“Їм смішно! А мені – ні”. Як бабуся вбитого поліцейськими у Переяславі хлопчика бореться за правду

Минуло два роки від вбивства п’ятирічного Кирила Тлявова на Київщині. Й триває суд у цій справі, що сколихнула всю країну. У ній фігурують четверо обвинувачених. Двоє з них – експоліцейські. Головний обвинувачений – Іван Приходько. Йому інкримінують вбивство дитини з необережності. За ґратами зараз він.

Разом з іншим місцевим поліцейським Володимиром Петровцем, а також цивільним Дмитром Кривошеєю Іван Приходько, за версією слідства, вправлявся в стрілянні з вогнепальної зброї. В їхній компанії був також син Петровця, на той момент неповнолітній. Їм нині інкримінують незаконне поводження зі зброєю та хуліганство з використанням вогнепальної зброї.

Було це за 80 метрів від місця, де на вулиці грався Кирилко, посеред дня в житловому районі 31 травня 2019 року. ВВС News Україна побувала на засіданні в цій резонансній справі, що відбулося 2 червня.

• Як розслідували вбивство поліцейськими п’ятирічного хлопчика Кирила Тлявова

“Немов жив наперед”

“Думала, до другої річниці буде вирок”, – каже бабуся, якій зараз 54 роки. Олександра Миколаївна визнає: яким би не був вердикт, одна зі сторін буде ним незадоволена. Далі всіх учасників процесу чекатиме апеляція.

“Діти в шість-сім років вередують, а в нього такого ніколи не було. Він так по-дорослому міркував і поводився, немов жив наперед, – розповідає про свого онука пані Олександра. – Ми з ним в санаторій їздили. То я піду на процедуру, а він у коридорі тихенько чекає. Всі дивувалися, як це, щоб дитина так слухалась”.

Вона сидить на лавочці поруч із могилою Кирилка. Кладовище та суд – два місця, де жінка буває часто впродовж останніх двох років. “На цьому фото на пам’ятнику йому три з половиною рочки. А для свого останнього фото в травні 2019 року Кирюша обрав автомат”, – бабуся починає плакати.

“Я, звісно, хотіла, щоб він, як виросте, навчився грати на гітарі. Хотілося всього…”

Тепер же найбільше їй хочеться справедливості.

• Как лечить ментобластому. К каким выводам должно прийти общество после убийства полицейскими пятилетнего ребенка

Бабуся Кирила й обвинувачений

Олександра Тлявова: “Напередодні дворіччя знову цирк! Знову цирк!”

Головуючий суддя Олександр Рева: “Потерпіла, я вам вкотре кажу, що не можна без вироку суду казати, що хтось винний”.

Олександра Тлявова: “Я не говорю таке, але це елементарне. Вони кожне засідання видумують, як затягнути процес. І це постійно він незадоволений врученням клопотання про продовження тримання під вартою. Смішно?! А мені не смішно. (Ред. – так бабуся реагує на вирази обличчя адвокатів захисту). Щоб хоч раз усе нормально пройшло! 20 засідань і 45 клопотань! “

Бабуся Кирила Олександра Тлявова в сльозах сідає на лавку в залі Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду. Її обурює, що дехто з адвокатів захисту посміхається у відповідь на її слова. Ще більше її обурює, що сміх іноді чутно й з боку лави, де сидять решта обвинувачених. Вони перебувають під особистими зобов’язаннями.

Це не вперше в неї трапляється така емоційна розмова з головним обвинуваченим, що дивиться на неї з екрана на стіні з написом “Київській слідчий ізолятор № 8”. Іван Приходько бере участь у засіданні по відеозв’язку.

Він скаржиться, що прокурор Максим Дергачов не пояснив його права, коли намагався вручити клопотання про продовження ув’язнення ще на два місяці. Представник Київської обласної прокуратури передавав клопотання через адміністрацію київського СІЗО. Запевняє, що на вимогу обвинуваченого таки зачитав його права.

Іван Приходько так і не взяв до рук документ. А без цього суд не може вирішити, чи продовжувати його арешт. За шість днів термін його тримання під вартою мав би закінчитися.

Обвинувачений каже, що готовий прийняти клопотання в присутності свого захисника Віктора Чевгуза. Той посилається на завантажений графік. Зрештою, домовляється поїхати в СІЗО разом із прокурором.

• Вбивство 5-річного хлопчика: «реформована» поліція вражає

Загалом головний обвинувачений поводиться й говорить впевнено. Ані він, ані решта своєї вини не визнають. Згодом виникає питання, чи Іван Приходько далі буде брати участь у засіданнях по відеозв’язку. Відповідає, що так. “А ви виносіть вирок”, – каже він судді.

Експоліцейський скаржиться на погіршення зору, через що не може читати документи.

Суддя Олександр Рева: Приходько, те, що у вас падає зір, я вже чую друге засідання поспіль. Вибачайте, я вас перебив. Якщо зір упав, то треба або окулярами користуватися, або…

Обвинувачений Іван Приходько: Я ж тільки за. А окулярів у мене нема.

Суддя: З 8 квітня ви мені цю мантру розказуєте.

Немає фінансування – немає експертів

Також з’ясувалося, що в експертів з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз немає фінансування приїхати з Києва на суд у Переяславі. Вони досліджували шину, по якій могли стріляти обвинувачені. На ній є пошкодження.

Прокурори запевняють, що про такі плани ключових в цій справі експертів не знали. Квиток на маршрутку з Києва до Переяслава в один бік коштує близько 80 грн. Прокурори обіцяють таки привезти експертів на наступне засідання.

Втім, левову частину цього присвячують тому, аби з’ясувати, чи можливо показати пошкодження на шині по відеозв’язку.

Бабуся Кирила та адвокати

Олександра Тлявова не пропускає жодного судового засідання у справі вбивства онука. Від її діалогів з адвокатами обвинувачених у буквальному сенсі здригаються вікна й стіни переяславського суду.

Адвокат головного обвинуваченого Віктор Чевгуз: Олександра Миколаївна, я вам дуже співчуваю. От послухайте. Я вам дуже співчуваю. Ви спитайте в прокурора одне питання: хто вбив вашого онука? Одне питання.

Олександра Тлявова: Завтра два роки, як нема дитини. А ви навіть не вибачилися. У вас людяності, порядності немає…

За цей час бабуся Кирилка, маляр-штукатур за фахом, опанувала кримінальне право. Завдяки цьому швидко орієнтується, наскільки обґрунтовані ті чи інші вимоги сторони захисту. Схоже, далі їй доведеться розбиратися й з європейським законодавством у царині захисту прав людини. Адвокат Івана Приходька апелює до нього, захищаючи свого підопічного.

Прокурор Максим Дергачов, подаючи клопотання про доставку Івана Приходька на наступне засідання в залу суду, чує від судді, що не має права це робити. Той пояснює: в Україні заявку на доправлення обвинуваченого може подавати суддя, а не прокурор.

Крім того, під час карантину той має право за власним бажанням брати участь у засіданнях лише по відеозв’язку. Йдеться про безпечні для здоров’я умови. Прокурор пояснює, що українське законодавство не визначає вичерпного переліку підстав для прокурорських клопотань. Це якраз практика європейського права. Якщо в законі щось визначили невичерпно, то виникають додаткові можливості.

Максим Дергачов кілька разів поспіль встає, щоб це пояснити. Суддя робить прокурору зауваження за неповагу до суду, натякає на його молодий вік та незнання українського законодавства. Зрештою, каже, що той може “так скакати у себе в прокуратурі”, а не в Переяслав-Хмельницькому міськрайонному суді.

Іван Приходько підхопив цей жартівливий настрій щодо прокурора. Запевнив, що “він не Дергачов”, а тому зрозумів, що каже суддя. У відповідь на цей жарт чути сміх на лавах, де сидять інші обвинувачені.

Захист визнає кулю, але не вбивство

Захист Івана Приходька наполягає на тому, що прокурори не змогли довести, хто саме стріляв. А без цього ні про яку кримінальну відповідальність за вбивство дитини з необережності не може йтися, на їхню думку.

“Не встановлено хто. А це обов’язково. Троє стріляють. Одна куля. Один труп. Значить, відповідати повинен тільки один. Це вимоги закону. Це ненавмисне вбивство. Якби було навмисне, то можна було б говорити – за попередньою змовою”, – каже адвокат Віктор Чевгуз.

Олександра Тлявова стоїть поруч і слухає ці коментарі. Прокурори в цій справі переконують, що судова експертиза довела – дитину вбили кулею 5 на 6 мм, що зрикошетила. “Експертиза була проведена належним чином. Вона показала напрям кулі. Дійсно, там встановлено рикошет об камінь, на якому залишилася частинка від кулі”, – пояснює Максим Дергачов.

Зрештою, засідання завершилося. Наступне мають провести 7 червня.

У залі лишилася сама шина, замотана в чорний поліетилен. Приперта до стіни, вона була як величезний чорний нуль. Її так і не змогли оглянути. Бо ж не приїхали експерти з Києва. Цей речовий доказ привезли з Державного бюро розслідувань.

“У державі – беззаконня”

“Тепер змінилося повністю керівництво в місцевій поліції. Прийшли молоді. Може, будуть триматися своєї посади. Почали проводити якісь заходи для дітей, допомагати багатодітним родинам, – так бабуся Кирила оцінює зміни в місцевій поліції. А при попередніх було свавілля. Що хотіли, то й робили”, – пані Олександра розмірковує про зміни на краще, дивлячись перед собою.

“Треба, щоб дотримувалися тих законів. Їх написали, депутати проголосували, але у більшості випадків – ніхто не виконує. Оце у нас у державі – беззаконня”, – розмірковує Олександра Миколаївна, сидячи навпроти портрета Кирилка з гітарою в повний зріст на могильному пам’ятнику.

“Це 3 червня був рік, як Кирюша помер, а 23 червня, тобто рік тому, народилася онучечка. Я, буває, називаю її його іменем. Не помічаю навіть”, – каже вона.