Як далекобійні РСЗВ “HIMARS” руйнують тили ворога. Які склади росіян знищили ЗСУ (КАРТА)

Наявність в Україні сучасного далекобійного озброєння дала змогу порушити й так не надто надійні та технологічні логістичні ланцюжки, які росіяни вибудували на підступах до лінії фронту.

Про це пише італійський військовий експерт Томас Тейнер. На його думку, це істотно ускладнить постачання снарядів, а також харчування й іншого забезпечення на передову. Дослідники відкритих даних зібрали інформацію про склади, які вже вдалося поцілити нашим Збройним силам. У виданні ТЕКСТИ нанесли їх на карту.

Як пише Тейнер, від 2014-2015 років Росія побудувала десятки складів боєприпасів, схованих у цивільних будівлях поблизу залізничних станцій на окупованих нею частинах України. Оскільки армія є технологічно відсталою й подекуди в ній навіть немає кранів-навантажувачів, то зазвичай боєприпаси вручну вантажать на потяги, везуть на фронт, там також вручну розвантажують, вручну вантажать у вантажівки, а потім везуть у передові частини, де знову вручну розвантажують.

Росія тепер мусить більше покладатися на вантажівки, яких вона й так багато втратила

За його словами, поки Україна не отримала M142 HIMARS з реактивними снарядами GMLRS великої дальності та високоточні самохідні гаубиці PzH 2000, AHS Krab і CAESAR, система постачання працювала так:

У Росії на поїзд завантажували від 2000 т до 4000 т боєприпасів, потяг їхав в Україну й зупинявся в різних точках за 30-40 км від фронту, боєприпаси розвантажували і складали поруч. Згодом передові підрозділи присилали свої вантажівки забрати необхідні боєприпаси. Те саме стосувалося палива, запчастин, продуктів харчування тощо.

“Коли російська армія не може отримати доступ до залізниці, тоді руйнується вся її система логістики. Просування росіян на схід від Києва зазнало поразки, оскільки вони не змогли захопити залізниці, які проходили через Чернігівську та Сумську області”, — пише експерт. Без залізниці війська можуть відійти від складів лише на 90-100 км.

Зараз на окуповані території Росія постачає до 10 тис. тон боєприпасів на тиждень, запасні танки, гаубиці й необхідне паливо. Але тепер російські склади боєприпасів і пункти постачання перебувають у радіусі дії української артилерії та ракет.

AHS Krab, PzH 2000 і CAESAR можуть використовувати базові снаряди з дальністю 40 км. До того ж ці гаубиці використовують сучасні системи управління вогнем з GPS для наведення й пошуку цілі, автоматично переміщуючи ствол у відповідне положення. Усі три системи також використовують радар для вимірювання швидкості випущеного снаряда та регулювання ствола після кожного пострілу.

Ще ніколи в Україні не було артилерії такого рівня влучності й дальності. Це дає змогу вражати російські склади постачання до 35 км за фронтом і далі.

До того ж Україна отримала GMLRS, які зберігають повну точність при пострілі до 85 км. Це дає Україні змогу приземлити ракету чітко на будівлю й налаштувати детонатор, щоб підірвати 23 кг вибухівки всередині. А якщо це велика ціль (тобто склад), то Україна може її вразити, навіть якщо вона буде далі, ніж за 85 км.

Від ТЕКСТІВ. Наприклад, відстань від лінії фронту до одного з таких складів під Мелітополем, який поцілили нещодавно, — понад 60 км. Ми не знаємо, чи це зробив GMLRS, проте можемо сміливо говорити про збільшення глибини, на яку здатні дістати наші артилеристи.

Отже фактично, пише Тейнер, Росія не може зберігати боєприпаси в радіусі 100 км від фронту

“Кожен знищений склад зменшує боєзапаси, потрібні величезній кількості артилерійських систем Росії на фронті. І Росія має замінити ці втрачені боєприпаси. По-перше, вона не може виробляти стільки, скільки використовує і втрачає, тому вже доставляє старі радянські боєприпаси з Білорусі на Донбас. Тепер Росія має зупиняти потяги за 90-100 км від фронту, інакше склад боєприпасів і ешелон знищить українська артилерія. Тобто Росія знову змушена покладатися на вантажівки, щоб забезпечити свої фронтові підрозділи”, — відзначає експерт.

Але Росія нині втратила щонайменше 1200+ свого парку вантажівок, а решту використовує вже кілька місяців, і відомою проблемою є відсутність їх технічного обслуговування, що, безумовно, завдає величезної шкоди вантажівкам, які залишилися.

Тейнер додає, що розвантаження за 100 км від фронту також відбуватиметься вручну, а проїзд 100 км у тиловій зоні займатиме більше часу. На такій відстані йдеться максимум про одну поставку на день.

“Ще гірше для Росії — їхні вантажівки перевозять менший тоннаж, ніж західні, і, на відміну від західних боєприпасів, російські боєприпаси поставляють у громіздких дерев’яних ящиках. Тобто росіяни возять переважно дрова, а західні військові – майже тільки вибухівку”, — пише експерт.

Росіяни перевозять переважно дрова, західні вантажівки обладнані для перевезення максимальної корисної ваги боєприпасів

Усе це означає, що підрозділи отримуватимуть боєприпаси нерівномірно, одні більше, інші менше. В обох випадках це погана історія – залишати “зайві” боєприпаси фактично означає їх утратити.

“І тоді, коли армії НАТО використовують програмне забезпечення та штучний інтелект для планування своїх поставок, росіяни використовують офіцерів… це не мало б значення, якби в Росії було вдосталь вантажівок, але вона втратила їх стільки, що тепер це спричинить неабиякі логістичні проблеми”, — відзначає автор.

Інший користувач твіттера, який спеціалізується на пошуку важливої інформації з відкритих джерел, Benjamin Pittet, знайшов відеодокази більшості цих ударів.

Хрустальний, 16 червня

Ізюм, 25 червня

Сватове, 25 червня

Зимогір’я, 27 червня

Родакове, 27 червня

Перевальськ, 2 липня

Мелітополь, 3 липня

Донецьк, 4 липня

Сніжне, 4 липня

Донецьк, 5 липня

При всіх цих успіхах варто наголосити, що й вони не гарантують перемоги чи хоча б миру на прийнятних умовах. Росія формує новий корпус у Західному окрузі для наступної хвилі атаки на Україну. Тож нам потрібно ще більше бійців у ЗСУ і ще більше далекобійної зброї.

Автори:
Benjamin Pittet, Томас Тейнер, Надя Кельм;