Вбивця за два тижні застрелив у Стрию двох випадкових перехожих, йому сподобалося

Вбивця за два тижні застрелив у Стрию двох випадкових перехожих, йому сподобалося

В ніч з 17 на 18 липня мешканці 60-тисячного Стрия вперше за два тижні спали спокійно, бо напередодні місцева поліція спіймала вбивцю, який застрелив на вулицях міста двох випадкових перехожих. На оприлюднених поліцією фото і відео, попри те, що прізвище затриманого не повідомлялося, користувачі Facebook відразу ж опізнали 27-річного Андрія Тичинського, мешканця гірського містечка Сколе за 40 км від Стрия.

Після затримання Тичинський виявився на диво відвертим, розповів, що півроку продумував свій план і тренувався стріляти в лісі, а ще зізнався, що йому сподобалося вбивати. Проте про причини, які змусили його вбивати абсолютно випадкових людей, Андрій Тичинський мовчить. Але обставини його попереднього життя, які з’ясували у виданні ZAXID.NET, дають певне розуміння.

«Служив і прислуговував»

Про 27-річного Андрія Тичинського у його рідному Сколе, де всі одне одного знають, відверто не говорять – чи то бояться, чи просто не хочуть. Вже всі знають, що його підозрюють у двох вбивствах, але повірити не можуть.

«Чесно? Я в шоці. Я його знаю змалку, спокійний хлопець, до церкви ходив. Друзі були в нього школі. Я б ніколи не повірив, що він таке зробить. Я його впізнав на відео, яке поліція показала. Все, більше я вам нічого не скажу», – розповів нам сусід Тичинського, якого ми зустріли у під’їзді.

Все своє життя Андрій прожив у Сколе в будинку на вул. Стуса. Його батько давно помер, а мати виїхала на заробітки закордон – зв’язку з сином вона майже не підтримує. Хлопець виріс і досі жив разом з бабусею. Ми спробували з нею поговорити.

Будинок, у якому на першому поверсі проживав Андрій Тичинський (фото ZAXID.NET)

Коли ми постукали в двері квартири, де живе Андрій Тичинський, нам відчинила мила сива жінка. Але щойно я представилася журналісткою, вона змінилася на обличчі, різко закрила двері зі словами: «Я нічого не буду говорити».

У двоповерховому будинку є шість квартир, але сусіди відмовляються говорити про Тичинського. Лише одна жінка, мешканка квартири на другому поверсі, погодилася поговорити крізь зачинені двері. «То є прекрасна дитина, гарний хлопець. Я б в житті не повірила, що він таке може зробити. Він у церкві прислуговував!», – емоційно розповідає вона.

Андрій Тичинський закінчив місцеву гімназію. «Був звичайний, середній учень, ну нормальний хлопець. Над ним ніхто ніколи не знущався, в нас такого в школі не могло бути. Конфліктів у нього теж не було. Я дуже здивувався, коли дізнався, що він зробив. Я його вчив колись фізику, відхилень у нього ніяких не було. Можливо щось після школи сталося, але я не знаю», – розповів директор сколівської гімназії Віталій Решетняк.

Після школи Андрія призвали до армії як строковика. Обставини його служби з’ясувати не вдалося, але відомо, що він втік з частини і в результаті у квітні 2014 року отримав судимість (три роки умовно) за дезертирство. Вирок суду датований квітнем 2014 року, тому його дезертирство не пов’язане з початком вторгнення росіян на Донбас.

Важливіший інший момент з його біографії. Під час розслідування справи про дезертирство Тичинський провів кілька місяців у Львівському СІЗО – і вийшов звідти вже іншою людиною, розповіла нам сестра його однокласника. Після повернення до Сколе він майже перестав виходити з дому, каже вона, і ні з ким не спілкувався.

У поліції підтвердили інформацію, про те, що Тичинський був відлюдькуватим. «Він кілька років, від моменту засудження, майже не виходив з дому. Не працював, сидів в хаті і жив на пенсію своєї бабці», – розповів начальник стрийського відділення поліції Андрій Коцур, який керував операцією з розшуку і затримання Тичинського.

Офіційно жодних психічних відхилень у 27-річного чоловіка не зафіксовано, на обліку в медиків він ніколи не стояв.

«Я думаю, він цілком здоровий. Він усвідомлював те, що робить, він планував вбивства заздалегідь, придбав зброю, набої, готувався і тренувався. Можливо була якась передумова, що він такий став, це ми ще будемо з’ясовувати», – каже Андрій Коцур.

Перше вбивство

Минуло майже три тижні з дня вбивства 41-річного стриянина Івана Гарбича. На місці, де 5 липня раптово обірвалося його життя, стоять лампадки і зів’ялі квіти. Це перехрестя вулиць неподалік залізничного вокзалу. Місце віддалене від основнних людських потоків, з однієї сторони колія, з іншої – житлові будинки, а за сіткою найближчого двору – велика вівчарка, єдиний свідок вбивства.

«Опівночі нам задзвонили перехожі, які виявили труп, сказали, що якусь людину зарізали», – пригадує начальник Стрийського районного управління поліції Андрій Коцур. «Ми виїхали на місце і зрозуміли, що це не ножове, а вогнепальне поранення. На тілі вбитого був опік від пострілу. Ми встановили, що в жертву стріляли двічі і впритул, а ще дуже підступно – зі спини», – продовжує майор поліції.

Місце вбивства 41-річного Івана Гарбича (фото ZAXID.NET)

На місці злочину і у тілі вбитого поліцейські знайшли великий дріб, розміром 8 мм. Це означало, що Івана Гарбича застрелили з гладкоствольної рушниці, ймовірно з обрізу. З патронами такого розміру мисливці полюють на великих тварин, наприклад на кабанів.

Це вбивство шокувало увесь Стрий. Івана Гарбича багато хто знав особисто, він вважався неконфліктою людиною з доброю репутацією і почуттям гумору. Таких як він називають душею компанії. Він був холостяком і працював оператором автомийки. Ніхто не міг зрозуміти мотивів цього вбивства.

«Було ясно – це резонансна справа, але який мотив – незрозуміло. Ми відразу почали перевіряти коло оточення Гарбича, а також усіх раніше судимих, наркозалежних осіб і мисливців району. Цей марафон тривав майже два тижні, щодня 80 людей працювали над справою. І лише коли ми передивилися всі записи з міських камер спостереження, то принаймні зрозуміли як виглядає підозрюваний», – розповідає Андрій Коцур.

Поліцейські з’ясували, як виглядав Тичинський, у що був одягнений, знали, що після вбивства він сів до автобуса на вокзалі – до остаточної ідентифікації особи підозрюваного і його затримання залишалися лічені дні, або й години. І в той момент, коли поліція вже майже вийшла на вбивцю, він з’явився сам.

«17 липня, опівночі на 102 надійшло ще одне повідомлення про вбивство. Сказали, що біля церкви на вул. Виговського пролунали два постріли, на дорозі лежить людина. Ми відразу зрозуміли, що це наш вбивця і всі рвонули туди», – каже Коцур.

Операція «Сирена»

Відразу ж після другого вбивства у Стрию та навколишніх районах запустили спецоперацію «Сирена». Це означало, що всі поліцейські були підняті по тривозі, а патрулі перекрили виїзди з міста. Криміналісти підтвердили почерк вбивці: два постріли з тієї ж гладкоствольної рушниці, жертва також чоловік середнього віку.

Вбитим виявився 43-річний стриянин Олексій Акатьєв, батько двох дітей, майстер по ремонтах. Його застрелили майже під його ж будинком – він вийшов прогулятися, але опинився не в той час і не в тому місці.

Місце вбивства 43-річного Олексія Акатьєва (фото ZAXID.NET)

На записах з камер спостереження поліцейські відразу зауважили свого підозрюваного. Він був у тому ж одязі – чорному худі з білими написами на спині і з сумкою через плече, у якій ховав зброю. Поліція почала йти слідами вбивці.

Зрозумівши, що вбивця знову, як і минулого разу, поверненться на вокзал, Андрій Коцур рвонув туди і встиг помітити, що чоловік у чорному худі і сумкою через плече сів у автобус міжміського сполучення «Луцьк-Ужгород».

«Спочатку я сам на своєму авто переслідував автобус. Паралельно викликав колег, ми по телефону обговорювали як зупинити автобус і домовлялися як затримати вбивцю. В автобусі було ще семеро пасажирів та двоє водіїв. У вбивці була зброя, тож була реальна загроза, що він застрелить когось в автобусі», – розповідає Коцур.

Патрульні поліцейські зупинили автобус на трасі за 15 км від Стрия під приводом перевірки документів. Водій автобуса, як звикло, вийшов до поліцейських, але відразу зрозумів, що це не проста перевірка документів.

«Ми попередили водія, що зараз буде відбуватися затримання небезпечного злочинця, пояснили, що він має робити. Він повернувся на своє місце і відчинив нам двері автобуса, поліцейські забігли і заблокували підозрюваного. Він намагався відкрити сумку, де лежав обріз, але не встиг» – розповідає фінал цієї історії Андрій Коцур.

«Йшов якийсь чоловік, такий збідований, мені його шкода стало і я його не чіпав»

Спочатку затриманий взагалі не хотів говорити, увесь час мовчав. Лише поліційний психіатр, якого спеціально викликали на місце затримання, зміг його розговорити.

27-річний Андрій Тичинський у момент його затримання (фото з Facebook-групи «ОТГ Стрий та Стрийський район»)

«Психіатрові він назвав своє ім’я: Андрій, йому 27 років. Сам зі Сколе, приїздив вбивати в Стрий, бо там більший вибір потенційних жертв. Нічого не приховував, розповів, що просто захотів зрозуміти, що відчуває людина, яка вбиває іншу людину. Він зізнався, що спочатку дуже боявся йти вбивати, але ейфорію, яку відчув вже після вбивства, тепер не має з чим порівняти», – розповідають поліцейські.

За словами Тичинського, своїх жертв він обирав навмання. «Він собі вирішив, що то будуть чоловіки приблизно 40 років, а де і коли, чи якісь інші ознаки не мають ніякого значення», – стверджує Андрій Коцур.

Впродовж останніх півроку Андрій Тичинський жив з думкою про вбивство. Розповів, що спеціально купив мисливську рушницю і зробив з неї обріз, який легко було сховати у сумці, що тренувався стріляти у лісі.

Свою першу жертву – Івана Гарбича – він шукав кілька годин. Каже, що просто гуляв містом і вдивлявся в людей. «Йшов якийсь чоловік, такий збідований, мені його шкода стало, я його не чіпав. Йшов другий чоловік, але кудись поспішав, був заклопотаний, майже біг, то я його теж не чіпав. А третій чоловік йшов собі так спокійно, не поспішав. О, думаю, якраз темно, цей мені підходить», – розповів Андрій Тичинський психіатрові.

Тичинський йшов на зустріч Гарбичу, і щойно розминувшись з ним, розвернувся і вистрелив. За його словами, у момент вбивства відчув емоційне піднесення, яке уже за 12 днів вирішив повторити знову.

«Перед другим вбивством я знову мав мандраж, але вже не такий сильний. Але ви не уявляєте, яку я відчув ейфорію та відчуття піднесення після другого вбивства. Другий раз задоволення було набагато більше. Мені сподобалося», – цитує психіатр слова Тичинського.

«Мотив мусить бути»

Чому людина, про яку усі сусіди і знайомі відгукуються як про адекватну, стає серійною вбивцею, однозначної відповіді нема.

«Оцінюючи його поведінку, зрозуміло, що він цілеспрямовано хотів вбити. Питання в тому, чому жертви – це 40-річні незнайомі чоловіки, їх точно мусіло щось об’єднувати. Ріст, комплектація чи одяг. Мусить бути елемент, за яким він обирав своїх жертв», – вважає відомий львівський психіатр, доцент кафедри психіатрії львівського медуніверситету Олег Фітьо.

Серійні вбивці, за його словами, тамують у собі якусь образу, чи то на рідних, чи на себе, іноді через статеву неспроможність. Також людина, яка обдумано вбиває, насправді хоче, щоб про неї дізналися.

«Він мусів залишити якісь сліди. Своїми вбивствами він хотів щось сказати. Люди можуть думати, що це вплив комп’ютерних ігор, але здебільшого це хибне уявлення. Хоча комп’ютер і телефон вбивці, сайти, які він відвідував, можуть відкрити багато таємниць. Відповідь там, – вважає Олег Фітьо. – Треба також дізнатися чи його принижували в армії і чи раптом не зґвалтували у СІЗО».

***

Андрія Тичинського вже етапували до львівського СІЗО. Слідчі мають ще провести ряд експертиз, знову допитати і встановити у кого він придбав зброю. Судитимуть його статтею 115 ККУ, за сплановане вбивство двох людей він може отримати довічне ув’язнення.

«Якби ми його не зупинили, він вбив би знову. Сам він не зупинився б», – впевнений майор поліції Андрій Коцур.

Автор: Марта Когут; ZAXID.NET

Читайте также: