Гранати, ножі та підпали: на Харківщині залякують активістів, які не пускають пісковози в село
На Харківщині жителі села Вільхівка вже третій місяць перекривають рух багатотонних пісковозів з Сороківського кар’єру. До акції протесту через населений пункт проходили сотні вантажівок на день. Саме це місцеві вважають причиною руйнації дороги та житлових будинків.
Під час одного з пікетувань, 16 березня, на активістів напали троє невідомих, щонайменше в одного з них був ніж. Нападники, яких протестувальники пов’язують із кар’єром, побили людей – 39-річного постраждалого забрала швидка допомога.
Ще раніше, в ніч з 4 на 5 лютого, жителям села, подружжю Наталії Шибаєвої та Михайлу Зубкову спалили дві автівки, а в будинок кинули гранату. Потерпілі цей напад пов’язують саме зі своєю громадською діяльністю.
Історія конфлікту
Протистояння місцевих жителів з одного боку та керівництва ТОВ “Харківнерудпром”, якому належить кар’єр, органів місцевої влади та підприємств з утримання доріг – з іншого триває з 2019-го, коли почалося транспортування піску через село.
“Якщо більше ніж двісті вантажівок рухається поміж будинків, жити у них неможливо”, – розповів тренер з науково-медичного забезпечення збірної України з плавання Михайло Зубков.
Вони разом з дружиною Наталією Шибаєвою, доцентом кафедри економіки та маркетингу Харківського національного технічного університету ім. Василенка, є одними з найактивніших жителів Вільхівки, які намагаються заборонити рух великогабаритного транспорту селом.
“Попри наявність дозвільних документів, дозволу на транспортування піску нашими дорогами вони не мають права. Й поки закони України не змінять, такого права в них не буде”, – наголосила активістка.
Вона посилається на п. 22.5 Правил дорожнього руху, згідно з яким рух вантажного транспорту дорогами загального користування місцевого значення заборонено. Місцеві ж дороги, згідно з розпорядженням Харківської ОДА, саме належать до цієї категорії.
Після того, як почалося транспортування піску, дорожнє покриття, яке й до того було не дуже хорошим, почало руйнуватися на очах.
До того ж рух вантажівок з кар’єру та у зворотному напрямку починався влітку з 6 ранку та тривав весь світовий день.
“Шум, пил… Жителі села спочатку навіть не розуміли, що відбувається. В сільраді казали, що жодного стосунку до цього не мають, їх нібито просто поставили перед фактом. Але коли ми почали розбиратися з документацією, виявилося, що дозволити діяльність кар’єру без позитивного рішення місцевої влади не можна. Щоб з’ясувати це, достатньо було прочитати постанову Кабміну №615”, — розповіла Наталія.
Згідно з текстом документу, перелік органів місцевого самоврядування та відповідних місцевих держадміністрацій, яким надсилається на погодження надання у користування відповідної ділянки надр, міститься у статті 21 Кодексу України про надра. З ким саме треба погодити майбутню розробку, визначає орган з питань надання дозволу відповідно до географічних координат ділянки надр.
З’ясувавши, що транспортування піску здійснюється незаконно, місцеві активісти почали писати звернення до різних інстанцій: від місцевих органів влади та поліції до президента. Відправили близько сотні звернень, проте їм або не відповідали, або відповідали не по суті.
20 серпня 2020 року один з місцевих жителів подав до Харківського окружного обласного адмінсуду позов проти Харківської районної держадміністрації та Харківської райради про те, що порушуються його права через незаконне транспортування піску. Його допустили до розгляду, ТОВ “Харківнерудпром” виступало у судовому засіданні як третя особа.
11 грудня 2020 року суд цей позов задовольнив і зобов’язав Харківську ОДА і Харківську районну держадміністрацію розробити альтернативну схему дорожнього руху транспорту з кар’єру.
Вказані органи та “Харківнерудпром” подали апеляційну жалобу на рішення.
15 березня 2021 року відбулося засідання апеляційного суду, який залишив рішення першої інстанції в силі.
Загалом у справі №520/11247/2020 відбулося кілька засідань, із рішеннями можна ознайомитися тут.
Також у відповідь на звернення активістів відкрили кримінальну справу щодо власника доріг – ДП “Дороги Харківщини” за неналежне утримання доріг.
“У підприємстві знають, що тут постійно їздять вантажівки, але проводять ямковий ремонт. І майже одразу по свіжому асфальту йдуть 50-тонні машини. Ну яке вже тут належне утримання”, – уточнила Наталія.
За її словами, вже проведено тендер на 2021 рік і нібито є фінансування “середнього поточного ремонту” ділянки місцевої дороги протяжністю близько 10 км на більше ніж 120 млн гривень.
“Кажуть, що наша держава бідна, але такі гроші виділяють і тут же їх руйнують? То може справа не в бідності?” – обурилася активістка.
Ямковий ремонт місцевої дороги
Стан дороги біля кар’єру“Криниця” як каталізатор протестів
Поштовхом для активних дій місцевих активістів стала діяльність ще одного підприємства – корпорації “Криниця”. В січні 2021 року на сайті департаменту захисту довкілля та природокористування ХОДА в підрозділі “Повідомлення про плановану діяльність, що підлягає оцінці впливу на довкілля” з’явилася інформація про те, що корпорація має намір розробляти кар’єр Вільхівського родовища піску та суглинку й готує документи для цього.
“Коли ми побачили повідомлення на сайті департаменту, почали подавати свої пропозиції – це в межах закону. Водночас написали звернення нинішньому Вільхівському голові Олександру Шмиголю, щоб він виніс це питання на сесію й підготував від імені депутатів і себе особисто екологічні пропозиції. Зокрема, що відсутній шлях для транспортування піску, погіршуються екологічні умови на території, це повністю суперечить генеральному плану розвитку сіл тощо”, – поділилась Наталія.
Проте, за її словами, голова лише надіслав активістам відписку, що Вільхівська сільрада не буде втручатися в господарчу діяльність “Криниці”.
“Коли люди про це дізналися, вони просто почали кричати на мене: “Ось ти все за законом хочеш, щоб правильно, офіційно… А треба перекривати дорогу”. І пішли перекривати”, – розповіла активістка.
Протест триває вже понад два місяці – легковики проїжджають вільно, але коли намагаються пройти пісковози, люди виходять на пішохідний перехід і не дають їм рухатися.
Пікет на дорозі у ВільхівціЗа словами голови Вільхівської громади Олександра Шмиголя, вимоги протестувальників він підтримує, але вплинути на ситуацію не може.
“Я не знаю, чому у деяких громадян склалося враження, що я мовчу… Коли я був депутатом райради, однозначно було сказано, що возитимуть в інший бік. Як представник сільради я нічого не можу зробити, щоб там не їздили машини. Може зробити поліція, Укртрансбезпека”, – пояснив він у коментарі “Суспільному”.
Дві спалені автівки та граната у вікно
Зважитися на протистояння із бізнесом, владою або разом з ними обома для жителів сільської глибинки – майже подвиг. У великих містах діяльність активістів має великий розголос, вони завжди на видноті, тож мають більший вплив на життя громади та можуть сподіватися на більшу захищеність.
У маленьких селах чи селищах для того, щоб протестувати, треба мати неабияку сміливість. Наприклад, найближчий до Вільхівки пункт поліції розташований у Липцях – аж за 40 кілометрів. Приватна охорона вкрай рідко й дуже неохоче погоджується на надання таких послуг, навіть після втручання правозахисних організацій.
Тобто, раптом що, допомога до активістів прибуде точно не миттєво.
Це “раптом” сталося із родиною Наталі та Михайла в ніч з 4 на 5 лютого 2021 року.
Чоловік прокинувся від гуркоту, підбіг до вікна та побачив, як горять його та дружини автівки. Наталя крикнула 11-річному синові, щоб той телефонував у поліцію та пожежникам, а сама з Михайлом кинулася надвір – тушити.
Поки розконсервували свердловину, під’єднали шланги, вогонь перекинувся на гараж – у результаті вигоріли ще й ворота.
Попри все, загасити пожежу вдалося до прибуття МНС. І лише після цього постраждалі побачили, що вікна другого поверху розбиті.
“Спочатку сказали, що нібито стріляли у вікна. А на світанку виявилося, що у водостоці розірвалася граната. Пошкодило дах, вікна, систему водостоку, стіна побита осколками”.
За фактом події відкрили два кримінальних провадження: умисне пошкодження майна та замах на вбивство. Пізніше об’єднали їх в одне.
Постраждалі кажуть, що розслідування підпалу та замаху, які вони пов’язують зі своєю громадською діяльністю, ведеться дуже повільно.
Це підтвердив їхній адвокат, представник Української Гельсінської спілки з прав людини Роман Лихачов.
На думку правозахисника, дієвих заходів щодо розслідування інциденту з підривом гранати та підпалом місцева поліція не вживає.
“Розслідування йде повільно, численні клопотання слідчими ігноруються, є враження, що слідчі не зацікавлені в пошуку нападників”, – сказав він.
Постраждалі подавали клопотання щодо прискорення слідчих дій, зокрема, необхідних експертиз. На сьогодні проведено лише першу.
Просили також про передачу справи з Липців до області, проте отримали відмову.
“В мене жодної надії, що поліція когось знайде. Лише хочу, щоб скоріше провели експертизу та дозволили продати чи відремонтувати хоч одну нашу автівку. За містом без транспорту дуже тяжко”, – поскаржилася Наталя.
Ще одне клопотання стосувалося надання охорони постраждалій родині.
Відповідь активістам надійшла через місяць: мовляв, ваше клопотання задоволене, розглядається, а це означає, що до остаточного рішення охорони не буде.
А 16 березня на протестувальників у Вільхівцях напали невідомі із ножем.
“Удар в обличчя, згодом – у спину”
Інцидент стався під час чергової акції з перекриттям руху вантажівок з кар’єру.
“Під’їхала машина, з неї вийшли троє молодиків, які почали задиратися до людей. Хтось з них штовхнув мати одного з протестувальників – 39-річного чоловіка. Він заступився за неї, й отримав удар в обличчя й одразу – в спину. Потім його повалили та почали бити ногами”, – розповіла Наталія Шибаєва.
Згодом один з нападників підійшов до жінки, й та побачила в нього ніж. На кадрах, які зафільмували протестувальники, його чітко видно. Щойно почалася бійка, люди стали телефонувати до поліції. Правоохоронці, за словами активістки, приїхали хвилин через 40 і нікого шукати чи доганяти не стали.
Одразу після інциденту Наталя підійшла до водія одного з пісковозів і спитала, чи збираються вони після такого й надалі їздити селом. Той відповів, що він нічого не може зробити, а нападники – це охорона кар’єру. Проте поліції підтвердити таку інформацію чоловік відмовився, аргументуючи тим, що “йому тут ще працювати”.
Пізніше поліція за фактом бійки на акції відкрила провадження, події кваліфікували як хуліганство.
Для чоловіка, якого побили нападники, викликали швидку. У 4-й Харківській лікарні невідкладної допомоги в нього діагностували струс мозку, забій грудної клітини, а також наклали гіпс на ногу через травму.
Він та Наталія Шибаєва письмово надали поліції пояснення щодо інциденту.
“Харківнерудпром”: ремонтувати дешевше ніж будувати
Керівництво підприємства свою причетність до нападів на активістів заперечує.
У коментарі виданню ZMINA директор “Харківнерудпрома” Віталій Алдошин сказав, що кар’єр працює законно.
На його думку, об’їзна дорога протестувальникам не потрібна: місцеві просто не хочуть, щоб працював кар’єр.
“Вони купили тут маєтки, у чистій зоні, а дорога – це не то, лише привід”. Вони хочуть закрити кар’єр. Проте ми нічого не порушуємо, пройшли всі процедури перед відкриттям, провели слухання прямо на місці, не в Харкові чи десь ще за 100 км, щоб всі могли прийти…”.
За його словами, лише минулого року місцева сільрада отримала 1,5 мільйона орендної плати, якщо ж кар’єр закриють – цих грошей не буде, й це не на користь громади.
На питання щодо рішень судів, які зобов’язали ХОДА та Харківську райраду зайнятися питанням розробки об’їзної дороги, директор відповів наступне:
“Скажуть робити дорогу, то будемо робити дорогу. Наразі через протести у нас лише збитки – з початку року машини не ходять. Всі дороги б’ються, держава ремонтує їх коштом держбюджету. Він формується платниками податків, а ми також ними є”.
На його думку, ремонтувати дорожнє покриття дешевше, ніж будувати об’їзну.
Поки ситуація не вирішилася, керівництво ТОВ шукає альтернативу вивезення піску з Сороківського кар’єру. Як крайній захід розглядає рух польовими шляхами, хоч це й не дуже вигідно: витрати палива збільшуються на 30%, а коли йдуть дощі, починається багнюка, – проїхати полями взагалі неможливо.
“Сина довелося відправити до старшої доньки”
Заручником протистояння між кар’єром та активістами став син Наталії Шибаєвої та Михайла Зубкова: через побоювання за життя та здоров’я хлопчика його відправили до США, де живе його старша сестра.
Формально хлопець є учнем Харківського технологічного ліцею №9, а фактично вчиться самотужки в Америці. Попри те, що в Україні запроваджене дистанційне навчання, через різницю в часі відвідувати уроки йому не дуже зручно.
“Я довго вагалася, чи відправляти його, але життя та здоров’я важливіші. Хай буде недоучкою в цьому випадку. А рідних в Україні в нас, на жаль, немає”, – пояснила мати хлопця.
За словами жінки, активно підтримує їх, не шкодує часу, виходить на дорогу пікетувати пісковози не дуже багато жителів села – 15-20. Також доволі багато тих, хто співчуває, але відкрито виступати боїться.
Скільки буде тривати протистояння? Відповідати на це питання активісти не беруться. Як і на те, скільки ще вони стоятимуть на дорозі. Кажуть, скільки вистачить сил. Проте йти готові до кінця.
За словами Наталії, робитимуть це законним шляхом: після отримання рішення суду будуть звертатися до виконавчої служби, щоб примусити всі відповідальні та уповноважені особи та органи виконувати його.
Автор: Наталія Адамович; Центр прав людини ZMINA
Tweet
