Російські загарбники розробили дворівневу систему тортур для катування українців у Харківській області
Від гаражів і підвалів до ІТТ та заводів — минулого року окупанти облаштували на Харківщині внутрішньо структуровану мережу місць протиправного утримання та катування цивільних. До вашої уваги — дослідження ХПГ.
Харківська правозахисна група веде документування міжнародних злочинів (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини), ймовірно вчинених військовими РФ в Україні, зокрема, у Харківській області.
Ця публікація присвячена зібраній інформації про події, які мають ознаки катувань, ймовірно вчинених військовими РФ проти українців. Дослідження спирається на дані, які були задокументовані ХПГ у базі даних коаліції “Трибунал для Путіна” (“T4P”) за період з 24 лютого 2022 року по 15 вересня 2023 року.
Збір інформації триває. Харківська правозахисна група продовжує надавати правову, психологічну та гуманітарну допомогу постраждалим від міжнародних злочинів.
Загальна інформація про задокументовані інциденти
Протягом періоду з 24 лютого 2022 по 15 вересня 2023 року на території Харківської області ХПГ задокументувала інформацію про 308 інцидентів, які пов’язані з катуванням або нелюдським поводженням.
Серед цих інцидентів найбільша кількість була задокументована на тимчасово окупованій території (ТОТ) [1] Ізюмського району Харківської області — загалом 165 інцидентів.
На ТОТ Харківського району області задокументована інформація про 53 інциденти, пов’язані з катуваннями або нелюдським поводженням, на ТОТ Куп’янського району області — 48 інцидентів, на ТОТ Чугуївського району — ще 41 інцидент.
Згідно з зібраними ХПГ даними, на ТОТ Харківської області населеним пунктом, де було задокументовано найбільше інцидентів, пов’язаних із катуваннями або нелюдським поводженням, стало місто Ізюм — загалом тут було задокументовано 68 інцидентів.
Також наявна інформація про значну кількість інцидентів, які відбулись під час окупації міста Балаклія Ізюмського району Харківської області, — дані про 50 інцидентів задокументовані у базі коаліції “T4P”.
Місця жорсткого позбавлення свободи та катувань
Протягом зазначеного періоду Харківська правозахисна група задокументувала безпосередні свідчення цивільних осіб, яких військові РФ протиправно утримували та катували у щонайменше 15 різних місцях на тимчасово окупованих територіях Харківської області.
У процесі документування, за згодою особи, яка контактує із ХПГ, її історія може бути записана також у вигляді інтерв’ю та опублікована у текстовому вигляді на сайті нашої організації у відповідному розділі «Голоси війни» та/або у відеоформаті на YouTube каналі Харківської правозахисної групи.
Наймасовішим місцем жорсткого позбавлення волі та катування цивільних на ТОТ Харківської області були приміщення Вовчанського агрегатного заводу. ХПГ вдалося взяти інтерв’ю у заступника начальника заводу Олега Топоркова, який розповів про ситуацію на заводі під час тимчасової окупації цієї території військами РФ. У своєму інтерв’ю Топорков зазначив, що війська РФ перетворили завод на “повномасштабний концентраційний табір”.
Крім даних, отриманих під час особистих контактів із жертвами та свідками катувань, Харківська правозахисна група постійно збирає та аналізує інформацію з відкритих джерел. Зокрема, як повідомляло Суспільне, під час тимчасової окупації міста Ізюм війська РФ перетворили Ізюмський районний відділ поліції на свою базу, де утримували захоплених у полон людей та катували їх, зокрема, електрострумом.
Загалом юристи та журналісти ХПГ задокументували інформацію про щонайменше 25 місць жорстокого позбавлення свободи та катувань на ТОТ Харківської області.
Масив зібраної ХПГ інформації дозволяє обґрунтовано припустити, що, зокрема, стосовно ТОТ Харківської області, військами РФ була облаштована внутрішньо структурована щонайменше дворівнева мережа місць протиправного утримання та катування цивільних.
У місцях утримання “першого рівня”[2] військові РФ утримували цивільних відносно нетривалий час після захоплення; у цих місцях проводили первинні т. зв. “допити”[3], які супроводжувалися катуваннями. Проте, наскільки відомо зі свідчень жертв, зазвичай основні рішення щодо подальшого утримання людини в полоні та проведення повторних т.зв. “допитів” або звільнення полоненого цивільного приймали не тут. Усіх жертв, які утримувалися у цих місцях позбавлення свободи та чиї свідчення були зібрані та оброблені ХПГ, надалі перевозили до місць утримання “другого рівня”, де вже могли прийняти рішення про подальше утримання чи звільнення полоненого.
Також варто зазначити, що ще 20 жовтня 2022 року під час брифінгу начальник ГУНП у Харківській області Володимир Тимошко оголосив, що станом на цю дату було винайдено 22 катівні РФ на деокупованій території Харківської області, зокрема, на території міста Ізюм — 4 катівні, на території міста Куп’янськ — 4, у смт Козача Лопань — 3, у смт Шевченкове — 2, у місті Вовчанськ — 2, у смт Великий Бурлук — 1, у селі Піски-Радьківські — 1, у смт Борова — 1, у селі Липці — 1.
Станом на 28 лютого 2023 року, за даними голови Слідчого управління ГУ Національної поліції в Харківській області, на деокупованій території Харківської області виявлено загалом 27 місць протиправного утримання та катування цивільних.
Жертви катувань
Зібрані дані свідчать, що стати жертвою жорсткого позбавлення волі та катування на ТОТ може будь-яка людина. Проте більш детальне дослідження демонструє, що найбільший ризик потрапити в неволю на окупованій території і стати жертвою катувань мають, як зазначає у своїй публікації директор ХПГ Євген Захаров, учасники бойових дій у 2014-2021 роках, прикордонники, рятувальники, інші працівники органів державної влади та місцевого самоврядування, депутати місцевих рад, а також відомі у своїх місцевостях люди — підприємці, громадські діячі, журналісти і навіть священники.
Розповідаючи про людей, які були захоплені та утримувались на території заводу, заступник директора Вовчанського агрегатного заводу Олег Топорков зазначав: “Це різні люди. Це, у першу чергу, атовці, націоналістично налаштовані люди, потім — колишні правоохоронці, представники органів влади, місцевого самоврядування, вчителі… Навіть батюшку забирали і три доби катували струмом. Дівчата, хлопці, жінки, чоловіки… Усі верстви населення, сортування на якісь категорії там немає. Там все, що українське, все табу”.
Згідно з наявними даними, більшість захоплених у полон у Харківській області цивільних є чоловіками, хоча випадки жорсткого позбавлення свободи жінок також були численними. Спираючись на зібрані ХПГ свідчення, до чоловіків кати ставилися значно жорстокіше, ніж до жінок, зокрема, під час так званих “допитів” та здійснюючи катування переважали способи фізичного впливу задля заподіяння сильного фізичного болю та страждань.
Способи катувань
Системність та цілеспрямованість катувань також підтверджується через способи їх здійснення, які є схожими для багатьох навіть географічно віддалених місць утримання.
Відтак, спираючись на задокументовану інформацію та свідчення безпосередніх жертв, можна описати декілька найбільш розповсюджених способів катувань захоплених цивільних, зокрема:
a. Побиття, які вчинялися руками (зокрема, і у тактичних рукавицях), ногами, сторонніми предметами (прикладами від автоматів, гумовими кийками, дерев’яною битою, ременем тощо), по обличчю, голові та тілу жертв;
b. Катування електрострумом, зокрема, через застосування електрошокерів, через під’єднання дротів до пальців, вух, носа жертви, куди подавався електричний струм;
c. Катування шляхом здійснення надрізів на вухах і пальцях жертви чи через спроби відрізати частини тіла, зокрема, вуха, навіть коли такі спроби так і не були доведені до виконання;
d. Катування через імітування розстрілу (жертві казали, що він/вона будуть розстріляні, а тому військові РФ наказували жертві викопати собі могилу; через декілька годин, коли ув’язнений дійсно викопував достатньо велику для поховання яму, його били або ставили до стінки і стріляли біля голови, після чого повертали до ув’язнення; інколи цей процес здійснювався без викопування ями — ймовірно, військові РФ просто наставляли на жертву зброю, рахували (під час т. зв. “допиту” — продовжуючи ставити запитання) та стріляли біля жертви (в останній момент відводили зброю); до цієї ж категорії можна віднести постріли у жертву холостими набоями.
Значна частина жертв, описуючи катування, які до них застосовувалися, відзначають особливу жорстокість їх вчинення. Жертв били настільки сильно, що вони втрачали свідомість. При катуванні струмом, яке було вкрай розповсюдженим способом, сила струму “просто скручувала тіло… піна з рота йшла”, як про це зазначає постраждалий.
За свідченнями постраждалих, у деяких випадках після так званих “допитів” чи жорсткого позбавлення свободи кати примушували жертву на відео чи в інший спосіб проговорити, що начебто жертви не були піддані катуванням (або з жертвами “гарно поводилися”).
Мета катувань
Фактично основною метою захоплення цивільних в полон та катувань були т.зв. “допити”. За своєю суттю вони становили суцільне катування, ціллю якого було отримання необхідної інформації, якою жертви навіть не володіли. Іншими підставами для проведення т.зв. “допиту” були т.зв. “підозри” у допомозі Збройним Силам України, зокрема, через коригування вогню, проте ці “підозри” були абсолютно безпідставними та використовувалися як безапеляційне обґрунтування захоплення в полон та подальших катувань.
Розповсюдженим було катування, пов’язане із примушенням жертви, яка мала чітку проукраїнську позицію, відкрито продемонструвати свою лояльність до РФ та “відмовитися” від своїх проукраїнських поглядів. Зокрема, один із постраждалих у своєму інтерв’ю свідчить: “Доки я не почав кричати ‘Слава Росії’ і співати російський гімн, вони не переставали знущатися … Так би мене винесли, мабуть”.
Значну частину випадків також становило катування, вчинене як знущання з жертв. Зокрема, були випадки, коли жертв могли побити без будь-якої на те причини, просто як спосіб розважитися. Одним із прикладів може бути задокументовані свідчення постраждалих про побиття полонених, серед яких був і неповнолітній хлопець, т.зв. “командиром батальйону” військових т.зв. “ЛНР”, який на вигляд був у стані алкогольного сп’яніння.
Окремо варто зазначити і про т.зв. “фільтрацію”. У своєму виступі 1 березня на слуханнях Підкомітету з прав людини Європарламенту директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров визначив т.зв. “фільтрацію” як “насильницький, неврегульований процес з’ясування персональних даних затриманих людей, їхніх соціальних контактів, поглядів та ставлення до держави-окупанта, їхньої безпечності для влади або служб держави-окупанта, а також їхньої готовності та згоди до співпраці з владою або службами держави-окупанта”.
Як зазначає Євген Захаров, під час проведення т.зв. “фільтрації”, зокрема, під час протиправного утримання полонених у т.зв. “фільтраційних таборах”, щодо них проводилися т.зв. “допити” із застосуванням насильства та катувань (найчастіше — за участю, ймовірно, представників ФСБ РФ), які мають на меті зламати людину та домогтися визнання в лояльності до РФ.
Нелюдське поводження
Досліджуючи зібрану інформацію, Харківська правозахисна група переконана, що умови, у яких утримувалися “цивільні полонені” у місцях жорсткого позбавлення волі на ТОТ Харківської області, були настільки поганими, що самі по собі вже становили нелюдське поводження, близьке за характером страждань до катування.
Зокрема, задокументовані свідчення жертв дозволяють виділити щонайменше наступні аспекти умов полону, які становили нелюдське поводження:
a. Перенаселеність камер та приміщень. Один з постраждалих свідчить, що у камері розміром приблизно 3 на 3 метри утримували 8 осіб; інша жертва, яку утримували в іншому місці, вказує, що у камері, що розрахована на двох осіб (було 2 ліжка, точніше, тюремні “нари”), утримували п’ятьох осіб: двоє спали на “нарах”, ще троє — на підлозі, де було вільне місце;
b. Задуха у приміщеннях. Перенаселеність у приміщеннях сама по собі ускладнювала дихання полонених, проте визначальну роль відігравав той факт, що у приміщеннях періодично виключали примусову вентиляцію, від чого полонені починали задихатися;
c. Відсутність денного світла у приміщеннях. Відповідно до свідчень жертв, значна частина місць, де їх утримували в полоні, були підвальними чи напівпідвальними приміщеннями, куди взагалі або майже не проникало денне світло;
d. Відсутність або недостатня кількість харчування та питної води. Багато з опитаних ХПГ жертв скаржилися на низьку якість харчування, його недостатню кількість або взагалі відсутність. Деяких бранців по декілька днів морили голодом, або давали харчування на такому рівні, щоб вони просто не померли з голоду. Стосовно питної води, то наявні свідчення, які вказують, що на всю камеру видавали одну пляшку питної води (1 літр) на день, чого було явно недостатньо.
e. Неналежні умови для відвідання туалету або відсутність можливості такого відвідання. За свідченнями жертв, питання відвідання туалету було одним із найбільш нестерпних з погляду умов утримання. Найжорстокішим стосовно бранців була заборона на відвідання туалету протягом певного періоду, який міг коливатися від декількох годин до декількох діб. У місцях, де людей утримували протягом тривалого проміжку часу, бранці мали ходити у туалет на відро посеред камери. Коли відро наповнювалося, у тісній задушливій камері починало нестерпно смердіти.
f. Утримання із зав’язаними очима та у кайданках. Деякі з опитаних нами жертв свідчать, що протягом їхнього утримання, зокрема, у місцях відносно короткострокового утримання, вони весь час були закуті у кайданки та із зав’язаними очима. Більшість жертв також були піддані т. зв. “допитам”, перебуваючи із зав’язаними очима або із натягнутим на голову мішком — жертва не бачила, що відбувається навкруги, а лише відчувала раптовий біль, коли кати зненацька били її або катували струмом.
g. Відсутність належної медичної допомоги. Більшість опитаних ХПГ жертв скаржаться, що у полоні їм не надавали жодної медичної допомоги, хоча після жорстоких катувань бранці цього однозначно потребували. У поодиноких свідченнях можна зустріти інформацію, що людям після тривалих прохань могли надати таблетку якогось знеболювального. Натомість також зустрічаються свідчення, що бранцям, які втрачали свідомість після жорстоких катувань, кати могли вколоти адреналін, щоб ті прийшли до тями.
h. Нестерпний холод у приміщеннях. Деякі жертви скаржаться, що їх тривалий час тримали у неопалюваних приміщеннях, де ставало нестерпно холодно, коли температура на вулиці знижувалася. Зокрема, одна з жертв скаржиться, що під час утримання в полоні він був вимушений спати на бетонній підлозі, коли на вулиці було приблизно від -5 до 1 градусів за Цельсієм.
Зазначений вище перелік аспектів умов полону, які становили нелюдське поводження, близьке за характером страждань до катувань, не є вичерпним та варіюється у залежності від конкретних місць жорсткого позбавлення свободи.
Попередня юридична кваліфікація
Заборона катувань за своєю юридичною природою є абсолютною та за будь-яких обставин не може скасовуватися чи звужуватися. Абсолютний характер цієї заборони свідчить, що жодні виключення з цього правила однозначно недопустимі.
Задля забезпечення дії зазначеної заборони, міжнародною спільнотою було створено низку юридичних механізмів. Частина з них, як-от Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, покладає обов’язки, пов’язані, зокрема, із запобіганням та ефективним розслідуванням фактів катувань, на держави.
У випадку порушення взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань, держава несе міжнародно-правову відповідальність та зобов’язана відновити порушені права та відшкодувати спричинену шкоду.
Інша частина механізмів направлена на забезпечення відсутності порушень зазначеної заборони з боку фізичних осіб та, у випадку вчинення протиправного діяння, притягнення винних до відповідальності — механізми міжнародного кримінального права.
Згідно з положеннями Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, катування може бути визнане воєнним злочином (ст. 8) чи злочином проти людяності (ст. 7).
При цьому варто розуміти, що катування як злочин проти людяності обов’язково передбачає вчинення зазначеного діяння як частини широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти будь-якого цивільного населення, та за умови усвідомлення виконавцем своїх дій як частини такого нападу. Зазначені обставини вчинення діяння, разом із іншими елементами цього злочину, потребують належного юридичного доведення у межах майбутніх міжнародних судових процедур.
Харківська правозахисна група разом із партнерами продовжують документувати події, які мають ознаки катувань чи нелюдського поводження, опитує жертв та свідків ймовірних злочинів та готує відповідне подання до Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду.
Висновки
Аналіз зібраної інформації дає підстави попередньо кваліфікувати зазначені вище діяння як злочини проти людяності за статтею 7 (1) (f) Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, а саме катування, вчинене в рамках широкомасштабного та систематичного нападу, вчиненого усвідомлено та спрямованого проти цивільного населення України.
Автор висловлює вдячність всій команді ХПГ, без спільної злагодженої та самовідданої праці якої ця публікація була б неможливою.
[1] Тимчасово окупована військами РФ суверенна територія України
[2] Рівневість носить описовий характер та встановлена ХПГ на основі патернів поведінки військових РФ, що протиправно утримували та катували жертв, з метою демонстрації виявлених характерних ознак.
[3] Так звані “допити” не мають нічого спільного з допитами в кримінально-процесуальному розумінні цього слова, оскільки, фактично, являли собою методичне катування жертви.
Автор: Владислав Должко
Джерело: Харківська правозахисна група
Tweet
