Як поскаржитися на лікаря без скандалів та судової тяганини?

На жаль, ніхто не застрахований від неправомірних дій чи бездіяльності медиків. Хтось у вирішенні проблеми віддає перевагу народним методам криків та істерик, хтось – реалізовує конституційне право на судовий захист. Про ефективність кожного із заходів можна дискутувати довго.

У МОЗ же пропонують позасудову альтернативу вирішення проблеми – направлення скарг до уповноважених органів та осіб. У міністерстві вбачають такий спосіб більш ефективним та, головне, більш швидким засобом відновлення порушених прав, що відіграє важливу роль для кожної хворої особи. Як саме можна коректно поскаржитися, роз’яснили у прес-службі відомства 26 березня.

За порушення яких прав можна оскаржувати дію чи бездіяльність лікаря?

Основні права пацієнта закріплені у трьох джерелах: Конституції, ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та у Цивільному кодексі. Із цих документів випливає, що кожен українець має право на:

1. якісну та безпечну медичну допомогу;
2. індивідуальний підхід до лікування;
3. повагу до честі та гідності;
4. захист від будь-яких форм дискримінації, пов’язаних зі станом здоров’я;
5. медичну таємницю;
6. інновації (право на медико-біологічний експеримент, репродуктивні технології, донорство, терапевтичне клонування, зміну статі);
7. попередження за можливістю болю і страждань;
8. медичні профілактичні заходи;
9. доступність у галузі охорони здоров’я;
10.  згоду на медичне втручання;
11.  відмову від медичного втручання;
12.  свободу вибору у галузі охорони здоров’я (вільний вибір закладу лікування, вільний вибір лікаря та його безперешкодна заміна, вибір методів лікування у відповідності до рекомендацій лікаря);
13.  лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги в Україні;
14.  оскарження неправомірних дій працівників закладів та органів охорони здоров’я;
15.  відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю неналежним наданням медичних послуг.

Хто може направити скаргу?

Суб’єктом звернення може бути кожен українець, який стикнувся із неправомірною поведінкою лікаря. Повнолітня особа може зробити це особисто, через представника чи колективно.

Неповнолітня чи недієздатна особа реалізує право на оскарження дій та рішень суб’єктів галузі охорони здоров’я через своїх законних представників.

Якою має бути скарга?

Заяву зі скаргою може бути подано в усній, письмовій та електронній формах. Однак, у МОЗ наполягають саме на епістолярному варіанті звернення, оскільки з нього випливає пряме зобов’язання надати відповідь у встановлені строки.

Письмова заява має містити такі дані: ПІБ скаржника, його місце проживання, суть проблеми, чітко сформульовані прохання чи вимоги, підпис та дата. Якщо особа бажає бути присутньою при розгляді її питання, вона має вказати про це у заяві. Письмове звернення рекомендується реєструвати безпосередньо при поданні. А у разі його надіслання поштою, у МОЗ закликають використовувати послуги рекомендованого листа чи повідомлення про вручення.

Щодо електронної заяви, то вона, окрім наведеної вище інформації, має містити зворотну адресу, на яку буде надіслано відповідь.

Куди направляти скаргу?

Передбачено 4 рівні звернення:

– 1 рівень: головний лікар закладу охорони здоров’я, у якому відбулося порушення;

– 2 рівень: департамент/управління охорони здоров’я міста чи області;

– 3 рівень: гаряча лінія місцевих органів виконавчої влади;

– 4 рівень: урядова гаряча лінія за номером 15-45.

Особа, чиї права було порушено, має рухатися знизу догори: від найнижчого до найвищого. Тобто, якщо на первинному рівні її проблему вирішено не було, вона може звернутися до вищої установи. При цьому слід зауважити, що на оскарження рішення вона має місяць із моменту його винесення.

Окрім того, кожен може ініціювати проведення клініко-експертної комісії у міських, районних чи обласних департаментах/управліннях охорони здоров’я. Нею буде перевірено якість медичного обслуговування у закладах, що перебувають у підпорядкуванні департаменту/управління, а також розглянуто всі випадки неналежного надання медичних послуг.

Іншою установою, яка уповноважена приймати скарги на неналежне надання медичних послуг, є Інспекція з питань захисту прав споживачів.

Якщо ж у жоден із розглянутих способів проблему вирішено не було, у МОЗ радять звертатися до суду.

Коли буде рішення?

Мінімальний строк розгляду звернення – до 15 днів у разі відсутності потреби у додатковому вивченні обставин проблемної ситуації. Якщо така необхідність виникає, на відповідь доведеться чекати до 30 днів. У виняткових випадках, коли обставини неможливо вивчити протягом 30 днів, строк розгляду може бути продовжено до 45 днів. Про таку пролонгацію обов’язково повідомляється заявнику.

Як отримати компенсацію?

Якщо внаслідок дій чи бездіяльності медперсоналу було завдано шкоду здоров’ю пацієнта, він має право звернутися із позовом проти закладу охорони здоров’я із вимогою компенсації матеріальної чи моральної шкоди.

Матеріальна включає у себе дві категорії: реальні збитки та втрачені можливості доходу. До першої можна віднести витрати, які особі довелося понести у результаті заподіяння шкоди (наприклад, придбання ліків, протезу тощо). Їх можна підтвердити та підрахувати за допомогою надання чеків чи інших доказів вартості придбаного майна. Категорія ж втрачених можливостей доходу, як правило, пов’язана із втратою працездатності внаслідок лікарської помилки. У цьому випадку ступінь втрати працездатності та розмір збитків визначається в ході судово-медичної експертизи.

Також може відшкодовуватися подальше лікування особи, яке стало необхідним внаслідок помилки медперсоналу. Розмір збитків знову-таки визначатиметься експертизою. Особливістю такого відшкодування є те, що сума компенсації перераховуватиметься не постраждалій особі, а безпосередньо до закладу охорони здоров’я, де вона проходитиме лікування.

У разі ж смерті особи через лікарську помилку, її родичі мають право на відшкодування витрат на поховання.

Моральна шкода є доволі складною для чіткого визначення категорією. У Пленумі Верховного Суду України вона тлумачиться як «втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб». Довести такі втрати на практиці можна за допомогою висновків спеціалістів у психіатричній галузі. Грошовий еквівалент заподіяної шкоди визначається, як правило, судово-психологічною експертизою.

Сподіваємося, що жоден із читачів ніколи не постраждає від неправомірної поведінки медичних працівників. Однак, у разі виникнення проблеми ви будете готові – і знатимете, як діяти.

Бувайте здорові!

Автор:  Марко Сировой; ХПГ