Противник вибився із сил під Вовчанськом, вибився із сил набігати на острови біля Херсона й наступати в Серебрянському лісництві, біля Білогорівки. Виб’ється із сил і тут.
Слід уважно читати новини про розвиток подій на напрямках на Олександропіль, Калинове та в районі Карлівки, тобто на суміжному фланзі УВ противника «Центр» і «Юг» і в смузі наступу 132-ї ОМСБр, безпосередньо за її бойовими порядками. Очевидно, противник спробує скористатися результатами свого успіху на Покровському напрямку.
Від початку вторгнення противник намагався відсунути загрозу від Донецька й докладав зусиль, щоб ліквідувати наш район оборони в Авдіївці. Первинний задум командування противника передбачав оперативне оточення, тож він проривався через Степове й Бердичі на Орлівку з півночі та від Водяного й Опитного через Сєверне.
Здаються в полон. До десяти осіб у день буває. До того ж здаються індивідуально. Виходять на наші позиції з піднятими руками. Зброю кидають, щоб ми бачили, або опускають униз. Кажуть, що не хочуть воювати. Хочуть жити.
Російські сили намагалися пробити оборону ОСУВ «Таврія» на південному заході від Красногорівки, увірватися на околиці Сєверного й Тоненького. Атаки підтримували активно авіацією (переважно Су-25 і ударних вертольотів Ка-52 й Мі-28).
Очевидно, що атаки триватимуть – на кону багато чого, а Авдіївка – стратегічна для нас позиція, щоб контролювати вогнем головне місто в регіоні, на яке спираються ворожі сили.
Минулого року фронт пройшов через Лиман двічі, різною мірою було пошкоджено майже всі будинки. З 23 тисяч мешканців тут залишилося близько п’яти.
Повномасштабну війну Віталій почув і побачив на власні очі в перші ж хвилини – бо якраз перебував неподалік кордону в Чорнобилі. І на мінних шлагбаумах, які він робив з побратимами, почали вибухати перші колони, які перейшли наш кордон.
21 Лис, 2024
Шахрайські кол-центри в Харкові – відрижка 90-х
24 Жов, 2024
