З життя українських псевдонауковців. Фейковий професор права нікого в МОН не бентежить (розслідування)

Поки в Україні його звинувачують у фальшуванні дипломів про наукові ступені, Василь Андріїв викладає у державному університеті в Польщі. Підроблені документи буцімто професора не викликали сумнівів ані у виші, ані у міністерстві освіти, яке їх верифікувало. Василь Андріїв звільнився з посади в польському університеті лише після того, як справа набула розголосу завдяки українським журналістам

Ця стаття підготовлена редакцією видання NGL.media спільно з польською неурядовою організацією Fundacja Reporterów і одночасно опублікована проектами журналістських розслідувань FRONTSTORY.PL і NGL.media.

***

Василь Андріїв часто перетинає українсько-польський кордон. Сивий чоловік середнього віку подорожує з України до Кельців і повертається назад. Прикордонникам не конче знати, що в травні до суду в Україні було передано обвинувальний акт проти нього. Окрім використання фальшивих дипломів, чоловіка звинувачують у шахрайстві – загалом, використовуючи (фіктивні) наукові ступені для роботи у вишах, він отримав близько 700 тис грн доплат (приблизно 77 тис. злотих).

Розслідування в Україні не заважає йому пересуватися між Україною та Польщею – і будувати офіційну, легальну кар’єру. Кожного другого тижня Василь Андріїв консультує студентів в Університеті ім. Яна Кохановського в Кельцях. Він викладає там право з 2015 року, паралельно працюючи викладачем в університеті у Львові.

Через день після передачі обвинувального акту, коли чоловік уже перебував у Польщі, про справу Андріїва повідомили українські медії. Журналісти видання «Наші гроші. Львів» описують його діяльність в Україні – і те, що він 13 років викладав в українських університетах і в Польщі, використовуючи сфальсифіковані документи.

Правник з президентською нагородою

Василь Андріїв народився в 1963 році в невеликому селі в Івано-Франківській області. За даними українських медій, він працював робітником на заводі та служив у лавах армії СРСР, водночас вивчаючи юриспруденцію.

Юридичну освіту він здобув заочно в Київському національному університеті в 1991 році. В ті часи він іще не прагнув до правничої кар’єри, зате енергійно займався різними діловими оборудками, в тому числі й у Польщі.

У 2009 році Андріїв повертається до свого фаху і стає викладачем права у Львівському національному університеті природокористування. У виші він показує не лише диплом про заочне навчання 13-річної давнини, але й диплом кандидата юридичних наук, який він нібито здобув у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Через три роки, у 2012 році, він вже демонструє диплом доктора наук. Київський університет стверджує, що Андріїв не отримував там вчених ступенів.

– Він був майстром своєї справи, цікавим лектором і колегою, – розповідає нам Ірина Федів, перша проректорка Львівського національного університету природокористування (Андріїв пропрацював там шість років).

Доктор Андріїв напрочуд енергійний: окрім викладання права, він бере участь у наукових конференціях в Україні та Польщі. У травні 2021 року президент Зеленський присвоює йому почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

Мовно коректний диплом

У 2015 р. Університет ім. Яна Кохановського в Кельцях відкриває новий напрямок навчання – право. Новий інститут потребує викладачів різних дисциплін: європейського, конституційного та міжнародного права. Василь Андріїв із його резюме є ідеальним кандидатом. Він має на своєму рахунку семирічний досвід викладання, ступінь доктора юридичних наук і щонайменше 10 важливих конференцій. Він проходить процедуру відбору і стає професором польського університету.

Щоб підтвердити автентичність своїх дипломів, Андріїв подає їх до польського Міністерства освіти і науки. Яким чином вони були верифіковані? Ми з’ясували, що польське Міністерство не зв’язувалося ні з університетом, який нібито видав дипломи, ні з Міністерством освіти і науки України.

Польське міністерство пояснює, що при верифікації дипломів «особливу увагу звертають на підписи, печатки, дати, функції, додаткові елементи диплома, додатки до документа, документ, що дає право здобувати дану освіту або претендувати на дану кваліфікацію», а також на «мовну коректність, розмір шрифтів або спосіб ручного внесення даних на зразку».

Підтвердження МОН надходить до університету в Кельцях, і 1 жовтня 2015 року професор починає читати лекції з міжнародного права.

Студенти Андріїва, з якими нам вдалося поспілкуватися, хвалять його фаховість. За їхніми словами, лекції проходили польською мовою і не відрізнялися за рівнем від занять з іншими викладачами університету. На наше запитання, чи знайомі вони з науковими працями Андріїва, ті розводять руками: – Здається, він кілька разів приносив свої публікації, але українською мовою. Ми не знали цієї мови, – згадує Криштоф, один зі студентів.

У численних біографіях Андріїва, які можна знайти в інтернеті, йому приписують авторство понад 100 наукових праць. Ми змогли підтвердити існування лише п’яти.

У професора більшає конференцій

Приблизно тоді ж, коли він починає викладати в Польщі, Андріїв отримує роботу у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького. Згодом він очолює там кафедру права. Вчена рада університету присвоює йому звання професора, а Міністерство освіти України затверджує її рішення.

– Він займався організацією семінарів і був досить активним. Працював зі студентами, був науковим керівником студентів-магістрів, – згадує Ігор Турко, перший проректор університету.

У польському виші Василь Андріїв не викликає підозр. Але під час роботи у Львівському університеті його поведінка кілька разів викликала подив. Один із колишніх працівників Львівського університету ветеринарної медицини розповідає, що професор кілька разів приходив на урочисті заходи в мундирі та пояснював, що працює на Службу безпеки України (СБУ). Ми знайшли його світлину у формі з орденами та нашивкою Міжнародного комітету захисту прав людини – громадської організації, членом якої був Андріїв.

За даними українського порталу YouControl, ця організація заснована у 2001 році та стверджує, що пов’язана з ООН, наслідуючи логотип та називаючи нібито схожі сфери діяльності. Насправді ж Міжнародний комітет з прав людини не має нічого спільного з ООН – він роздає ордени та нагороди, надає князівські титули. Імовірно, Андріїв, як почесний член організації, також отримував ордени – ті, що видно на його мундирі на фото, не мають нічого спільного з СБУ, правоохоронними органами чи нагородами за заслуги у сфері прав людини.

У квітні 2019 року Університет ім. Кохановського організовує конференцію з прав людини у польському Сеймі. Було запрошено понад 250 науковців з Польщі, Словаччини, Казахстану та Росії. Серед них – Василь Андріїв, але не як представник Університету в Кельцях, а як іноземний гість із львівського вишу.

Через кілька місяців, у грудні, дуже схожа за назвою і змістом конференція відбудеться у Львові. Її співорганізаторами виступають заклади, з якими співпрацює Андріїв – Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького та Університет ім. Яна Кохановського в Кельцях.

Безпардонно перевіряти колегу? Навіщо!

Ще одна інституція, яку Андріїву вдалося переконати в автентичності своїх дипломів – це Окружна рада адвокатів у Кельцях. Його заяву про внесення до списку адвокатів оцінювали з точки зору «належного здійснення адвокатської діяльності та бездоганної репутації» кандидата. Допомогла довідка з Міністерства освіти Польщі. Відтак ухвалу ради затвердив міністр юстиції Збіґнєв Зьобро.

В Україні справа про фальшиві дипломи набула розголосу. Чи викреслять тепер Василя Андріїва з польського реєстру адвокатів? Окружна рада адвокатів у Кельцях, якій ми показуємо інформацію українських ЗМІ про цю справу, не бачить для цього підстав. На її думку, інформація журналістів «…потребує щонайменше перевірки та відповідного розслідування. За цих обставин недоцільно ставати в позу зарозумілих суддів, для яких повідомлення медій є достатнім доказом провини. Слід підкреслити, що Окружна рада адвокатів у Кельцях не отримала жодного офіційного повідомлення або достовірної інформації про звинувачення, які інкримінують пану Василю Андріїву».

Формально Василь Андріїв є непрактикуючим адвокатом. Окружна рада адвокатів у Кельцях пояснює, що цей статус не дозволяє йому представляти клієнтів у суді. Для того, щоб повноцінно працювати над судовими справами, він мав би подати заяву про початок професійної діяльності та назвати місце роботи.

Журналістам  вдалося зв’язатися з Василем Андріївим. Вони  запитали його, чи надавав він юридичні послуги в Польщі? – Я ніколи не був адвокатом у Польщі, я тільки був у списку, але не займався юридичною практикою, оскільки це дорого і треба мати якесь бюро, – каже пан Андріїв.

Сьогодні Василь Андріїв працює в краківській юридичній канцелярії «Paweł Weber i współpracownicy». За даними WebArchive, профіль Андріїва з’явився на сайті юридичної фірми у 2021 році. У його біографії зазначено, що він є почесним доктором приватного університету імені Данила Галицького в Івано-Франківську. Адміністрація цього університету заперечує зв’язок Андріїва з діяльністю вишу. На сайті канцелярії також згадується членство Андріїва у фіктивній організації під назвою «Міжнародний комітет захисту прав людини в Україні».

Павел Вебер підтвердив нам факт співпраці з Андріївим, але відмовився коментувати питання про його дипломи.

Українська сторона також не знайшла підстав для призупинення діяльності псевдоправника. Відкрита кримінальна справа за підозрою в шахрайстві не заважає йому працювати – його ліцензія, видана в 2012 році, все ще дійсна. Згідно з онлайн-реєстром, який ведуть українські суди, він захищає клієнтів у найрізноманітніших справах: дорожньо-транспортних пригодах, ухилянні від служби та позовах про відшкодування.

У розмові з журналістами  Василь Андріїв не захотів коментувати інформацію про себе. Він лише повідомив, що більше не працює в університеті в Кельцях і не перебуває в Польщі. За його словами, він звільнився з роботи в Кельцях у травні за власним бажанням.

Після наших запитів про Андріїва університет у Кельцях видалив частину згадок про колишнього співробітника зі свого сайту.

Автори: Анастасія Морозова, Катерина Родак

Джерело: «НАШІ ГРОШІ. ЛЬВІВ» / NGL.MEDIA