Незаконний рай

Нелегальні мігранти знайшли краще життя в Україні. З цього мають зиск і чиновники, і організована злочинність, які заробляють сотні мільйонів доларів на рік на транзиті мігрантів через нашу країну. Слідом за своїми співвітчизниками крокують етнічні злочинні клани. У столиці є місце, де шанси знайти нелегального іммігранта стовідсоткові. Це Троєщинський речовий ринок. «Нелегалів у нас хоч відбавляй — особливо азербайджанців, узбеків та «гуків» (вихідців з Китаю та В’єтнаму — Авт.), — каже мій знайомий, який має там свою «точку». — Раніше більшість із них працювали на Шулявці, але там базар спалили. Тепер, швидше за все до нас переберуться». Але на прохання познайомити з таким-от нелегалом він навідріз відмовився. «Своя голова дорожча, — пояснює знайомий. — За таке у нас і підрізати можуть». Тож пошуки іноземців, які б погодилися поговорити із журналістом, були тривалими й нелегкими. Більшість просто вдавала, що не розуміє, про що йдеться, а один підстаркуватий кореєць навіть намагався покликати охорону, щоб вона викинула мене геть. Зрештою, коли я вже починав впадати у відчай, на очі потрапив огрядний середніх років азербайджанець, який продавав джинси. На мою пропозицію поговорити про нелегалів він раптом пристав, і кивнув у бік шашличної обабіч свого намету. Здивований несподіваним успіхом, я попрямував за ним.

Камран (назвемо його так) в Україні уже 6 років. Приїхав нелегально. Спочатку думав трохи пересидіти, а потім майнути до Німеччини, де давно вже живе старший брат. Але спочатку не вистачило грошей. А потім справи пішли так добре, що він вирішив залишитися. Легалізувався кілька місяців тому, і зараз збирається перевезти до себе сім’ю, що живе в маленькому селищі під Баку.

Про своє нелегальне життя розповідає з посмішкою. Каже, є певна такса — плати її кожного місяця відповідним людям у міліції (назвати їхні прізвища або звання він відмовився), і все буде добре. Якщо все ж таки потрапиш у скрутне становище, то земляки завжди допоможуть. Щоправда, за це також потрібно певний відсоток віддавати — безпека має свою ціну. А легалізуватися Камран вирішив, тому що хоче розширити бізнес — зайнятися продажем сантехніки. Вести такі справи у статусі нелегала все-таки важкувато, адже потрібно постійно контактувати з митницею, податковою та іншими держструктурами.

Зі слів Камрана азербайджанці, і не тільки вони, перестали розглядати Україну лише як транзитний пункт на шляху в Європейський Союз. Вони належно оцінили доволі непоганий, порівняно з Батьківщиною, рівень життя та досить легкі способи проникнення на нашу територію. Також мій співрозмовник переконаний, що на відміну від своїх європейських колег, українські правоохоронці і чиновники здебільшого дивляться на нелегалів крізь пальці, і навіть мають із цього зиск.

ALL INCLUSIV — $ 15 000

Схема прибуття нелегалів у нашу країну відпрацьована до найменших деталей. Мігранти з азійських країн скупчуються у прикордонних з Україною областях Росії, з якою в нас, нагадаємо, безвізовий режим. Потім вони потайки перетинають наш східний кордон (що зробити дуже легко) і одразу прямують на кордон західний — переважно з Польщею та Словаччиною. Після вступу Румунії в ЄС прикордонна служба в Чернівецькій області констатує різке збільшення кількості нелегальних перетинань також і україно-румунського кордону. В разі успішного потрапляння на територію Євросоюзу, нелегали намагаються загубитися серед своїх співвітчизників.

За найскромнішими підрахунками Служби безпеки України через територію України проходить не менше 50 тис. нелегалів за рік. За кожну людину, яку переправляють через кордони, організатори трафіку беруть від 7 до 15 тис. дол. — залежно від пунктів відправлення та призначення. Якщо оперувати даними СБУ і зробити прості підрахунки, отримаємо 400—500 млн. дол. на рік. І це лише прибутки від трафіку через українську територію. Правоохоронці європейських країн переконані, що сукупний прибуток злочинного світу від переправляння мігрантів до ЄС сягає кількох мільярдів доларів на рік.

Сприяння нелегальній міграції спецслужби Заходу вважають різновидом торгівлі людьми. Адже нерідко нелегалів у кінці подорожі чекає рабство. Ця надприбуткова сфера давно стала важливим пунктом доходів для міжнародних кримінальних угруповань, ставши в один ряд із торгівлею зброєю та наркотиками. Більше того — вона здійснюється тими ж само каналами та кланами. Міжнародні експерти пов’язують нелегальну міграцію з Китаю та Південно-Східної Азії з так званими «тріадами» — кримінальними угрупованнями, що зародилися ще в епоху Середньовіччя. Окрім них, до організації «міграційного бізнесу» мають відношення також російська мафія, до якої належать не тільки росіяни, але й усі синдикати з території колишнього СРСР — українці, кавказці, середньоазіати, молдовани та інші. До речі, «російський клан» використовує досить цікаву методику переправлення нелегалів через наш кордон. Під вивісками туристичних фірм діють опорні пункти з переправляння нелегалів на Захід. Схема дуже проста — людина купує «туристичну путівку» і потрапляє в країну. А далі вона йде «по етапу» до місця призначення — країн ЄС. Про це під час своєї каденції говорив екс-заступник міністра МВС Геннадій Москаль, вказуючи, що таких «фірм» в Росії діє не менше тисячі, контактуючи з правоохоронцями, які мають чималий куш від такого бізнесу.

Існує також досить потужна албанська мафія, яка налагодила постачання нелегалів до Італії та Греції морським шляхом. За даними італійської газети «La Stampa» тільки в одній Італії мафіозні структури, що займаються переправленням нелегалів, заробили за минулий рік не менше 1 млрд дол. За оцінками Інтерполу загальна сума прибутків торговців живим товаром становить понад 3,5 млрд дол.

Український недотранзит

Для організації такого бізнесу конче необхідно мати зв’язки у верхах. І можна бути впевненим, що в Україні у всіх ділків, які займаються нелегальної міграцією, такі зв’язки є. Кілька років тому цей бізнес пов’язували з іменами скандально відомих екс-керівників Львівської та Закарпатської міліції, відповідно, Олегом Сало та Василем Варцабою. Втім, звільнення згаданих офіцерів із лав МВС мало вплинуло на потік нелегалів. За останні 2 роки простежується різке збільшення «людського трафіку» через нашу країну.

За даними прикордонної служби за 7 місяців 2007 року лише за незаконний перетин кордону правоохоронні органи затримали понад 6 тис. осіб. Загалом же цього року виявлено більше 19 тис. нелегалів. Скільки їх змогло подолати досить дірявий український кордон непоміченими вітчизняними охоронцями правопорядку, можна лише здогадуватися. За підрахунками Міжнародного центру з дослідження міграції (Відень, Австрія) на кожного спійманого в Євросоюзі нелегала припадає двоє, яким вдалося уникнути «знайомства» з міграційною службою. Зрозуміло, що українські правоохоронці мають набагато менше і досвіду, і засобів боротьби з нелегальними мігрантами, тому, цей індекс для нашої країни можна збільшувати в кілька разів.

За останні роки спостерігається тенденція — далеко не всі ті, хто вже потрапив до нас, потім виявляють бажання їхати далі. Історія азербайджанського продавця джинсів — дуже типова.

«Основний потік мігрантів (які оселяються в Україні. — Ред.) іде з Азербайджану, Вірменії, Узбекистану й Таджикистану, — стверджує експерт із питань імміграційної політики Міжнародного центру перспективних досліджень Віктор Чумак. — Цим людям набагато легше освоїтися тут, адже досвід співжиття у складі СРСР нікуди не подівся. І робота для них знаходиться — або торгівля на ринках, або сезонна праця в південних областях, переважно у сфері сільського господарства. Саме тому близько 90 % таких нелегалів залишається».

Варто зазначити, що на території України сформувалися потужні національні діаспори, які залюбки привозять сюди нових нелегалів. У Києві це китайська та азербайджанська, у Харкові — в’єтнамська, у Дніпропетровську — узбецька та інші. Кількість людей, які офіційно реєструються після приїзду для легальної трудової діяльності, не перевищує 10 тис. осіб на рік.

Поява нових працьовитих людей на гостинній Українській землі може лише вітатися. Однак, неконтрольована міграція помітно ускладнює криміногенну ситуацію. Кожна діаспора має свою «родинну справу», яка її годує. Нажаль, нерідко вона далека від законної. Йдеться не тільки про організацію і підтримку каналів незаконної міграції, але і контрабанду як товарів широкого споживання, так і наркотиків та зброї. Все частіше «транзитні» злочинні клани починають з’ясовувати між собою стосунки на українській території. Варто згадати хоча б «розборки» між вірменською та азербайджанською діаспорами кілька років тому в Києві, які закінчилися стріляниною на Троєщинському ринку.

Також в Україні помічена активність екзотичних, як для нашої місцевості, етнічних ОЗУ — китайських «тріад». Влітку 2005 року антитерористичному спецзагону СБУ довелося брати штурмом садибу на околиці Києва, у якій бандити з «Піднебесної» утримували в заручниках 90 своїх земляків. Злочинці вимагали від родичів бранців, чималий викуп.

Не можна обійти стороною і ще важливішу проблему адаптації мігрантів в українське суспільство. Як свідчить світовий досвід, навіть у країнах із багаторічним досвідом співжиття різних культур, націй та рас цей процес, якщо не зайшов у безвихідь, то, як мінімум, знаходиться під великим питанням. Згадайте хоча б минулорічні заворушення у Франції або Австралії, які мали яскраво виражений релігійно-етнічний характер.

Українське ж суспільство, що перебуває в умовах правового хаосу, тотальної корупції державних органів та повної невизначеності в питанні цивілізаційного шляху розвитку, може зіштовхнутися з ще більшими проблемами.

«Міграційної політики як такої в Україні немає, — констатував Віктор Чумак. — Про що можна говорити, якщо в нас неврегульований сам статус іммігранта? У нас фактично немає досвіду роботи з міграцією як процесом та з організованими національними діаспорами. Ще пару років такої безвідповідальності — і ця проблема постане перед нами на повний зріст».

Богдан Буткевич, Український Тиждень

Читайте также: