Персони

Пам’яті загиблих під час виконання службових обов’язків працівників міліції

Published 21 Серпня 2009

У житті того, чиє призначення стати героєм, настає день, коли приходить час великого Вчинку та самопожертви – коротка мить між спогадами про перші слова присяги й обіцянку служити своєму народові до скону сил і кроком, після якого іменем сміливця називають вулиці. За роки незалежності при виконанні службових обов’язків в Україні загинуло 966 та було поранено 6793 працівника ОВС. За сім місяців цього року загинуло 16 і було поранено 124 міліціонера. Особливо великих втрат органи внутрішніх справ зазнали в 90-х роках минулого століття, під час так званих «кримінальних війн». Середній вік загиблих – 25-27 років. Серед служб найвідчутніші втрати несуть оперативні служби, ДАІ, ДСО й дільничні інспектори.

У Білозерському районі Херсонщини одна з вулиць села Посад-Покровське носить ім’я місцевого дільничного інспектора міліції. У свій останній день життя 44-річний старший лейтенант міліції Андрій Дідух отримав повідомлення про можливе місце переховування трьох зловмисників. Разом із водієм вони згодом виявили і затримали підозрюваних. На шляху до опорного пункту останні накинулись на правоохоронця і нанесли йому смертельні ножові поранення. Нині у рідному селі на честь героя постійно проводять футбольні турніри.

Пам’ятаємо, сумуємо, допомагаємо…

22 серпня Україна вшановуватиме загиблих під час виконання службових обов’язків працівників міліції. Напередодні цього сумного Дня пам’яті керівництво міліцейського відомства зустрінеться із сім’ями правоохоронців, прізвища яких занесені до відповідної «Книги пам’яті». До Києва цьогоріч запросили дев’ять родин полеглих у борні з криміналом: Віктора Деліти, Олександра Співакова, Миколи Кацалапа, Віталія Чуланова, Вадима Харчука, Ігоря Халаберди, Євгена Скоробогатова та Євгена Невечері. Тоді ж відбудеться й урочисте покладання квітів до Меморіалу на честь загиблих правоохоронців, розташованого на Солом’янській площі столиці. У багатьох церквах держави пройдуть молебні, поминальні панахиди й заупокійні літії за полеглими міліціонерами.

Найбільше ж сімей загиблих міліціонерів проживає на Харківщині (171), в Одеській області (150) і на Донеччині (122). МВС України, його підрозділи на місцях спільно із місцевими адміністраціями постійно проводять роботу з соціального захисту таких родин.

– Минулого року до нас приїжджала вдова правоохоронця із Донеччини з проханням посприяти у газифікації її обійстя, – говорить начальник відділу соціальної роботи ДКЗ МВС України Юрій Солод. – Звісно, що міліція не займається прокладкою труб, і тоді обласний главк внутрішніх справ звернувся із клопотанням до відповідних структур. Невдовзі будинок цієї пані вже був із блакитним паливом.

Та найбільше ми опікуємося дітьми із сімей загиблих міліціонерів (в них мешкає 406 неповнолітніх). Приміром, перед початком навчального року їх забезпечать необхідним шкільним приладдям. Дітям з таких родин надається можливість здобувати освіту у юридичному ліцеї, відкритому 1999 року, де нині навчається 136 осіб. Загалом, у санаторно-курортних закладах було оздоровлено 222 таких дітей, 84 направили на навчання. Також вдалося працевлаштувати 36 членів сімей, 14 родин отримали житло, за кошт органів внутрішніх справ встановили 10 пам’ятників нашим полеглим колегам. У сільській місцевості придбавається паливо, організовується сприяння у ремонті житла тощо. До того, матеріальну допомогу членам сімей загиблих надає Український благодійний фонд «Милосердя». Всього ж таким сім’ям надали матеріальної допомоги на суму майже 1,7 мільйона гривень».

Схиляючи голову перед світлим ім’ям кожного, хто ціною свого молодого життя зміг захистити усіх нас від безжальних кримінальників, ми зобов’язані пам’ятати кожен крок, який вів героїв до подвигу, ми маємо закарбувати рядки про мужність цих правоохоронців до головних сторінок звитяги української національної історії. Отож, оповімо про тих, чиї батьки, діти й дружини цьогоріч покладуть квіти до величного Меморіалу пам’яті та доблесті…

Погоня за сутенеркою стала фатальною

28 травня цього року під час виконання службового завдання в результаті ДТП загинув оперуповноважений сектору боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми Солом’янського райвідділу столичної міліції Євген Невечеря.

Того дня 24-річний Євген брав участь у проведенні операції «Повiя» і займався документуванням доволі активної діяльності сутенерки, мешканки Луганщини, яка, про що напевне здогадувалися оперативники, забезпечувала роботу як мінімум двох квартир, де проститутки зустрічалися із клієнтами. Сищики готувалися затримати «матусю», яка чотири роки тому вже притягалася до відповідальності за звідництво (під час передачі грошей від однієї з повій). Але фігурантка, ймовірно, відчула стеження за собою.

Коли у відповідальний момент операції вона намагалася зникнути на авто «Міцубісі Лансер», старший лейтенант міліції Невечеря (він мав допитати цю пані через інформацію, що зовсім недавно їй віддала черговий відсоток із заробленого місцева жриця кохання) почав її переслідувати. Слідом за ним поїхала службова машина міліції. Легковик сутенерки на проспекті Бажана несподівано повернув праворуч, підрізавши шлях переслідувачу, авто якого перекинулося на дах. Зіткнення іномарки із «Ладою» оперативника виявилося настільки потужним, що останнього викинуло крізь лобове скло й він загинув на місці: шансів вижити практично не було. Також постраждав і пішохід, який стояв на тротуарі, але його травми виявилися не важкими.

Винуватицю інциденту одразу затримали й відвезли в Дарницьке райуправління міліції.

На жаль, та Євген так і не встиг створити власну сім’ю. 28 серпня він та його кохана дівчина збиралися зіграти весілля. Але не судилося…

Тринадцяте прізвище на пам’ятнику

Грозової ночі 30 липня 2001-го прямо на своєму посту був убитий 29–річний працівник спецприймальника Слов’янського міськвідділу УМВС у Донецькій області старший сержант міліції Віталій Чуланов.

Трагедія сталася під час вранішньої втечі з установи двох наркоділків – раніше судимого 25–літнього мешканця села Миколаївка і його на 7 років молодшої помічниці, які завдали вартівнику, що перебував на сторожі сам, кілька колото-різаних поранень. Те, що поцілило у серце, стало фатальним. Уже наступної доби одного зі змовників у поїзді «Нальчик-Москва» (на станції «Сіверськ») схопили працівники транспортної міліції.

Утікачам тоді вдалося замкнути двері спецприймальника, проникнути у двір міськвідділу, а затим щезнути через браму. Тіло ж загиблого старшого сержанта знайшли приблизно за годину після події (біля п’ятої ранку). Приводом зазирнути у спецприймальник став гамір із п’яти камер: багато тамтешнього люду чуло, що поруч сталося щось жахливе і крізь щілини у дверях навіть було видно кров. Сліди боротьби у коридорі свідчили: Чуланов намагався з останніх сил затримати утікачів, але смерть у результаті гострої крововтрати завадила йому це зробити.

Євген був одружений, виховував трирічну доньку Вікторію. Його поважали друзі й колеги, керівництво характеризувало винятково з позитивної сторони. Й недаремне, адже 2000-го його визнали кращим за професією, а фото помістили на дошку пошани. Тепер ім’я Віталія Чуланова висікли на пам’ятнику загиблим міліціонерам. Воно стало там тринадцятим.

Він мав золоті руки і добре серце

22 квітня цього року загинув 32-річний інспектор батальйону патрульної служби УМВС України в м. Севастополі старший сержант міліції Євген Скоробогатов. Він намагався врятувати школярів – двох 13-14-літніх хлопчаків, учнів міської СШ №42.

Того вечора в напівпідземному приміщенні резервного командного пункту К-11 на вулиці Істоміна (знаходиться під Малаховим курганом) рятувальники, ліквідовуючи пожежу, знайшли три бездиханні тіла – одне доросле і два дитячих. Згодом з’ясувалося, що звідси щезли дизелі й броньовані ворота. Невдовзі стали відомі інші обставини події.

Все почалося з того, що дітлахи перебралися через огорожу, зробили підкоп під металевими воротами і проникли всередину, перетворивши бомбосховище на місце своїх ігор. Ще троє однокласників залишилися чекати зовні. Приблизно за годину вони побачили дим, що йшов зсередини, почали кликати на допомогу. Напевно підлітки випадково розлили, а потім підпалили якийсь хімікат, що зберігався там. Загорілися і запаси військового обмундирування, яке тут складувалося. Сховище перебувало на балансі Севастопольської міськдержадміністрації, зобов’язаної забезпечити охорону об’єкта й провести утилізацію хімікатів, що зберігалися там…

Саме тоді поруч проходив Євген Скоробогатов, який, давши команду хлопчакам викликати пожежників, одразу кинувся рятувати дітей. Але повернутися назад патрульний, що мав п’ятирічний досвід міліцейської служби, вже не зміг через отруєння. Концентрація шкідливих речовин у підвалі була настільки значною, що звичайні протигази не допомагали пожежним, п’ятеро з яких опинилися у реанімації, але вижили.

У загиблого інспектора залишилися дружина і чотирирічна донька – мабуть через цю обставину і була настільки миттєвою реакція правоохоронця на дитячі заклики про порятунок. Для батьків Євген був опорою. Він мріяв упорядкувати рідний дім, бо вмів робити усе сам: руки в нього були золоті. Але встиг зробити ремонт лише в кількох кімнатах.

Ігор прослужив в «органах» менше двох років, був неодруженим й трохи не дожив до 22 літ…

23 травня 2007-го під час затримання небезпечних злочинців на Херсонщині загинув молодший інспектор служби інкасації ВДСО сержант міліції Ігор Халаберда.

…Якось уранці до міліції Нової Каховки звернувся миколаївський таксист, який привіз до міста пасажирів. Коли настав час розрахунку, ці клієнти поблизу бару «Роджер» накинулися на водія, відібравши авто і гроші. Втім, увечері, коли оголосили операцію «Перехоплення», оперативники довідалися де саме може переховуватися викрадач: чорний «Деу Ланос» помітили в районі вулиці Букина. Та тільки-но начальник кримінальної міліції Новокаховського МВ Стародубець, його підлеглий Овдієнко і молодший інспектор відділу державної служби охорони Халаберда наблизились до розшукуваної іномарки, як підозрюваний та ще якийсь чоловік заскочили в салон й одразу на шаленій швидкості почали втікати.

Справа дійшла до переслідування. Легковик із лиходіями, що намагалися відірватися від погоні, на великій швидкості мчав дорогою, повсякчас створюючи аварійні ситуації. Їх не зупинили навіть попереджувальні постріли. Щоб не постраждали сторонні люди, міліціонери вирішили застосувати зброю й поставити на шляху розбійників службову машину ДСО. Але кримінальники виявилися затятими і коли їх таки зупинили й почали затримувати у парковій зоні, вони вчинили несамовитий збройний опір.

Один із супротивників намагався вихопити табельну зброю у Ігоря Халаберди, який був у бронежилеті. Пролунав постріл – куля вразила сержанта в коліно: саме туди через одягнений на міліціонерові «панцир» цілився злочинець. Як не дивно, та це поранення мало драматичні наслідки. Артерію було перебито і сержант почав втрачати багато крові. Медики, звісно, боролися за його життя, але смерть виявилася сильнішою і молодий хлопець помер у лікарні. Та заарештували обох утікачів всеодно вдалося.

За понад як рік відбувся суд над убивцею міліціонера. 34-річний раніше судимий житель Миколаєва отримав дев’ять літ позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ігор прослужив в «органах» менше двох років, був неодруженим й трохи не дожив до 22 літ. Як і Євген Скоробогатов, був надією та опорою непрацюючих батьків і сестри, з якими проживав. Указом Президента України від 15 грудня 2007 року №1224 сержанта Халаберду посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

П’яний водій спеціально скерував автівку на працівника ДАІ

Майже опівночі 10 грудня 2005 року у Шепетівці, що на Хмельниччині, загинув інспектор групи організації дорожнього руху місцевого ВДАІ молодший лейтенант міліції Вадим Харчук. Йому було 37 років. Сиротами залишилися двоє його неповнолітніх дітей — Марина і Микола…

Вадим разом з капітаном Чорним саме патрулював на перехресті. За п’ять хвилин до трагедії надійшло повідомлення, що водій «Ауді-А8» не виконав вимогу автоінспектора про зупинку і на високій швидкості продовжив рух.

Невдовзі Харчук побачив «болід» автохулігана й освітленим жезлом подав водієві сигнал про зупинку. Далі сталося непоправне. Іномарка, за кермом якої був відомий у Шепетівці підприємець, вилетіла на смугу зустрічного руху, збила офіцера і тільки капот, що несподівано відкрився, змусив його зупинитися. На жаль, правоохоронець помер на місці пригоди.

Потім виявилося, що водій-порушник перебував за кермом у стані алкогольного сп’яніння і спеціально скеровував свою автівку на працівника ДАІ. Згодом він отримав заслужене покарання і вже перебуває за ґратами.

Вадима Харчука посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Геннадій Карпюк, ДЗГтаМД МВС України, для УК