Які підводні камені приховує законопроєкт про легалізацію зброї для цивільних?
Україна залишається однією з небагатьох країн світу, де досі не врегульоване питання вогнепальної зброї для цивільних. У парламенті його обговорюють ще з 1990-х років. Депутати невдовзі можуть легалізувати вогнепальну зброю. Утім, скористатися правом на самозахист зможуть далеко не всі, пише видання “Економічна правда“.
Після 2014 року, коли почалося російське вторгнення в Україну, питання самозахисту активізувалося з новою силою. З того часу у Верховну Раду внесли кілька законопроєктів про легалізацію зброї. Один з останніх – “Про право на цивільну вогнепальну зброю” – поспіхом ухвалили в першому читанні за день до великої війни.
До другого читання законопроєкт дійшов майже через два роки – наприкінці грудня з’явилася доопрацьована редакція документа. Утім, його фінальна версія стала швидше розчаруванням, ніж надією на самозахист.
Депутати пропонують дозволити легально купувати українцям вогнепальну короткоствольну зброю лише через п’ять років після закінчення воєнного стану і лише тим, кому виповнилося 30 років та хто має не менше пʼяти років досвіду легального володіння іншим видом зброї.
Які ще підводні камені приховує законопроєкт і чи має він шанси на ухвалення?
Навіщо потрібен закон про зброю
Численні опитування громадської думки серед українців свідчать, що з початку російського вторгнення в Україну у 2014 році підтримка легалізації зброї суттєво зросла і більша частина суспільства готова до цього.
Якщо десять років тому право на зброю, за даними групи “Рейтинг”, підтримували лише 13% українців, то опитування в застосунку “Дія” у 2022 році показало зростання цієї цифри до 59%. При цьому остання вибірка більш ніж репрезентативна: в опитуванні взяли участь рекордні 1,7 млн осіб.
За даними Міністерства внутрішніх справ (МВС), на початку 2021 року в Україні налічувалося понад 1,3 млн одиниць легальної вогнепальної зброї. Нелегальної – у рази більше. У 2021 році швейцарська компанія Small Arms Survey говорила про 4-5 млн незареєстрованої зброї в Україні.
Після початку великої війни зброї на “чорному” ринку стало ще більше, а справи з її вилученням ідуть гірше. Національна поліція у 2023 році вилучила близько 5 тис одиниць вогнепальної зброї. На повну “демілітаризацію” громадян такими темпами знадобляться сотні років.
Іншими словами, злочинці і так мають доступ до зброї. Натомість законослухняні громадяни обмежені в праві на самозахист, адже мисливський карабін мало чим допоможе в разі нападу озброєних осіб посеред вулиці. Крім того, злочини, вчинені із застосуванням зареєстрованої зброї, буде значно легше розслідувати.
Не варто забувати про ще один аргумент на користь легалізації зброї: це багатомільйонний ринок не лише для її виробників, а й для розвитку супутньої інфраструктури – тирів, стрільбищ, навчальних центрів.
Що пропонує новий законопроєкт
Законопроєкт “Про право на цивільну вогнепальну зброю” в першому читанні ухвалили за день до початку великої війни – 23 лютого 2022 року. Він містив чимало обмежень. Наприклад, під час воєнного стану забороняв носіння цивільної вогнепальної зброї за межами місця зберігання усім, крім військових і силовиків.
У процесі підготовки законопроєкту до другого читання народні депутати запропонували понад 700 правок. Як наслідок, у документі з’явилося ще більше обмежень. У дискусіях навколо легалізації зброї йдеться насамперед про короткоствольну вогнепальну нарізну (пістолети, револьвери). Інші види зброї, крім автоматичної (мисливська гладкоствольна чи нарізна, цивільні карабіни), дозволені в Україні давно.
Відповідно до редакції законопроєкту, підготовленої до другого читання, короткоствольну нарізну вогнепальну зброю можуть придбати особи, яким виповнилося 30 років і які мають пʼятирічний досвід володіння іншою дозволеною зброєю (мисливська, травматичні пістолети). Інше важливе обмеження – володіння зброєю для цивільних пропонують дозволити лише через пʼять років після закінчення воєнного стану.
Один із співавторів документа Олександр Федієнко зазначає, що значна частина правок, які ускладнюють доступ громадян до зброї, була вимогою МВС.
“Це пропозиція Міністерства внутрішніх справ, з якою я категорично не погоджуюся. Ми намагаємося відстояти те, що в нас стан війни. Боятися того, що, як вони кажуть, люди можуть перестріляти одне одного, безглуздо. У нас стільки нелегальної зброї, що легалізація “короткостволу” ніяк не вплине на погіршення криміногенної ситуації. Але вони вважають так і нам їх не вдається переконати”, – каже він.
Довгоствольною нарізною зброєю пропонують дозволити володіти з 25 років після проходження курсів. Однак навіть якщо обмеженому колу людей вдасться легально придбати зброю, то до її власників у будь-який час може прийти поліція з перевіркою.
Законодавці пропонують запровадити такі перевірки не менше одного разу на три роки або за рішенням суду. Власник зброї зобов’язаний надати доступ до місця її зберігання. У випадку порушень поліція видає припис, за невиконання якого впродовж місяця власника позбавлятимуть права на володіння зброєю.
Володіти можна, носити – ні
Автори законопроєкту пропонують майбутнім законним власникам короткоствольної зброї носити її лише вдома, за місцем зберігання або під час занять із стрільби.
“На мій погляд, немає логіки щодо заборони носіння зброї. Якщо ми дозволяємо людям тримати її вдома, то давайте дозволимо і носіння. Пістолет для цього і передбачений, щоб захищати себе. В МВС – старі радянські рудиментні наративи, що люди перестріляють одне одного, що на вулиці почнеться стрілянина.
Якщо зброя легально зареєстрована, то будь-яка свідома людина точно не буде використовувати її для скоєння злочину. Це не логічно, бо її одразу ж знайдуть”, – вважає Федієнко.
Мисливську зброю можна буде носити під час полювання в межах мисливських угідь. Інші види – під час участі в спортивних заходах у межах стрілецьких тирів, стрільбищ або стендів.
Усі згадані вимоги не стосуватимуться травматичної вогнепальної зброї, якою можна володіти з 25 років і носити в будь-яких місцях, крім зон, вільних від зброї.
На думку глави Української асоціації власників зброї Георгія Учайкіна, таке формулювання призведе до зростання обігу травматичної зброї. Це негативне явище для суспільства, адже ризик її застосування значно вищий, ніж вогнепальної, через меншу відповідальність.
“В Ізраїлі травматичних пістолетів не існує, бо в країні, де йде війна, будь-який пістолет сприймається як бойовий і на демонстрацію такої зброї у відповідь може прилетіти справжня куля”, – пояснює Учайкін.
Законопроєкт також зобов’язує інформувати про переміщення зброї. Якщо власник захоче поїхати з нею в іншу область, то про це обовʼязково слід повідомляти Національній поліції. Вимога стосуватиметься зброї та боєприпасів до неї.
“Змоделюємо ситуацію. Наприклад, в Івано-Франківській області не існує стрілецьких комплексів. Власник зброї, щоб поїхати на тренування у Львівську область, має попросити дозволу в поліції. А якщо він у Києві купив набої і їде додому? Знову чолом бити?” – запитує Учайкін.
Аналогічна позиція в співавтора законопроєкту. “Усю цю токсичну історію нав’язує Національна поліція. Це взагалі не логічно. Щоб перевозити карабін по всій країні, нікому не потрібно повідомляти. Чому ж тоді така вимога є до пістолетів?” – обурюється Федієнко.
За носіння власної зареєстрованої зброї пропонується запровадити кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі до трьох років.
Привілеї для власників нагородної зброї
Обмеження щодо віку та носіння зброї не стосуються тих, хто отримав зброю як нагороду. Її, відповідно до фінальної версії законопроєкту, можна буде отримати з 18 років і носити у будь-яких місцях, крім зон, вільних від зброї. В Україні є два види таких відзнак: “Іменна вогнепальна зброя” і “Вогнепальна зброя”.
Нагородну зброю отримують військовослужбовці або поліцейські “за визначні заслуги в забезпеченні обороноздатності України, недоторканності її державного кордону, підтриманні високої бойової готовності військ (сил), зміцненні національної безпеки, боротьбі із злочинністю, захисті конституційних прав та свобод людини й громадянина, за бездоганну багаторічну службу, зразкове виконання військового та службового обов’язку, виявлені при цьому честь і доблесть”.
Поліцейські можуть отримати нагородну зброю “за виняткові заслуги в забезпеченні національної безпеки, за розкриття особливо тяжких злочинів, затримання особливо небезпечних озброєних злочинців, за виявлені честь, доблесть та самопожертву під час рятування життя громадян у разі ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та в особливий період”.
За словами Учайкіна, інформація про власників нагородної зброї ніколи не була публічною, тому її часто за хабарі або завдяки особистим зв’язкам отримують чиновники, народні депутати, керівники поліцейських структур та їх близьке оточення. За оцінками Української асоціації власників зброї, зараз в обігу перебувають 60-65 тис одиниць нагородної зброї.
Перспективи ухвалення законопроєкту та ризики
Учайкін, який послідовно лобіює легалізацію короткоствольної зброї, категорично проти ухвалення законопроєкту в пропонованій до другого читання редакції.
“Ми докладемо зусиль, щоб голосування в такій редакції не відбулося. Якщо вони проголосують у такому вигляді, я прогнозую шалений попит на пістолети на “чорному” ринку. Люди, які роками чекали адекватного закону і розраховували, що держава дозволить легально купити зброю, підуть на “чорний” ринок”, – каже він.
У 2021 році асоціація розробила законопроєкт “Про право на самозахист та володіння цивільною вогнепальною зброєю”, у якому пропонувала дозволити гладкоствольну зброю з 18 років, нарізну довгоствольну – з 21 року, короткоствольну нарізну – з 25 років.
Депутати тоді провалили голосування, узявши за основу законопроєкт, на якому наполягало МВС. Хоча, за словами Федієнка, єдності серед депутатів щодо його ухвалення немає.
“З початку великої війни депутатів, які готові підтримати цей законопроєкт, стало трохи більше, але немає переважної більшості, незалежно від фракцій. У мене позиція дуже проста. Чи є сенс ухвалювати проєкт у тій редакції, яка має перспективи для відкриття наступного етапу перемовного процесу? Так, є. Чи є сенс його провалити, розуміючи, що наступного етапу може не бути?” – запитує він.
Автор: Володимир Рихліцький
Джерело: Економічна правда
Tweet
