Справа правозахисниці Ірини Ноздровської: майже ідеальне вбивство

Справа правозахисниці Ірини Ноздровської: майже ідеальне вбивство

Через 4 роки після жорстокого вбивства Ірини Ноздровської суд ще так і не виніс рішення, а слухання справи не надто пролили світло на те, що насправді сталося в той фатальний вечір.

Жінка зникла 29 грудня 2017-го, коли поверталася із офісу в центрі Києва до себе додому в село Демидів. 1 січня нового року її знайшли мертвою в місцевій річці, нагадує  «Судовий репортер».

За версією обвинувачення, на зупинці маршрутки біля сільського магазину на Ноздровську з ножем кинувся односелець — 64-літній Юрій Россошанський. Як потім він буде пояснювати, Ірина 2,5 роки не давала спокою, тероризувала його рідню. А приводом тому послужила ДТП, в якій загинула її молодша сестра. Син Россошанського Дмитро був за кермом того дня.

Ноздровська добивалася якнайсуворішого покарання для винуватця трагедії і, вже не сподіваючись на правоохоронців і своїх адвокатів, сама відшукувала для цього будь-які зачіпки.

Суд першої інстанції дав хлопцеві 7 років тюрми. Але за лічені дні до зимових свят, Россошанський-молодший очікував вийти на волю за амністією, фактично відсидівши у СІЗО тільки півтора року. Ноздровська з’ясувала, що відсутні записи кількох судових засідань у першій інстанції. За законом, це є безумовною підставою для скасування вироку.

Засідання 27.12.2017. Апеляційний суд Києва

Апеляційний суд вирок скасував і скерував матеріали ДТП в Обухівський суд на новий розгляд. Амністія вже була неможлива і Россошанський-молодший залишався під вартою.

Через два дні ввечері Ірина не дійшла додому. Була п’ятниця, а попереду вихідні і Новий рік, які вона планувала провести зі своєю родиною.

Після 17 години вона перестала відповідати на телефонні дзвінки родичів. Близько 20 години донька Ноздровської повідомила у поліцію про її зникнення. В останні роки після загибелі сестри жінка завжди попереджала, якщо затримувалася, зіздзвонювалася з рідними, щоб не змушувати їх хвилюватися. Тому на сполох почали бити майже одразу.

Весь вечір 29-го, 30 і 31 грудня жінку розшукували. Поліція і волонтери об’їжджали село. Тільки 1 січня об 11.58 місцевий житель, вигулюючи собаку, помітив труп в річці Кізка, що протікає поблизу села. Жінка була повністю роздягнута, маючи на собі тільки бюстгальтер. Її смерть настала від численних колото-різаних ран, більшість яких прийшлася на обличчя і шию.

Поліція кілька днів допитувала всіх жителів села. 8 січня, після опівночі, батька Дмитра Россошанського офіційно затримали і повідомили підозру в убивстві. Юрій Вікторович начебто одразу пішов на співпрацю зі слідством. Згодом з’ясується, що поліцейське керівництво переконало його в можливості більш м’якої кваліфікації — вбивства в стані афекту. Втім, коли психіатрична експертиза цього не підтвердила, то Россшанський пішов під суд із перспективою покарання до 15 років позбавлення волі або й довічного ув’язнення. Син Юрія Россошанського ще два роки чекав аміністії. А тому Юрій Россошанський, очевидно, розчарувався в обіцянках поліції.

Адвокат обвинуваченого Олексій Цибенко одразу взяв рішучий курс на заперечення причетності свого клієнта до цього вбивства. І його критика доказів у цій справі місцями видається дуже переконливою. Россошанський і сам став вголос говорити про фальсифікації. Пояснював, що взяв на себе провину за злочин, якого не скоював, бо поліція штантажувала його сином, який утримувався в СІЗО. Свої звинувачення він адресував колишньому замміністра МВС Аброськіну, нинішньому керівнику поліції Київської області Андрію Нєбитову і старшій слідчій МВС Лідії Лучинській. Та після низки подібних виступів у судових засіданнях Россошанський стих і несподівано повідомив, що ніяких зауважень до поліції уже не має і навіть присмирив свого адвоката. Попередньо він заявив, що не буде давати показань і відмовився від пропозиції суду пройти перевірку на поліграфі.

Потерпілі — батьки і дочка вбитої — вважають, що правоохоронні органи не провели якісного розслідування. Вони не вірять в офіційну версію, що Россошанський сам убив жінку і відніс за її за півтора кілометри, щоб вкинути в річку. Мати Ірини Катерина Дуняк припускає, що вбивство могло бути пов’язане з громадською діяльністю її дочки і скоїти його могли як зовсім інші люди, так і Россошанський, але маючи спільників, яких він тепер покриває.

Імовірно, в наступному році суд ухвалить вирок в цій справі. Россошанський буде винен або виправданий. Інших обвинувачених немає.

КИМ БУЛА ІРИНА НОЗДРОВСЬКА

Одне із ключових питань, яке перед собою ставить кожен слідчий, — це особистість жертви. Навіть люди знайомі з Іриною, схоже, не знали всієї правди. Допитані свідки називали різні місця роботи — помічник народного депутата, працює в Міністерстві юстиції, працює в офісі в центрі Києва, працює в громадській організації, правозахисниця, юристка.

Розлучившись понад 10 років тому, Ірина проживала з дочкою, яка навчалася на 2 курсі університету, і батьками в селі Демидів.

За першою освітою Ірина була вчителем музики і таку ж професію мав її колишній чоловік. На початку 2000-х вони мали невеличке кафе, але бізнес прийшлося закрити.

Щоб утримувати родину, жінка здобула професію юриста і у 2007-2008 роках працювала в Тендерній палаті, що займалась державними закупівлями.

У 2012 році Ноздровська на виборах працювала членом окружної виборчої комісії від Партії регіонів по 200 округу. Тоді, вигравши на виборах, кандидат від ПР Антон Яценко нібито не доплатив Ірині. Крім того, в них виникли світоглядні розбіжності, а тому після Майдану вона стала його публічно критикувати. Коли жінка зникла на Youtube оприлюднили відеозапис, як Ноздровська спілкується з дружиною Яценка з приводу недоплачених їй коштів.

З 2014 року Ноздровська стала помічником на громадських засадах нардепа Тетяни Чорновол. Остання раніше, будучи журналістом, публікувала розслідування про причетність Антона Яценка про корупції.

У 2015 році, коли Ноздровська працювала спеціалістом в Управлінні юстиції Києва, Яценко надсилав її роботодавцям листи, в яких скаржився на Ноздровську, що та вимагала в нього гроші за вибори 2012 року. Також повідомляв, що вона начебто збуває журналістам за винагороду інформацію про майно чиновників.

З листопада 2016-го Ноздровська працювала юристом в Автобазі Верховної ради, де і познайомилась із Віталієм Сергєєвим, з яким деякий час мала близькі стосунки.

Останнім же її місцем роботи з літа 2017 року вважається громадська організація «Рух без корупції», яка мала офісі в центрі Києва на вулиці Банковій. Керівником організації є Іван Лозовий.

Це важливий момент, оскільки, за словами родичів Ноздровської, в день зникнення їй мали видати зарплату. Родиною називалися суми 16-20 тисяч гривень. Відомо, що Ірина планувала внести ці кошти за навчання дочки.

Лозовий поліції розповів, що вся робота у них велася на громадських засадах і гроші нікому не виплачували, але визнав, що іноді допомагав Ірині матеріально, знаючи, що вона виховує дочку. При цьому уточнив, що ніяких юридичних справ Нохдровська не вела, а збирала інформацію з відкритих джерел. Зокрема, останнє завдання, над яким вона працювала, це був збір інформації про олігархів в українській економіці. Робота виконувалася «на особисте прохання» Хавьє Нарта, депутата Євпропарламенту від Іспанії. Про яких олігархів збиралася інформація він не уточнив.

У рапорті працівник поліції написав, що ГО «РБК» виконує антикорупційні розслідування на замовлення депутатів, у тому числі Європарламенту, водночас діяльність організації не афішується і сайт з 2016 року не оновлюється. На сьогодні сайт http://www.rbk.ngo/ взагалі не відкривається

Та основним завданням, над яким останні 2 роки працювала Ноздровська, було покарання винного за ДТП, в якому загинула її молодша сестра Світлана Сапатинська.

Деякі з жителів села стали на бік Россошанських, говорили, що дівчина, можливо, сама винувата: впала, бо зламався каблук, чи навіть кинулась під машину…

«Коли вони стали захищать убивцю, а мою дитину звинувачувати, то появились і у нас вороги. І ми при зустріч, і я, і Іра, і моя дружина, ну як… казали, що ви сволочі, нелюди», — розповідав батько загиблої Сергій Дуняк.

За це односельчани відгукувались про родину не дуже добре. Одна із сусідок села сказала поліції, що у 2016-му Ірина вийшла до неї з битою.

Працівники сільського магазину підтверджували, що Россошанські обслуговувалися позачергово, щоб уникнути зустрічі з сім’єю загиблої у ДТП дівчини.

Крім того, Ноздровська судилася про передачу на виховання її родині сина загиблої сестри, оскільки з батьком він начебто живе в поганих умовах.

Сапатинський відмовився від претензій до Россошанського за ДТП, в якому загинула дружина.

Начальниця Служби у справах сім’ї та дітей Вишгородської ОДА розповіла слідчим, що підстав відібрати дитину в батька не було і тому Ноздровська вела себе неадекватно та агресивно, погрожувала членам комісії. За рішенням суду, бабуся з дідусем могли бачитися з онуком за згодою батька в зручний для нього час. Але одного разу родичі не повертали дитину близько 10 діб. Сапатинському вдалося збрати сина тільки із залученням працівників поліції.

Дуняки і Ноздровська бачили ситуацію інакше. «Адвокат молодшого Россошанського розказував нашому адвокату, що вони маніпулірували нами таким образом і морально питались подавить. Россошанський давав дєньги, щоб наш зять не давав нам малого»,  розповіла в суді дочка Ноздровської.

РОССОШАНСЬКИЙ

На момент злочину — 64-річний чоловік, який останні 30 років працює водієм в автотранспортному господарстві «Київенерго». На цьому ж підприємстві хіміком-лаборантом є його дружина Ольга.

Подружжя має дочку та сина. Для Юрія це вже другий шлюб. Раніше він втратив сина у віці 13 років. Тому він дуже переймався долею свого другого сина.

Спочатку вони мешкали у Києві. У селі Демидів проживала теща. Її відвідували, але на постійне проживання сім’я перебралися сюди тільки недавно після смерті жінки.

Раніше між Россошанськими і Дуняками не було особливих стосунків. Щоправда, Юрій пригадував, як 18 років тому одного разу на прохання Дуняка віз його дочку Ірину в пологовий будинк, коли та народжувала внучку Настю.

Після автомобільної аварії за участі сина Россошанського Дмитра стало відомо про їхній родинний зв’язок із тодішнім суддею Вишгородського суду Сергієм Купрієнком, який у 2007-2012 роках очолював суд.

Сват Россошанських Манченко, чия донька стала дружиною Дмитра Россошанського, жив поруч й іноді заходив в гості. Так сталося і 29 грудня 2017-го. Манченко їздив на похорони до родича, а, вернувшись, зайшов у магазин і купив чвертку горілки.

Побачивши свата, Россошанський покинув рубати дрова і пішов з ним до хати. Дружина накрила стіл. Вони випили принесену гостем чвертку і закусили. А близько 16.30 Россошанський проводив Манченка додому. За його словами, вони розсталися на перехресті, біля сільського магазину. Вернувшись додому, Россошанський через 40 хвилин нібито знову попрямував до магазину. Як пояснював він на допиті на досудовому слідстві — щоб купити пиво, а також подивитися, чи не «водить сват козу» (чи не впав десь п’яний і т.п.). Іншим разом Россошанський говорив, що шукав біля магазину свою дружину.

Вважається, що саме тоді, не заходячи до магазину, він побачив Ноздровську, яка виходила із маршрутки.

Як пізніше пояснюватиме Россошанський, потерпіла не давала йому жити, постійно тероризували і вигук «Убивця!» на цей раз став останньою краплею. У кишені брезентової куртки він намацав господарський ніж, який опинився там випадково.

МІСЦЕ І ЧАС ЗЛОЧИНУ

Наразі точно відомо, що 29 грудня 2017 року о 15.36 годині Ноздровська вийшла із офісу громадської організації на вулиці Банковій,2 і сіла на метро Хрещатик. Це зняла камера відеоспостереження метрополітену.

О 16.11 камера відеоспостереження зафіксувала Ірину на метро «Героїв Дніпра», як вона іде у напрямку маршруток.

Поліція вирішила, що потерпіла виїхала з «Героїв Дніпра» маршруткою №355 тільки о 16.54. Чому саме в цей час, достеменно незрозуміло.

Маршрутка №355 зазвичай відправляється із «Героїв Дніпра» кожні 5-10 хвилин. Щоправда, продавець одного із магазинів на цій станції метро повідомила поліції, що близько 17 год. жінка, схожа на Ноздровську купувала в неї пляшку «Моршинської», але відео з камери магазину не збереглося.

Водій маршрутки, в якій за версією слідства, їхала Ірина, пасажирку не впізнав. Поліції вдалося встановити ще двох жінок, які скористалися цією маршуткою, але вони потерпілу не запам’ятали.

Відео з камер на дорозі виявилося такої якості, що номери автомобілів роздивитися неможливо, тому доказового значення воно не мало.

Прокурор не надав суду жодного запису з камер відеоспостереження, навіть метрополітену, що підтверджують маршрут руху потерпілої і загалом версію обвинувачення. Хоча такі начебто були, бо в матріалах справи можна зустріти скріншоти з цього відео.

Приблизно в цей же час поверталася до села і дочка Ноздровської з подругою, купивши продукти до Нового року. О 17.15 дівчата вийшли на початку села і занесли сумку до будинку подружки і через 20-30 хвилин, близько 17.45 знову сіли на 355 маршрутку, щоб під’їхати ще одну зупинку до помешкання Ноздровської, оскільки мали важкі пакети. Ірину вони не зустріли.

Якщо спиратися на матеріали справи, то Ноздровська о 17.13 була в «Петрівцях» і мала доїхати до Демидова через 15-20 хвилин. З дочкою вони розминулися за якісь 10-15 хвилин.

Потерпіла мала вийти з маршрутки на зупинці біля сільського магазину, де того дня о 17.30 розвантажували товар.

Власниця закладу розповідала, у магазині і біля нього було близько 8 чоловік, спостерігався значний наплив покупців. Вантажник був весь час на вулиці переносив товар і мав добре чути, що робиться на автобусній зупинці. Він молода людина і має хороший слух та жодних сварок та бійок, криків не помітив.

О 17.30 продавчиня магазину, яка того дня була вихідна, також підійшла до магазину, щоб допомогти розвантажити товар. Вона йшла по тій вулиці, по якій Россошанський, імовірно, ніс тіло, а також проходила мимо автобусної зупинки.

Розвантажування товару тривало з 17.30 до 18 години. Після цього вантажник переодягнувся і пішов на зупинку, щоб сісти на маршрутку до Києва. На той час напад на Ноздровську вже мав відбутися. Але ні плям крові, ні покинутої жіночої сумочки (сумочку Ноздровської так і не знайшли — ред.) вантажник там не побачив.

Виходить, що Россошанський сильно ризикував, коли напав на Ноздровську в місці, де його могли легко застукати очевидці. Як згодом він пояснював, все сталося так раптово, що він навіть подумати не встиг. Тобто йому пощастило. Також він зумів не залишити ніяких слідів на місці злочину — крові, особистих речей вбитої.

Тіло жінки вбивця нібито проніс на плечах півтора кілометри вулицями і скинув у річку.

Маршрут Россошанського

На тілі загиблої не було слідів мацерації — тобто розм’якшення під дією води. У суді експерт пояснив, що за тих температурних умов (3-4 грудуси цельсія) вона могла не проявлятися на період до двох днів (труп знайшли на третій день).

СПІЛКУВАННЯ З ПОЛІЦІЄЮ

Россошанського вперше допитали як свідка 5 січня 2018-го. Потім було ще щонайменше два неофіційних допити, які таємно записувалися на відео як НСРД. Це було спілкування із тодішнім начальником поліції Київщини Андрієм Нєбитовим і начальником Департаменту карного розшуку Нацполіції Сергієм Тіхоновим.

Як тепер зазначає адвокат Россошанського, ці розмови не мали ознак приватного спілкування і не могли оформлятися як НСРД. Натомість бесіди мали всі ознаки допиту та ще й без адвоката. Прокурор долучив записи цих розмов в якості доказів. Суд оцінюватиме їх у нарадчій кімнаті. Наразі ж ці матеріали проливають світло на те, як велося розлідування.

7 січня 2018-го після 22 години Нєбитов таємно фіксує розмову із Россошанським у кабінеті в неформальній обстановці у присутності ще двох працівників поліції.

Як видно з відеозапису на столі стоять пляшки. Поруч працює електрочайник. Учасники розмови п’ють чай.

***

Россошанський: Когда она сказала, выйдя с автобуса: «Ти — убийца!». Сколько это можно терпеть, бл..дь?!

Нєбитов: Два года!..

Россошанський: Не, два с половиной.

Нєбитов: А чего она Вас называла убийцей?

Россошанський: Всех называла! И соседей, и по селу. Все убийцы и будьте прокляты. Аброськин, конечно, не так как Вы. Вы все знаете. Он с делом не знаком. Оно ему на..х не надо. Он руководитель, дает команду разобраться. Вы и разбирайтесь. А Вы знаете о моей семье, о соседях… Хотя он тоже знает.

Нєбитов: Он лично контролирует это дело… Жители небольшого села. Знаем эту картину, знаем, что все село на Вашей стороне.

Россошанський: Спасибо.

Нєбитов: Это Вам спасибо, что Вы на протяжении всей жизни заслужили такой авторитет всего населения Демидова…

Россшанський: Вы правы. Несмотря на то, что я совершил, люди скажут мне еще 10 раз спасибо.

Нєбитов: Единственный момент: кто раздел?

Россшанський: А это уже не ко мне.

Нєбитов: То есть Вы ее тело оставили на бетонной плите?

Россошанський: Оставил и убежал. После этого прошло три дня и х…й его знает, что там произошло.

Нєбитов: Ее ограбили, наверное, просто.

Россошанський: Это шпана! Я не знаю, что там у нее было. Мне ничего не надо.

Нєбитов: … Есть видео. У нее сумка з собой.

Россошанський: Мне сумка не нужна.

Нєбитов: Она (сумка — ред.) там упала или шо? Или не помните?

Россошанський: Не помню. Мне было не до этого. Я ничего не помню, все.

Нєбитов: Ну вы поняли, что в огороде повыпадали сигаретки и еще что-то.

Россошанський: Может быть. Никто ничего не знает и знать не будет.

Нєбитов

Нєбитов: А видите, как полиграфолог Вас… Кстати, классная штука. Как Вы считаете?

Россошанський: Я не специально это делал. Я первый раз, я не специалист, не сидевший. Я не знаю, как себя вести.

Нєбитов: Не-не-не. Это никто не может, это ж оборудование.

Россошанський: У меня не тот возраст. Жестко сидеть, кстати. На нем очень жестко сидеть.

Невідомий працівник поліції: На ком?

Россошанський: На полиграфе. Повешелиться невозможно. Час невозможно просидеть и не повешелиться. С такой постановкой вопроса навряд ли кто ему признается. Уже после его слов. Да х…, б… Все уже, пусть будет все, как будет. Подход, говорите вы, что в состоянии аффекта. Может, так оно и было. Терпеть больше некуда.

Після опівночі, в 00.55 слідча Лучинська оформлила протокол затримання Россошанського. Йому повідомили підозру. Переночувавши в ізоляторі тимчасового тримання, наступного ранку 8 січня він зустрічається з Нєбитовим. Спілкування знову таємно записують. Тепер Россошанський вже не заперечує, що зняв з убитої одяг, який потім спалив удома в пічці літньої кухні. На відеозаписі чутно, що, виходячи з кабінету, Россошанський додає: «Меня, конечно, предложение Андрея Анатольевича (Нєбитова — ред.) устроило больше всего». Підзрюваного переконали, що він має шанси на більщ м’яке обвинувачення у вбивстві в стані афекту, тобто сильного душевного хвилювання.

Потім у слідчому ізоляторі підозрюваний буде згадувати вечірні посиденьки з керівництвом поліції. Розмову зі співкамерником зафіксували під час НСРД.

***

10.01.2018

Р: Я говорю, меня допрашивали не следаки, не опера.

С: Прокуратура.

Р: Прокуратура и меня допрашивал сам Министр, а рядом сидели начальники Департаментов, бл..дь, следственного, криминального, оперативного Украины!

С: Ого. Них..я себе.

Р: Они мне, бл..дь, накрывали стол и поили водкой и кормили красной рыбой.

С: Я понял.

Р: И сказали: у тебя есть семья, у тебя есть сын, у тебя есть дочка, мы тебя не пугаем, вот Министр говорит Аброськин… Аброськин это вместо Авакова он сейчас исполняет обязанности.

С: Ааа, а где Аваков?

Р: А в отпуске… Он говорит (Аброськін — ред.), именно вот так-вот показвывает, один мой звонок, говорит, и переведут твоего пацана (сина – ред.) в другую камеру, я к смотрящему позвоню, а смотрящему скажут, чтоб завтра не было его, а если его не будет, то не будет и тебя. Так-вот смотрящий, что будет, чтоб убрали его и твоего пацана, бл..дь.

С: Так ты шо, бл..дь?

Р: Так эти не говорили мне, бл…дь, а этот мне в час ночи такое сказал.

С: Так может ты и не убивал? Может ты, бл..дь, загрузился.

Р: Видишь, как он меня засцал, достал в самое яблочко.

С: Ну вчера сказали журналисты, что смерть наступила от колото-резанных ран в область спины, живота и шеи.

Р: Спины, живота и шеи это очень дох..я. Мне показывали ее фотографию: одна шея. У меня возле дома лично поставили две машины охраны, возле жены, возле дочери.

С: Это бандиты, суки, что хочешь, суки, это бандиты в формах.

Р: Поставили охрану. Сутками дежурит полицейская машина, сутками.

С: Шо хоч могут сделать.

Р: Да, вот почему я говорою, я не хочу этих неприятностей, не хочу.

***

Р: В последний момент они меня пригласили, 5 числа уже на полиграф посадили.

С: Детектор лжи.

Р: Говорит, никто не показал, а Вы показываете, бл..дь, вот такая вот петрушка.

С: Як вони тебе вообще знайшли? Хтось здав?

Р: Да не.

С: Не.

Р: У меня с ней были неприязненные отношения. Знали все соседи, знали все… Мусора все село прошерстилипрошерстили и поняли, бл..дь.

СЛІДЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

Увечері 8 cічня після офіційного допиту Россошанського близько опівночі повезли на слідчий експеримент в село Демидів.

Россошанський показував свої дії на живому статисті. Стверджував, що спочатку був один удар, а коли потерпіла обм’якла і впала, то ще 2-3. Більше Россошанський не пам’ятає, хоча судмедексперт нарахував 17 колото-різаних ран.

Згодом у висновку експерта буде написано, що удари не могли бути завдані Ноздровській у спосіб, як про це розповідав підозрюваний, за винятком хіба що одного удару.

«Мала ймовірність, що він був розташований обличчям до обличчя з потерпілою», — сказав експерт Сторожко із Київського міського клінічного бюро СМЕ . На його думку, нападник завдавав удари з-за спини жертви.

Спереду нападнику незручно було б завдавати удари правою рукою в правий бік жертви. Хіба що вбивця — шульга.

Під час слідчого експерименту Россошанський закидає собі на спину живу жінку. Статистка, сповзаючи, інстинктивно хапається за Россошанського руками, чого в реальній ситуації, звісно, трапитися не могло.

Підозрюваному могли б дати, наприклад, мішок, щоб зрозуміти, чи міг він затягнути його на спину і нести. Однак не зробили цього.

Підозрюваний не ніс статистку навіть кілька метрів, а, за вказівкою слідчої, одразу опустив на землю. Від імовірного місця вбивства до берега річки — близько півтора кілометра. На слідчому експерименті цю відстань Россошанський проходить пішки, одною рукою пристебнутий до працівника поліції і без ніякого вантажу. Як згодом пояснила в судовому засіданні слідча Лучинська, вона не змушувала Россошанського нести вантаж із поваги до його гідності. Уже був пізній час, підозрюваний давно не спав. Крім того, в момент вбивства Россошанський був напідпитку і тому його поведінку не вдавалося відтворити повністю.

Зривання одягу з убитої, включно зі спідньою білизною, Россошанський пояснив тим, що боявся залишити якісь свої сліди. Весь одяг він нібито загорнув у пальто і відніс додому і спалив у пічці. Його показання щодо одягу вбитої були неточними. Наприклад, він говорив про пальто на ґудзиках і джинси, тоді як Ноздровська мала дублянку на блискавці і темні шатани. Втім, можна припустити, що Россошанський в темряві не роздивився одяг, робив усе надто швидко і гарячково, щоб запамятати.

Далі, за його словами, усі речі він спалив у домашній пічці. Там же мали згоріти і чоботи Ірини. Причому в житловому секторі на запах горілої шкіри ніхто із сусідів не поскаржився.

Убита носила два золоті ланцюжки з хрестиком і ладанкою, але Россошанський про них не згадує. Залишків речей поліція не виявила: господар начебто встиг заздалегідь вигребти попіл і розвіяти над канавою.

Палити власний одяг, в якому скоїв убивство, Россошанський не ризикнув, щоб не помітила дружина, а наступного ранку, їдучи з передачею в СІЗО до сина, захопив пакет зі своїм одягом і викинув його на звалищі на «Героїв Дніпра». 31 грудня в неділю сміття звідти вивезли на полігон і там цьому пакету й слід простиг…

Маршрут руху Россошанського, як вважає Лучинська, підтверджувався не тільки показаннями на слідчому експерименті, а також знайденням речей вбитої. пояса, двох шкарпеток, телефону «Нокіа», які він нібито загубив на зворотному шляху.

ТЕЛЕФОНИ НЕ ДАЮТЬ ВІДПОВІДІ

У вбитої було два телефони — смартфон «Самсунг» у червоному чохлі і «Нокіа». Смартфон так і не знайшли, під мостом виявили тільки його частини — задню кришку, батарею і розірваний надвоє чохол.

Россошанський підтвердив, що в убитої в кишені верхнього одягу задзвонив мобільний і він його дістав та розбив собі об коліно.

Щоправда, батьки і дочка вбитої кажуть, що Ноздровська носила телефон тільки в сумці і ніколи в кишені. Однак Россошанський сумки не помітив. Не знайшли її і ніде поблизу місця вбивства, хоча з камер відеоспостереження видно, що Ірина їхала додому з сумкою.

2 січня 2018 року під час прочісування територію зі службовим собакою знайдено телефон «Нокіа» на узбіччі дороги в напрямку селища Димер. Його знайшли на відстані — за одними даними, за 700 метрів від мосту через річку Кізка, за іншими — 150 метрів, а ще за одною інформацією — 300-400 метрів.

Оглядаючи мобільний, слідчий побачив, що він вимкнутий, але батарея не була повністю розряджена, оскільки після натискання кнопки він одразу запрацював. Цей телефон автоматично виключається лише після повної розрядки батареї. Адвокат Цибенко каже, що телефон 29 грудня 2017-го могла виключити тільки сама Ноздровська або її вбивця. У той день телефон працював до 17 год.45 хв., бо в його пам’яті відобразився вхідний дзвінок.

Під час чи дзвінку, надсилання повідомлення чи користування інтернетом телефон фіксується на базовій станції. Телефон одночасно взаємодіє з трьома найближчими станціями, але обирає і використовує ту, що дає найсильніший сигнал.

Так можна визначити приблизне місцезнаходження користувача.

О 17.13 до Ноздровської на телефон «Самсунг» востаннє додзвонилася мати. Ірина коротко повідомила, що їй незручно говорити і уточнила, що вона «в Петрівцях».

Дані від мобільного оператора підтвердили, що о 17.13 телефон Ірини в Нових Петрівцях прийняв дзвінок від матері тривалістю 19 секунд. Після цього 40 хвилин не фіксувався жодний мобільний трафік. Хоча рідні стверджують, що дзвонили жінці і чули «абонент розмовляє», «абонент поза зоною». Чому їх дзвінки не відобразилися і телефон не фіксувався жодною станцією мобільного зв’язку експерт у суді пояснити не зміг. Та саме за ці 40 хвилин на жінку, імовірно, скоїли напад.

Чохол від телефона знайшли під мостом

О 17.56-18.11 телефон фіксувався на базовій станції села Демидів, отримавши дзвінки від матері і батька Ноздровської. З 18.27 номер не перебуває в мережі зв’язку. Вважається, що в цей момент злочин вже було скоєно і нападник від’єднав акумуляторну батарею телефона.

Щодо мобілки «Нокіа», яку, за однією з версій, знайшли аж за 700 метрів від мосту, то по ньому трафік слідчі чомусь взагалі не отримали. Коли ж пізніше суд зробив запит, то мобільний оператор уже не володів цією інформації, оскільки вона зберігається тільки протягом трьох років.

Телефон Россошанського більшу половину дня фіксувався станцією мобільного зв’язку, що обслуговує його місце проживання. З 17.44 по 18.42 телефон взагалі не перебував у мережі. О 18.44-18.49 номер фіксується станцією, яка обслуговує місце злочину. Через 10 хвилин телефон Россошанського знову обслуговується станцією, що працює за його місцем проживання. Йому зателефонував син із СІЗО і зв’язок тривав понад 6 хвилин.

Россошанський стверджує, що насправді з Дмитром вони зазвичай довго не розмовляють. Син попросив матір до телефону і він пішов на подвір’я її шукати. Россошанський пояснював, що дружина нібито не відповідала за свого телефона і тому син подзвонив йому.

З 20.14 і до 00.36 номер Россошанського чомусь знову фіксувався станцією, що обслуговує місце скоєння злочину (приймав дзвінки та СМС). Зокрема, в 00.36 надійшов «нульовий» вхідний від дружини Ольга, але Россошанський не відповів. Після цього номер був поза мережею до 10.15 ранку.

У справі призначалася телекомунікаційна експертиза. Але експерт не зміг підтвердити спільне переміщення телефонів Ноздровської і Россошанського.

НІЖ

Під мостом слідчий назбирав 10 ножів, один із яких — металева пластина, обгорнута гофропапером. Цей саморобний чоботорський ніж і був визнаний знаряддям убивства.

Хоча спершу замначальника Нацполіції Аброськін встиг заявити, що жоден із них не підходить за розміром.

Знаряддя злочину ідентифікували, коли Россошанський вже визнав вину. На руків’ї ножа виявили кров Ноздровської.

«Такие ножи никто в карманах не носит… Такой нож никто в карман не ложит по одной простой причине… Он прорежет карман и порвет его», — сказав Россошанському під час одної просвітницької бесіди оперативний працівник. Співрозмовник раніше займався ремонтними роботами і використовував подібний ніж для різки лінолеуму. Та Россошанський стояв на своєму, що ніж використовувався в домашній роботі й просто так лежав у кишені куртки, яку він надів, йдучи в магазин.

Але справа, звичайно побудована не тільки на початкових зізнавальних показаннях обвинуваченого.

Під нігтями правої рук Ноздровської судмедексперт виявив клітини букального епітелію Россошанського.

Адвокат обвинуваченого каже, що зразок букального епітелію в його клієнта відібрали 5 січня 2018 без постанови прокурора. Тому цей доказ має бути визнаний судом недопустимим. Тільки через два місяці зразок відібрали повторно із дотриманням усіх правил.

Cлідчим поліції неабияк пощастило, коли 9 січня уже вдень, після нічного слідчого експерименту, вони навідалися до будинку Россошанських і виявили там буру пляму в коридорі біля вхідних дверей. Експертиза показала, що це кров Ноздровської.

Відомо, що Россошанський з дружиною Ольгою офіційно розірвали шлюб, хоча продовжували вести спільне господарство. Але жінка ночувала в будинку, а Юрій в кімнаті літньої кухні.

Виникає запитання, як могла з’явитися ця пляма в будинку, в який увечері після вбивства чоловік вже нібито не мав би заходити.

29 грудня близько 19 години, коли Россошанський вже мав повернувся з берега річки, подзвонив син із СІЗО і контакт із батьком тривав 7 хвилин. Як підозрюваний він неодноразово давав офіційні і неофіційні пояснення з цього приводу. А саме, що протягом 7 хвилин шукав дружину, щоб передати їй телефон. Так, у розмові з оперативним працівником він обмовився, що заглянув у будинок і гукнув Ольгу. Можна припустити, що саме тоді міг лишити слід на стіні. Але попередньо Россошанський, за його ж словами, вже встиг перевдягнутися і вимити руки, хіба що помив їх не дуже ретельно.

Та в судовому засіданні з’ясувалося більше. А саме, що обшук в будинку Россошанських проводився не один раз. 4 січня поліція вже оглядала будинок і на відеозапису видно, що стіна біла. А на відео від 9 січня чітко помітно пляму і криміналіст робить зіскоб для аналізу. Суд спеціально послідовно відтворив ці відеозаписи, щоб пересвідчитися у появі плями.

На відео з обшуку зафіксовано, що господиня Ольга Россошанська пригадує, що напередодні, 8 січня, до неї додому вже заходив слідчий поліції Осипчук і приносив записку від чоловіка. Тепер адвокат Цибенко припускає, що пляма могла з’явитися на стіні саме після цього візиту.

Експерт ДНДЕКЦ МВС Олексій Чечель мав тільки 2 роки експертного досвіду, був взагалі найменш досвідченим експертом у цій справі, але проводив найважливіші молекулярно-генетичні експертизи: дослідження зіскобу плями крові зі стіни дому обвинуваченого Россошанського і піднігтьового вмісту з правої руки вбитої.

З’ясувалося, що Чечель витратив увесь експертний матеріал і не залишив контрольних зразків, тому зробити повторні аналізи неможливо. «Все проводилось, згідно методики. Це було моє рішення. Щоб отримати максимальний результат, вирішено помістити весь», — сказав він у судовому засіданні.

5 січня 2018 імунологічна експертиза експерта Ковальчук із Київського обласного бюро судмедекспертиизи виявила поодинокі сперматозоїди у змиві з піхви загиблої. Але вже 9 січня при спробі ДНК-аналізу фахівці ДНДЕКЦ МВС сперматозоїдів не виявили.

Чи міг експерт помилитися, чи докази втратили. Пояснення цьому немає. Про яке-небудь службове розслідування з цього приводу нічого не відомо.

Так, мати вбитої Катерина Дуняк твердить, що біоматеріал просто вилили…

Випадковість чи ні, але між цими двома експертизами поліції вдалося отримати зізнання підозрюваного.

Того ж таки 5 січня, як стверджує Россошанський, віднісши передачу сину в СІЗО, він написав записку дружині, в якій заперечив свою причетність до скоєння вбивства і пояснив, де… його похоронити, додавши схему розташування могил своїх родчів на кладовищі. Цю записку він залишив на робочому місці дружини у приміщення Київенерго. Після цього ввечері він був допитаний як свідок у справі Ноздровської. Згідно з протоколом, допит тривав з 19.00 по 20.00.

Згодом у суді Россошанський буде стверджувати, що саме 5 січня його допитували на поліграфі і не один раз, а двічі. Втім, офіційних документів про це не збереглося. Слідча Лучинська під присягою в суді сказала, що поліграф лише пропонувався, але підозрюваний не захотів його проходити.

Визнавши вину, під вартою Росошанський утримувався з відносним комфортом, про який дбав тодішній начальник кримінальної поліції Нєбитов, який сьогодні очолює поліцію Київської області.

Нєбитов особисто навідував підозрюваного і приносив продукти та цигарки.

***

Нєбитов: Колбаска, сыры. Все, как Вы любите.

Россошанський: Спасибо Андрей Анатольевич.

 

Така душевна бесіда відбулася 30 січня 2018-го перед тим, як Россошанського повезли на психіатричну експертизу в Глеваху. Нєбитов пояснив йому ключове значення цієї експертизи, що треба повторити раніше сказане.

***

Нєбитов: Поворт в этом деле может сделать комиссия.

Россошанський: Аффект?

Нєбитов: Конечно. Никто потом не решает: ни судья, ни прокурор, ни следователь. Если заключение сделает комиссия, что Вы находились… Процессуально обязаны будут перейти.

Россошанський: 116 статья. Как сейчас вот помню, Вы сидели слева от меня… Нормальные ребята. Вы, Васильевич, Все нормально сидели, беседовали, покушали.

Нєбитов: Я ж Вам тогда говорил. Вас никто преступником не считает… Адвокатам сказать найти 5-10 человек, которые скажут, что не дают проходу. Первая подсказка — живут напротив, он ранее судимый за какие-то хищения… Надо поработать адвокату, чтобы собрать, подготовиться. Я там ничего сложного не вижу.

Россошанський: Там все село будет свободно ходить, общаться. А то ж наезжала на детей, садила на капот, толкала стариков со ступенек.

Нєбитов: Адвокат может обратиться в Вышгородский виддил полиции, сколько раз в отношении этой семьи поступали жалобы и заявления. Такую ж информацию надо взять в сельсовете.

Россошанський: Он же за ней с топором не бегал. Это несчастный случай, который может быть с каждым, у кого есть машина, у той же Ноздри… Все под богом ходим. Колесо отлетело и пошел косить людей. Его посадили, человек несет ответственность. Чего ты ходишь, проклинаешь его, нас, детей, которые еще не родились… Начали бояться на улицу выходить, в магазин. «Ой не йдіть, не йдіть, бо Ноздровська, бо бабка Дунячка з дідом. Щас буде лайка, буде драка, буде провокація» — мені таке кажуть сусіди… Мы их всегда обходили десятой дорогой. Но в конце концов бог нас свел… Свел господь сатану убрать и пиз..ць, бл..дь. Я этого не хотел, не планував. Я знал, что сыну осталось пол года… Он выйдет пусть не 27 декабря, он выйдет через пол года. Там и «закон Савченко», он отсидел половину срока, если на то пошло. Добилась, чтобы вернули дело в суд первой инстанции, опять будут тянуть, смотреть.. Будут тянуть, допустим, еще до осени. В конце-концов его выпустят. Поэтому мне не надо нанимать каких-то киллеров, чтоб ее убрать, или самому пойти. Все случилось совершенно внезапно. После ее писка, визга… шипения ядовитого змеи… Просто удар был в мозг. У меня вырвало, как вулкан, как срывается крыша… Мы глазами встретились… Откуда взялось столько силы, энергии, всего прочего?!

Нєбитов: Говорят, что был помощник. Кто-то помогал. Будем проверять, что это.

Россошанський: Да не, я сам был, никого не было. Если кто-то и был, я не видел никого. Я видел только ее. Не соображал, что я делаю. Не соображал…

Нєбитов: Что это общественное место.

Россошанський: …остановка общественного транспорта.

Нєбитов: Потом уже осознали?

Россошанський: Когда я читал уже дело.

Нєбитов: А жена ваша не знала?

Россошанський: По 7 число никто не знал… Просто сорвало крышу, я не соображал, что я делал, после этого крика, после этой срани.

Нєбитов: Викторович, завтра поедете, важно буде рассказать детали… Что звук такой издала, что просто… Детали, важна каждая мелочь. Специалисты уже будут принимать решение, как что было. Хорошо?! Что Вам принести еще?

Россошанський: Не надо. Журналы, газеты, кроссворды не откажусь… Вы себя не беспокойте. У Вас, кроме моего, других полно дел. Спасибо Вам, что мне подсказали 116-ю. Не знаю, сможет ли мой адвокат…

Нєбитов: Это все экспертиза. Адвокат должен делать свою работу, собирать данные характеризующие, причины, условия, почему это произошло, собирать данные про виктимологическое поведение самой жертвы… Там не надо какую-то космическую работу проводить, все на поверхности…

Думаю, еще в пятницу заскочу к Вам. Говорите, что не хватает, мне ж нетрудно.

***

Через кілька днів Нєбитов, справді, знову зайшов із пакетом. Результатів експертизи нібито ще не було, але він хотів обговорити із підозрюваним, як усе пройшло. «Я в следующий раз постараюсь и Вам белоцерковского сала принесу», — пообіцяв він Россошанському.

Експерти вважають, що Россошанський не діяв у стані афекту

«У відповідь на її слова «Ти вбивця!», які підекспертний сприйняв як суб’єктивно нестерпні, у нього виникло емоційне збудження… Схопив її лівою рукою та потягнув у кущі… правою рукою дістав з кишені ніж та завдав їй удар в шию, після чого вона почала присідати, а він наніс їй ще два удари в шию. Проте, згідно СМЕ, у потерпілої виявлено 15 колото-різаних ран в ділянці шиї, рота, підборіддя, в міжпальцевих проміжках, а також синці в ділянці лівого ліктьового суглобу, лівої гомілки, правого стегна на бокові ділянці грудної клітини. Все це свідчить про те, що його дії не мали характеру автоматизованих стереотипних та вузько направлених, а мали цілеспрямований та усвідомлений характер, вони відрізнялися по способу та типу їх нанесення.

Підекспертний… стверджує, що він пам’ятає, що наніс потерпілій два чи три удари в шию, але це не є проявом характерної для виражених афективних станів часткової… амнезії, а фрагментарність відтворення обумовлена надмірним збудженням, яке виникло у підекспетрного на тлі алкогольного сп’яніння…

Після скоєного у підекспертного не відмічалося ознак психічної астенії… Навпаки, його поведінка мала усвідомлений та активний характер, була направлена на знищення слідів злочину, вона вимагала значного фізичного навантаження…», — написано у висновку.

Експерти вирішили, що Россошанський перебував в емоційно збудженні стані через тривалий конфлікт із потерпілою на фоні алкогольного сп’яніння, але цей стан не досяг ступеню афекту, що могло б вплинути на його свідомість та діяльність.

Отримавши такий результат Россошанський, можна припустити, відчув себе ошуканим і ображеним. Він вважав, що Нєбитов особисто пообіцяв йому стан афекту. Тепер же йому загрожує тривале тюремне покарання. Россошанський сподівався на швидке звільнення сина, але вирок скасували, аміністія стала неможлива, а після вбивства одної з потерпілих на пом’якшення запобіжного заходу не варто було і чекати. Россошанський-молодший, дійсно, провів за ґратами ще два роки, перш ніж був амністований.

ІНШІ ВЕРСІЇ

Початково розслідувалося п’ять версій вбивства: з корисливих мотивів, за активну позицію в кримінальній справі про загибель сестри у ДТП, через участь Ноздровської у громадській організації «Рух боротьби з корупцією», на ґрунті неприязних стосунків особами з числа інтимних зв’язків Ноздровської, вбивство скоєно колишнім чоловіком сестри через конфлікт за право опіки над малолітнім сином.

Наприклад, Віталій Сергєєв, який раніше перебував у стосунках із Ноздровською, розповів суду, що поліція намагалась і йому “шити” цю справу. Сказали, що поліграф нібито підтверджує його причетність до вбивства. Але тільки-но Сергєєв вступив у суперечку з поліцейськими, як надійшла інформація з камер спостереження, що в цей час він був в іншому місці.

За 10 днів до вбивства Ноздровська познайомилася з Андрієм Хильком. Це сталося під час коментування у Фейсбуці судового спору щодо права спілкування з дитиною. Хилько повідомив, що знає, як вирішуються подібні справи, й Ірина попросила допомоги. Після цього Ноздровська з Хильком мали кілька зустрічей. Зокрема, 27 грудня 2017-го він також приходив підтримати родину Ноздровської у судове засідання щодо ДТП.

Після зникнення жінки він також підключився до її пошуків. Таке швидке зближення з потерпілою потім багатьом видалося дивним.

Як розповідала дочка Ноздровської, Хилько наполягав, щоб вона передала йому мамин ноутбук. Сам Хилько пояснював, що запропонував Анастасії поїхати з ним у поліцейський відділок і взяти материн ноутбук, щоб показати правоохоронцям.

Теоретичний спільник Россошанського — сват Манченко, з яким вони розпили чвертку горілки перед зникненнням Ноздровської — помер минулого року.

Також під питанням був мешканець села Демидів Ігор Ільїч, який жив навпроти будинку Ноздровської.

У 2000 році він судимий за крадіжку і звільнився умовно-достроково. Чоловік не мав постійної роботи, зловживав спиртним і мешкав із цивільною дружиною та шістьма дітьми.

Раніше сім’ї не спілкувалися. Але після ДТП у 2015 році Ільїч як «ліпший друг» став на бік Россошанського-молодшого.

Дружина Ільїча або донька нібито підстерігали Катерину Дуняк на вулиці і говорили, що вони Світлану самі довели, що вона під машину кинулась.

Батько Ноздровської розповів, що одного разу Ільїч йому відверто пригрозив: «У мене в кожній зоні свої люди. Я підопру двері твоєї хати і спалю твою хату вмєсті зі всіма».

30 грудня, коли Ірину ще шукали, Ільїч чомусь сказав: «Дунячці не визивали ще скору? То визвуть. Бо вона найде її на кладбищі, в мусорнику. Похоронила одну дочку, поховаєш і другу».

Після вбивства Ноздровської з’явились чутки, що в родини Ільїча бачили новий одяг і телефон. Обшук у його будинку результатів не дав. Сам чоловік повідомив, що купувались тільки необхідні дітям речі (одяг, зошити).

«На дітей ми отримуємо 6 тис. грн. в місяць. Я підробляю різноробочим на будівництві, де є робота. Зазвичай в місяць я отримую близько 6-8 тис. грн. Наших грошей на сім’ю вистачає впритул. Однак діти доглянуті, навчаються і нагодовані», — розповідав він слідчому в кінці березня 2018-го.

Ільїч повідомив поліції, що 29 грудня був весь день вдома і це може підтвердити його родина. Він заперечив конфлікти з Ноздровською, кажучи, що лише мав словесні перепалки з Сергієм і Катериною Дуняками через прискіпливе ставлення до його дочки.

Майже через 4 роки з тих подій — 16 грудня 2021-го — Ільїч повісився.

Наразі в Шевченківському суді завершено дослідження основних доказів і розпочато допит свідків — родичів вбитої. Останнє слово залишиться за Россошанським. Наразі невідомо, чи змінить він свою позицію і визнає причетність до того, що сталося.

АвторІрина Салій,  «Судовий репортер»

Читайте также: