Про афериста Волконського, Степана Черновецького і добудову квартир

 Брат-близнюк продавця квартир в «Еліта-центрі» Вадим Циганок про афериста Волконського, Степана Черновецького і добудову квартир. «…Які люди безграмотні, що віддавали гроші Волконському без нотаріального посвідчення! Віддавали гроші, як кролик перед удавом, не перевіряючи юридичної суті.»

Один з продавців квартир «Еліта-центру» Ігор Циганок протягує руки до своєї доньки-підлітка крізь грати: «Настя, как ты вытянулась, какая взрослая стала. Два года не виделись – как ты изменилась». Дівчина починає плакати.

Завдяки затримці перед розглядом справи Циганка в Апеляційному суді Києва сім’я має більше години на спілкування. Дружина, донька і племінниця Ігоря Циганка ставлять стільці навпроти камери і проводять час за розмовами. Брат-близнюк Ігоря Вадим Циганок не втомлюється повторювати стратегію поведінки у процесі.

До того як охоронці відтісняють журналістів, «Свідомо» вдається поставити одне запитання звинуваченому: чи згодний він з рішенням суду, який відправляє справу на додаткове розслідування в прокуратуру?

«Я с решением согласен полностью. Только мы просим изменить меру пресечения – подписка о невыезде. Тогда бы я смог работать для людей, продолжить строительство», – підсудний абсолютно серйозно говорить про кредит і добудову квартир «елітівців» у будинку по вулиці Отто Шмідта 44/32.

В те, що це реально, присутні потерпілі не вірять ні на йоту. Екс-лідер вкладників Юрій Федоренко бачить у бажанні Ігоря Циганка вийти на волю лише спробу втекти від правосуддя. Але Юрій Федоренко рішенням суду, оголошеним 6 липня, також задоволений – бажає, щоб слідство грунтовніше довело підробку платіжок, згідно яких Циганок нібито передав гроші людей у будівельну компанію.

Далі продовжуємо розмову на цю тему з братом підозрюваного і громадським захисником Вадимом Циганком.

– Уявіть, ви в мене купили квартиру, а я вам її не віддав на цей момент. Хоча я не відмовляюсь від того, що я вам її віддам. У нас з вами збереглися правовідносини. Таких людей, які уклали договори з Ігорем, 67 – всі їх договори дійсні, жоден не розірвав. У будинку по вулиці Отто Шмідта побудовано вже сім поверхів, їхні гроші умовно знаходяться в цьому домі. Ми вклали стільки, скільки отримали.

Зобов’язання по цьому об’єкту припинялися лише у 2008 році, коли він уже був у СІЗО. Він два роки сидів замість того, щоб виконувати свої зобов’язання. А люди вимагають відшкодування моральних збитків за прострочені зобов’язання, ніби він з власної волі сидів у СІЗО.

У цьому домі 350 квартир. Ігорю належали права приблизно на 150-160 квартир. Він продав 67. Продасть інші – з’являться гроші на добудову. Власник об’єкту – компанія «БІК», «біла», абсолютно легальна компанія.

– Але зараз «БІК» в процесі банкрутства, чи не так?

– Інвестори – 28 чоловік – подали до господарського суду про визнання компанії банкрутом, там призначили процес санації – відновлення її. Але ми оскаржуємо це рішення суду.

Мій брат був засновником «БІК», у нього була земельна ділянка. Коли Ігор її отримав, там тільки яма була і росли дерева. 2002 рік – на той час ніхто нічого не будував, у держави грошей не було і банки кредити не давали. Ділянки роздавали – їх ніхто не хотів брати. Безкоштовно. Ще в радянські часи там запланував будівництво Інститут автоматики, а потім берези встигли повиростати – 20 років минуло.

Він намагався знайти дольового інвестора. Через агентство він знайшов Волконського, який прийшов з грошима.

– На яких умовах ви співробітничали?

– Волконському запропонували взяти частку в компанії, але він казав: «Я тільки на тих умовах, що куплю компанію, я маю контролювати процес. Я інвестор, у мене гроші». Тоді Ігор продав «БІК», залишив собі лише частку. Будівництво йшло, контролювалося. Свої квартири Ігор продавав, як фізична особа, оформлював усі договори нотаріально з внесенням до єдиного реєстру. У нього ніколи не було подвійних, потрійних продажів. Вони почалися у Волконського тільки в останні 3-4 місяці, коли пішла рекламна кампанія. Він аферист зі стажем, він знає, як це робиться.

Які люди безграмотні, що віддавали гроші Волконському без нотаріального посвідчення! Віддавали гроші, як кролик перед удавом, не перевіряючи юридичної суті.

Але, як виявилось, Волконський купив акції «БІК» шахрайським способом – насправді ж він Шахов, у нього був підробний паспорт.

Ігор відсудив свої акції ще в 2006 році. Подав позов до Шевченківського районного суду, знаходячись тут, у СІЗО. Касація Верховного суду на початку 2007 року залишила усе в силі. Так що «БІК» знову належить Ігорю.

– Яка роль в цій історії сина Черновецького Степана?

– Те, що Степан Черновецький товаришували з Волконським – це факт. Частина грошей досить не маленька проходила через рахунки «Правекс-банку» – 30-40%. Дивно, що він ці гроші спокійно відправляв на якісь субпідряди, в офшори і банк спокійно дивився на це. Думаю, закривав очі на це за якийсь процент, знаючи чудово, що ці гроші не повернуться ніколи. Нормальний банк мав в органи моніторингу про це повідомити.

Старший віце-президент банку «Правэкс» (на той час) – Степан Черновецький на дні народження Волконського.

– А гроші клієнтів Вашого брата, що, не йшли через «Правекс-банк»?

– Клієнти Ігоря здавали частину грошей напряму, а частину – через касу компанії «Прогрес». Пані Решетнік – головний бухгалтер «Прогресу», як виявилося, касу не вела, бухзвітність не вела, на роботу не приймалась. Її показання лягли в основу звинувачень проти Ігоря – цього бухгалтера. Скільки через неї людей проходило? Вона каже 700-800. І що вона нікого не пам’ятає. Дівчинці 22 роки. Уявіть, вона отримувала сотні мільйонів гривень готівкою від людей. Не гуртом, а вроздріб.

Олександр Волконський-Шахов був засновником «Прогресу», Олег Шестак, який зараз в розшуку Інтерполу, був директором. Волконський ніби зовсім чистий, він ніби до грошей не торкався, людей не бачив, не підписував договори. Шестак у розшуку і є підозра, що його і в живих вже немає. Надто вигідно Волконському, щоб у нього було алібі, на нього все валити.

Ланцюжок обривається на Решетнік. Вона визнає, що гроші отримувала, а слідів, куди ці гроші подівалися, немає. Вони лиш частково перераховувалися на «БІК». Вона на свободі. Ми вважаємо, що її просто змусили дати свідчення проти Ігоря за те, щоб лишатися на свободі. На ній обривається ланцюжок сотень мільйонів гривень. Вона підписувала касові ордери і ставила печатку «Прогресу». Де зараз печатка – не відомо, пропала. Підпис Решетнік ходить на свободі.

– Але ж саме Вашого брата звинувачують у підробці цих касових ордерів на 17 мільйонів гривень і розтрату грошей. Ніби він отримував гроші від людей, але в «БІК» їх не передавав. І в цьому контексті також згадують пропажу печатки.

– Ми демонстрували трьохсторонній акт звірки між потерпілими, «БІК«ом і «Прогресом» – на 67 чоловік. Скільки грошей нараховано компанії «БІК», і кому належать квартири. Всі документи законні.

Нам сказали: «Кримінальний кодекс великий, не сіпайтесь, ми вас все одно не випустимо». З Ігоря зробили «козла отпущения» – афера бахнула у 2006-му, Волконського-Шахова немає, Омельченко сказав зробити крайнім Циганка.

14 лютого 2006 року його затримали. Чотири роки минуло – який результат? А результату не може бути апріорі.

Розуміючи увесь абсурд ситуації, ніби він вкрав гроші, якщо б він взяв у мене, позичив у друзів, де завгодно взяв би і віддав людям 17 мільйонів. Що, його б випустили? Стаття не міняється, не випустять. Не 10, а 9 років відсидить. Гроші будуть зараховані на рахунок держави, а люди не отримають ні копійки. Спеціально створена така правова колізія, що ніяким чином Ігор не може бути звільнений – таке було замовлення. І люди не можуть отримати квартири ніяким чином.

Його з самого початку поставили в такі умови, що він не може ні добудувати, ні віддати гроші.

– Зараз справа знову повернеться на розслідування прокуратурі, суд дав доручення знайти докази підробки документів і розтрати грошей. Ви задоволені?

– На 90% рішення суду співпадає з нашою апеляційною скаргою. 10% – це випустити Ігоря з СІЗО. Але стільки недоліків в розслідуванні було названо, що пів Генпрокуратури, пів МВС повинні займатися усуненням цих недоліків. Рішення апеляційного суду показало повну абсурдність рішення Шевченківського суду. Стаття 191 частина 5 – розтрата грошей – не доведена. Стаття 358 частина 2, 3 – підробка документів – немає ніяких доказів, експертиза не однозначна. Думаю, після нормального розслідування Ігоря мають випустити, як невинну людину.

Юрій Федоренко – екс-голова правління громадської організації «Центр правозахисту».

При повній згоді щодо рішення Апеляційного суду дві сторони по справі: обвинувачений і потерпілі – плекають надії щодо розвитку справи у зовсім різних напрямках. Брати Циганки говорять про недоведеність і неправдивість привласнення Ігорем Циганком коштів вкладників «Еліта-центру». Але представники громадської організації «Центр правозахисту», що об’єднує потерпілих, сподіваються, що прокуратура це доведе і навіть зможе знайти ті 17 мільйонів гривень.

Зробити це можливо, як стверджує Юрій Федоренко, лише об’єднавши в одне провадження Генпрокуратури справи всіх фігурантів: Олександра Волконського-Шахова, Ігоря Циганка, Андрія Терентьєва (начальника відділу продажів), а в ідеалі – і матеріали справи по чиновникам Київської адміністрації, що допустили діяльність «Еліта-центру». Про це потерпілі будуть подавати клопотання.

Олександра Веснич, Київ, бюро журналістських розслідувань «Свідомо»