закону передбачає відповідальність згаданих осіб за порушення будь-якого із зазначених у ст.5 обмежень. А ст.10 зобов”язує керівників міністерств і відомств – у разі отримання інформації про вчинення підлеглими корупційного діяння або порушення спеціальних обмежень, встановлених ст.5 цього Закону – в межах своєї компетенції вжити заходи до припинення таких діянь. Та негайно повідомити про їх вчинки у будь-який з державних органів, які ведуть боротьбу з корупцією (ст.4 Закону).

Враховуючи викладене, 09.09.2005р. та 13.09.2005р. на адресу голови СБУ та міністра юстиції України мною скеровано дві скарги на корупційні діяння посадових осіб ВГСУ та ЛАГС. Але відповіді і до цього часу не має. Мабуть, і згадані установи прикривають корупціонерів у вищих ешелонах судових органів.

25 серпня 2005 року ВГСУ виніс ухвалу у справі № 04/57-57, якою ухвалив касаційну скаргу ТзОВ «Інтер-Стиль» на постанову ЛАГС від 30.06.2005р. повернути без розгляду. Починаючи з 12 вересня 2005 року я періодично телефонував до судді ГСВО п. Філатової С.Т., щоб отримати інформацію про надходження справи № 04/57-57 із ВГСУ – для отримання наказу суду щодо примусового виконання рішення суду. Зателефонувавши в черговий раз 15-16 вересня до п. Філатової С.Т., я розповів, що очікую надходження з ВГСУ справи №04/57-57 після винесення ухвали 25.08.2005р. Вона запитала мене про постанову, прийняту ЛАГС, і пояснила, що справи в неї не було, що вона поцікавиться в канцелярії суду про можливе її надходження. Я зателефонував їй і 19 вересня, але Філатова відповіла, що «жодної інформації» для мене немає.

22.09.2005р. я звернувся письмово до голови ГСВО з проханням повідомити: коли, за яким реєстровим номером зареєстровано у канцелярії суду супровідний документ до справи № 04/57-57, яка повернута з ВГСУ. Вже 24.09.2005р. я отримав наказ №04/57-1 від 16.09.2005р. про примусове виконання рішення господарського суду Волинської області від 12.04.2005р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2005р. Наказ був підписаний суддею ГСВО п. Філатовою С.Т.; у ньому зазначено, що рішення суду набрало законної сили ще 30.06.2005р!

Чому тільки через 2,5 місяці ТзОВ «Рігіпс…» змогло отримати наказ?

30 .09.2005р. я отримав відповідь голови ГСВО від 27.09.2005р. за № 18-1930. У листі він повідомив мене, що «станом на 27.09.2005р. ухвала ВГСУ від 30.06.2005р. на адресу ГСВО не надходила.» Враховуючи розмову з п. Філатовою по телефону і її відповідь про відсутність інформації для мене, лист голови ГСВО про ненадходження на адресу суду від ВГСУ документів по справі № 04/57-57 та наявність наказу № 04/57-57, що не міг видаватись суддею без наявності в суді справи, я повторно звернувся до голови ГСВО. У своєму зверненні від 03.10.2005р. просив повідомити:

1.Чому на протязі тривалого часу ( з 30.06.2005р. по 16.09.2005р.) ГСВО не видавав наказ на примусове виконання рішення господарського суду Волинської області від 12.04.2005р.та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2005р.?

2. На підставі яких документів був виданий наказ № 04/57-1 від 16.09.2005р., адже справа №04/57-57 до суду з ВГСУ не поверталась, про це зазначено у попередній відповіді голови суду.

Листом № 18-1791 від 10.10.2005р. господарський суд Волинської області повідомив мене, що «справа № 04/57-57 була повернута із ВГСУ 15.09.2005р.Ухвалою ВГСУ від 25.08.2005р. касаційну скаргу ТзОВ «Інтер-Стиль» на постанову ЛАГС від 30.06.2005р повернуто без розгляду, у зв”язку з чим 16.09.2005р. був виданий наказ № 04/57-57. 20.09.2005р. касаційну скаргу ТзОВ «Інтер-Стиль» на постанову ЛАГС від 30.06.2005р. та рішення ГСВО від 12.04.2005р. направлено до ВГСУ.»

Отже, я маю дві взаємовиключні відповіді голови ГСВО на одне і те саме запитання: чи надходила до суду справа із ВГСУ з відповідними документами, чи не надходила?У першій відповіді заявлено про відсутність станом на 27.09.2005р. документів з ВГСУ у канцелярії суду. У другій відповіді заявлено, що справа № 04/57-57 надходила до суду 15.09.2005р. з ВГСУ і була скерована до ВГСУ 20.09.2005р.

Телефонна розмова з п. Філатовою підказує мені, що справа № 04/57-57 до ГСВО з ВГСУ таки не надходила. І в документ, підписаний головою ГСВО на моє ім”я від 10.10.2005р., внесено неправдиві відомості для того, щоб ввести мене в оману і викласти дії судді Філатової у відповідності до Закону. Але у своєму листі голова ГСВО не відповів на запитання: чому тривалий термін не видавався наказ на примусове виконання рішення суду?

22.09.2005р. я звернувся до ВГСУ з проханням повідомити: на адресу якого судового органу, коли та за яким реєстровим номером скерована справа № 04/57-57 – після винесення ухвали 25.08.2005р про повернення справи без розгляду. Відповіді на це звернення я до цього часу не отримав. Хоч з часу винесення ухвали минуло більше двох місяців, а з часу звернення – більше одного місяця.

Враховуючи, що в ситуації, яка склалась із розглядом касаційної скарги ТзОВ «Інтер-Стиль», на нашу думку, судові інстанції вчинили дії ,що шкодять інтересам ТзОВ «Рігіпс Польска-Став”Яни», 21 вересня цього оку у Львівській газеті «Поступ» була надрукована стаття «Чому безпорадний суд?». У якій викладено в загальних рисах проблеми, що описані мною вище. Цією публікацією ми намагались привернути увагу суспільства, владних інституцій, в т.ч. правоохоронних органів, до проблем, пов”язаних з розглядом справ у господарських судах. Але очікуваного результату не отримали: посадовці продовжують відмовчуватись, і не реагують на наші звернення.

28 вересня мною скеровано скаргу на бездіяльність голови ВГСУ до Печерського районного суду Києва. У якій я прошу зобов”язати голову ВГСУ перевірити факти, викладені у моїх зверненнях, та надати відповіді на поставлені питання. Аналогічна скарга скерована до місцевого суду Личаківського району Львова на бездіяльність голови ЛАГС.

Підсумовуючи викладене, можна прийти до висновку, що касаційна скарга

ТзОВ «Інтер-Стиль» подана до ВГСУ з порушенням чинного законодавства. Ці порушення допущені працівниками ГСВО, ЛАГС та ВГСУ. Тому вважаю: є всі підстави для порушення кримінальної справи за посадове підроблення працівниками вказаних судових органів.

Вказаний матеріал прошу рахувати як офіційне звернення через Інтернет-видання «Україна кримінальна» до правоохоронних органів – для вивчення та прийняття відповідного рішення.

О.С.Жуков, адвокат, спеціально для «УК»