Росія може ухилитися від санкцій, використовуючи «ЛДНР» для вторгнення

Зараз Україна перебуває в центрі уваги всього світу на тлі зростання припущень, що Володимир Путін збирається розв’язати найбільший європейський конфлікт з часів Другої світової війни. Росія зосередила війська на півночі, сході та півдні України, проводячи великі військові навчання вздовж українського кордону та в Чорному морі. За оцінками західної розвідки, зараз є все, щоб розпочати повномасштабне вторгнення в Україну.

Президент США Джо Байден в пʼятницю заявив, що впевнений, що його російський колега вже ухвалив рішення про напад на Україну. Він вважає, що Росія може вторгнутися в Україну найближчими днями, зазначає Радіо Свобода.

Захід відповів на брязкання зброєю Путіна, підготувавши безпрецедентні санкції, які, як повідомляється, можуть спустошити російську економіку. Росія залежить від Заходу в більшості свого експортного доходу і не може розширювати чи навіть управляти своїми основними галузями без доступу до західних технологій.

Тим часом, попри те, що ЄС сам залежить від російських енергоносіїв, альтернативи можна знайти. Іншими словами, немає жодних сумнівів у тому, що Росія безнадійно буде переможена у справжній економічній війні із Заходом.

Потужний потенціал західних санкцій очевидний, але справжнє питання полягає в тому, чи будуть вони застосовуватися твердо і послідовно. Росія це дуже добре розуміє і вміє застосовувати такі форми гібридної агресії, які дозволяють уникнути найжорсткіших санкцій. З моменту захоплення Криму навесні 2014 року «зеленими чоловічками» в уніформі без пізнавальних знаків, уся кампанія Кремля проти України була майстер-класом з обману та заперечення, що дозволило Москві вести загарбницьку війну, мінімізуючи будь-які економічні заходи, вжиті Заходом.

Не слід ігнорувати гібридний характер російської агресії в Україні за останні вісім років, намагаючись передбачити, що може статися далі. Поки світ спостерігає за українським кордоном і чекає жахливого видовища повномасштабного російського вторгнення, цілком можливо, що Путін натомість вдасться більше до тієї ж гібридної тактики, яка вже так добре йому послужила в Україні. Для західних лідерів дуже важливо пам’ятати про те, що Путін надає перевагу гібридній війні. Президент США Джо Байден вже натякнув на можливість розбіжності думок щодо санкцій у західному таборі в разі «незначного вторгнення». Російський лідер, безсумнівно, буде намагатися використати цю вразливість.

Підконтрольні Кремлю угруповання «ЛНДР» на сході України залишаються найбільш очевидним плацдармом для подальших гібридних військових дій.

Державна Дума Росії попросила президента Путіна офіційно визнати так звані «Донецьку та Луганську народні республіки». І хоч будь-який крок щодо визнання цих «республік» як такий, не змінить військову ситуацію на місцях, він може прокласти шлях до низки тривожних подій у майбутньому. Кремль командував військовими формуваннями бойовиків у східній Україні з початку бойових дій навесні 2014 року. Однак, якщо Росія вирішить офіційно визнати «республіки», Москва зможе постачати системи озброєння більш відкрито і масштабніше.

І хоч так само російські офіцери координували військову діяльність на окупованому сході України протягом останніх восьми років, офіційне визнання дозволило би різко збільшити присутність регулярних військ РФ і формувань найманців. Найстрашнішим є те, що це могло би створити основу для розгортання російських миротворців на запрошення підконтрольної Росії влади. Будь-яка миротворча місія може також включати війська союзників Кремля, таких як Білорусь.

Визнання Росією «республік ДНР і ЛНР» на сході України означало би остаточне припинення Мінських домовленостей і розбило би на друзки й без того застійний мирний процес. Водночас навряд чи міжнародне співтовариство кваліфікує це визнання як акт агресії, що має спричинити найжорсткіші санкції.

Це робить його потенційно привабливим варіантом для Кремля. Москву також підбадьорила майже повна бездіяльність Заходу щодо роздачі з 2019 року понад півмільйона російських паспортів жителям окупованого сходу України, процес, який фактично перетворив регіон на паспортний протекторат Кремля. Після офіційного визнання та посилення кремлівських сил на окупованій Росією східній частині України Москва, імовірно, намагатиметься організувати військові провокації на лінії фронту конфлікту, що тліє.

«Українська атака» на російських миротворців може стати зручним приводом для просування глибше в Україну. Ця російська військова операція була би замаскована під наступ проросійських бойовиків. Таким чином, Кремль сподівається б уникнути таких жахливих санкцій, які можуть запровадити в разі відкритого вторгнення.

Для України гібридний напад Росії був би так само руйнівним, як і більш класичний наступ. Військові та цивільні життя можуть бути втрачені і більше українських земель захоплені та окуповані Кремлем. Економічні втрати також будуть серйозними, як з точки зору прямого матеріального збитку, так і шкоди для загального бізнес-клімату України. Ніхто не хоче інвестувати в зону конфлікту.

Такий підхід дає Москві можливість перехитрити загрозу санкцій, завдаючи Україні достатньої шкоди, щоб нав’язати Києву бажані умови миру. Багато в чому це може стати розширеною версією тактики, яку Кремль використовував у 2014 та на початку 2015 року до підписання двох Мінських угод.

Гібридні форми агресії становлять серйозну загрозу для України, яку досі не визнають у міжнародній дискусії щодо санкцій. Це підкреслює необхідність остаточно вирішити давнє заперечення Росії щодо причетності до подій на сході України. Їй дозволили перебувати в дипломатичній сірій зоні, попри численні розвінчання та повну відсутність довіри.

Нинішня криза не залишила місця для будь-яких подальших сумнівів у тому, що Росія має намір переписати всю європейську систему безпеки. Москва вважає відвоювання та підкорення України ключовим кроком до цієї геополітичної мети.

Оскільки майбутній мир і стабільність в Європі поставлені на карту, західні лідери повинні надіслати Москві чіткий сигнал, що вони більше не дозволять відволікатися і розділяти себе через казки про «сепаратистські ополчення» чи «народні республіки». Натомість, будь-яка спроба вести приховану війну із використанням непідконтрольних Києву територій Донбасу має зустрічатися із такими ж нищівними санкціями, які зараз готуються у відповідь на загрозу прямого російського вторгнення.

Павло Кухта виконував обов’язки міністра економіки, Вікторія Подгорна, Микита Потураєв та Єгор Чернєв є депутатами Верховної Ради України.

Оригінал публікації – на сайті Атлантичної ради, з дозволу якої здійснено цей передрук Радіо Свобода.

«Copyright © 2018 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»