ДВОКОЛІРНА КРАЇНА

Я сам собі і агітатор і виборець – передвиборчий штаб, уявно кажучи, у мені самому. Прийняв рішення продемонструвати свій вибір оточуючим – купив на гривню білу та блакитну шовкові стрічки. У суботу буду ходити Києвом, по справах, із біло-блакитною стрічкою на рукаві.

Для чого це мені потрібно? (киянину з детсадівського віку; з двома в/о)

а) для самоповаги, щоб відчувати що “дихаю свіжим повітрям” – зроблю що в моїх силах.

б) знову ж таки, психоемоційні особливості характеру – із почуття протесту однокольоровому світу, а також задля “дослідження життя”.Цей лист – спроба аргументувати громадянський вибір одного з киян, який опинився у меншості – “чужим серед своїх”.

У кожного свої критерії вибору кандидатів. Є різні категорії виборців:

1 – для одних все однозначно і просто: “наш”/”не наш”, “погана”/”добра” людина, “східняк”/”західник” – розподіл іде на побутовому рівні.

2 – інші з ідейних міркувань – ця категорія, у свою чергу ділиться на тих, хто голосує протестно – “за” свого, тому що “проти” іншого і на свідомих прихильників, ідентифікують кандидатів раціонально, зважаючи на всі фактори.

Основні тези мого передвиборчого аналізу кандидатів:

Ющенко

Основне мега-послання Ющенка – країні потрібна моральна, народна влада!

С паном Ющенком згоден на всі 100%!

Наперед у нього була фора у 10-15% просто тому, що влада всім дуже сильно набридла. А він позиціонував себе, як “не влада”.

Також багато хто на Майдані говорить, що вони виборюють право “дихати повітрям свободи”. Власно кажучи, я недооцінив ступінь впливу цього фактору, коли робив прогнози результатів виборів і оцінював сам для себе розвиток після виборних подій.

Такий жарт зі мною зіграли психоемоційні особливості мого характеру – просто я ніколи не дихав “повітрям не свободи” (власне, дихав, але як правило, не дуже довго).

Тому зараз мені по справжньому важко розібратися – основна маса людей говорить про свободу по інерції за ораторами, чи всі вони дійсно до цього були не вільні?

Маленька ремарка: зараз деякі ТБ-канали поводять себе безвідповідально, нагнітаючи емоції. Серед перших ті, хто тихіше всіх говорив ще тиждень тому. Канал “Київ” поводить себе наче школяр-переросток демонструючи “ррреволюційний” запал у аляповато змонтованих кліпах на революційно-романтичні пісні початку 90-х (приємно вразив Інтер толерантною, художньо знятою соціальною рекламою, яка примиряє сторони)

Ще одне – інтеграція в Європу.

Залишимо економічний аспект, тим більше що головне, що мається на увазі, це насамперед – цивілізовані демократичні принципи побудови країни. Логічно було б сподіватись саме на це – думаю, пан Ющенко добре знає, що в Європі ніхто не буде дуже радий ані українській с/г продукції, ані металургійній…

Взагалі, парадокс – якщо західні області на 80-90% за Ющенка, то чому вони дотепер не сформували “європейські” органи влади та не налагодили соціальне і економічне життя “по європейські”? Чому ж вони живуть, відносно бідніше, ніж на Сході? І чому к ним “європейцям” на Волинь приїздять “тоталітарні” “азіатські” білоруси, як у супермаркет, скуповуючи раз на місяць продукти у кількостях, недосяжних самим волинянам?

Передусім, “європа” повинна бути у кожного в голові – а то зараз виходить у одному й тому домі у одномупід’їзді майже “європа”, а у другому явно “не європа”; те ж саме стосується сусідніх колгоспів (кооперативних хазяйств), заводів, ЖЕКів, міністерств …

Тобто, всі вищенаведені меседжі не є для мене актуальними, тому що я їх і так реалізовую, автономно – не потребуючи допомоги президента.

Янукович

Мій вибір Януковича ґрунтувався на аналізі раціональних – економічних, та геополітичних факторів.

До Януковича в мене питань ще більше, переважно тому, що я відчуваю відповідальність за того, за кого проголосував.

Деякі фактори дають надію сподіватись, що Янукович найбільш ефективно зможе інтегрувати Україну у світову систему розподілу виробництва – тобто, надасть новий поштовх розвитку економіки, що приведе до росту соціальних стандартів життя.

Також, мені не здаються щирими (відповідно, реальними) закиди йому з боку опозиції в тому, що він не достатньо патріотично буде себе поводити на вищому посту – як-то кажучи “продасть країну” (зазвичай, “руським”) і т.д.

Вважаю його великою помилкою зв’язатися з московськими політ-технологами, які основні ставки робили на російську мову та антиамериканізм (доволі дивно, як вони це уявляли – всі мусолять долари, дивлятьсяфільми …)

Доречи, моя мама фанатично проти Януковича, мовляв “сидів” (“ядерний” електорат Ющенка), батько, без фанатизму за Януковича (десь, друга категорія виборців).

Що буде далі?

Є два варіанти:

1 – ЦВК перераховує голоси, згідно поданих кандидатами скарг (приблизно 3 тижні, на цей строк доречно звернути намети, може оставити 1/10 частину, якщо без цього Ющенко ніяк; хоча це є “прання брудної білизни” перед всім світом);

2 – визнає обопільні фальсифікації і призначає перевибори у найкоротший термін (особисто я за цей варіант).

Перший варіант залишає грунт для соціальної напруженості, другий додає до цього ще й економічну стагнацію на цей період, але більш легітимний і красивий з точки зору досягнення чистої перемоги.

Можу допустити, що до 1,5 млн. “за Я” сфальшовані.

Можу допустити, що не менш як 0,5 млн. “за Ю” сфальшовані.

Таким чином, реально – 13,5 млн. на 13,5 млн.

Ситуація “і розколовся світ навпіл (рівно) – димить розлом…”

Варіант переголосування:

– не бачу причин, чому Янукович зможе набрати значно менше голосів;

– не має чинників, які допоможуть Ющенко набрати значно більше голосів.

При будь-якому варіанті ОМОН перед будівлями держустанов в Києві не повинен піддатися страйкуючим – це такі ж символи країни (і будівлі, і ОМОН), як герб, гімн, прапор. Тай взагалі в ситуації з політичними заявами силовиків – я слабо уявляю, як далі можна країні на них розраховувати. Як-то кажучи “единожды солгав” …

Думаю, заяви роблять “майори”, яким кортить стати одразу “полковниками”. А якщо не вистачає “свіжого повітря”, звільняйся зі служби у народне господарство, страйкуй досхочу – “диши вільно” (як у всіх демократичних країнах).

Що буде при перемозі одного з кандидатів?

Насамперед, що будуть (не будуть) робити обидва кандидати:

Якщо відсторонитися від мітингових лозунгів (без яких ніяк на морозі), мушу сказати

– на буде ніяких “зачисток” олігархів, перегляду приватизації і т.і…

Ющенко доволі мудра людина.

Думаю, що обидва кандидата став Президентом, в цьому питанні будуть намагатися діяти приблизно в одному напрямку:

а) розробка прозорих механізмів керівництва країною і регулювання бізнесу – прийняття законів;

б) амністія капіталів;

Все рівно, для забезпечення більш-менш сталого положення (і країни, і власного) потрібно створювати дійсно реальні механізми перерозподілу ресурсів, фінансових потоків із кишень “олігархів” до бюджету.

Також, запорукою процесу буде ревнива позиція кандидата, що програв. Цей фактор, а також народження громадянського суспільства в Україні є двома найважливішими досягненнями цих виборів.

Безумовно, помаранчеві демонстрації є каталізатором процесів очищення в суспільстві.

Враховуючи вищесказане, стверджую – хто б з кандидатів ні програв, виграємо ми всі – український народ.

Якщо президентом стане Ющенко

– Південно-Східні регіони не юридично, але практично віддаляться від інших. Індустріальні області замкнуться на Росію, Казахстан (сировина, напівфабрикати), Китай (ринок збуту) та інші країни Центральної, Південної Азії.

– Янукович – реальний лідер цього регіону.

– Для частини країн світу Ющенко буде церемоніальним президентом: наприклад, китайці будуть тусуватись з ним на прийомах у Києві, а з Януковичем на Сході вирішувати питання співробітництва у гірничо-металургійному комплексі, важкому машинобудуванні.

– Хочу помилитись, однак думаю команда Ющенка не зможе впоратися – утримати країну.

– Народ може уже на парламентських виборах 2006 р. розвернути уподобання на 180 градусів, як це було у багатьох постсоціалістичних країнах з “народними президентами”.

– Зараз кияни несуть на Майдан “second hand” і пиріжки мітингуючим “західникам”, однак як вони сприймуть заклик ділитися бюджетом з західними регіонами? Відомо, що бюджет Києва переповнений грошима – центральні офіси 80% банків, інших фінансових установ та багатьох крупних всеукраїнських торгово-промислових корпорацій тут платять податки. А західні де-індустріалізовані області є дотаційними.

– Захід (Америка, Європа) нам (їм?) не допоможе – боргів не скасує і т.і. – легенди не справдить.

Якщо президентом стане Янукович

– Ніякої міжнародної ізоляції України не буде – світ занадто прагматичний.

– Західні області отримають усі можливості будувати у себе “європу” а також розвивати українську культуру.

– Ніякої експансії Росії в Україну не буде – буде взаємопроникнення між ФПГ, пропорційне долям у окремих проектах.

– Дискримінації світових концернів уже не буде.

– Вважаю, у команди Януковича більше шансів, ніж у Ющенка надати країні імпульс більш динамічного розвитку.

Я сам собі і агітатор і виборець – передвиборчий штаб, уявно кажучи, у мені самому. Прийняв рішення продемонструвати свій вибір оточуючим – купив на гривню білу та блакитну шовкові стрічки. У суботу буду ходити Києвом, по справах, із біло-блакитною стрічкою на рукаві.

Для чого це мені потрібно? (киянину з детсадівського віку; з двома в/о)

а) для самоповаги, щоб відчувати що “дихаю свіжим повітрям” – зроблю що в моїх силах.

б) знову ж таки, психоемоційні особливості характеру – із почуття протесту однокольоровому світу, а також задля “дослідження життя”. Про враження, може, розповім за кілька днів. Якщо буде щось цікаве.

А ви кажете, що таке властиво виключно “помаранчевим”…

І взагалі, життя бідніє без відтінків. Дуже прикро, що Україна – стала двоколірною країною.

Олександр Завадський специально для “УК”