Педагогічний колапс: з учителів – у сутенерки

Нещодавно Тернопільський міськрайсуд розглянув справу двох жительок Чорткова. Їхній злочинний дует кілька років займався брудним бізнесом – продавав юних дівчат закордонним борделям. 

Перекваліфікація

Почалася ця ганебна історія з того, що вчителька української мови змінила навчання дітей на торгівлю людьми. Неймовірно, але першою потенційною жертвою, яку відправили в закордонний дім розпусти, стала… теперішня спільниця організаторки. «Відпрацювавши» борг, тямуща молодиця повернулась до «дбайливого» роботодавця, щоб допомагати їй вербувати наївних дівчат.
Зловмисниці чудово «відшліфували» свою роботу, бо були впевнені в безкарності за вчинене.

Одна підшуковувала жертв, переважно з малозабезпечених сімей, інша налагоджувала зв’язки за кордоном і час від часу супроводжувала «живий товар» до покупців. Молодим дівчатам задурювали голову чималими заробітками, а головне, оплачували витрати на поїздку та закордонний паспорт: мовляв, борг повернеш після першого заробітку. За кожну «жрицю кохання» лиходійки отримували 200-300 доларів США.

Робота – неволя

Одна з таких дівчат мало не потрапила до тенет розпусти, однак вчасно дізналася про реальну «роботу» й категорично відмовилась їхати. Розлючена «роботодавець» замкнула її у своїй квартирі, вимагаючи повернути витрати за виготовлення закордонного паспорта. На щастя, друг полонянки дізнався, де перебуває його знайома й силоміць забрав її додому. А спритні работорговці, згодом скориставшись паспортом врятованої дівчини, вивезли за кордон 16-річну юнку, заздалегідь переклеївши фото.

На щастя неповнолітньої, підробка виявилась невдалою: вже за кордоном під час перевірки документів поліцейський помітив, що паспорт фальшивий, і дівчинку депортували в Україну. Про ті три місяці неволі нещасна відмовляється згадувати. Хоч її життя нібито ввійшло в нормальну колію, вона одружилася, але подружнє життя не склалося – про себе нагадало минуле.

Згідно зі статистикою, лише один відсоток жінок припускає, що за кордоном їм доведеться займатися проституцією. Коли їх вербують, то обіцяють гарні умови праці, навіть якщо йдеться про роботу повії, гарантують свободу вибору клієнта, високі зарплати тощо. А насправді дівчат примушують важко працювати, без відпочинку та сну. Їх постійно б’ють, залякують, обіцяють відзняти секс із клієнтом на відео й розмістити в Інтернеті або відіслати рідним.

Унаслідок цього у потерпілих виникає синдром посттравматичних порушень. Навіть на Батьківщині вони не перестають боятися, постійно вві сні бачать жахи. Пережиті приниження і страх заразитися ВІЛ-інфекцією постійно переслідують їх. Саме тому частина жінок стають наркозалежними.

Рожеві окуляри… не знімаються  роками

Контингент потерпілих у цій справі майже той самий: здебільшого – це дівчата з неблагополучних сімей, або таких, де батька немає, а мати безробітна і т. д. Але бували й винятки, як ось із першою жертвою, Наталкою. Вона виросла в порядній родині: мати – медсестра, батько – держслужбовець.

Але в 90-ті роки фінансовий стан сім’ї похитнувся, і мати поїхала на заробітки за кордон. Захотіла допомогти рідним і Наталя. Якось у розмові з сусідкою, яка й була вербувальницею, запитала, як вона примудряється ніде не працювати і жити розкішно? Та відповіла, що працює за кордоном. Дівчина попросила і її влаштувати. Адже в рідному Чорткові робота «вирувала» тільки на базарі.

Ольга швидко виконала обіцянку й познайомила дівчину з «працедавцем» – Оксаною, котра одразу не сподобалась майбутній рабині. «Претендентку» насторожило, як Оксана поглядом оцінювала її. «Швабру тримати вмієш?» – посміхнулась «шефиня». – «Вмію, – кивнула Наталя, – я готова робити все, що завгодно».

– «Ну, це ми ще побачимо, – загадково протягнула Оксана, перезирнувшись з Ольгою. – Витрати на дорогу я беру на себе, потім віддаси за роботу і проїзд 300 «баксів». Не хвилюйся, митимеш підлоги в кав’ярні. Це хоч і не престижно, та грошенят трохи заробиш».

Така розмова відбулась наприкінці липня 2002 p., а вже 16 серпня трійця виїхала зі Львова автобусом «на заробітки». Дорогою Оксана забрала в Наталі проїзний документ і повернула лише перед митним контролем, вклавши ще й 100 доларів. Перехопивши її здивований погляд, пояснила: «Без грошей через кордон не пропустять».Після перевірки і валюту, і документи знову забрала.

Наступного дня Оксану немов підмінили: вона покрикувала на дівчину, наказала Ользі забрати в неї сумку з речами. Для Наталки все відбувалось, наче вві сні. Не встигла озирнутись, як до них під’їхав чорний джип, в який підштовхнули наївну заробітчанку. Вона слухняно сіла в авто. Ще нічого не розуміючи, побачила, як Оксана передала водієві її документи, той їй – 150 доларів США. Після цього продавчині дівчини вийшли з авто, а він кілька секунд розглядав «куплену» юнку в дзеркалі.

Потім сказав, що його звати Богдан, він власник готелю, де вона й… займатиметься проституцією. І додав, що поки не відпрацює 150 доларів, своїх документів не отримає. Оскільки іноземної мови дівчина не знала, то їй просто не було куди йти. А ще пригрозили: якщо не слухатиметься – здадуть у поліцію, як злодійку.

Між іншим, згодом так і сталося, коли через кілька місяців, «відпрацювавши» борг, Наталя попросила повернути їй документи. Уночі в її клієнта раптом зник гаманець з двома тисячами злотих… Дізнавшись про інцидент, Богдан наказав полонянці повернути всю суму (1300 – у доларах). Злякавшись, дівчина зателефонувала матері й розповіла, як її продали в бордель, і про те, що хазяїн вимагає гроші за звільнення. Уже за три дні Наталя в супроводі охоронця отримала через банк гроші від рідних. Чоловік слова дотримався: повернув їй паспорт і випустив українку на волю.

До речі, вийти на вулицю з готелю могла лише одна дівчина, і то, за продуктами в супроводі охоронця. За будь-яке порушення – штраф: не танцюєш стриптиз або відмовила клієнтові – плати, не «розкрутила» на алкоголь, нагрубіянила – плати. Година ж послуг вартувала 150 злотих, із них 100 належало віддати власникові, решту – «жриці кохання». Щоправда, з цієї суми вираховували гроші за «комунальні послуги» – житло, харчування.

Петро Колісник, Тернопільська обл. Іменем закону