Як сьогодні захоплюють квартири у Києві. Схеми юристів та «борців з рейдерами»
25 вересня 2018 року з 24-го поверху будинку по вулиці Мишуги в Києві вилетіла синя валіза. На асфальт вилетіли печатки й кліше українських нотаріусів, судів, столичних РДА та сотні документів на квартири. Валізу викинув Олександр Байдаков, за версією слідства – організатор банди квартирних шахраїв. Саме в цю мить його квартиру штурмували співробітники СБУ та Київської місцевої прокуратури №7.
Шахраї, судячи з даних судового реєстру, привласнили сотню квартир у центрі столиці. Нерухомість належала покійникам без родичів та людям з особливими потребами. Банда підробляла документи на житло померлих, а живих власників нерухомості заганяли в іпотеку і згодом викидали на вулицю. Як пише видання «Наші гроші», за версією слідства, важливу роль у банді грав нотаріус Олександр Шупеня, батько якого Микола Шупеня у 2006-ому був заступником міністра юстиції. Судовий процес над аферистами потрапив у фільм наших колег зі «Слідства. інфо». За підрахунками розслідувачів, група за кілька років діяльності привласнила нерухомості на суму $3 млн.
Здав шахраїв Анатолій Остапенко. Людина, відома в реєстраційному світі Києва як керівник ГО «Печерська варта». Співзасновником цього ГО є експрацівник Подільського райуправління ГУ МВС у м. Києві Іван Артемчук. Також в Остапенка є сайт «Афера. Стоп», який рекламує Остапенка як правозахисника, борця з рейдерами та шахраями. І ГО, і сайт дуже активні, наприклад, у серпні ми виявили Остапенка на засіданні громадської ради при міністерстві юстиції.
У «правозахисники» Остапенко перепрофілювався нещодавно. Як свідчать джерела «Наших грошей», коли під суд пішла банда Байдакова, повідомлення про підозру мали вручити і керівнику «Печерської варти». Одним із епізодів, по якому мав іти Остапенко, була квартира на столичній вулиці Марії Приймаченко. Вона належала чоловіку 1937 року народження. Утім, з часом право власності на нерухомість дещо трансформувалося, і серед її власників з’явилися Остапенки. В жовтні 2018 року квартиру намагалася продати дочка Анатолія Остапенка – Єлизавета. Наступного дня після цього чорного продажу учасників схеми, включно з нотаріусом Шупенею, схопили.
Однак Остапенків правоохоронна хвиля не накрила, а Остапенко-старший навіть попустував на її гребені, зареєструвавши у «вчорну» проданій квартирі свої ГО «Печерська варта» і ТОВ «Афера. Стоп».
Ми би про це все не дізналися, але місяць тому в нашу редакцію звернувся чоловік, який втратив житло в центрі столиці за схемою, дуже подібною до тих, за якими працювали «байдаковці». Потім виявилося – таких історій кілька. Ниточки від них тягнулися у високі кабінети Київської митниці, в МВС, прокуратуру та міністерство юстиції. І в усіх, як знак якості, фігурував Остапенко, якого потерпілі в один голос називали не правозахисником, а аферистом. Ми написали про ці квартирні шахрайства текст. Але коли відправили його на фактчек фігурантам (листування з Остапенком можна переглянути тут), керівник «Печерської варти» цей текст вкрав та опублікував на власному сайті під своїм прізвищем, прибравши доказову базу про себе, натомість замінивши її нісенітницями. Після чого почав погрожувати «Нашим грошам», що звинуватить нас у крадіжці та плагіаті.
Зауважимо, що вкрадений матеріал був сирим варіантом, чернеткою, яку надсилали фігурантам для розуміння контексту. Також там не було фотографій і частини документів тощо. Відтак, допрацьований текст, у вигляді, як йому і належить бути, ми нарешті публікуємо сьогодні. Отож.
Київ, Михайлівський провулок, 7.
Квартира площею 44,4 кв.м.
Ціна – $70 тис.
Першим до нашої редакції звернувся пенсіонер Максим Каруцяк. Квартиру в Каруцяка видурили у 2016р, наші колеги про це зняли цілу програму. Зараз існує кримінальне провадження, в якому розслідують, як чоловіка ошукали, підмовивши підписати договір позики та іпотеки. Але оскільки пенсіонер живе в хостелі і грошей на адвоката у нього нема, то й розслідують відповідно.
Зі свідчень потерпілого, в історії з позбавленням його нерухомості фігурують ось ці люди.
Каруцяка тривалий час відпрацьовували: обрали момент, коли померла єдина близька людина – матір, прийшли зі співчуттями. Знаючи, що Максим – художник, запропонували стати співвласником галереї. Коштів, щоб вкласти у галерею Каруцяк не мав, але одразу знайшлася людина, яка їх позичить. Із підписанням договору позики жертві підсунули й договір іпотеки. І якщо більшість наших читачів із цих папірців посміялися б, то Каруцяк їх підписав. По цих документах пенсіонер позичає 748 тис грн, які має повернути через три місяці. А якщо не поверне, то власник грошей має право забрати в Каруцяка його квартиру в центрі Києва.
Диво-угоди посвідчував столичний нотаріус Вадим Рогач. Людина з таким ПІБ значиться помічником на громадських засадах Андрія Іванчука, коли той був нардепом, самого ж Іванчука називали особою, близькою до Павла Петренка, який на час позбавлення нерухомості Каруцяка саме був міністром юстиції.
Потерпілий запевняє, що Рогача в очі не бачив, а замість нього був чоловік на ім’я Юрій Росієць, якого йому відрекомендували як помічника нотаріуса. Сам же нотаріус запевняє, що угоди посвідчував особисто, навіть відео було, але не збереглося. Тому зараз маємо лише слова потерпілого і слова нотаріуса, який навіть письмово перерахував «Нашим грошам» усіх, хто був на підписанні договорів. Відтак, Рогачу можна закинути лише моральний аспект – невже він не розумів, що відбувається, коли до нього в кабінет привели Каруцяка?
Ще в цій історії є такий собі Леонід Дерев’янко. За версією потерпілого, він був одним із тих, хто підбив Каруцяка на «відкриття галереї», грав роль мецената, який цю галерею розвиватиме. Ми знайшли Дерев’янка в соцмережах і показали його фотографії Каруцяку. Пенсіонер одразу цього чоловіка пізнав. Судячи з резюме, Дерев’янко раніше працював фельдшером, зараз на пенсії. За даними «Наших грошей», Дерев’янко також фігурує в інших кримінальних провадженнях, що стосуються квартирних афер. В межах одного з них слідство зафіксувало тисячі дзвінків від Дерев’янка і навпаки до заступниці начальника управління Київської митниці Світлани Овчаренко, про яку вище згадує нотаріус Рогач. Зокрема, по ось цій ухвалі слідчі отримали доступ до даних з телефону Овчаренко.
Учасники цієї історії в розмовах не для публікації називають Дерев’янка «цивільним чоловіком» Овчаренко. І радять поцікавитися в НАЗК, як так вийшло, що він із усім своїм майном вже котрий рік пролітає повз декларацію високопосадовиці. Утім, Дерев’янко та Овчаренко пообіцяли нас засудити за такі формулювання, тож назвемо Дерев’янка чоловіком, який час від час фотографується з Овчаренко у вишневому саду у вишиванках, і іноді ці фотографії потрапляють у соцмережі.
Юрій Росієць, який «був за нотаріуса», теж виявився цілком реальною людиною. Він – зять Леоніда Дерев’янка. Як зрозуміли «Наші гроші» після зустрічі з Юрієм, працює будівельником біля Києва. Нотаріуса Рогача Росієць добре знає – його дружина (і, відповідно, дочка Дерев’янка) оформлювала у Рогача не один договір.
Також в квартирній історії Каруцяка фігурують Сергій Короїд та Олена Синьогуб. Вони, зі слів потерпілого, грали його майбутніх партнерів по галерейному бізнесу. Утім, в реальному житті Короїд та Синьогуб займають прозаїчніші іпостасі. Вони – фігуранти кримінального провадження по банді Байдакова. Слідство виявило, що на Сергія Короїда та його партнерку Олену Синьогуб реєструвалися документи щодо права власності на столичні квартири. Папери, оформлені на цю пару, навіть були у валізі, яку викинув із вікна Олександр Байдаков, коли його затримували.
Решту фігурантів цієї історії будемо описувати по її руху. Як каже потерпілий Каруцяк, гроші після угоди в нотаріуса Рогача – 748 тис. грн – в нього одразу забрали. Пройшло трохи часу, і, каже Каруцяк, йому зателефонував Анатолій Остапенко. Зі слів Каруцяка, Остапенко сказав, що його квартирою намагаються заволодіти шахраї. А щоб цього не сталося, квартиру треба терміново продати. Каруцяк з’їздив до нотаріуса, переконався, що справді втрапив у халепу, але не знайшов нічого кращого, як прийняти «допомогу» Остапенка. Той, зі слів Каруцяка, наприкінці вересня 2016 р. познайомив його з юристами столичної юркомпанії «Право-Сфера» Максимом Василевським та Олександром Ободинським – колишнім помічником прокурора Немирівського району у Вінницькій області.
Зі слів Каруцяка, «Право-Сфера» запропонувала викупити борг Каруцяка. Але пенсіонер за це мав продати свою квартиру на Михайлівському провулку, 7. Що йому й довелося зробити – за $70 тис. Як каже Каруцяк, всі гроші після продажу в нього забрав Олександр Ободинський, що сам Ободинський спростовує. Натомість, пенсіонеру пообіцяли підшукали інше житло (це у «Право-Сфері» теж заперечують).
«Іншим житлом» виявилася квартира на вулиці Глазунова в Печерському районі столиці. На перших порах Каруцяка оформили як орендаря, а орендодавцем у договорі значився Анатолій Остапенко.
15 жовтня 2016 р, начебто в доказ серйозності намірів, Остапенко взагалі підписав із Каруцяком попередній договір купівлі-продажу половини цієї ж квартири.
Проте вже в лютому 2017 р пенсіонер дізнався, що нова квартира, в якій він живе, у шахрайський спосіб відібрана в іншої родини. А влітку того ж року Остапенко взагалі виселив старенького на вулицю. Після цього Каруцяк написав у поліцію заяву про злочин. Там розпочали кримінальне провадження №12017100000000117, кваліфіковане за ч. 4 ст 190 «Шахрайство», що карається позбавленням волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна.
Київ, вул. Глазунова 4/47 та вул. Наумова, 27.
Квартири площею 49,7 кв.м та 51,6 кв.м.
Ціна – $57,4 тис та $45,9 тис.
Квартира, в яку переселили Максима Каруцяка, належала родині Тихонових. Цих людей шахраї позбавили аж двох столичних квартир, а третя – на час, коли аферу виявили, була на етапі підготовки до зміни власника.
Якщо коротко, то родина Тихонових – це батько Олександр, матір Віра та син Ростислав. Батьки розлучилися і жили окремо, а син пішов в АТО. Коли повернувся, дізнався, що дві родинні квартири – площею 49,7 кв м. на вулиці Глазунова у Печерському районі столиці та площею 51,6 кв.м на вулиці Наумова у столичному районі Біличі уже належали Анатолію Остапенку. Третя квартира біля столичного метро «Лісова» теж готувалася до зміни власника. Провернули всю цю історію за допомогою частини персонажів із попередньої історії, а також нотаріуса Тетяни Змисловської та оцінювача Максима Крамаренка.
Як це сталось у деталях із документами
Олександр Тихонов, батько в родині Тихонових, любив випити. Зі слів Олександра Тихонова, якось до нього у дворі підсів Анатолій Остапенко. Так вони й почали спілкуватися. Пізніше, згадував Олександр Тихонов, Остапенко познайомив його зі своїми друзями – Юрієм та Леонідом (у Леоніді на фотографіях Олександр Тихонов пізнавав Леоніда Дерев’янка). Переоформлення нерухомості почалося у березні 2016 р. через нотаріуса Тетяну Змисловську.
Про Тетяну важко говорити цензурно, але спробуємо. Коли нормальний нотаріус бачив її прізвище на документах, він відмовлявся з цими документами працювати. На початку 2020 р. Мін’юст нарешті викинув Змисловську із нотаріусів, але проблеми, які вона створила сотням людей у нашій країні, розгрібають по судах досі. В історії Тихонових Змисловська працювала в парі з оцінювачем Максимом Крамаренком. Квартири Тихонових Крамаренко оцінив по 149 тис. грн кожну. При тому, що реальна їх вартість 2016 року була 1,5 і 1,2 млн грн (за курсом 26,1 – $57,4 тис та $45,9 тис).
Для початку, нотаріус Змисловська від імені Анатолія Остапенка взяла різноманітні довідки, потрібні перед продажем. А потім в один день, 4 квітня 2016 р., переписала на керівника «Печерської варти» Остапенка дві квартири Тихонових. Цю нерухомість Остапенку начебто продав батько родини Олександр Тихонов – по 149 тис. грн (на той час еквівалентно $5700). Ціна була майже в 10 разів нижча ринкової.
А що частина квартири на Печерську по вулиці Глазунова належала сину-атошнику, то цю проблему вирішили просто – атошника викинули із власників квартири через підроблене рішення суду. По липовому судовому документу Ростислав начебто отримав компенсацію 750 тис. грн, тому й відмовився від своєї частини квартири. На підтвердження цього в реєстраційній справі Змисловської навіть була відповідна квитанція. Пізніше слідство виявить, що квитанція – теж підроблена, а відділення, де її начебто отримали, не існує.
І якби ви раптом подумали, що фестиваль угод одного дня на цьому скінчився, то ні. Також нотаріус Змисловська оформила договір позики на 299,9 тис грн ($12 тис). Ці гроші Тихонов-старший начебто позичив все у того ж Остапенка. По договору, пенсіонер обіцяв повернути Остапенку гроші через місяць. А якщо не поверне вчасно, зобов’язувався платити 3% пені, тобто, майже по 9 тис грн за кожен день прострочки.
Не обійшлося і без іпотеки. У таких схемах вона потрібна, щоб було складніше повернути актив. Одну з квартир Тихонових Анатолій Остапенко передав в іпотеку Інні Пояциці. Людині, близькій до юриста з попередньої квартирної історії Максима Каруцяка – Максима Василевського. Пояцика керувала тими ж компаніями, що й Василевський. А ще, судячи з соцмереж, є подругою сестри Василевського Марини, зокрема, Інна та Марина разом їздили до Греції. У «Право-Сфері» наполягають, щоб ми написали: зараз Пояцика судиться з Остапенком щодо стягнення грошей за цю іпотеку, бо грошей за цю іпотеку керівник «Печерської варти» начебто так і не виплатив.
Як пізніше розповідатиме слідчим Тихонов-старший, він не отримував від Анатолія Остапенка грошей – ні з продажу квартир, ні як позику, і не пам’ятає, щоб переписував на Остапенка сімейну нерухомість. Натомість, пам’ятає, як перед підписом документів йому ввели «одурманюючий препарат шляхом внутрішньовенної ін’єкції. Після цього кілька днів він себе погано почував та не міг підвестись з ліжка, внаслідок чого його шпиталізували до Олександрівської лікарні». Зі слів Олександра Тихонова, препарат йому вводив чоловік на ім’я Леонід.
Експертизи покажуть, що Тихонов-старший на час підписання документів «не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними». Для порівняння даємо підписи Олександра Тихонова на документах «на Остапенка» і підписи, які Тихонов робив для експертів. Ще одна експертиза встановила, що каракулі на договорах та довіреностях не пов’язані з бажанням автора змінити почерк, а, «ймовірніше за все, пов’язані з незвичним психофізіологічним станом особи, наприклад: алкогольне, наркотичне сп’яніння, дія сильнодіючих фармакологічних засобів, або нервові, психічні захворювання, травми мозку».
Також родина Тихонових – батько, матір і син – володіла третьою квартирою в Києві по вул. Мілютенка на житловому масиві Лісовий. Цей актив відібрати не встигли, але готувалися. Нотаріус Змисловська намалювала три довіреності від імені Тихонова-старшого на якогось незнайомця, які дозволили б відчужити частку глави родини. Обдаровуваним у них уже значився Анатолій Остапенко.
Коли сім’я Тихонових про все дізналася, втрату нерухомості загальмували, але зовсім зупинити процес уже не змогли. За квартиру на вулиці Наумова та половину квартири на вулиці Глазунова в Києві Тихонов-молодший судиться з Анатолієм Остапенком досі (Тихонов-старший помер у травні 2019 р). Але судитися важко, бо в процеси захисту прав власників втручається магія. Наприклад, щоб квартири Тихонових не продали, адвокати через суд добилися їх арешту. Утім, одного дня ці арешти в реєстрах зникли. Коли почали розбиратися, виявилося, що це зробила держвиконавиця з системи Мін’юсту Олена Нікуліна, підвантаживши в реєстр білі папірці. А коли Нікуліну знайшли, вона заявила, що хтось скористався її електронним цифровим підписом.
Кримінальне провадження №42016100000000566 щодо заволодіння квартирами Тихонових розпочала Київська місцева прокуратура №10. Цю історію теж кваліфікували як ч. 4 ст. 190 «Шахрайство». Саме в цьому провадженні згадуються Леонід Дерев’янко та Світлана Овчаренко. На це звертають увагу і потерпілі, і адвокати, зокрема, Тетяна Козаченко.
Анатолій Остапенко намагався отримати у цьому провадженні статус потерпілого. Проте не зміг. Зауважимо, що такий статус дає доступ до всіх матеріалів справи.
Київ, Печерський узвіз, 18.
Площа – 75,6 кв.м.
Ціна ~ $130 тис.
Ще одну квартиру, четверту в нашій історії, відібрали на Печерському узвозі, 18 у центрі столиці. У цій квартирі десятки років жила родина Олександра Цукренка. У 2017 році виявилося, що нерухомість живе подвійним життям – фактичним і реєстраційним. По факту, в квартирі десятки років жила родина Цукренка.
Проте, якщо дивитися на папірці, підвантажені до реєстру речових прав, квартиру продали ще 20 років тому. У квартири по реєстрах виявився дивний покупець – він не заявляв прав на цю нерухомість 16 років. А 2017 р «новий власник» передав коштовну нерухомість в іпотеку, яку, звичайно, не повернув. Анатолій Остапенко в цій історії був людиною, яка переслідувала реального мешканця квартири Олександра Цукренка та намагалася змінити в його квартирі замки.
Історія Олександра Цукренка в деталях
Відібраною квартирою десятки років володіла родина Олександра Цукренка – чоловіка, який відвідує сеанси замісної підтримувальної терапії. Батьки та брат Олександра померли, тож він лишився один у дуже дорогому житлі (квартиру трохи меншою площею в цьому ж будинку на початку вересня 2020 р продавали за $130 тис).
Якось до Цукренка прийшли поліцейські і повідомили, що його квартира – оформлена на інших людей, тому скоро його виселять. Цукренко побіг до реєстраторів і дуже здивувався. По документах в реєстрі його квартиру начебто продали на біржі «Десятинній» ще у 2001 році. Продавала сім’я Олександра, що, каже Цукренко, неправда. Покупцем став Іван Моногаров. За даними «Наших грошей», йдеться про ось цю людину.
Якщо вірити резюме, Моногаров тривалий час працював слідчим Кіровського райвідділку ГУ МВС у Донецькій області. Зауважимо, що 2001 р Моногаров тільки вступав до вишу в Донецьку. 16 років «покупець» не заявляв узагалі ніяких прав на коштовну нерухомість, а у 2017-ому по документах позичив 700 тис. грн, які зобов’язався повернути в дуже короткий термін – через місяць. У шахрайських схемах цей трюк використовують, щоб інша особа в легальний спосіб могла заволодіти майном. Під свою позику Моногаров заставив квартиру, в якій досі живе Цукренко. А щоб ця історія взагалі виглядала як анекдот, частину її до реєстру вніс столичний нотаріус Костянтин Некрилов 21 квітня 2017 р о дванадцятій годині ночі.
Цукренко написав заяву про злочин у Київську місцеву прокуратуру №6, там розпочали кримінальне провадження №42017101060000108, в межах якого знайшли ще дві квартири на Печерську, переписані за такою ж схемою – «з використанням підроблених правовстановлюючих документів». Кваліфікація провадження теж ч. 4 ст. 190 – «Шахрайство». Паралельно Цукренко намагається в цивільному провадженні визнати продаж своєї квартири недійсним. А ще вирішує проблеми з Анатолієм Остапенком. Який «Печерською вартою» назвався, схоже, невипадково. Спочатку він вартував Цукренка дома, потім – в метро, навіть ходив до центру, де Цукренко отримує замісну терапію – переконував виселитися. Коли ж Цукренко подав на Остапенка три скарги до прокуратури за переслідування, той уже не церемонився і намагався змінити в Олександровій квартирі замки. Завадили цьому сусіди, яких Остапенко просив бути понятими.
Ці історії – лише ті випадки, які стали публічними. Трапилося це тому, що система заволодіння квартирами дала на них збій, не врахувавши важливих факторів. Так, Максим Каруцяк – не просто пенсіонер без родичів. Він працює в архіві «Українського радіо». А де радіо – там журналісти, тож коли Каруцяк опинився на вулиці, ним зацікавилася преса.
У родині Тихонових був син-атошник, який несподівано повернувся з війни і підняв шум, після чого цю історію почала вести pro bono адвокат Тетяна Козаченко. Та й Олександр Цукренко – теж не зовсім класичний пацієнт центру з надання замісної терапії. В нього активна життєва позиція, чоловік їздив по світу, тривалий час жив у США, тому, як тільки дізнався, що втратив житло, написав заяву про злочин, звернувся до уповноваженого з прав людини, і врешті центр, у якому Цукренко отримує терапію, надав йому безплатного адвоката, зараз це Андрій Киченок.
Випадків, які не набули розголосу, припускаємо, більше. Підставою для таких припущень є такий факт. На частину фігурантів цього матеріалу та їх родичів (крім потерпілих) у державному реєстрі речових прав зареєстровано чимало об’єктів нерухомості. Це – не лише квартири, а й багато часток у квартирах.
Всі ці активи оформлені протягом останніх 5 років по договорах спадщини, дарування та іпотеки (зі стислим переліком цих об’єктів без персоналізованих даних можна ознайомитися тут). Частину цієї нерухомості реєстрували нотаріуси Змисловська, Рогач, а також Володимир Колейчик, якому міністерство юстиції у серпні 2020 року анулювало свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Ми знайшли майже всіх фігурантів нашої історії і поспілкувалися з ними. В усіх (крім Остапенка) навіть знайшлися логічні пояснення. Які зводяться більшою мірою до того, що «помагали людям грішми, тому вони й переписали на нас свою нерухомість». В принципі, історії як історії, мають право на життя. Нічим особливо не відрізняються від задокументованих свідчень чоловіків і жінок, яких у 2018 році здав Анатолій Остапенко і яким потім повідомили про підозру за участь у квартирних аферах. За винятком, правда, одного: тих людей пов’язали, а по цих у різних прокуратурах Києва розкинувся цвинтар кримінальних проваджень, до якого чомусь жодному правоохоронцю взагалі немає діла.
Автор: Аліна Стрижак, «Наші гроші»
Примітка:
Відповідно до ч.1 ст 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
