Битва за Авдієвку: “Росіяни часто приходять здаватися”

“Про те, що відбувається навіть у сусідів, довідуємось лише з інтернету. Коли він є”, — додає наш співрозмовник.

Атакують тричі на день

— Яка зараз ситуація під Авдіївкою?

Ініціатива більше в наших руках. Росіяни намагаються пробити оборону, але не можуть.

— Але на картах, тій самій DeepState Map, можна побачити певне просування росіян…

На тому відтинку, де ми стоїмо, у них просування немає. У певних місцях невелике просування є в нас. Вони спочатку заходять піхотою, потім наші відбивають їх також піхотою.

— Наскільки раптовим був наступ росіян?

Ще у вересні стало зрозуміло, що наступ відбудеться. Бо якоїсь миті почався масований обстріл усіх населених пунктів біля Авдіївки. Обстрілювали навіть ті села, які ніколи раніше не обстрілювали.

“Мобіки” замість “вагнерів” і “зеків”

— Яку тактику застосовує ворог зараз?

Вони намагаються наступати невеликими групами, від 15 до 25 осіб. Просто піхота й кілька кулеметів, без бронетехніки. Атакують зазвичай тричі на день. Уранці, в обід і ввечері — можна навіть годинника звіряти.

— Що це за частини?

Звичайні “мобіки”: автомат, бронежилет. Ми бачили під Бахмутом “вагнерів”, то ті були краще спорядженими, ніж ці. У них тоді ударні групи були такими: двоє-троє професійних головорізів, що були в Африці чи Сирії, до яких приставлено до десятка зеків, яких вони самі називали “расходніками”. А зараз такі групи складаються просто з “мобіків”. Розказували, що їм давали алкоголь чи якісь психотропи, але на нашій дільниці фронту такого не спостерігається.

Прийшов здаватися, бо не годують

— Чи зрозуміло вже, наскільки великі резерви підтягнули росіяни на вашому напрямку?

Важко сказати. Можу лише констатувати, що щільність артобстрілів дещо посилилася. Дуже активно працює РЕБ — і в них, і в нас. Але з забезпеченням у них точно є проблеми, з тим самим харчуванням. Один з полонених так і заявив, що прийшов здаватися, бо в них не годують. А в нас, бачте, гарно кормлять.

Дрони працюють 24/7

— А що з паритетністю вогню?

Як на мене, наші стріляють більше. Проте хоч кого в нас почитай — усі плачуть про нестачу боєприпасів. Але перед своїм святом — днем якоїсь там у них єдності — росіяни достатньо багато насипали, особливо 2-3 листопада.

— Наскільки зараз посилилося застосування дронів?

Дрони працюють 24/7. І в нас, і в них. Переважно коригувальники. Буває, над позиціями висять два дрони — з їхнього боку наш висить і корегує, над нашими позиціями — їхній. По дронах найчастіше працюємо з кулеметів, тих самих ДШК.

Але такого, як було під Вугледаром, зараз немає. Там, бувало, росіяни одразу кілька дронів випускали — спочатку летіли розвідувальні, за ними ударні, а потім навіть зі скляними місткостями з газом.

— Що це був за газ?

Дуже подібний до того, який “Беркут” використовував на Майдані. Може, різкіший. Кашляєш, очі сльозяться. Газу цього вистачало на кілька хвилин, а, може, й секунд. Залежало від того, як він упаде.

Гвинтокрили стріляють і втікають

— Чи сильно вам докучає авіація росіян?

На нашій ділянці їхніх літаків майже не видно. Вертольоти літають, так. Але вони вже бояться залітати далеко — десь на відстань п’яти кілометрів від лінії фронту прилітають, випускають ракети й утікають.

— Чи чути щось про настрої росіян зараз?

Здаються в полон. До десяти осіб у день буває. До того ж здаються індивідуально. Виходять на наші позиції з піднятими руками. Зброю кидають, щоб ми бачили, або опускають униз. Кажуть, що не хочуть воювати. Хочуть жити.

Автор: Андрій Гарасим

Джерело: ТЕКСТИ