«Кроти» в банку

Вивчення матеріалів кримінальних справ економічної спрямованості зайвий раз підтверджує банальну істину: кому війна, а кому вона – мати рідна. Окремі громадяни вміють використовувати будь-яку фінансову ситуацію, яка склалася в країні, виключно на свою користь, і не завжди це правомірні шляхи.

 В 2007 – 2008 роках в Україні набрав обертів справжній бум надання кредитів, особливо на придбання автомобілів, але й не відмовляли на інші види рухомого і нерухомого майна, які обходилися в десятки і, навіть, сотні тисяч гривень, а іноді, і на десятки тисяч доларів. З часом дійшло до того, що це кредитоване майно банки пропонували взяти людям навіть без застави, а то і без первинного внеску. Довірливі пересічні громадяни нашої країни масово почали звертатись до установ банків. Через великий попит на послуги, штати кредитних відділів окремих банків стали надзвичайно зростати, гроші рікою потекли до установ банків і їх філій.

 На фоні цього масового ажіотажу у окремих «морально нестійких» банківських клерків з’явилась непомірна жадоба чужих грошей, а десь в душі закралось бажання діяти за принципом: раз тримаєш в руках банку зі сметаною, то не гріх з неї хоч трішки надпити.

 Саме за таким правилом і вирішили діяти учасники злочинної групи з числа посадових осіб однієї з філій комерційного банку, розташованої в одному з райцентрів Миколаївської області. До ока кредитних професіоналів впало певне коло людей. Пересвідчившись, що деякі азартні особи юрбою «повалили» в їхню філію оформлювати кредити для придбання нових автомобілів, майбутні фігуранти кримінальної справи вирішили і собі «погріти руки» на цьому бумі. Для втілення своїх злочинних намірів об’єднались в групу і розробили певну схему та механізм заволодіння грошима своїх клієнтів. Схема ця була до геніальності проста, хоч і потребувала певних зусиль та часу, але «це було того варте». За ідеєю все мало бути та було саме так: клієнт звертався до працівників банку з проханням видати йому кредит для придбання нового автомобілю з автосалону, зацікавлені кредитні консультанти уважно вивчали особу клієнта, перш за все його платіжну спроможність. Як з’ясувалось під час слідства, переважну більшість таких клієнтів складали місцеві таксисти. Майже всі вони мали в своєму користуванні автомобілі «Жигулі» ще радянських часів виробництва, або старі «іномарки», та за роки інтенсивної експлуатації водіям доводилось витрачати значні кошти на ремонт. До того ж ці старі автомобілі «з’їдали» значну частину заробітку на пальне. Таксисти – народ своєрідний, та й гроші рахувати вміють добре, і собі в збиток працювати не будуть. Тому, «користуючись нагодою» та майже безпроблемним отриманням кредиту, деякі з перевізників взяти в банку кругленьку суму кредиту на придбання нового більш швидкісного, комфортабельного автомобілю. Але, так як «вовка годують ноги», а таксистів – дорога, бо вони живуть зі своїх «коліс»,то не зовсім мали часу на біганину по різних установах та збирання купи необхідних для оформлення автокредиту документів. На цьому і побудували свій план дій та корисний розрахунок зграя банківських шахраїв. Як справжні професіонали та «турботливі» працівники, пропонували таким клієнтам свої «ведмежі послуги», мовляв, принесіть нам лише ксерокопію свого паспорту та ідентифікаційного коду, а решта – то вже наша справа. На таку заманливу пропозицію довірливі клієнти погоджувались без «задньої думки», аж занадто вже подобались умови дбайливих банківських клерків. Деякі з клієнтів навіть згодні були заплатити за такий високий рівень сервісу. Аби закріпити свій успіх та втертися в довіру позичальників, кредитори-шахраї разом з клієнтами їхали в автосалони Миколаєва і, навіть, Одеси, щоб вибрати там автомобіль, який їм більше до вподоби. У людей, які до цього їздили на не дуже гарних авто, від споглядання на нові сяючі іномарки розбігалися очі. Бажання мати таку красу переборювало все, тож клієнти поспішали чимдуж швидше вибрати собі автомобілі, особливо престижних марок. При чому не лише популярну серед таксистів «ДЄО – Нексію», а майже ексклюзивні для райцентру «Шкоду – Фабію», «Шкоду – Октавію, «Опель – Астру». Деякі з клієнтів так захопились, що вибрали собі навіть більш дорогі авто: «Сузукі – ГрандВітара», «Міцубіші –Ланцер» і навіть «Бриліант», який тоді коштував 124 тисячі гривень.

 Коли шахраї пересвідчувались, що «клієнт дозрів», то починали здійснювати свій черговий етап багатоступінчастої афери. Маючи під руками комп’ютери, принтери та іншу копіювальну офісну техніку, ці банківські працівники від імені клієнтів виготовляли фальшиві документи, перш за все, довідку про доходи та розписки їх поручителів та інші. Зібравши весь пакет, шахраї надавали до кредитного комітету свого банку на розгляд та дозвіл видачі певної суми кредиту. А так як ці документи були досконалими та не викликали підозри, клієнтам надавався дозвіл на видачу бажаного грошового кредиту. Але «родзинка» цієї афери полягала в наступному. Сума призначеного кредиту була «всього-на-всього» в півтора рази більшою, аніж коштував вибраний клієнтом автомобіль. А задоволений вигідними умовами та швидкістю виконання операції кредитування клієнт, намагаючись якомога швидше отримати гроші на придбання нового автомобіля, прискіпливо не вивчав умови договору, та, майже його не читаючи, ставив свої підписи де стояла «галочка». Бо мріяв водій лише про одне – скоріше сісти за кермо новенької іномарки. Але перед керуванням по «тисячах кілометрів доріг» жертві потрібно було подолати серйозний бар’єр: реєстрацію свого автомобіля в МРЕО УДАІ. Проте, і тут все було продумано до дрібниць. Банківські клерки брали на себе (звичайно ж за окрему плату), вирішення всіх питань з міліцією аж до отримання державного номеру. Врешті-решт клієнти отримували бажане новеньке авто. Деякі з позичальників одразу ж «виїхали на роботу», аби заробити на щомісячне погашення кредиту. Та з часом до «щасливих» позичальників почали надходити телефоні дзвінки та письмові повідомлення з банку, про нібито сплачування ними меншої суми кредиту, ніж зазначено в угоді. Не зволікаючи, люди почали звертатися в офіс банку. Спочатку їх запевняли, що тут має місце прикра помилка і все швидко владнається, а далі з’ясувалося, що двоє з клієнтів, взявши кредит, так і не отримали бажаних автомобілів, тому й звернулися в корпорацію, через яку мали придбати автомобілі. Але виявилося, що керівник цієї корпорації раптово зник. Потерпілі звернулись до міліції.

 За даним фактом було порушено кримінальну справу, під час розслідування якої, слідчий УБОЗу УМВС України в Миколаївської області Сергій Попович і розплутав цю резонансну справу. В ході ретельних перевірок та розслідування з’ясувалося, що фінансова сторона цієї афери складалась так: оформлюючи документи, шахраї під час вибору автомобілю в автосалонах, оформляли акт його купівлі – продажу, завищуючи ціну в півтора рази. Цей документ вони передавали в «потрібну» корпорацію, після чого вказана сума перераховувалась банком на рахунок корпорації, а вже її керівник, з використанням чекової книжки, переводив цей безнал в готівку, а отриману суму розподіляв між членами злочинної групи з урахуванням «коефіцієнту» вкладу кожного з них в справу, при цьому значну суму коштів залишаючи собі. А коли «запахло смаженим», глава угрупування, прихопивши значну частину «заробленого», втік до Києва, де переховувався в приватній квартирі. Та для досвідчених співробітників УБОЗу встановити його місцезнаходження не склало труднощів, знайшли його «лігво» та затримали ватажка групи шахраїв.

 Під час слідства було встановлено і задокументовано 27 епізодів шахрайських дій членів злочинного угрупування. Сума збитку, яку вони спричинили людям і державі, склала 3 мільйони 228 тисяч 111 гривень.

 Справу передано до суду, який і вирішить подальшу долю жадібних до чужих грошей шахраїв. Враховуючи обставини цієї незвичної справи і суми збитку, злочинцям «світить» від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Марина Херовимчук, ВЗГ УМВС України в Миколаївській області