Як колишній керівник одеської колонії, який став військомом та члени ВЛК, по суті, вбили хлопця-інваліда
Нещодавно стало відомо про загибель 29-річного Бориса Глушака, мешканця села Ширяєве на Одещині. За словами односельчан, у хлопця була інвалідність з дитинства. Та йому однаково вручили повістку, військово-лікарська комісія визнала придатним, і вже наступного дня Бориса відправили у військову частину, де він помер. Дії воєнкома та членів ВЛК виглядають як диверсія проти репутації держави Україна.
Версій, чому так сталося, озвучили декілька, зокрема, епілептичний напад або серцевий. За словами керівника Ширяївської центральної районної лікарні Валерія Беня, у лікарському свідоцтві про смерть причиною вказано набряк мозку. Водночас в офіційному дописі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону зазначено, що “слідчі перевіряють своєчасність надання військовослужбовцю кваліфікованої невідкладної медичної допомоги після приступу епілепсії”.
Ця історія дуже обурила односельчан хлопця. Як могло статися, що він пройшов перевірку на придатність?
“У нас село хоч і велике, але Борьку всі знали. На місцевий базар він ще о шостій ранку приходив і питав, кому що допомогти. І так він міг зайти на автостанцію, в лікарню, запитати: “А як у вас справи?”, якусь “шуточку” сказати. Ми його за це називали “Борька-швидка допомога”, бо всюди встигав”, – розповідає пані Вікторія, сусідка загиблого, із сім’єю якої він мав дружні стосунки.
Журналістка видання LB.ua поговорив з жінкою, коли вони бачилися востаннє, про що розмовляли, а також про його дитинство і життя в селищі.
“Він з дитинства сильно заїкався”
Борис був одного віку з дітьми пані Вікторії, через це з дитинства часто гостював у них – приходив на обід чи вечерю, допомагав по господарству, а потім і на ринку, де вони торгували. За це жінка пригощала його, купувала якийсь одяг.
“Я завжди старалася пояснювати і своїм дітям, і йому, що якщо ти щось хочеш – краще заробити на це, ніж у когось взяти, не запитуючи”, – пригадує жінка.
Дім у хлопця був, сім’я велика – матір і четверо старших братів, але, за словами односельчан, Борис більше був сам по собі. LB.ua намагався зв’язатися з рідними, проте на прочитані повідомлення відповіді так і не отримали. Якщо нам вдасться поспілкуватися з кимось із сім’ї Бориса – ми це додамо.
Пані Вікторія не впевнена, чи було в Бориса лікарське підтвердження діагнозу.
“Але він завжди так сильно заїкався, аж головою підтрушував. Крім того, чула, що в нього бували якісь напади. Пам’ятаю, розповідали, що в кафе він сидів, йому стало погано, упав – і швидку викликали, відкачували”, – пригадує пані Вікторія.
Зазначимо, колишній державний член експертної групи Директорату громадського здоров’я МОЗ і профілактики захворюваності Павло Поламарчук, каже, що отримав від родичів покійного Бориса фото паперової медичної документації, де є запис, “що покійний перебував на обліку з діагнозом “затримка психічного розвитку”.
Напади були в Бориса ще в початковій школі, пригадує пані Оксана, син котрої вчився з ним в одному класі. Каже, бувало, хлопець падав на підлогу і смикав ногами. Але ніколи від нього нікому шкоди не було ні в школі, ні в селі.
“Він був розумово відсталою дитиною, завжди падав на землю, дриґав ногами, кричав. Але ніхто того не зауважував. Просто жаліли ту дитину, ділилися з ним”, – розповідає жінка.
З грамотністю в Бориса були проблеми – у школі залишали на другий рік, каже пані Вікторія. Хлопець ледь читав по складах, писати теж не вмів нормально, через це вона не розуміє, як він міг щось підписувати про мобілізацію.
Уже дорослим випивав. Але це було останні три-чотири роки, каже пані Оксана.
“Люди самі наливали йому по сто грамів за якусь роботу замість того, щоб їжею пригостити, а він же неадекватний – то ролики знімали з ним. Боря сам по собі “безобідний”, смішний хлопець був, це виглядало смішно, але що там насправді в тієї дитини в душі було – ніхто не знав”, – каже жінка.
“Сказав, що його хтось підвозив туди і назад”
Про свій візит до ТЦК Борис повідомив пані Вікторії в неділю, 30 липня.
“Що саме було перед цим, я не знала, бо ми із сім’єю пару днів були на відпочинку. А коли в неділю побачилися з ним, він був трохи схвильований, каже: “Тьотя Віка, я був у військкоматі”. Питаю: “Чому?” Каже, щось його там кудись записували”, – пригадує жінка.
Зі слів хлопця зрозуміла, що туди і назад його підвозили машиною. Але звідки саме забирали – не уточнював.
“Я кажу йому: “Ох, нічо собі ти, Боря, покатався”. Так і посиділи, поговорили. Я до цього взагалі серйозно не поставилася. Бо його там усі знали, дехто з працівників живе по-сусідству. Він міг просто до них на роботу зайти, привітатися”, – розповідає пані Вікторія.
Через це, каже жінка, не розуміє, чому в офіційних коментарях кажуть, що працівники ТЦК тут ні до чого. Зазначимо, що начальниця Об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня України Наталія Гуменюк пояснила виданню “Інтент”, що рішення про придатність Бориса до служби було за медичною комісією.
“ТЦК прийняв документи від медиків, що здоровий і придатний. А комісію пройшов у лікарні, тож і коментувати мають вони”, – заявляла Гуменюк.
Водночас керівник Ширяївської центральної районної лікарні Валерій Бень у коментарі ТСН заявив, що має звіт комісії стосовно Бориса.
“У мене є пояснювальна від голови нашої ВЛК. На обліку в лікаря-психіатра, нарколога й невролога Борис Глушак не перебував. По медичну допомогу з приводу шизофренії, епілепсії, психрозладів не звертався. За останні п’ять років по медичну допомогу він не звертався зовсім. І скарг не мав на той час, коли проходив комісію”, – йдеться в коментарі.
Пані Вікторія зауважує: “На машині ж його підвозили не лікарі. І в лікарні на медогляді ті, хто бачив, кажуть, що його супроводжував працівник ТЦК. Але тепер уже є версії, що він пішов туди самостійно. Нікуди він не йшов самостійно! Він міг тільки шуткувати, уявляти собі: “Я танкістом буду”. Те-се. Я у відповідь казала: “Ага, Боря-танкіст. Пішли сапати город”.
У понеділок, 31 липня, жінка бачила Бориса востаннє. На базар він не прийшов, як зазвичай, зарання. Натомість підійшов аж о десятій. За словами пані Вікторії, був не сам, з працівником місцевого ТЦК.
“Боря забіг до мене, каже: “Тьотя Віка, хочу забрати у вас деякі свої речі”. Він у мене кофтинку залишив якось. Я кажу, а куди ж ти зібрався? Каже: “Їду, все, мене везуть”. Я розгубилася. Він мені: “Я вже був у лікарні, там кажуть, що я здоровий”, – пригадує жінка.
Хлопець попросив у неї номер телефону, пані Вікторія записала його на папірці, бо власного мобільного Борис не мав.
“Я його давай заспокоювати, що все буде добре, що там, мабуть, ще хтось буде з нашого селища, що я буду на зв’язку. Я навіть не знаю, яке в нього було відчуття, для нього це вперше було, що його кудись везли. Може, він взагалі і не зрозумів, куди і чому”, – каже жінка.
Того ж дня Борис попросив у хлопців телефон і подзвонив після восьмої вечора. Сказав, що в нього все добре, йому виділили ліжко, дали ковдру. Де саме перебуває, не уточнив, бо ж не можна.
“На похорон прийшли працівники ТЦК, люди почали обурюватися”
2 серпня вранці, у середу, пані Вікторії повідомили, що Борис помер. З родичами хлопця вона ще не спілкувалася. Із працівників ТЦК теж ні з ким не говорила. Хоча на похороні вони були.
“Коли вони прийшли, четверо чи п’ятеро чоловік, то сусідки почали обурюватися, мовляв, кого ви взяли, ви що, не бачили, що з ним?” – розповідає пані Вікторія.
Зазначимо, за даними Павла Поламарчука, придатним до служби Бориса визнала лікар-психіатр Ширяївської районної лікарні Ірина Колонтай. Вона і є головою місцевої ВЛК.
“Джерела повідомляють, що в листі огляду ВЛК Колонтай розписалася за себе, як психіатр-нарколог, і ще за невропатолога, що перебуває у відпустці. Узагалі, поточним, повальним методом “ВЛК за 10 хвилин” покійного Бориса оглядали ще медсестра лора і медсестра окуліста, а потім його повезли в Березівський районний ТЦК. Де, кажуть, Бориса змусили підписати заяву, що він добровільно згодний на військову службу, попри його стан здоров’я”, – пише Поламарчук.
Односельчани Бориса наголошують, що керівники місцевих ТЦК і ВЛК тісно співпрацюють. А місцевий Територіальний центр комплектування очолює Олександр Стахов – колишній керівник Одеської 14-ї колонії, зауважує Поламарчук.
Нині обставини мобілізації та смерті Бориса перевіряє Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону. Відкрито кримінальне провадження. У ньому вказано, що Борис помер 1 серпня о 22-й годині у військовій частині Миколаївщини.
Паралельно Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону з’ясовує, хто і за яких обставин у Березівському ТЦК, до відання якого належить село Ширяєве, ухвалив рішення мобілізувати хлопця.
Також прокуратура перевіряє, чому після епілептичного нападу Борисові вчасно не надали невідкладну медичну допомогу.
Пані Оксана вважає, що дослідити це повинні слідчі не з Одещини, бо на місці, впевнена жінка, справі допоможуть зайти в глухий кут.
Автор: Катерина Амеліна
Джерело: LB.ua
