Брати хабарі на Рівненщині безпечно: за чотири роки ніхто із пійманих і ніхто із засуджених не сів

Сімка підозрюваних у отриманні хабарів на Рівненщині протягом 2015-2019 років. Деякі справи тривають вже п'ять років. Колаж «Четвертої влади» на основі власних фото

Сотні тисяч гривень, хабарі в коробках, гучні затримання і – нічого. Українці, напевно, вже звикли до такого сценарію. Резонансні справи хабарників роками відлежуються в судах. А про те, щоб когось із них посадили і, взагалі, не чути.

Журналісти видання «Четверта влада» перевірили, чи справді це так. Тому проаналізували вироки на Рівненщині за останні 4 роки за однією із найвідоміших корупційних статей Кримінального кодексу. Дізналися що зараз із тими гучними затриманнями на хабарях і дізналися, що більшість засуджених отримують штраф, співмірний із покаранням за відсутність маски в громадському місці під час карантину.

Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за 20 різних корупційних злочинів. Різного роду службові зловживання, підкупи, незаконне збагачення тощо. Їхній перелік в примітці до статті 45.

Але все ж, мабуть, найвідоміший з них – хабарництво. Ця назва була в старому варіанті Кримінального кодексу, а в новому її переназвали, дещо розширивши поняття хабарництва, замінивши його назвою – неправомірна вигода. Тобто це не лише гроші чи щось матеріальне.

Офіційно ця стаття тепер має таку назву: Стаття 368 – прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.

Вироки і гучні справи за цією статтею ми і взялись аналізувати на Рівненщині.

За чотирма частинами статті передбачено, зокрема, ув’язнення від 2 до 12 років з конфіскацією майна та позбавленням права займати деякі посади до 3-х років. За першою частиною статті окрім позбавлення волі, можна також отримати штраф від 17 до 25 тисяч 500 гривень, або арешт від 3-х до 6-ти місяців.

В теорії, чим вища в тебе посада, чим більше ти отримав, а якщо ще й вимагав, а якщо ще й змовився з групою осіб – тим довше маєш сидіти у в’язниці.

Здавалося би, покарання не з м’яких – позбавлення волі. Юридично все чітко. Але давайте поглянемо, що на практиці.

Згадаємо гучні справи і затримання Рівненщини в 2015 – 2019 роках.

Пуста обіцянка

Двічі міський голова Острога, заступник голови Рівненської облдержадміністрації в перші постмайданівські роки, «обіцяльник» зламати усі корупційні схеми і обвинувачений у вимаганні хабаря – це все про Тараса Пустовіта.

Серед білого дня з міченими грошима в бардачку авта його затримували працівники Служби безпеки України.

За 10 місяців до цього, Пустовіт на своєму представленні Люстраційному комітету області обіцяв, що зламає всі корупційні схеми в регіоні. Але, вочевидь, щось пішло не так.

Справа Тараса Пустовіта тягнеться з 2015-го і розглядається повторно

Його спіймали з 8-ми тисячами доларів у січні 2015-го. Ці гроші  він, відповідно до матеріалів справи, вимагав у власниці ПП «Острогавтотранс» Валентини Андрейченко нібито за перемогу на тендері щодо пасажирських перевезень на дорогах області.

СБУ стежила за Пустовітом з 2014-го. Слухали розмови в його кабінеті та телефоном. Тому знали про заплановану передачу хабара. Так, вони самі зупинили керівницю «Острогавтотрансу», коли та їхала до Пустовіта.

Окрім 8 тисяч в бардачку, до обвинувального акту включили ще 3 тисячі доларів, які Пустовіт отримував від перевізниці раніше. Тобто, загальна сума, в отриманні якої обвинувачували екс-заступника голови ОДА – 11 тисяч доларів. На час передачі хабара це близько 174 тисячі гривень.

Слідчі служби безпеки відкрили кримінальне провадження за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу.

За такий злочин, нагадаємо, світить від 5-ти до 10-ти років, з позбавленням права обіймати певні посади до 3-х років та конфіскація майна.

Розглядали справу Пустовіта у Дубенському міськрайонному суді три роки.

В результаті експосадовця визнали винним у закінченому замаху на шахрайство. Бо на думку суду, у справі не було доказів щодо впливу Тараса Пустовіта на конкурсну комісію з перевезень.

За обвинуваченням у вимаганні неправомірної вигоди у першій судовій інстанції його виправдали. Екс-посадовець отримав умовний термін на 2 роки через проблеми зі здоров’ям.

Суд зобов’язав Пустовіта періодично відмічатися у «Центрі пробації» Рівненської області і відвідувати психолога. Не погодившись із таким вироком, прокуратура подала апеляцію. І з жовтня 2019-го Дубенський міськрайонний суд по-новому розглядає справу.

І кінця цій справі нині не видно – через те, що у суді нестача суддів – з повноваженнями лише один суддя, засідання у справі збирають раз на три місяці. І новий вирок взагалі може повністю виправдати Пустовіта через постанову Верховного суду, за якою прокурор повинен контролювати отримання хабара.

Останньою ухвалою у новому розгляді від 11 червня 2020 року суд не задовільнив клопотання прокурора про долучення до справи диску із відео затримання Пустовіта у січні 2015-го.

Прокурор Рівненської обласної прокуратури Василь Данілей не має прогнозів щодо тривалість цієї справи. Каже, що поки обвинувачення дослідило документи, ще речові докази і допит свідків.

Всіх свідків. Повторно. А їх, як каже прокурор, близько 25-ти.

– Ми подавали апеляцію на м’якість і кваліфікацію. … Апеляція призначила новий розгляд. Ми цього не просили, ми просили розглянути по суті, цей вирок скасувати і прийняти нове рішення, але апеляція Волинська зробила по-своєму.

Прокурор Василь Данілей каже, що якби було б кілька засідань в місяць, то справа би рухалась швидше

Сам Тарас Пустовіт вважає справу проти себе сфабрикованою. 

– Хтось дуже хотів цю справу зробити.

Екс-посадовець розповідає, що потерпіла в його справі сама з ним зв’язувалася, а не навпаки. В показаннях вона плуталася. Окрім цього, всі свідки, які мали стосунок до тендерного комітету сказали, що Пустовіт їх нічого не змушував робити.

Як і раніше, екс-посадовець свою вину не визнає.

– Мене вважають поганою людиною, але зверніть увагу на факти… Якби не було апеляції, ми були готові змиритися з умовним покаранням, аби зберегти здоров’я.

І каже, що більше не хоче кар’єри в державних структурах.

– Я нічого не планую. Жити, робити добрі справи, допомагати людям, відстояти позицію по цій справі.

Наступні засідання по справі Тараса Пустовіта заплановані на 9 жовтня та 24 грудня 2020 року.

Стежити за цією справою можна за тегом Тарас Пустовіт.

Півмільйона для Вані

Лідер за сумою ймовірно отриманого хабаря із усіх знаних нами справ на Рівненщині – Іван Тимощук, якого журналісти назвали Ваня-півмільйона. Обарівського сільського голову Івана Тимощука обвинувачують у прийнятті півмільйонного хабара в березні 2015-го.

Гроші сільський голова околиці Рівного брав нібито за затвердження проєкту землеустрою ділянки на території Обарівської сільської ради. Разом із Іваном Тимощуком затримали та судять підприємця Тараса Якобчука, який займався оформленням документів на виділення земельної ділянки.

Тимощуку «світить» від 8-ми до 12-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Але… Його справа набула розголосу не лише через рекордну суму. А й через дуже тривалий розгляд в суді – п’ять років. Саме стільки Рівненський районний суд не може оголосити вироку.

При цьому сам Тимощук за цей час вже спокійно встиг оформити собі ФОП і почати торгувати автозапчастинами

Востаннє журналісти «Четвертої влади» побували на засіданні у лютому 2020-го. Тоді суд перенесли, через хворобу адвоката. Ще одне засідання відбулося 10-го серпня, втім вироку у справі досі немає.

Прокурор Рівненської обласної прокуратури Андрій Войтюк – обвинувач у цій справі. За його словами, відкладали останні слухання через хворих адвокатів та відпустку судді.

Голова Рівненського районного суду Сергій Сидоренко каже, що через карантин, хворобу адвокатів, суддів і відпустки обвинувачений досі так і не сказав свого слова.

При цьому суддя прогнозує, що вирок все ж до кінця року оголосять. А розгляд триває досі через різні обставини: вивчення доказів, покази свідків, кількох обвинувачених, колегію, яку важко зібрати.

Адвокат Івана Тимощука Андрій Колесник не має прогнозів щодо вироку, чому все так затягнулося – не знає, говорити з журналістами – не дуже хоче. З самим Іваном Тимощуком нам зв’язатись не вдалось.

Стежити за цією справою можна за тегом: Ваня-півмільйона

Мамин прокурор

У липні 2015-го прокурора Рівненської районної прокуратури Андрія Таргонія спіймали нібито з хабарем у 15 тисяч гривень.

Таргоній прославився ще до затримання, бо це якраз його «тягав» за краватку у лютому 2014-го нині покійний керівник Правого сектору у західному регіоні Олександр Музичко (Сашко Білий), який звинувачував прокурора у затягуванні однієї зі справ.

Після цього, на прес-конференції з цього приводу за Андрія Таргонія заступилась його мати. За що він власне і отримав своє прізвисько – «мамин прокурор».

Мічені 15 тисяч гривень знайшли у шухляді робочого столу Таргонія. Ще 35 тисяч, за версією слідства, експрокурор взяв раніше і передав адвокату-спільнику.

Андрій Таргоній начебто вимагав гроші у чоловіка, який разом із сімома іншими людьми вчинив розбій: викрав авто та побив власника у травні 2014 року. Одного із групи засудили, справи щодо семи інших учасників повернули на довивчення

Одразу після затримання прокурор хвилювався і казав, що це все підстава керівництва Рівненської обласної прокуратури, а гроші ж йому підкинули. Таргонію оголосили про підозру та звільнили із органів прокуратури ще до вироку – за порушення присяги працівника прокуратури.

Не змирившись із своїм звільненням, Таргоній судився із Рівненською районною прокуратурою. І виграв, поновившись на посаді. Суд же зобов’язав працедавця ще й заплатити прокурору за «вимушені прогули» 120 тисяч гривень.

Нині триває вже п’ятий рік нерозгляду справи Таргонія. Дев’ять суддів Рівненського міського суду не змогли розглянути справу, то беручи відвід самі, то отримавши рішення суду за клопотанням Таргонія.

Зараз справу «маминого прокурора» розглядає вже Кузнецовський міський суд.

Прокурор Волинської прокуратури Ігор Пінюк, який і є обвинувачем у справі Таргонія, каже – Таргоній заявляв відвід йому та судді, але справу все ж призначили до підготовчого засідання. На скільки розгляд може затягнутися прокурор не знає.

Адвокатка Таргонія Вікторія Власик каже, що обвинувачений вину не визнає.  Жінка впевнена, що вирок буде виправдувальний. За її словами клопоче про відвід суддів та прокурорів сам Андрій Таргоній, коли вважає, що для цього є підстави. А вона ж, як його захисниця, таких клопотань не подавала. Власик також заявляє, що хоче швидкого завершення справи.

З Андрієм Таргонієм нам поговорити не вдалось. Найближче засідання призначене на 25 вересня.

Стежити за цією справою можна за тегом: мамин прокурор.

Соціальний незахист

Колишню директорку департаменту соціального захисту Рівненської облдержадміністрації Ольгу Підкидач судять за нібито отриманий хабар у вересні 2015-го року.

За версією СБУ, жінка отримала 9 тисяч гривень неправомірної вигоди від директорки одеського санаторію за сприяння у фінансування санаторію з держбюджету за путівки для чорнобильців.

Справу Ольги Підкидач об’єднали за справою її заступника. Фото з архіву

Разом із Ольгою Підкидач судять і директорку санаторію Тамару Чуєву. За те, що та ймовірно дала хабар.

Тамара Чуєва, окрім грошей, ймовірно передала Ользі Підкидач комплект постільної білизни вартістю одна тисяча гривень разом із запискою, що її приніс прокурор на одне з засідань. На одній стороні жовтого папірця напис: «Спасибо за все, целую Тамара». З іншого боку – «Ольга Владимировна! посылаю 10000 ОК, больных много пока не доехала, буду скоро в Житомире в октябре».

Окрім двох жінок, судять і заступника Підкидач Олексія Янчевського, який ймовірно погодився і отримав хабар від директорки волинського санаторію.

27-го лютого 2017-го року Тамарі Чуєвій повідомили про підозру в отриманні неправомірної вигоди відповідальною службовою особою. Санкція статті передбачає позбавленням волі на строк від 4 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.

Розгляд у суді почали з березня 2017-го. І досі не закінчили. Мали проблеми із допитом свідків. Частина з них із Одеси.

Прокурор Андрій Войтюк каже, що у справі завершили досліджувати матеріали і будуть переходити до допиту свідків. Розгляд триває більше трьох років, бо суд збирається раз на місяць, також відкладаються слухання, через хворобу учасників процесу.

Коли буде вирок прокурор не знає і не робить прогнозів. Каже, все залежить від суду.

Адвокат Підкидач Володимир Рашко каже, що  він, його підзахисна та її заступник з адвокатом ходять на усі засідання. А справу відкладають через хворобу судді, або неявку прокурора. Адвокат вважає, що в сторони обвинувачення не достатньо доказів проти його підзахисної, тому справа досі триває. Ще каже, що Ольгу Підкидач мають виправдати, коли це станеться не береться прогнозувати.

Найближче засідання призначили на 25 вересня.

Стежити за цією справою можна за тегом: Ольга Підкидач.

Гріховні гроші

Голову Зорянської сільської ради Михайла Олійника і водночас священника однієї з районних церков, спіймали із півмільйонним хабарем (за словами обвинувачення) на стоянці біля обласної адміністрації у серпні 2016-го.

Тоді Олійника за це засуджував навіть архієпископ УПЦ КП (нині ПЦУ) Іларіон (який, втім, і сам потрапив у наше нещодавнє антикорупційне розслідування).

Гроші Олійник нібито вимагав за виділення підприємцеві десяти ділянок (загалом на 1,5 гектари), які були призначені для жителів громади та ветеранів АТО.

Сільському голові-священнику оголосили підозру за частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу України – це неправомірна вигода в особливо великому розмірі. І загрожує чоловікові 8-12 років тюрми, плюс позбавлення права обіймати певні посади до 3 років. Бонус – конфіскація майна. Але нині він продовжує працювати сільським головою. Суд триває

Після оголошення підозри, Михайла Олійника взяли під варту на 60 діб з можливістю внесення застави у розмірі 580 тисяч. Через кілька днів родич Олійника вніс ці кошти.

У вересні 2016-го року Олійник вийшов із СІЗО. А у грудні 2017-го року із нього зняли електронний браслет.

За час поки триває справа Олійника, він збудував будинок (за гроші тещі, як каже) та веде малиновий бізнес. При цьому чоловіка кожні два місяці відсторонювали від посади протягом розгляду справи. Але у червні цього року він вийшов на роботу на посаду голови сільради.

У липні цього року у справі Олійника нарешті допитали головного свідка.

Прокурор Василь Данілей каже – хотів би щоб вирок був цього року, але… Сам він в це не дуже вірить. При цьому прокурор зазначає – у справі багато доказів: телефонних розмов та відео.

На роботу ж Олійник вийшов через те, що у прокурора просто не було нових фактів щодо можливого зловживання:

– Треба нові факти, що він зловживає посадою в шкоду розслідуванню, або на когось чинить тиск. Там три працівники, які були свідками на той час. Два з них звільнилося, один залишився. І нових даних, що він на когось тисне в мене нема.

Сам Михайло Олійник каже, що підлеглі його зустріли добре, спротиву він не відчуває. Планує далі бути сільським головою і балотуватися на місцевих виборах восени. Свою вину, як і раніше не визнає.

Найближче засідання призначене на 29 вересня.

Стежити за цією справою можна за тегом: Михайло Олійник.

Хабар, наркотики, радикали

У депутата Рівненської міської ради Володимира Кудріна у серпні 2017-го проводили обшуки в офісі.

За повідомленням Служби безпеки, у ході обшуку вилучили 5 тисяч доларів, наркотики і бурштин. Депутата і його кума затримали.

За версією правоохоронців, Кудрін через свого кума вимагав кошти від одного з місцевих забудовників Басового Кута. За 5 тисяч доларів депутат нібито обіцяв не створювати штучних перешкод будівельній діяльності, шляхом підготовки депутатських запитів та ініціювання перевірок ДАБІ.

Журналістам «Четвертої влади» забудовник, в якого Кудрін нібито вимагав хабар, сказав, що він нічого про це не чув.

Тим не менше, Кудріну і його куму Юрію Довгальцю оголосили підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України

Підготовче засідання відбулось у травні 2018-го. На ньому Кудрін сказав, що справа фальсифікована, хоча і не озвучив що хабаря не брав і не вимагав. Його десятихвилинну промову зупинила суддя і оголосила перерву.

У справі Кудріна остання ухвала датована жовтнем 2019-го року. У ній вказано, що обвинувальний акт стосовно Кудріна і його кума повернули прокурору для усунення недоліків.

Речниця обласної прокуратури Оксана Жужельська повідомила нам, що 26-го серпня апеляційну скаргу прокурорки задоволено. І обвинувальний акт повернуто до Рівненського міського суду, на стадію підготовчого засідання, для продовження справи.

За інформацією міського суду, 27-го серпня рішення апеляції там не отримували.

Загалом, каже речниця, апеляцію направляла Генпрокуратура, а обласна підтримує обвинувачення.

– Про перспективи говорити рано, ще не досліджувались матеріали і, навіть, суддю не призначили. Крім того, самі обвинувачені затягують справу.

З адвокатом Володимира Кудріна та з ним самим нам зв’язатись не вдалось. Засідань у справі  поки не призначено.

Стежити за цією справою можна за тегом: Володимир Кудрін.

Мільйонер з хабарем

Мільйони в декларації ніщо проти хабаря у 5 тисяч доларів. З ними спіймали у жовтні 2018-го заступника голови Рівненської райдержадміністрації Ігоря Грубого.

За версією слідства, гроші екс-заступник брав за вплив на затвердження проекту землеустрою на території Шпанівської сільради для підприємця.

10-го жовтня 2018-го о 13.00 у своєму кабінеті на третьому поверсі Ігор Грубий отримав від Віктора Кушніренка 5 тисяч доларів (140 тисяч 407 гривень).

23 жовтня 2018-го близько 12.30 у тому ж кабінеті Віктор Кушніренко передав ще 5 тисяч доларів, з якими посадовця і взяли.

Процесуальне керівництво у справі здійснювала Військова прокуратура Західного регіону. Посадовцю оголосили підозру за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.

Йому загрожувало позбавлення волі від 5 до 10 років з конфіскацією майна.

Ігора Грубого відсторонили від посади та повинні були тримати під вартою на 60 діб. Але родина внесла заставу розміром 281 тисяча 920 гривень.

Передбаченого законом покарання чоловік не отримав. Пішов на угоду з прокурором Максимом Пандяком

Ігор Грубий визнав вину у злочині за іншою статтею – одержання неправомірної вигоди за вплив на рішення службової особи (частина 2 статті 369-2).

Замість позбавлення волі, яке грозило Грубому, він отримав всього на всього штраф 25 тисяч 500 гривень та заборону працювати у державних структурах на півтора року.

Про свою справу із журналісткою Ігор Грубий говорити не захотів. Каже, що це не для преси, і тим більше не перед виборами. До чого тут вибори, не пояснив.

Чоловік розповідає, що його звільнили з Рівненської райдержадміністрації майже відразу після вироку. Поки не планує повертатись до попередньої посади. Чим зараз займається не каже.

Наприкінці розмови порадив, що згадувати його справу не варто і відмовився від своїх слів.

Подробиці у цій справі за тегом: Ігор Грубий.

Хабар, ДАБІ, пістолет

З погрозами та пістолетом затримували у травні 2019-го начальника Державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області Ігора Мічуду. Це чи не найсвіжіше гучне затримання відповідальної службової особи.

Окрім погроз правоохоронцям, Мічуду підозрюють у вимаганні і отриманні 400 тисяч гривень хабара. Їх нібито перераховували від будівельної фірми «Буд Кепітал Менеджмент» за відсутність перешкод у роботі та перевірок від ДАБІ.

Кошти кидали на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Мека», а перемовини із забудовником, за версією слідства, вів син начальника ДАБІ Андрій Мічуда та бухгалтерка фірми Олена Кравчук. Ігоря Мічуду слідство вважає організатором.

Начальника ДАБІ на час розслідування взяли під варту на 60 діб без права застави. Його сина посадили під домашній арешт. Тепер він ходить на роботу, а справа досі в суді

А вже у січні 2020-го Мічуда благополучно вийшов на роботу. При цьому ще й веде телепрограму «Будні ОСББ з Ігорем Мічудою» на місцевому телеканалі. На головному сайті ДАБІ України Мічуда досі вказаний керівником рівненської філії.

Що наразі зі справою Мічуди – невідомо. Судові засідання з березня цього року постійно переносили, бо на них не з’являлися то прокурори, то сторона захисту, то суддя.

Найсвіжіша ухвала у справі датована 14 липня. У ній серед іншого прокурор Руслан Цар просив відсторонити Мічуду від посади. Але суд повернув клопотання прокурору.

Речниця військової прокуратури Західного регіону Юлія Галущак повідомила, що обвинувач буде клопотати про відсторонення від посади повторно на найближчому засіданні.

Доказів вини в прокуратури нібито достатньо. Але оцінювати їх допустимість і законність буде суд.

– Ми не можемо прогнозувати строк судового розгляду справи, оскільки він залежить від багатьох чинників: з якою періодичністю будуть призначатися судові засідання, якою буде явка на призначені судові засідання сторін та свідків, можливі клопотання, як сторони захисту, так і сторони обвинувачення про проведення тих чи інших процесуальних дій тощо, – каже речниця.

Юлія Галущак додає, що справа Ігоря Мічуди – складна. Розгляд може тривати кілька років.

Від адвоката Ігоря Мічуди нам не вдалось отримати відповіді. Із самим обвинуваченим ми також не змогли зв’язатись.

Наступне засідання призначене на 21 вересня.

Стежити за цією справою можна за тегом: Ігор Мічуда.

Чи відсидів хоча б хтось

З 2015-го до 2019-го року суди Рівненщини оголосили вироки у 55-ти справах за статтею 368 Кримінального кодексу.

Із 56 вироків визнали вину та уклали угоду з прокурором 36 засуджених.

Угода зазвичай передбачає штраф від 17 ти 25 тисяч 500 гривень та позбавлення права обіймати посади пов’язані з адміністративними функціями від 1 до 3 років. Таке покарання призначили 34-м засудженим.

Тож штраф за хабарництво у цьому випадку близький до покарання за відсутність маски в громадських місцях під час карантину.

Одного засудженого, який пішов на угоду, визнали винним за частиною статті, яка передбачає ув’язнення, але покарали його штрафом та відсторонили від посади.

Єдиний виняток із 36 вироків за угодою, коли сторони узгодили не штраф, а позбавлення волі стався із інспектором Рівненського СІЗО.

Сторони домовились про позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади з адміністративними функціями на 2 роки та зі спеціальною конфіскацією.

Але суд замінив позбавленні волі на випробувальний строк у 2 роки. Це означає, що якщо засуджений за 2 роки не вчинить злочину, за яким його засудили та буде дотримуватись обов’язків покладених на нього судом, то може повернутися до роботи.

Хоча частина 3 статті 368, за якою обвинувачували чоловіка, передбачає від 5 до 10 років за ґратами.

Без укладення угоди з прокурором визнано винними у першій інстанції 12 обвинувачених за статтею 368.

У 2-х із 12-ти випадків обвинувачення за прийняття хабара службовою особою змінили на шахрайство.

Тобто справи до суду надходили за статтею 368, але були перекваліфіковані у статтю 190 Кримінального кодексу (шахрайство), або ж іншу пов’язану з корупційними злочинами.

Позбавлення волі у першій інстанції отримали двоє із десяти засуджених без угоди за 368 статтею. Ще один у апеляції.

Тобто, із усіх 48-ми засуджених на Рівненщині у справах за статтею 368 Кримінального кодексу, лише трьом присудили 5 років ув’язнення. Одного із цих засуджених звільнили з-під варти у Верховному суді, другий чекає вироку в апеляції, а третього виправдали після повторного розгляду.

Як результат, з 2015 до 2019 року жоден службовець Рівненщини підозрюваний  у прийнятті неправомірної вигоди не відсидів термін в ув’язненні.

Ліберальний кримінал

Чому справи відлежуються в суді роками, а із засуджених ніхто не був ув’язнений, ми запитали у експерта з юридичних питань антикорупційної організації Трансперенсі Інтернешнл Україна Сергія Курінного.

Він каже – справи можуть затягуватися, зокрема, через процесуальні норми (наприклад, свідка про допит потрібно повідомити за три дні), або ж через експертизи, які можуть подовжити розгляд:

–  Складність судового розгляду в тому, що тут велика кількість сторін: сторона обвинувачення, захисту,  колегія суддів. Це велика кількість осіб, з протилежними інтересами. Звісно, також потрібно враховувати можливу процесуально неналежну поведінку, яка розрахована на затягування процесу.

На думку Сергія Курінного, в Україні досить ліберальний Кримінальний кодекс, який дозволяє переносити засідання, якщо неявка учасника процесу обгрунтована, є поважна причина. Але поважна причина чи ні – це оціночний критерій. Фото з Фейсбуку Сергія Курінного 

Окрім перенесення засідань через наявку однієї з сторін, тривалий розгляд буває і через суди.

– В районних судах на суддю припадають десятки справ. У всіх цих справах потрібно вчинити певні обов’язкові процесуальні дії, дотриматись законних процедур. І з огляду на завантаженість і складність кримінального процесу, це може бути досить тривало.

Коли кваліфікацію злочину, як це було в Пустовіта і кількох справах з вироками, змінюють на шахрайство – це не зовсім зрада.

Експерт каже, що мета кримінального процесу – це об’єктивний розгляд і встановлення істини. Якщо прокурор чи орган досудового розслідування бачить, що немає складу злочину за однією статтею, але бачить, що є ознаки іншої, то він перекваліфіковує справу. Змінити обвинувачення можуть і суди, під час розгляду.

– Це позитивний процес, на мою думку. Перекваліфікація, це природній і нормальний процес, який дозволяє органам досудового слідства правильно кваліфікувати дії особи. Я б не вбачав тут «зради», якщо це дійсно обгрунтоване перекваліфікування.

Процесуальним кодексом передбачено інструменти висунення чи зміни обвинувачення, каже Сергій Курінний. Органи досудового розслідування, обвинувачення можуть помилятися.

Окрім перекваліфікації, пом’якшення покарання, обвинувачених за 368 статтею і взагалі можуть виправдати через порушення при зборі доказів. Таке є і на Рівненщині, у переглянутих нами вироках.

– Досудове розслідування вільне в зборі доказів, але вони повинні це робити за правилами, які прописані у Кримінальному процесуальному кодексі України.

– Якщо орган досудового розслідування, наприклад, проводить обшук під виглядом огляду (тобто одну слідчу дію під виглядом іншої, для якої (обшуку) потрібна санкція суду), то суд визнає це недопустимими доказами, бо отримані вони з порушенням.

– Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Окрім законних доказів, важливо у справах щодо хабарництва щоб був заявник. Тобто, самостійно правоохоронці не можуть розпочати розслідування, якщо немає факту вимагання хабара. Роботу над справою без заявника експерт вважає незаконною.

Але інколи навіть ці всі обставини не можуть довести вини.

– І навіть коли сторона обвинувачення спрацювала ефективно і зібрала докази відповідно до норм чинного законодавства потрібно враховувати, що наш кримінальний процес побудований на засадах змагальності та свободі в поданні доказів. Тобто, виправдувальний вирок у такому випадку може бути у разі, якщо докази сторони захисту були більш переконливі і більш вагомі. Такі, що довели невинуватість обвинуваченого.

Коли хабарник все ж отримує обвинувальний вирок, але не отримує ув’язнення – це теж не зовсім зрада на думку Сергія Курінного. Він має більш ефективний спосіб покарання для отримувачів хабарів.

– Сенс корупційних правопорушень у неправомірній майновій вигоді. На мою думку, позбавлення волі не є найбільш ефективним способом покарання. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

– Тобто, превенція покарання, у даному випадку, полягає у тому, щоб, грубо кажучи, «відбити бажання» займатись корупційними кримінальним правопорушеннями. У той час, як позбавлення волі, найчастіше, не вирішує проблему – сенсу займатись корупцією. Винна особа відбуде покарання і залишить всю незаконно отриману вигоду, звісно, якщо не були застосовані інші кримінально-правові інструменти.

– Найбільш ефективним покаранням є конфіскація майна, як не дивно, штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Сергій Курінний вважає позбавлення волі ізоляцією людини від соціуму, для впливу на неї. Найчастіше ті, хто беруть хабар є особами з освітою, соціальним рівнем. Їх позбавляти волі не має сенсу. А каральний кримінальний кодекс – це взагалі традиція Радянського Союзу.

– Ми недооцінюємо силу майнових покарань. Штраф – це дуже ефективне в даному випадку покарання. Бо ми позбавляємо особу результату злочинної дії.

Але все ж повністю таке покарання як позбавлення волі зі статей щодо хабарництва прибирати не варто, вважає експерт. Це може бути стримуючим фактором для вчинення злочину.

– Коли ми відправляємо людину за грати, ми повністю ламаємо їй життя. Наша мета у вигляді покарання не поламати їй долю, наша задача позбавити її можливості давати і отримувати неправомірну вигоду. Ми покарали особу, але йому ніхто не заважає піти в IT-сферу, наприклад.

Але поки до корупційних злочинів таке ліберальне ставлення, корупція в Україні вважається однією з найбільших проблем.


Розслідування створене в партнерстві з Bihus.Info в рамках проекту «Лабораторія викриттів».

Читайте также: