«Звірові не місце серед людей» – наголошують мешканці села Деменки, що на Полтавщині

У селі Деменки, що на Кобеляччині, захмелілий чоловік із тваринною люттю забив до смерті власну дружину. Очевидці події, які намагалися відтягнути «нелюда» від безпорадної жінки, наразі висловлюють колективну готовність домогтися справедливості. Сільська громада з Полтавщини однодушна в рішенні свідчити у міліції, прокуратурі і в суді, аби тільки «душогубець» дістав сувору кару!

 Довготривале заціпеніння нечисленного села Деменки, закладеного більше 20 років тому забудовниками радянського совгоспу, «зламали» нелюдські крики. Безпорадна жінка вибігла з ветхої хатини на подвір’я, хаотично відшукуючи очима місцинку для порятунку від нещадної руки оскаженілого чоловіка. Однак, знесиленій Тетяні не стало сил сховатися від нелюда…

 Сусідка Алла Сухина, котра першою почула волання жертви і кинулася їй на допомогу, чудом врятувала власне життя! Невисока молода жінка в деталях запам’ятала останні хвилини нещасливого життя Тетяни. Приборкуючи хвилювання і тремор, Алла пригадує, як наказувала йому відпусти її, натомість він з більшим завзяттям продовжував лупцювати Тетяну: піднімав на висоту власного зросту і кидав об землю, безжалісно бив ногами і руками в голову, живіт та інші частини тіла.

 Сусіди, усі як один, готові свідчити у міліції, прокуратурі і суді, що він бив змучену жіночку «по-звірячому»: безжально і безумно!  Місцевих дітей, які того дня на власні очі бачили тваринний погляд тирана та його жорстокість, і нині мучать нічні страхіття. Розлютованість, про яку незабаром свідчитиме громада, підтверджують власне і характер завданих ушкоджень, і спосіб їх нанесення.

 – Удари, завдані ногами в область голови і тулуба потерпілої, були смертельними, – узагальнює Сергій Терела, начальник Кобеляцького райвідділу. – Лікарям швидкої так і не вдалося її реанімувати. Відносно чоловіка загиблої, який наразі перебуває під вартою, порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство).

 Слідчо-оперативна група прибула на місце події через 15 хвилин після надходження інформації від голови Вільховатської сільради. За підозрою у скоєнні тяжкого злочину, яка ґрунтувалася на свідченнях очевидців і даних про спосіб життя родини, зокрема, кримінального минулого її голови, правоохоронці затримали Олександра. Щоправда на його пошуки розшуковці витратили близько 4 годин.

 Іван Савченко, начальник сектору карного розшуку Кобеляцького райвідділу, який координував оперативно-розшукові заходи, пригадує, що Олександр сховався в одному із занедбаних будинків (таких у селі чимало  – від авт.). Злякавшись серйозних наслідків, він так поспішав ушитися від лиха якнайдалі, що гайнув у самих шкарпетках. Коли його знайшли оперативники, він міцно спав, підібравши ноги, наче нічого не сталося…

 Досвідчений розшуковець наголосив, що родина С. перебувала на особливому контролі районної міліції, як неблагополучна, в якій батьки зловживають спиртними напоями.

 – Ми робили все від нас залежне, в межах чинного законодавства, – Кобеляцького райвідділу міліції. – За вироками Кобеляцького райсуду Олександр С. відбував реальне покарання у в’язниці за скоєння крадіжок і наркозлочинів. Його неодноразово притягували до адміністративної відповідальності за скоєння дрібного хуліганства і пияцтво. Міліція належним чином реагувала на кожне звернення місцевих жителів, що стосувалося протизаконної діяльності цієї особи.

 Олександр тероризує мешканців села своїми безчинствами уже майже 14 років, відтоді як приїхав з Львівщини та одружився на місцевій красуні Тетяні. Селянки кажуть, що застерігали її про неврівноважений характер і погану Олександрову вдачу ще в 96-му, перед реєстрацією шлюбу у місцевому РАГСі, але, на жаль, безуспішно… Усі роки Тетяна з двома неповнолітніми дітьми (наразі її донечці 13 років, а синові – 11) потерпала від «руки» лютого чоловіка. З часом, знесилена родинними чварами жінка почала шукати розраду на дні чарчини.

 За випадковим збігом обставин єдина позитивна риса Олександра зіграла рокову роль у житті Тетяни.  Попри всі його недоліки він обожнював коней, а головне – дбав про них ліпше за власну родину. І саме кінь, який фактично годував родину в сезон польових робіт, став яблуком роздору між подружжям. Олександр буквально оскаженів, довідавшись, що Тетяна, без його дозволу, надала в оренду сусідові їхнього коня, та із тваринною люттю забив її до смерті.

 Людині, яка більшу частину свого життя тільки і робить, що своїм існуванням шкодить суспільству, вистачає сміливості підшукувати слова для самовиправдання. Мов, вона погана, бо пила, на чвертку вимінювала майно, не доглядала дітей тощо.

 Всупереч рішучому настрою сільської громади, яка ладна була «розтерзати» душогубця на місці інциденту, Олександр «криком кричить», що знати-не знає за яких обставин загинула його дружина. Дебелого чолов’ягу, який наполегливо заперечує свою причетність до її смерті, не бентежить навіть факт наявності очевидців події, які на власний страх і ризик, ухиляючись від «граду» потужних ударів, намагалися відтягнути його від тьмяної дружини.

 Односельчани сподіваються, що негідник дістане сувору кару. Більше того, вони наполегливо захищатимуть своїх дітей від небезпечного односельчанина і домагатимуться справедливості від органів правосуддя. «Звірові не місце серед людей» – наголошують люди!

Поліна Ларіна, старший інспектор ВЗГ УМВС України в Полтавській області